Державна служба в україні: проблеми Становлення, розвитку та функціонування

Моральне і матеріальне стимулювання праці державних службовців поєднуються з встановленням і застосуванням до них у разі потреби різних заходів індивідуальної юридичної відповідальності за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, порушення законності і дисципліни, заподіяння матеріальної шкоди державі, підприємству, установі, організації, громадянам. Заходи відповідальності є важливим засобом виховання державних службовців.

18. Розвиток та підвищення ефективності  державної служби базується на  конституційних положеннях, в яких  визначені принципові засади  функціонування державної влади  і місцевого самоврядування, встановлена  пріоритетність законодавчої регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності владних інституцій. Однак ця регламентація вже не повною мірою відповідає потребам управлінської політики і практики. Це стосується як законодавчого регулювання діяльності публічно-владних інститутів, так і організаційного.

Системні й структурні зміни в управлінській сфері не можуть бути необдуманими, необґрунтованими, хаотичними. У зв’язку з цим основними напрямками розвитку та підвищення ефективності державної служби, на думку автора, можна визнати: створення нової правової бази щодо врегулювання державно-службових відносин; удосконалення кадрового і організаційного забезпечення управлінської діяльності, її фінансово-економічних основ, наукового та інформаційного забезпечення; вироблення механізмів підконтрольності й підзвітності діяльності державних службовців; удосконалення регіонального і місцевого управління; вирішення проблем поділу посад у сфері публічної служби на політичні, адміністративні і патронатні; створення завершеної системи управління державною службою; правильний розподіл форм і кооперацій управлінської діяльності на рівні галузі чи сфери; науково організований підбір кадрів, їх розстановка, підготовка спеціалістів необхідної кваліфікації та визначення їх необхідної чисельності; впровадження в управління нових інформаційних технологій, в тому числі систем інформування керівників при прийнятті управлінських рішень; належне стимулювання праці державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування; антикорупційна спрямованість законодавства про публічну службу; конкретизація юридичної відповідальності за окремі види правопорушень; підвищення загальної та правової культури управлінців, удосконалення системи їх виховання; чітке визначення напрямків громадського контролю у сфері публічно-правових відносин та діяльності владних інституцій.

19. Важливе значення у реформуванні  системи державного управління  та місцевого самоврядування  має належна оцінка діяльності  праці посадових осіб органів  державної влади та місцевого  самоврядування як поточна – щорічна, так і основна – періодична атестація. На сьогодні не існує єдиної системи оцінки професійних, ділових, моральних якостей, а оскільки критерії та показники якості роботи державного службовця не враховують специфіки проходження служби в окремих галузях і сферах, то можливі різні підходи до оцінки як критеріїв, показників оцінки, так і до об’єктивності самої оцінки. У щорічній оцінці діяльності службовців є широке коло для особистого розсуду керівника. Тому атестація має стати дійсно головною формою перевірки та оцінки якості управлінських кадрів. У зв’язку з цим дієвість атестації залежить від низки факторів. Зокрема від того, наскільки обґрунтовані та продумані вимоги, пов’язані з окремими етапами роботи по організації і проведенню атестації, оформленню необхідної документації; від рівня кваліфікації керівника, секретаря і членів комісії; забезпечення умов для проведення атестації; забезпечення можливостей по виконанню рекомендацій атестаційної комісії; рівня правової врегульованості порядку проведення атестації.

20. Впливовим напрямком підвищення  ефективності державного управління, а одночасно функцією органів  публічної влади та їх посадових  осіб є здійснення контролю.

Контроль у сфері державної служби полягає в забезпеченні нормальної роботи державних органів та їх апарату, кожного керівника, посадової особи. Важливо створити такий механізм здійснення контролю, який би не був спрямований виключно на виявлення недоліків, порушень, а, зокрема, на профілактику та попередження порушення законності і дисципліни, вивчення й узагальнення кращих зразків у діяльності управлінських структур, розповсюдження позитивного досвіду, підвищення ефективності роботи підконтрольних об’єктів, вирішення кадрових питань, заохочення службовців, які належним чином виконують свої функції і завдання, тощо. Спрямування ж контрольної діяльності лише на виявлення негативних сторін діяльності, зобов’язування осіб, що проводять контрольні перевірки, за будь-яких обставин знайти недоліки призводить до втручання у діяльність підконтрольних, не сприяє покращенню роботи органів виконавчої влади та їх апарату, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, усього корпусу службовців.

21. Реформування будь-яких інституцій  чи суспільних явищ не може мати остаточного і закінченого характеру. Розвиваються і виникають нові суспільні відносини, з’являються нові рішення певних проблем, змінюється соціально-політична, економічна ситуація, а відповідно змінюються форми, методи, підходи до їх розв’язання. Це стосується і державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Аналіз досвіду розвитку державної служби (вітчизняного та зарубіжного) дозволяє говорити про існування різних підходів до реформування державної служби, але він дозволяє стверджувати, що у побудові державної служби слід виходити з функцій державних органів, розподілу їх між цими органами, визначення повноважень (компетенції) відповідних органів та їх посадових осіб.

З урахуванням системи державних органів і виділення в них трьох типів державних посад – політичних, патронатних і адміністративних – мають будуватися система законодавства про державну службу, розроблятись напрямки змін до діючої.

Уявляється, що внесенням змін і доповнень до чинного Закону України “Про державну службу” ці питання вирішити неможливо. Доцільно не латати чинний закон, а розпочати інтенсивну роботу з підготовки узагальнюючого закону про державну службу (цивільну службу), який би стосувався регулювання загальних проблем служби в органах всіх гілок влади в державі, всіх державних органів та органів місцевого самоврядування, а можливо державних підприємств, установ і організацій.

22. Проблеми законодавчого забезпечення державної служби не можуть вирішуватися одночасно. Не обов'язковою є і підготовка в першу чергу загального закону про державну службу. Це був би ідеальний варіант, коли на базі закону, що встановлює принципові засади державної служби, вирішувалися б всі інші проблеми у цій сфері, регулювались всі державно-службові відносини. Можливі інші підходи, підготовка законів про службу в конкретних гілках влади, органах місцевого самоврядування, внесення змін і доповнень до чинного Закону “Про державну службу” з подальшим виходом на загальний закон. Настав також час перейти від обговорення проекту Кодексу загальних правил поведінки державних службовців (Кодексу честі державних службовців) до його розгляду у Верховній Раді України з наступним прийняттям та введенням в дію.

У дисертації запропоновано два варіанти регулювання державної служби в Україні залежно від тлумачення “державної служби” у вузькому чи широкому розумінні.

Перший варіант (який формально прийнятий нині) – це трактування державної служби як інституту публічної служби, що здійснюється у державних органах та їх апараті (ще вужче – в органах виконавчої влади та їх апараті). Другий варіант пов’язується з визнанням державної служби як “служби державі”.

23. Виходячи з того, що державна  служба єдина в своїй основі, то як інститут законодавства  його норми (принципові засади  формування і організації) має об'єднувати загальний закон, в якому на базі конституційних положень можна визначити ключові поняття (державна служба, службовець, посадова особа, політична посада, патронатна служба та інші), закріпити основні принципи державної служби, її розбудови й функціонування, забезпечення соціального контролю за службовцями державних органів і їх апарату, попередження корупції в системі публічної служби, порушень прав громадян, у цілому статусу державних службовців, норм і гарантій його дотримання, основ рангування державних службовців тощо.

На базі цього нормативного акту можуть бути прийняті інші, на рівні Закону, що регулюють державно-службові відносини в конкретних державних органах та їх апараті. Такий підхід дає можливість окремо врегулювати державно-службові відносини в органах виконавчої влади зі спеціальним правовим статусом – правоохоронних, воєнізованих, митних, дипломатичних установах тощо. У той же час бажано, щоб новий Закон про державну службу в Україні був прийнятий одночасно з Кодексом етики (загальних правил поведінки), що дозволить врахувати і його положення у законах, які регулюватимуть особливості проходження служби в різних органах. Окремо мають регулюватися службові відносини в системі місцевого самоврядування, проходження служби на патронатних посадах в органах публічної влади.

Удосконалення законодавства з питань державної служби, визначення єдиних стандартів якості державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, забезпечення їх реалізації в усіх органах публічної влади дозволить зміцнити авторитет державної служби, підвищити ефективність функціонування державних органів та їх апарату, забезпечити належну якість надання ними управлінських послуг громадянам, задовольняти їх законні права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20 – 27.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. –1998. – № 8. – С. 8 – 13.
3. Авер’янов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наукова думка, 1990. – 117 с.
4. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін-Юре, 1997. – 48 с.
5. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади України: проблеми реформування // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К.: ООО “АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 42 – 45.
6. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24 – 30.
7. Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Нагребельний В. П., Коваленко В. Л. Проблеми реформування державного управління та адміністративного права // Правова держава: ювілейний щорічник наукових праць. – Вип. 10. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 1999. – С. 47 – 71.
8. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наук. думка, 1979. – 148 с.
9. Административное право / Под ред. А. Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1970. – 600 с.
10. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособ. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
11. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
12. Адміністративне право України: шляхи реформування: Доповідь відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України // Матеріали “круглого столу” з обговорення напрямків правових реформ в Україні, 20 січня 1999 р. – К., 1999. – 32 с.
13. Акеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1990. – 271 с.
14. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
15. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учеб. изд. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
16. Алехин А. П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. – М: ТЕИС, 1995. – 280 с.
17. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наукова думка, 1994. – 116 с.
18. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... д-р юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999. – 38 с.
19. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. ... д-р юрид. наук: 12.00.07. – К., 1999. – 390 с.
20. Арсеньев К. Мировой суд в провинции // Вестник Европы. – 1870. – № 1.
21. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1990. – 352 с.
22. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997 – 399 с.
23. Афанасьєв К. К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 20 с.
24. Баган Т. Службовець державної установи та організації: поняття та характеристика правового статусу // Адміністративне право в контексті європейського вибору України: Зб. наук. пр. – К.: Міленіум, 2004. – С. 111-114.
25. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности// Правоведение. – 1979. – № 4. – С. 40 – 46.
26. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х., 1998. – 480 с.
27. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект): Монограф. – Х.: Легас, 2004. – 192 с.
28. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
29. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. – М., 1987. – 156 с.
30. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Екатеринбург, 1995.
31. Бахрах Д. Н. Форма государственного управления // Советское государство и право. – 1983. – № 4. – С. 20 – 27.
32. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы формирования и реализации) – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
33. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14 – 21.
34. Бергман В. Право и система государственной службы в Германии // Проблемы теории и практики управления. – 1992. – № 5. – С. 86 – 89.
35. Бержерон Робер. Кодекс із питань конфлікту інтересів і поведінки після закінчення державної служби. Конфлікт інтересів у державній службі. – 1998. – С. 1 – 18.
36. Битяк Ю. П. Адміністративна реформа і проблеми удосконалення законодавчої діяльності в Україні // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К., 2003. – С. 68 – 73.
37. Битяк Ю. П. Адміністративна юстиція і права людини // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 113 – 118.
38. Битяк Ю. П. Головні напрямки удосконалення законодавства про місцеве самоврядування // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – № 2 (13): У 2 ч. – Ч. ІІ. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр” – 2002. – С. 211 – 214.
39. Битяк Ю. П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ. – К.: НМК ВО, 1990. – 64 с.
40. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3. – С. 58 – 65.
41. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Моногр.  –  Х.: Право, 2005.  –  304 с.
42. Битяк Ю. П. Завдання відомчого контролю на державній службі // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 24 – 25 травня 2005 р. / Відп. за випуск Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2005. – С. 345 – 349.
43. Битяк Ю. П. Засади публічно-правового регулювання державної служби в Україні // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2005. – Спеціальний випуск. – У 2 ч.: Ч. 1. – С. 57 – 62.
44. Битяк Ю. П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2. – С. 72 – 82.
45. Битяк Ю. П. Моральні та правові вимоги до поведінки державних службовців // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2004. – Вип. 8. – С. 26 – 37.
46. Битяк Ю. П. Напрямки наукових досліджень проблем місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2002. – Вип. 2. – С. 34 – 44.
47. Битяк Ю. П. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади – головна мета адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 4. – С. 10 – 19.
48. Битяк Ю. П. Організаційно-правові засади управління вищим навчальним закладом освіти України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ХарРІ УАДУ. – Х., 2001. – № 1 (9). – С. 80 – 88.
49. Битяк Ю. П. Повноваження та організація діяльності місцевих державних адміністрацій, їх відносини з органами місцевого самоврядування // Державне будівництва та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2002. – Вип. 4. – С. 3 – 14.
50. Битяк Ю. П. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад // Адміністративне право України: Підручник: У 2 т. – К., 2003. – Т. 1: Загальна частина. – С. 313 – 318.
51. Битяк Ю. П. Правові засади забезпечення прав людини і громадянина в сфері державної служби // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 36. – С. 97 – 104.
52. Битяк Ю. П. Правові засади та напрямки розвитку кадрової політики в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеська нац. юрид. акад., 2003. – Вип. 19. – С. 32 – 36.
53. Битяк Ю. П. Принципи формування та діяльності апарату управління: історія і сьогодення // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2006. – Вип. 11. – С. 108 – 116.
54. Битяк Ю. П. Проблеми визначення системи законодавства про державну службу // Право України. – 2006. – № 4. – С.
55. Битяк Ю. П. Проблеми нормативно-правового регулювання оцінки діяльності державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – № 4. – С. 116 – 123.
56. Битяк Ю. П. Роль науки адміністративного права в становленні української державності // Українська державність: становлення, досвід, проблеми: Зб. наук. статей (за матеріалами ХІІ Харківських політол. читань). – Х.: Право, 2001. – С. 108 – 109.
57. Битяк Ю. П. Совершенствование государственного аппарата // Конституционные основы советской социалистической демократии / Под общ. ред. В. Ф. Маслова и Р. С. Павловского. – Х.: Вища школа. – 1982. – С. 104 – 112.
58. Битяк Ю. П. Совершенствование контроля в советском государственном управлении // Социалистическая законность в советском государственном управлении. – Х., 1987. – С. 34 – 43.
59. Битяк Ю. П. Совершенствование управления народным хозяйством в СССР – объективная закономерность // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – Х., 1986. – Вып. 18. – С. 21 – 27.
60. Битяк Ю. П. Социальная роль кадров в государственном управлении // Проблемы законности: Респ. межвед. науч. сб. – Х.: Укр. юрид. акад., 1993. – Вып. 28. – С. 67 – 71.
61. Битяк Ю. П. Соціальна роль державної служби в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 38. – С. 51 – 57.
62. Битяк Ю. П. Співвідношення правового статусу посади та посадової особи // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – Вип. 10. – С. 22 – 32.
63. Битяк Ю. П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1. – С. 51 – 60.
64. Битяк Ю. П. Удосконалення контрольних функцій місцевих державних адміністрацій // Зб. наук. пр. УАДУ. – Х., 2001. – Вип. 1/2001. – С. 56 – 57.
65. Битяк Ю. П., Барабаш О. Т., Волошко В. Д. Правовые вопросы укрепления государственной «трудовой» договорной дисциплины // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. науч. сб. – Х., 1987. – Вып. 20. – С. 61 – 67.
66. Битяк Ю. П., Зуй В. В., Комзюк А. Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994. – 44 с.
67. Битяк Ю. П., Комзюк О. Т. К концепции реформы административного законодательства и административного судопроизводства // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина: Темат. сб. науч. трудов УЮА. – К., 1993. – С. 75 – 79.
68. Битяк Ю. П., Константий О. В. Правова природа адміністративних договорів // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 2001. – № 3. – С. 101 – 109.
69. Битяк Ю. П., Нечитайленко А. О. Організація апарату державного управління // Радянське право. – 1987. – № 5. – С. 93 – 94.
70. Павловский Р. С., Битяк Ю. П. Кадровая политика в управлении агропромышленным комплексом // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. научн. сб. – Х.: Укр. юрид. акад., 1993. – Вып. 28. – С. 67 – 71.
71. Битяк Ю. П., Петришин О. В. Авторський проект Закону України “Про службу в державних органах та їх апараті” // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1998. – № 1. – С. 150 – 169.
72. Битяк Ю. П., Петришин О. В. Державні секретарі в системі органів виконавчої влади // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2001. – Вип. 1. – С. 91 – 98.
73. Бойцова В. В., Бойцова Л. В. Политическая нейтральность государственных служащих в Англии // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 117 – 124.
74. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Российское право, 1992. – 320 с.
75. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції // Право України. – 2000. – № 2. – С. 15 – 17.
76. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
77. Бринцев В. Д. Адміністративне судочинство: Нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразки процесуальних документів. – Х.: Ксилон, 2002.  – 544 с.
78. Брынцев В. Д. Единоличный судья в правовом государстве. Его статус и функции. – Х.: Б.п., 1995. – 239 с.
79. Брэбан Г. Французское административное право. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
80. Бряневский Г. А. Об опыте подготовки руководящих кадров для промышленности и строительства // Проблемы научной организации управления социалистической промышленностью. – М.: Экономика, 1968.
81. Ведель Ж. Административное право Франции. – М.: Прогресс, 1973. – 512 с.
82. Венедиктов В. С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
83. Вишняков В. Г. Структура и штаты органов советского государственного управления. – М.: Наука, 1972. – 278 с.
84. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
85. Власов В. А., Студеникин С. С. Советское административное право. – М.: Госюриздат, 1959. – 535 с.
86. Власть силы, сила власти: Сб. научных трудов Московской государственной юридической академии. – М.: Юристъ, 1996. – 136 с.
87. Волошина В. В, Титов К. А. Государственная служба Российской Федерации: теоретико-правовые аспекты. – М.: Луч, 1995. – 179 с.
88. Волошина В. В. Правовые проблемы регулирования государственной службы в Российской Федерации: Автореф. дис.…канд. юрид. наук. – М., 1993.
89. Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. – М.: Советская Россия, 1996. – 624 с.
90. Гавриленко Д. А. Правовое государство и дисциплина / Под ред. В.И. Шабайлова. – Минск: Навука і тэхніка, 1991. – 150 с.
91. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.
92. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Дис....д-р юрид. наук. – Х., 2002. – 387 с.
93. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення правової основи боротьби з корупцією: Аналіз практики застосування положень (норм) Закону України “Про боротьбу з корупцією” // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции. – Одеса: ФЕНІКС, 2003. – с. 54 – 60.
94. Головне – професіоналізм, а не квота // Голос України. – 2005. – 8 лютого.
95. Голос України. – 2004. – № 235.
96. Голос України. – 2005. – 11 лютого.
97. Голосниченко І. П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень // Право України. – 1998. – № 11. – С. 21 – 22.
98. Голосніченко І. П. Напрямки реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 9 – 13.
99. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища шк., 1991. – 207 с.
100. Голосніченко І. П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Право України. – 2002. – № 10. – С. 20 – 24.
101. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійсненні мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? – К.: Міленіум, 2002. – 136 с.
102. Горшенев В. М. Теория социалистической законности в свете Конституции 1977 года // Советское государство и право. – 1979. – № 11. – С. 14 – 21.
103. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
104. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
105. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
106. Государственная служба в зарубежных странах. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 166 с.
107. Государственная служба в России: проблемы становления: Сб. науч. тр. – М., 1993.
108. Государственная служба и государственные служащие во Франции. – М., 1994. – 292 с.
109. Государственная служба основных капиталистических стран. – М.: Наука, 1977. – 291 с.
110. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций. – Ростов н/Д.: Феникс, 1998. – 640 с.
111. Государственное управление в СССР в условиях научно-технической революции. – М.: Наука, 1978. – 407 с.
112. Государственное управление и административное право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 279 с.
113. Государственный служащий: культура поведения и деловой этикет / Под ред. Е. В. Охотского. – М., 1999.
114. Гримо Женевьев. Организация административной власти во Франции. – М., 1994.
115. Глозман В. А. Право и проверка деловых качеств работников. – Мн.: БГУ, 1981. – 71 с.
116. Грошевой Ю. М., Пышнев Д. И. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля (в системе АПК): Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1992. – 76 с.
117. Гурне Бернар. Державне управління: Пер. з франц. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
118. Данильева И. О политической нейтральности государственных служащих // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 78 – 81.
119. Данильєва І. Є. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні: Автореф. дис....канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2005. – 24 с.
120. Державна служба в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 201 – 226.
121. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д.ю.н., проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-Юре, 1999. – 272 с.
122. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. д.ю.н., проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 266 с.
123. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні / За заг. ред. Н. Р. Нижник, О. Д. Крупчана. – К., 2002. – 95 с.
124. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К., 1999.  – 52 с.
125. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За заг. ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
126. Державне управління: Навч. посіб. / За ред. А. Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
127. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
128. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н. Р. Нижник, В.В. Цвєтков, Г.І. Леліков, О.Д. Крупчан та ін. – К.: Ін-Юре, 1998. – 272 с.
129. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. – К.: Ін-Юре, 1999. – 244 с.
130. Дубенко С. Д. Зміст інституту державної служби та його особливості у сфері виконавчої влади // Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. – К., 1999. – С. 84 – 98.
131. Дубенко С. Д. Державна служба: сучасний стан і напрямки розвитку // Державне управління: теорія та практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 175 – 189.
132. Духно Н. А., Ивакин В. И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 12 – 17.
133. Дюги Леон. Социальное право. Индивидуальное право. Преобразование государста. – СПб, 1909. – 80 с.
134. Евтихиев А. Ф. Основы административного права. – Х., 1925. – 117 с.
135. Елистратов А. И. Административное право. – М.: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911. – 235 с.
136. Елистратов А. И. Административное право. – М.-Л.: Гос. издат., 1929. – 366 с.
137. Елистратов А. И. Должностное лицо и гражданин // Вопросы административного права. – Книга 1: Сб. ст.: Науч. изд-е. – М.: Тип. А. И. Мамонтова, 1916. – С. 76 – 90.
138. Елистратов А. И. Основные начала административного права. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Изд. Г. А. Лемана, 1917. – 204 с.
139. Елистратов А. И. Очерк административного права. – М.: Госиздат., 1922. – 236 с.
140. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки: Послання Президента України від 30.04.2002 р. // Уряд. кур’єр. – 2002. – 4 червня.
141. Журавський В. C. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму: Автореф. дис....д-р юрид. наук. – Одеса, 2001. – 29 с.
142. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. Цвіка М. В., Ткаченка В.Д., Петришина О.В. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
143. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізм реалізації: Дис....д-р юрид. наук. – К., 1999. – 447 с.
144. Залюбовська І. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління: Дис....канд. юрид. наук. – Одеса, 2002. – 178 с.
145. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002. – № 11. – С. 109 – 111.
146. Зеленецкий В. С. Компетентность специалиста (о теоретической компетентности практиков и практической компетентности теоретиков) // Весы Фемиды. – 2000. – № 4 (16). – С. 48 – 57.
147. Зелинская Н. А. Международно-правовые стандарты криминализации коррупции // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции. – Одесса, 2003. – С. 123 – 137.
148. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС: Порівняльний аналіз. – К.: Основи, 1966. – 420 с.
149. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид.лит., 1961. – 382 с.
150. Іншин М. І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 337 с.
151. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: Автореф. дис....д-р юрид. наук: 12.00.05. – К., 2005. – 40 с.
152. Іншин М. І. Трудовий договір як підстава виникнення службово-трудових відносин на державній службі // Вісник НУВС. – 2004. – № 25. – С. 373 – 381.
153. Іншин М. І. Трудові правовідносини в системі державної служби // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2000. – № 9. – С. 113 – 118.
154. Кальман О. Г. Організована злочинність і корупція в Україні: проблеми протидії // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Х., 2002. – Кн. 2. – С. 5 – 30.
155. Карева М. П. Право и нравственность в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 184 с.
156. Карпачова Н. І. Уповноважений з прав людини в системі конституційних механізмів захисту прав людини в Україні // Конституція України – основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наук. конф., червень 2001 р. – Х.: Право, 2001.
157. Керівників поменшає. Порядку побільшає? // Уряд. кур’єр. – 1999. – 17 грудня.
158. Кивалов С. В., Била Л. Р. Административное право Украины: Учеб.-метод.: пособие. – 2-е изд. – Одесса: Юрид. літ., 2002. – 320 с.
159. Кисіль Л. Є. Поняття посади та посадової особи у змісті інституту державної служби // Державне управління: теорія та практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 189 – 195.
160. Кисіль Л. Є. Поняття “посадова особа” у правовій науці і законодавстві // Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – С. 121 – 128.
161. Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні // Юрид. вестник. – 1999. – № 4. – С. 68 – 70.
162. Кобалевский В. Л. Очерки советского административного права. – Х.: Госиздат Украины, 1924. – 258 с.
163. Кобалевский В. Л. Советское административное право. – Х.: НКЮ УССР, 1929. – 417 с.
164. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. – К., 2002. – 509 с.
165. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
166. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Вища школа, 1975. – 160 с.
167. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
168. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
169. Козьков О. Прокурорський нагляд та судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю при розслідуванні злочинів: проблеми та реальність // Право України. – 1999. – № 3. – С. 22 – 24.
170. Колісник В. П. Володіти мовою – обов’язок службових осіб // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод, обов’язків: Наук. зб. – Х., 2000. – С. 102 – 107.
171. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С. 10 – 14.
172. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: – К.: Факт, 2002. – 260 с.
173. Коліушко І. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції: Зб. наук. праць. – К., 2003 – С. 59 – 63.
174. Коліушко І., Тимощук В. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів // Право України. – 2000. – № 2. – С. 10 – 14.
175. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
176. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
177. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17 – 21.
178. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
179. Колюка М. М. Законодавчі засади регулювання дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Х.: Право. – 2003. – Вип. 5. – С. 94 – 99.
180. Комзюк А. Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки // Вісник Ун-ту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 101 – 104.
181. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації. – Х., 2002. – 336 с.
182. Конин Н. М. Классификация советских государственных служащих // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск, 1988. – С. 85 – 93.
183. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Изд. группа “НОРМА-ИНФРА-М”, 1999. – 816 с.
184. Конституция и законодательные акты Французской Республіки (по состоянию на январь 1958 г.). – М.: Госюриздат., 1958. – 527 с.
185. Конституция Российской Федерации. – М.: Юрид. лит., 1993.
186. Конституція України. Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV. – К., 2006.
187. Концепції без реформ чи реформи без концепцій: що первинніше? // Уряд. кур’єр. – 2005. – 19 лютого.
188. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1999.
189. Коррупция: региональные и отраслевые тенденции: Сб. научн. трудов. – Одесса, 2003. – 240 с.
190. Кравець В. Р. Атестація державних службовців в Україні: Автореф. дис....канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса, 2004. – 20 с.
191. Крамаровский Л. М. Ревизия и контроль. – М., 1976. – 208 с.
192. Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду // Право України. – 1998. – № 3. – с. 89 – 92.
193. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
194. Критерій – фаховість і моральність // Уряд. кур’єр. – 2005. – 17 лютого.
195. Кубко Є. Б. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3 – 6.
196. Кудрявцев В. Н. Юридическая наука: переоценка ценностей // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1989. – № 3. – С. 18 – 23.
197. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. – 340 с.
198. Лапка О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття // Право України. – 2001. – № 3. – С. 47 – 49.
199. Лебин Б. Д., Перфильев М. Н. Кадры аппарата управления в СССР. – Л.: Наука, 1970.
200. Лейст О. Е. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
201. Лисицин В., Попов Г. О кадрах управления // Плановое хозяйство. – 1968. – № 5. – С. 4 – 9.
202. Лозовий В. О., Петришин О. В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004. – 176 с.
203. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
204. Лунев А. Е. Обеспечение законности в советском государственном управлении. – М.: Юрид. лит., 1963. – 158 с.
205. Любченко П. М. Громадянське суспільство: концептуальні особливості інтерпретації // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2003. – Вип. 6. – С. 3 – 16.
206. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
207. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
208. Маляренко В., Пилипчик П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40 – 44.
209. Манохин В. М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 196 с.
210. Манохин В. М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997. – 296 с.
211. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М.: Политиздат, – Т. 1.
212. Марочкін І. Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., м. Харків. 18-19 квітня 2002 р. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 31 – 34.
213. Маслов В. Наука управления и подготовка руководителей // Экономические науки. – 1970. – № 1. – С. 70 – 74.
214. Мачульская О. Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособ. – 2-е изд. – М., 1999. – 258 с.
215. Медведєв І. А. Державне управління регіональним комплексом неперервної професійної освіти (на прикладі Сумської області): Автореф. дис....канд. держ. упр.: 25.00.02. – Х., 2004. – 23 с.
216. Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. – М.: Юрид. лит., 1990. – С. 319 – 325.
217. Мелешко Х. Т. Правовые проблемы аттестации рабочих и служащих. – Минск, 1990. – 121 с.
218. Мелкадзе О. В. О координации в системе контрольных органов // Советское государство и право. – 1986. – № 12. – С. 21 – 26.
219. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
220. Местная государственная служба. – М., 1993. – 201 с.
221. Минко М., Долежан В. Реформування прокуратури: проблеми і перспективи // Право України. – 1999. – № 3. – С. 78 – 81.
222. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1444.
223. Мотренко Т. Оцінки десятиріччя і уроки на завтра // Уряд. кур’єр. – 2005. – № 20. – 3 лютого.
224. Муніципальне право України: Підручник / За ред. д-ра юрид. наук В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 348 с.
225. Наукові засади реформування державної служби в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2000. – 56 с.
226. Научно-техническая революция и преимущества социализма. – М.: Мысль, 1975.
227. Недбайло П. Є. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. –1971. – № 3. – С. 50 – 52.
228. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання // Право України. – 2001. – № 2. – С. 80 – 83.
229. Нижник Н. Україна – державне управління, шляхи реформування. – К.: Б. и., 1997. – 70 с.
230. Оболенский А. Д. Эволюция государственной службы в Великобритании // Государство и право. – 1996. – № 16. – С. 122 – 124.
231. Оболенський О. Д. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. семінару, 11-12 березня 2002 р. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
232. Общая теория государства и права: Академический курс. – В 2 т. – Т. 2: Теория права / Под ред. проф. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало ТЕИС, 1998. – 408 с.
233. Общая теория права: В 2 т. / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 360 с.
234. Общая теория права: Учеб. пособ. / Под. ред. А. С. Пиголкина. – М., 1993. – 370 с.
235. Общие сведения об административном праве Франции. – М., 1993.
236. Овсянко Д. М. Административное право. – М., 1997. – 448 с.
237. Омаров А. М. Руководитель. Размышления о стиле управления. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
238. Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України. – 2001. – № 8. – С. 21 – 22.
239. Основной Закон Федеративной Республики Германии от 23 мая 1949 года // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М., 1999. – С. 181 – 234.
240. Ответственность в управлении. – М.: Наука, 1985. – 303 с.
241. Очевидне – неймовірне: крадуть менше, а мільйонерів стає більше // Голос України. – 2002. – № 227.
242. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. – 128 с.
243. Пахомов І. М. Адміністративна реформа: як її розуміти? (Роздуми над книгою) // Право України. – 2001. – № 3. – С. 144 – 146.
244. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: Моногр. – Х.: Факт, 1998. – 168 с.
245. Петров Г. И. Основы советского социального управления. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 292 с.
246. Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – Ст. 390.
247. Політико-психологічні чинники формування управлінської культури // Пірен М. І. Деонтологія, конфліктність та управління: Навч.-практ. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С. 255 – 266.
248. Положення про Секретаріат Президента України: Затв. Указом Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – Ст. 390.
249. Попков В. Д. Этика советской государственной службы. – М.: Юрид. лит., 1970. – 200 с.
250. Попов Г. Х. Проблемы теории управления. – М.: Экономика, 1974. – 320 с.
251. Постников М., Среднев В. Исполнительные органы Советов // Советы депутатов трудящихся. – 1965. – № 11. – С. 12 – 15.
252. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6 – 9.
253. Права, за якими судиться малоросійський народ 1793 р.: Хрестоматія з історії держави і  права України / За ред. В. Д. Гончаренка. – К.: ІнЮре, 1997. – 464 с.
254. Право и культура: Монограф. – М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2002. – 423 с.
255. Правове регулювання державної служби у Франції // Державне адміністрування за рубежем. – Вип. 4. – К., 1993. – 89 с.
256. Правове регулювання державної служби у Франції. – К.: Ін-т держ. упр. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993. – 88 с.
257. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
258. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
259. Про введення в дію Закону України “Про державну службу”: Постанова Верховної Ради України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
260. Про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – С. 12.
261. Про віднесення посад працівників органів законодавчої та виконавчої влади Автономної Республіки Крим до відповідних категорій посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. (та Додаток до постанови) // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 11049/1999.
262. Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 18.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст. 270.
263. Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру”: Закон України від 12.07.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1295.
264. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 08.12.2004 р. // Голос України. – 2004. – 8 грудня.
265. Про внесення змін до Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України від 06.11.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2966.
266. Про внесення змін до ст. 1 Указу Президента України від 15.12.1999 № 1571: Указ Президента України від 19.12.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3183.
267. Про внесення змін до статей 34 і 35 Закону України “Про статус народного депутата України”: Закон України від 04.07.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1450.
268. Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 19.12.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3182.
269. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”: Закон України від 24.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
270. Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2469.
271. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
272. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
273. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
274. Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів: Указ Президента України від 11.12.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 50. – Ст. 2231.
275. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 26.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22. – Ст. 989.
276. Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців: Указ Президента України від 11.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1070.
277. Про деякі питання застосування статей 4, 15, 27 Закону України “Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 40. – Ст. 252.
278. Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 08.02.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 8. – Ст. 434.
279. Про дипломатичні ранги України: Закон України від 28.11.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2349.
280. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 791.
281. Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76): Наказ Головдержслужби України від 01.09.1999 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1.
282. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
283. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12.03.1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 58-59. – С. 5.
284. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головдержслужби України від 23.10.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1971.
285. Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Головдержслужби України 31.10.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2546.
286. Про затвердження Координаційного центру з питань впровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1605.
287. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї: Наказ Міністерства фінансів України від 09.04.2001 р. // Вісник податкової служби України. – 2002. – № 1-2. – 08.01.2002 р.
288. Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України: Постанова Верховної Ради України від 13.10.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 37. – Ст. 283.
289. Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.1994 р. // Збірник постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 35.
290. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1. – Т. 1. – Ст. 27.
291. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 7. – С. 57.
292. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 367.
293. Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 902.
294. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 351.
295. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 1004.
296. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій: Указ Президента України від 10.11.1995 р. // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 12098/1999.
297. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1554.
298. Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій: Указ Президента України від 19.05.1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 75
299. Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку”: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 11. – Ст. 270.
300. Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1995 р. // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 3808/1997.
301. Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000-2001 роки: Указ Президента України від 26.07.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1260.
302. Про Збройні Сили України: Закон України від 06.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
303. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 27. – Ст. 256.
304. Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1047.
305. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 13.03.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – Ст. 13.
306. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 11.
307. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України: Закон України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22. – Ст. 140.
308. Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України: Указ Президента України від 07.11.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 45. – Ст. 2067.
309. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
310. Про Комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 09.11.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 1982.
311. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
312. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 05.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 578.
313. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25.05.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 983.
314. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу: Указ Президента України від 20.02.2006 р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 3 березня. – № 43.
315. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28.04.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
316. Про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України: Указ Президента України від 21.03.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 12. – Ст. 451.
317. Про ліквідацію Міжвідомчої робочої групи з розроблення Концепції реформування оплати праці в Україні і Національного комітету України з питань роззброєння: Указ Президента України від 09.09.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 37. – Ст. 1728.
318. Про міліцію: Закон УРСР від 20.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
319. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
320. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – Ст. 774.
321. Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців: Указ Президента України від 19.11.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2057.
322. Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22. – Ст. 138.
323. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – Ст. 934.
324. Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України від 11.02.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7. – Ст. 263.
325. Про Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України від 02.10.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 40. – С. 26.
326. Про Положення про Міністерство економіки України: Указ Президента України від 23.10.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 43. – Ст. 1826.
327. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
328. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
329. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348; та ін.
330. Про Примірне положення про державного секретаря міністерства: Указ Президента України від 14.07.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1305.
331. Про примірний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 18. – Ст. 745.
332. Про примірний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Севастопольської міської, районних державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст. 1173.
333. Про проведення експерименту щодо впровадження обов’язкового соціального медичного страхування в місті Києві та Київській області: Указ Президента України від 14.11.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – Ст. 1985.
334. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”: Постанова Верховної Ради України від 04.02.2005 р. // Офіційний вісник. – 2005. – № 6. – Ст. 348.
335. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
336. Про Рахункову палату: Закон України від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 24. – Ст. 137.
337. Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: Указ Президента України від 30.05.1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – 1 травня.
338. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 8.
339. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 26. – Ст. 1151.
340. Про статус народного депутата України: Закон України від 17.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
341. Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
342. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14.04.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 665.
343. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
344. Про судоустрій України: Закон України від 17.02.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.
345. Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – Ст. 835.
346. Про функціональні повноваження Першого віце-прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2005 р. // Урядовий кур’єр (Орієнтир). – 2005. – 16 березня.
347. Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 51. – Ст. 3332.
348. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29.05.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 985.
349. Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування // Матеріали наук.-практ. конф., 4-5 грудня 2001 р. – Х., 2002. – 301 с.
350. Проблемы общей теории социалистического государственного управления. – М., 1981. – 370 с.
351. Рабинович П. М. Упрочение законности – закономерность социализма. – Львов, 1975. – 260 с.
352. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права і держави: Вид. 5-те, зі змінами: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
353. Регламент Верховної Ради України від 27.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338.
354. Ремнев В. И. Право жалобы в СССР. – М., 1964. – 131 с.
355. Ремнев В. И. Социалистическая законность в государственном управлении. – М.: Наука, 1979. – 298 с.
356. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.; Наук. керівник В. В. Цвєтков. – К.: Оріяни, 1998. – 364 с.
357. Реформы Петра I. Сборник документов. – М.: Госсоцэконом. изд-во, 1937. – 376 с.
358. Речицкий В. В. Свобода и государство. – Х.: Фолио, 1998. – 144 с.
359. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні: Автореф. дис....канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2005. – 20 с.
360. Розенбаум Ю. А. К понятию управленческих кадров // Правоведение. – 1974. – № 1.
361. Розенбаум Ю. А. Подготовка управленческих кадров. – М.: Наука, 1981. – 158 с.
362. Розенбаум Ю. А. Формирование управленческих кадров. – М.: Наука, 1982. – 231 с.
363. Романов В. В. Военно-юридическая психология: Учебник. – Кн. 1. – М., 1991.
364. Российская Федерация. – 1996. – № 16. – 48 с.
365. Руденко М. Проблеми та перспективи прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні // Право України. – 2002. – № 6. – С. 65 – 68.
366. Рыбаков В. А. Позитивная юридическая ответственность (воспитательные аспекты): Лекция. – Рязань: РВШ МВЛ СССР, 1988. – 25 с.
367. Рябченко О. П. Державна служба в Україні з позицій теорії управління // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків: Наук. зб. – Х., 2000. – С. 71 – 76.
368. Самощенко И. С. Правонарушение и юридическая ответственность. Учебное пособие. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1966. – 30 с.
369. Селіванов А. О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2000. – 68 с.
370. Селіванов А. О. Правові проблеми реалізації судової влади в адміністративному судочинстві України // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 38 – 42.
371. Селюков Ф. Т. Административная этика. –<span class="dash0422_0435_043a_0441_0442_0020_043a_043e_043d_0446_0435_0432_043