Формування творчої активності молодших школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва

Поряд з тим, хоча даною  програмою намічені різні засоби розвитку та

формування творчо активної особистості молодших школярів, декоративно-прикладне мистецтво не займає серед них належного місця. Наприклад, у І класі пропонується вивчення одного з видів декоративно-прикладного мистецтва – народної іграшки лише на уроці з теми "Із веселки квітки кольорів течуть струмки" (варіативна тема "Яворівські іграшки").

Дещо інший підхід до цієї проблеми в авторів варіативної  програми "Художня праця "(1991 р. вид.) Л. Бабенко, Н. Богданова, О. Суржак. Пропонованими програма ґрунтується на тісному взаємозв'язку образотворчого мистецтва з трудовим навчанням та політехнічною підготовкою школярів. Зокрема, зміст занять з художньої праці включається сприймання навколишнього світу, творів мистецтва та практична художня діяльність, які спрямовані на формування вмінь бачити красу у природі і речах, створених людиною, розуміти явища художньої культури, переносити власний досвід сприйняття прекрасного на інші види діяльності, а також на розвиток естетичного ставлення, уяви, фантазії, набуття навичок практичної художньо-зображувальної діяльності й уміння  втілювати творчі завдання у художні образи у різних видах образотворчого мистецтва. Програма передбачає використання різних засобів виховання творчої особистості, серед яких належне місце відводиться народному мистецтву, ремеслам.

Автори програми пропонують для опанування учнями наступні теми:

ІІ клас

1. "Свистунці" (ліплення  традиційних народних іграшок;  пластилін, глина).

2. "Свистунці" (декоративно-прикладна  діяльність: розпис виготовлених на попередньому уроці іграшок; фарби).

3. "Посуд для ляльки" (ліплення; пластилін, глина).

4. "Витинанка" (декоративно-прикладна  діяльність)

III клас

1. "Димківська іграшка" (ліплення; пластилін, глина).

2. "Димківська іграшка" (декоративно-прикладна діяльність: розпис виготовлених на попередньому уроці виробів; фарби).

3. "Створення колажу" (декоративно-прикладна діяльність: тканина).

4. "Писанка" (декоративно-прикладна діяльність).

Кількість годин на вивчення декоративно-прикладного мистецтва дещо більша у порівнянні з програмою "Художня праця (проект)" (1997 р. вид.), але все ж недостатня. Відтак, вибір тем уроків у плані вивчення декоративно-прикладного мистецтва лишається обмеженим і нерідко є вузьким та одноманітним. Зокрема, авторами пропонується лише ліплення і розпис виробів, а ознайомлення з різними видами декоративно-прикладного мистецтва, їхніми регіональними особливостями, діяльністю майстрів-умільців даною програмою не передбачається зовсім.

У контексті досліджуваної  проблеми такий варіант навчальних програм для початкової школи бачиться з-поміж інших найбільш доцільним, бо, основні положення та зміст зазначеної програми, значною мірою спрямовані саме на виховання творчо активної особистості молодшого школяра.

Очевидно, що народне  мистецтво у навчально-виховному процесі початкової школи на уроках образотворчого мистецтва та художньої праці може займати вагоме місце. Таким чином, результати констатуючого етапу дослідження дають можливість стверджувати, що ефективність формування творчої активності учнів молодшого шкільного віку можна значно підвищити, якщо організований учителем навчально-виховний процес буде цілеспрямованим на безпосередню участь молодших школярів у навчально-виховному процесі, що складається із ознайомлення, вивчення, оцінювання та творчого виготовлення виробів декоративно-прикладного мистецтва за традиціями українських народних.

Це є важливою умовою розвитку цілого комплексу властивостей та якостей особистості, які надають  їй можливість щодо творчої самореалізації у будь-якому виді людської діяльності. На нашу думку, ефективність використання декоративно-прикладного мистецтва пояснюється: багатофункціональністю його різновидів; доступністю відповідного матеріалу, можливістю його застосування не лише на заняттях з образотворчого мистецтва та художньої праці та й на уроках з інших предметів у початковій школі.

Формальне введення матеріалу  про декоративно-прикладне мистецтво до змісту шкільної навчально-виховної роботи з традиційною формою їх вивчення не дає належної ефективності процесу формування творчої активності особистості молодших школярів. Однак об'єктивно існує актуальна проблема відносно удосконалення перегляду педагогічних умов, які б сприяли ефективному формуванню творчої активності учнів початкових класів. Тому, на наш погляд, доцільною і необхідною в сучасних умовах є розробка та впровадження цілеспрямованої систематизованої навчально-виховної роботи, що враховувала б взаємозв'язок мети, завдань та змісту навчально-виховних впливів різноманітних форм і методів реалізації поставлених цілей з подальшою корекцією результатів навчання і виховання.

Враховуючи особливу сенситивність дітей молодшого  шкільного віку доцільним бачиться висновок про те, що цей віковий період є найбільш сприятливим часом для залучення дітей до національної спадщини, творів українського народного мистецтва, які синтезують у собі універсальну можливість розвитку естетичного сприймання, оцінювання і стимуляції творчої діяльності, формування творчо активної особистості молодшого школяра. Безпосередній контакт школярів з високо естетичними художніми об'єктами, їх опанування, зберігання та творче виготовлення благотворно впливає на здатність учнів розуміти світ народного мистецтва, активізує їхню творчу активність, стимулює творчий потенціал при створенні оптимальних педагогічних умов.

 

 

 

2.2. Педагогічні  умови і методика формування  творчої активності молодших  школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва

 

Процеси перебудови у  сучасній школі зумовлені утвердженням нової гуманістичної парадигми  виховання, в якій суб'єктом і  метою виступає дитина. Організація її саморуху від нижчих до найвищих рівнів розвитку, вимагають пошуку нових форм і засобів навчально-виховної роботи, які б, не ламаючи природи дитини, забезпечували її соціалізацію та актуалізацію у неї загальнолюдських і національних цінностей, пробуджували творчу активність, розвивали потребу і здатність до творчості не тільки у царині мистецтва, а й у будь-якій сфері людської діяльності, максимально враховуючи при цьому її індивідуальні здібності, потреби та інтереси.

Ефективним естетико-виховним засобом, який відповідає концептуальним засадам гуманістичної педагогіки і набуває особливої актуальності в умовах кризи виховання і девальвації суспільних цінностей у нашій країні, є українське народне мистецтво. У ньому найяскравіше відображено і найкраще збережено традиційний виховний ідеал українського народу, який міститься у високохудожніх образних формах, доступних для сприймання і розуміння молодшими    школярами.

Відповідно до завдань  даного дослідження передбачалося  розробити методику використання декоративно-прикладного мистецтва як засобу, що сприяє успішному формуванню творчої активності молодших школярів.

Цілісний процес формування творчої активності молодших школярів складався з трьох органічно  пов'язаних між собою етапів: підготовчого, практично-творчого, діяльнісного.

Етапи було розміщено  у певній системі: на кожному наступному, логічно продовжуючи попередній, мали розвивати і вдосконалювати певні якості й властивості особистості  молодшого школяра, його знання, уміння та навички.

Основою першого (підготовчого) етапу методики є створення умов опосередкованого впливу на формування творчої активності; формування уявлення дітей про витоки, вірування та звичаї українського народу, пов'язані з декоративно-прикладним мистецтвом, пробудження інтересу до даного виду мистецтва і бажання займатися художньою творчістю, продовжуючи традиції народних майстрів України.

Мета другого (репродуктивно-творчого) етапу методики – створення умов цілеспрямованого формування творчої активності. Він націлений на формування уявлень про етнічні особливості декоративно-ужиткового мистецтва; опанування традиційних прийомів створення виробів різних видів декоративно-прикладного мистецтва; навчання дітей засобам художньої виразності декоративно-прикладного мистецтва; ознайомлення з творчістю відомих народних майстрів-умільців України; створення самостійних творчих робіт на основі варіації.

Третій (діяльнісно-творчий) етап методики спрямований на створення умов для прояву та застосування творчої активності у різних видах діяльності по опануванню декоративно-прикладного мистецтва. Він передбачає концентрацію уваги молодших школярів на способах творчих дій, створення умов для вибору різних варіантів рішень, забезпечення максимальної самостійності учнів.

Рушійною силою дослідження, що зумовлює результативність процесу формування творчої активності, стало залучення школярів початкової школи до національної української культури та декоративно-прикладного мистецтва через систему різних типів уроків та позакласних заходів з образотворчого мистецтва, трудового навчання та художньої праці. Методи і прийоми роботи, що їх було застосовано у процесі формування творчої активності молодших школярів, узгоджуються з імпровізаційним стилем роботи народних майстрів, особливостями образотворчості та емоційним характером дитячої творчості.

Однак вплив декоративно-прикладного мистецтва на формування творчої активності молодших школярів ефективний лише за певних, педагогічно створених умов.

Про важливість дотримання оптимальних, тобто необхідних та достатніх педагогічних   умов   у   навчально-виховному   процесі сучасної школи наголошували  багато   вчених   (А. Алексюк,    Ш. Амонашвили, Г. Костюк, О. Савченко, В. Сухомлинський, М. Ярмаченко та ін.).

На нашу думку, висока результативність формування творчої активності молодших школярів можлива, передусім, під впливом цілеспрямованого педагогічного керівництва, що базується на відповідних педагогічних умовах, серед яких:

1. Використання у навчально-виховному  процесі оптимального обсягу систематизованої інформації щодо декоративно-прикладного мистецтва (історичний, теоретичний, практичний аспекти).

2. Підбір виробів і творів декоративно-прикладного мистецтва, доступних для сприйняття та відтворення молодшими школярами.

3. Оволодіння учнями традиційними прийомами створення та оздоблення декоративних виробів.

4. Організація процесу  самостійного виготовлення молодшими  школярами виробів декоративно-прикладного мистецтва за традиціями українських народних.

5. Доступність та педагогічна  доцільність пропонованих завдань.

6. Створення на уроках  та у позакласній роботі позитивно-емоційної  творчої атмосфери зацікавленості та захопленості.

При цьому слід зауважити, що перераховані педагогічні умови  можуть впроваджуватися лише взаємопов'язано  та одночасно, оскільки уточнюють та доповнюють одна одну.

Основним джерелом інтересу до навчальної діяльності може бути, насамперед, її зміст. Для того, щоб зміст ефективно стимулював творчу активність учнів, він повинен відповідати цілому ряду вимог, сформульованих у принципах навчання (науковість, зв'язок з життям, систематичність, послідовність).

Для підтвердження першої умови (використання у навчально-виховному  процесі оптимального обсягу систематизованої інформації щодо декоративно-прикладного мистецтва нами шляхом експерименту у межах діючих програм з образотворчого мистецтва, трудового навчання та художньої праці було здійснено системний підхід до вивчення учнями декоративно-прикладного мистецтва у 1-4 класах (див. 2.1). Такий крок було зроблено тому, що діючі програми майже не передбачають комплексного підходу до вивчення декоративно-прикладного мистецтва.

Аналіз даних показав, що кількість учбових годин, відведених діючими програмами на вивчення декоративно-прикладного мистецтва досить малий.

Звісно, що такий стан не дає можливості успішно розширювати знання учнів 1-4 класів у галузі народного мистецтва і оптимально формувати творчу активність.

Сучасна методика ставить  перед вчителями образотворчого мистецтва такі важливі задачі, як систематизоване і послідовне поглиблення знань та уявність учнів у галузі образотворчого мистецтва, розвиток творчої активності, естетичного ставлення до явищ мистецтва та дійсності. Учитель повинен допомогти дітям краще усвідомити взаємозв’язок різних елементів мови мистецтва, співвідношення форми і змісту у художньому творі.        

Розглядаючи використання оптимального обсягу систематизованої інформації щодо вивчення декоративно-прикладного мистецтва в якості важливої педагогічної умови для ефективного формування творчої активності молодших школярів, на наш погляд, необхідно з'ясувати, що саме повинні знати учні початкових класів про декоративно-прикладне мистецтво.

У відповідності з  тим, що декоративно-прикладне мистецтво у дослідженні обране основним засобом формування творчої активності молодших школярів, цей різновид народного мистецтва вивчався у класах, обраних для експериментальної роботи, досить детально.

Тому учні початкових класів мають знати про: історію, фольклорні витоки декоративно-прикладного мистецтва; вірування та звичаї українців, що пов'язані з різними видами декоративного мистецтва; матеріали для виготовлення цих виробів на Україні; традиційні техніки та прийоми роботи з різними художніми матеріалами; специфіку художніх термінів та усвідомлення їх ролі у створенні художнього образу; види декоративно-прикладного мистецтва; відомих українських майстрів-умільців; призначення виробів та творів декоративно-прикладного мистецтва.