УДосконалення функцінування ринку праці як складової ринкової економіки в житомирській області

Сьогодні розробка заходів соціально-економічної політики, зокрема і політики зайнятості, є неможливою без теоретичного осмислення й обґрунтування цих заходів, що визначає актуальність теми дослідження.

Майже всі відомі економічні теорії тією чи іншою мірою розглядають питання праці й зайнятості. Зауважимо, що розробка класичної теорії зайнятості пов'язана з іменами А. Сміта, Д. Рікардо, Ж. Б. Сея. Зокрема, А. Сміт, працюючи над своєю основною працею «Дослідження про природу і причини багатства народів», вів наукову полеміку з деякими вченими-економістами свого часу і, зокрема, з прибічниками меркантилістів і фізіократів. Він зазначав, що багатство нації створюється в процесі виробництва. Його головне джерело – людська праця, а повна зайнятість – це норма ринкової економіки. Ж. Б. Сей, розвиваючи теорію А. Сміта, вивчав роль ринку в задоволенні потреб людей. Він стверджував, що «виробництво створює свій власний попит», тобто люди, виробляючи, продають товари з метою придбання інших товарів. У цьому разі, якщо покупці не потребують більше певних товарів, то зменшення попиту на них автоматично спонукає виробника зосереджувати увагу на випуску тих товарів, які потрібні людям і користуються попитом. За таких умов не може бути ні перевиробництва, ні тривалого масового безробіття.

Наприкінці 70-х років XX сторіччя угорський економіст Я. Корнаї в своїй праці «Дефіцит» серед інших проблем планової економіки аналізував і зайнятість населення. Особливу увагу він приділив дефіциту робочої сили як негативному явищу, яке відчули майже всі країни, які діяли в умовах планової економіки і державної власності на засоби виробництва.

Сучасні економічні теорії досить різноманітні. Прибічники класичної економічної теорії в своїх дослідженнях використовують підхід, що отримав назву неокласичного (М. Фелдстайн, Р. Холл, Д. Гіллер, А. Лаффер та ін.). Прихильники цієї концепції вважають, що ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги.

Іншого підходу до пояснення функціонування ринку праці дотримуються кейнсіанці і монетаристи, які розглядають ринок праці як явище постійної і фундаментальної рівноваги.

Ступінь прояву ринкового механізму виявляється у різних модифікаціях, зумовлених конкуренцією, масштабами, формами і методами державного втручання в економіку, національними і культурними особливостями країни або регіону. Це ще раз свідчить про певну обмеженість економічних теорій як таких і пов'язано передусім з їхнім конкретноісторичним характером. Він зумовлений станом економіки кожної окремої країни у певний час, її розвитком, тенденціями. З огляду на це вести мову про існування і можливості розробки єдиної теорії зайнятості, яка б раз і назавжди описувала закономірності розвитку ринку праці, було б необґрунтованим.

Важливе питання, що стосується зародження трудового ринку в Україні, про те, чи був раніше у країні ринок робочої сили. Протягом багатьох десятиріч вітчизняна економічна наука не визнавала наявність у нашій країні ринку праці. Зі сфери товарних відносин вилучали робочу силу. Аргументували це відсутністю в країні безробіття і наявністю загальнонародної власності як економічної основи держави. З переходом України до ринкових перетворень питання про те, що ж таке ринок праці та зайнятість населення, стали актуальними.

У вітчизняній науці серед авторів, чиї праці формують сучасне наукове підґрунтя вивчення ринку праці та зайнятості варто назвати О. Грішнову, М. Долішнього, С. Калініна, Е. Лібанову, В. Петюха, У. Садову, Н. Ушакову та ін..

У сучасних умовах поняття «ринок праці» вітчизняні дослідники трактують по-різному. У вузькому розумінні поняття «ринок праці» означає місце, де відбуваються угоди між тим, хто наймає, і продавцем робочої сили.

Насправді наймання робочої сили – це складніший процес. Акт найму робочої сили – лише завершальний етап у довготривалому процесі кількісного і якісного визначення потреби підприємця у робочій силі. Рішенню працівників про продаж робочої сили також передує довготривалий процес прийняття рішень і виконання певних дій. З огляду на це «ринок праці» у деяких джерелах пропонують замінити адекватними термінами, що більше відповідають його сутності.

Ринок праці – це специфічний вид товарного ринку, змістом якого є реалізація (купівля-продаж) товару особливого роду робочої сили або здатності людини до праці». Поняття «ринок праці» виражає відносини між власником певного товару (власником робочої сили, її продавцем), з одного боку, і власником засобів виробництва (покупцем робочої сили, або роботодавцем), з іншого. Зазначені економічні відносини втілюються в юридичну форму (контракт, договір, угоду) і фіксуються в трудовому законодавстві. Досліджуючи проблеми ринку праці, О. Грішнова зазначає, що ринок праці – це система суспільних відносин, пов'язаних з попитом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

В. Петюх пише, що ринок праці – «це, по-перше, категорія, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і використання), всі ланки та ступені суспільного виробництва, і регулюються ринковою кон'юнктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та національними традиціями, а по-друге – система механізмів:

а)купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

б) забезпечення зайнятості на індивідуальному рівні найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;

в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

г) формування та розвитку робочої сили;

д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо.

Узагальнюючи підходи до визначення ринку праці, зауважимо, що вони, доповнюючи один одного, зробили важливий науковий внесок у розвиток уявлень про природу ринку праці.

Ринок праці відіграє важливу роль у відтворенні робочої сили, яка відповідає вимогам сучасного високотехнологічного виробництва, забезпечує розподіл і перерозподіл трудових ресурсів, створює спонукальні стимули для їх ефективного використання, заміняє неефективну структуру зайнятості на більш динамічну, раціональну.

Ринок праці сприяє мобільності робочої сили, посилює її міграцію як у межах галузі, так і в міжгалузевому і міжрегіональному напрямках. Це створює певні можливості вирішення проблеми зайнятості працездатного населення внаслідок посилення економічної мотивації праці, призводить до зростання її продуктивності, прискорює адаптацію населення до ринкових відносин, що утверджуються в економіці країни, сприяє виробленню економічної поведінки ринкового типу.

Респондентам ставили таке запитання: «Яке з висловлювань найбільш точно описує Ваше ставлення до сьогоднішнього життя?». Як свідчать результати дослідження, майже 40% опитаних для того, щоб заробити певні кошти на проживання, беруться за виконання будь-якої роботи, демонструючи вимушено-активну адаптивну поведінку. Натомість 20% змирились з відмовою від звичного способу життя, що характеризує вимушено-пасивну адаптивну поведінку. Традиційну поведінку «живуть, як і колись» зберігають 15,8%. Не може адаптуватися до сьогоднішнього життя майже кожен сьомий респондент (12,8%), що зумовлює аномічну поведінку. Лише незначна частина опитаних (8,6%) змогла скористатися новими можливостями, тобто демонструє стратегію досягнення активно-адаптивної поведінки.

Водночас не можна не зауважити, що функціонування ринку праці неминуче пов'язане із соціально-економічними явищами негативного характеру. Наприклад, вплив ринку праці на розподільчі процеси призводить до надмірної диференціації в доходах різних груп населення, збільшує майнову нерівність, що є причиною загострення соціальної напруженості у суспільстві.

Розвиток ринкових відносин у сфері праці зумовлює конкуренцію між працівниками, що веде до їх роз'єднання, послаблює їхні позиції у взаєминах із роботодавцями тощо. До негативних явищ функціонування ринку праці відносять і його очевидний зв'язок з безробіттям.

Розглянемо головні етапи еволюції соціально-економічної категорії «зайнятість». У сучасних умовах проблема зайнятості і її складових набуває нового звучання як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Ця проблема є актуальною для багатьох країн.

Вирішення її – означає створення ефективної економіки, здатної забезпечити соціальний прогрес суспільства. Складність переходу до ринку праці вирізняється не лише економічною кризою, що її переживає Україна, але й несприятливими демографічними процесами і недоопрацюваннями під час проведення реформ.

Ринковий механізм створює умови для існування і взаємодії різноманітних форм власності: державної, кооперативної, приватної. Водночас ринкова економіка зумовлює формування принципово нових трудових відносин, які виявляються в економічній поведінці людей, їхніх ціннісних орієнтаціях.

Кардинальна зміна економічних відносин знаходить своє відображення і в структурі зайнятості населення. Характерними рисами сфери зайнятості стають сегментація ринку праці за формами власності й статусом зайнятості, розвиток неформального сектора, малого підприємництва тощо. Від змісту відносин власності залежить характер поведінки економічних суб'єктів, їхнє ставлення до праці.

Усі ці трансформаційні процеси значною мірою вплинули на зміну структури та кількості зайнятих у галузях економіки. В Україні поступово формується нова модель зайнятості, суттєвою ознакою якої є втрата державним сектором економіки позицій лідера на ринку, тобто підприємства й організації державної форми власності перестали бути основним резервуаром трудозайнятості.

Приватизація державної власності та розвиток корпоративної, групової й індивідуальної приватної власності зумовили структурні зміни зайнятості в сучасному українському суспільстві. Це спричинило створення нових сфер діяльності відповідно до потреб ринку, із створенням нових підприємств, що знайшло своє відображення у збільшенні кількості суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за формами власності. За таких умов суб'єкти ЄДРПОУ зазнали суттєвих змін. Ці зміни відобразилися на діяльності установ та організацій державної форми власності, а також приватних.

Отже, в орієнтаціях людей переважають самодостатні, прийнятні для кожної особистості способи виживання та самозабезпечення. Робота на державних підприємствах поступається роботі на приватних підприємствах, тобто простежується переорієнтація населення на приватний сектор.

Отже, теоретичний аналіз категорій, які характеризують сутність і соціально-економічний зміст ринку праці, дав змогу отримати цілісне наукове уявлення щодо базових понять, що становлять основу регулювання процесу зайнятості. Це дає можливість розглядати формування ринкової концепції регулювання ринку праці в Україні та регіоні на основі базового науковотеоретичного уявлення про фундаментальні витоки цього процесу, вивчати його та аналізувати.

1.2. Моделі ринку праці

Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Національна модель ринку праці складається з тієї чи іншої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників, системи заповнення вакантних робочих місць і способів регулювання трудових відносин з участю профспілок.

 Відповідно до комбінації  цих складових розрізняють японську  модель ринку праці, модель США, шведську модель та ін.

 Для японської моделі  характерна система трудових  відносин, яка грунтується на  принципі “довічного найму”, за якої гарантується зайнятість працівника на підприємстві аж до досягнення ним віку 55— 60 років. Розміри заробітної плати працівників і соціальних винагород прямо залежать від кількості відпрацьованих років. При цьому протягом усієї трудової діяльності працівники періодично підвищують кваліфікацію у відповідних внутрішньофірмових службах, і переміщення їх відбувається строго за планом. Така політика сприяє вихованню у працівників фірми творчого ставлення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їхньої відповідальності за якість роботи. У разі необхідності скорочення виробництва підприємці здебільшого вирішують ці проблеми не шляхом звільнення персоналу, а переве-і денням частини працівників за їхньої згоди на інші підприємства або і скороченням тривалості робочого часу на даному підприємстві.

 Для ринку праці США характерна децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, тобто воно розробляється й ухвалюється кожним штатом окремо. У разі необхідності скорочення обсягу праці або виробництва тривалість робочого часу одного працівника не змінюється, а частина працівників може бути звільнена. Про звільнення працівників повідомляють не заздалегідь, а перед самим звільненням. Колективними договорами охоплена лише чверть усіх працівників. Внутрішньофірмової підготовки персоналу майже немає, за винятком підготовки специфічних спеціальностей. Пересування працівників відбувається здебільшого через переведення працівника на іншу роботу. Така політика фірм веде до високої географічної і професійної мобільності працівників, а також до вищого рівня безробіття, ніж в Японії та Швеції.