УДосконалення функцінування ринку праці як складової ринкової економіки в житомирській області

1) була робота усіх  хто готовий стати до роботи  і шукає роботу;

2) така робота була  як можна більш продуктивною;

3) була свобода вибору  зайнятості та найширших можливостей  для кожного трудящого здобути  підготовку і використовувати  свої навички та здібності  для виконання роботи, до якої  він придатний незалежно від  раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів іноземного  або соціального походження.

Наступною ланкою в системі нормативно-правових актів, що регулюють зайнятість населення, є закони України.

Закони України, залежно від сфери впливу, можна поділити на:

1. Загальні, які регулюють  не тільки суспільні відносини  у сфері зайнятості населення, але і в інших сферах (наприклад, закони України «Про підприємництво», «Про власність» тощо);

2. Спеціальні, тобто ті, які  безпосередньо регулюють суспільні  відносини у сфері зайнятості  населення (наприклад, закони України  «Про зайнятість населення» [3], «Про  загальнообов'язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття» [4]., «Про розмір внесків на  деякі види загальнообов'язкового  державного соціального страхування»  тощо).

3. З метою нормативного  забезпечення реалізації Закону  України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття» Міністерством  праці та соціальної політики  України ухвалено низку наказів. Зокрема:

1) наказ від 14.12.2000 р. «Про  затвердження Порядку надання  допомоги по безробіттю, у тому  числі одноразової її виплати  для організації безробітним  підприємницької діяльності» (№307, зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р. №915/5136);

2) наказ від 14.12.2000 р. «Про  затвердження Порядку надання  матеріальної допомоги у період  професійної підготовки, перепідготовки  або підвищення кваліфікації  безробітного» (№308,зареєстровано в  Мінюсті України 20.12.2000 р. №916/5137);

3) наказ від 14.12.2000 р. «Про  затвердження Порядку надання  матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги  безробітному та непрацездатним  особам, які перебувають на його  утриманні,допомоги на поховання  у разі смерті безробітного  або особи, яка перебувала на  його утриманні» (№309, зареєстровано  в Мінюсті України 20.12.2000 р.); 4) наказ  від 10.01.2001 р. «Про затвердження порядку  надання роботодавцю дотації  на створення додаткових робочих  місць для працевлаштування безробітних».

4. Концептуальні положення  Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття».

Основним актом, що регулює відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [4].

Відповідно до даного закону, страхування на випадок безробіття здійснюється за такими принципами:

- надання державних гарантій  реалізації застрахованими своїх  прав;

- обов'язковості страхування  на випадок безробіття всіх  працюючих на умовах трудового  договору (контракту), а також добровільності  такого страхування особами, які  забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі  працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

- цільового використання  коштів страхування на випадок  безробіття;

- солідарності та субсидування;

- обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг;

- паритетності в управлінні  страхуванням на випадок безробіття  держави, представників застрахованих  осіб та роботодавців;

- диференціації розмірів  виплати допомоги по безробіттю  залежно від страхового стажу  та тривалості безробіття;

- надання на рівні не  нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги  по безробіттю та матеріальної  допомоги у період професійної  підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації;

- законодавчого визначення  умов і порядку здійснення  страхування на випадок безробіття.

Законом передбачено такі види забезпечення:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її  виплата для організації безробітним  підприємницької діяльності;

- допомога по частковому  безробіттю;

- матеріальна допомога  у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення  кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога  по безробіттю, одноразова матеріальна  допомога безробітному та непрацездатним  особам, які перебувають на його  утриманні;

- допомога на поховання  у разі смерті безробітного, або  особи, яка перебувала на його  утриманні.

Окрім цього, законом передбачено надання таких соціальних послуг як:

- професійна підготовка  або перепідготовка, підвищення  кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи  та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання  роботодавцю дотації на створення  додаткових робочих місць для  працевлаштування безробітних та  фінансування організації оплачуваних  громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультаційні  послуги, пов'язані з працевлаштуванням;

Важливим також є положення закону про паритетне управління Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Це дає реальну можливість захищати свої інтереси усіма сторонами загальнообов'язкового страхування.

Проаналізувавши нормативно-правову базу України, можна зробити висновок про її достатність для регулювання зайнятості населення. На мою думку, роботу по вдосконаленню такого регулювання слід вести в напрямку підвищення ефективності та вдосконалення механізмів реалізації уже прийнятих законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

При прийнятті нових, та реалізації уже прийнятих нормативно-правових актів слід приділяти більшу увагу тим формам діяльності служб зайнятості, які на практиці показують свою ефективність. Реформування зайнятості населення повинно проходити комплексно, поряд з реформуванням економічних відносин.

Отже, розглянувши перший розділ, можна зробити наступні висновки: що поняття «сучасний регульований ринок праці» це категорія, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і використання), всі ланки та ступені суспільного виробництва, і регулюються ринковою кон'юнктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та національними традиціями.

 

 

 

Розділ 2. Оцінка системи управління РИКОМ ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2.1.  Організаційно-економічна характеристика Житомирської області

Населення значною мірою зумовлює формування міжрайонних і внутрірайонних функцій виробництва території. Воно визначає потужність і структуру потоку продукції, яка вивозиться за межі даної території, розвиток місцевого виробництва. Трудові ресурси створюють можливості для повнішого використання наявних природних ресурсів, сприяючи тим самим підвищенню рівня комплексного розвитку території. На території, яка добре забезпечена трудовими ресурсами, розвивається система виробництв з високою трудомісткістю продукції.

За обсягами наявного трудоресурсного потенціалу Житомирська область посідає 19-те місце серед адміністративно-територіальних одиниць аналогічного рангу. Такий рейтинг сформували процеси демографічного розвитку (обсяги наявного контингенту працездатного населення, що склались в результаті процесів природного та механічного руху населення) та фактори, що згенерували 62,1-відсотковий рівень економічної активності населення.

Рівень економічної активності населення близький до середньоукраїнського і протягом 5-річного періоду, що передував прогнозу схеми розвитку і розміщення продуктивних сил Житомирської області, підвищувався. Загалом використовується близько 2/3 наявного в області трудоресурсного потенціалу. Зайнятість у навчанні, тобто у сфері підготовки до прояву трудової активності, набула тенденції до зростання, досягнувши значення частки в складі трудового потенціалу 8,5%. Ще 17,6% в його складі – це резерв, який може бути задіяним лише при виконанні певних умов (зростанні зацікавленості в легальній зайнятості, збільшенні кількості високооплачуваних робочих місць тощо). За структурою його галузевого розподілу область відноситься до аграрноіндустріальних з низьким рівнем зайнятості робочої сили в галузях соціальної сфери, що визначає сучасні особливості кон‘юнктури ринку праці та формує довготривалі тенденції його розвитку.

Виходячи зі стратегічної мети соціально-економічного розвитку країни, в області до 2015 р. необхідно створити умови для формування обсягів і пропорцій зайнятості, характерних для соціально орієнтованої ринкової економіки. Обов'язковою умовою цього є досягнення достатнього трудоресурсного забезпечення економіки, формування збалансованого ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту працездатного населення. Серед факторів, які потрібно раціонально використати для досягнення визначених цілей, найочевидніші наступні:

- тенденція розширення  сфери прикладання праці на  основі відновлення функціонування  робочих місць та їх прискорена  модернізація;

- накопичений освітній  і професійно-кваліфікаційний потенціал  населення;

- інвестиційна привабливість  області, що матеріалізуватиметься  в створені сучасних наукотрудоємних  робочих місць.

На загальнонаціональному тлі Житомирська область виділяється широким спектром загроз щодо досягнення поставлених цілей, зокрема є глобального масштабу, а саме наслідки Чорнобильської катастрофи, що є чинником підвищеної активності працездатного контингенту населення та його радіофобії при появі територіальної активності, фактором обмеження раціонального розміщення продуктивних, екологічно безпечних підприємств (робочих місць). Серед інших загроз – прискорене скорочення кількості населення працездатного віку, що визначатиметься тенденцією скорочення кількості працездатного населення працездатного віку, який залишатимуть кількісно більші контингенти, ніж набуватимуть його, та збереженням існуючих масштабів і напрямків трудової міграції; зменшення місткості сфери прикладання праці (в результаті банкрутства підприємств та зниження трудомісткості виробництва); велика частка в складі працездатного контингенту населення осіб передпенсійного віку, наявність підприємств з низьким потенціалом конкурентоспроможності, недостатній і невідповідний поточним потребам ринку праці освітньо-кваліфікаційний рівень; низький рівень мотивації населення до трудової діяльності в офіційній економіці; криза системи робочих місць у суспільному секторі сільськогосподарської галузі, що загострює проблему зайнятості населення в сільській місцевості.

На період до 2015 р. ситуація у сфері зайнятості населення Житомирської області значною мірою визначатиметься демографічним фактором, насамперед, динамікою кількості працездатного населення, його статево-віковим складом, а також соціальноекономічними чинниками, зокрема, успіхами в розвитку господарського комплексу області, процесами, що формуватимуть трудову активність населення, його здатність до територіально-галузевої мобільності. Окрім цього, в оптимістичних прогнозних розрахунках ураховувалось протікання наступних процесів:

- прискорення соціально-економічного  розвитку, що виражатиметься в  позитивному балансі руху робочих  місць (між ліквідацією застарілих  і створенням нових);

- позитивного сальдо заміщення  поколінь, що вибуватимуть із  працездатного віку;

- підвищення економічної  активності на основі зростання  рівня оплати праці.

Як доводять розрахунки, що виходять із використання можливих для області шансів усталеного соціально-економічного розвитку, в перше п‘ятиріччя реалізації Схеми (2005–2009 рр.) обсяги зайнятих в економіці, незважаючи на інтенсивне господарське відновлення, формуватимуться під інерційним впливом тенденцій, що набрали силу в попередні роки. Саме так, на жаль, буде приречена розвиватися зайнятість у житловокомунальному господарстві, охороні здоров'я, освіті, причому не в останню чергу через недостатність бюджетного фінансування

У галузях реальної економіки передбачається низький ступінь корельованості з динамікою виробництва. У промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті досить високий рівень зайнятості в цей період забезпечуватиметься невисоким їхнім техніко-технологічним рівнем озброєності, значною трудомісткістю виробництва.

Проте в результаті економічних трансформацій вони втрачатимуть трудовий потенціал. Очікуване скорочення чисельності зайнятих в промисловості стане безпосереднім наслідком реструктуризації підприємств і банкрутства їх певної частини.

При досягненні раціонального співвідношення між вибуттям непродуктивних робочих місць і введенням нових найбільш імовірно, що протягом 2006 – 2010 рр. зайнятість індустріальною працею скорочуватиметься на 2,1% щорічно. При цьому складуться обмежені можливості застосування праці вивільнюваних працівників у цій же галузі економіки, оскільки лише окремі підприємства після необхідної модернізації будуть спроможні залучати додаткову робочу силу.

Аграрна сфера зазнає найглибших зрушень: у період 2005–2009 рр. їх зумовлюватиме зростання зацікавленості працездатних контингентів сільського населення в господарюванні на власній землі, розвитку орендних відносин, розширенням можливостей зайнятості за наймом; у подальшому через розгортання процесу концентрації виробництва, зростання продуктивності праці потреба в працівниках сільськогосподарського профілю скорочуватиметься. У результаті в цей період сільськогосподарська галузь області втратить понад 16 тис. працівників, більшість яких перейдуть з категорії найманих до самозайнятих. Міграційний перерозподіл населення, розвиток самозайнятості та від'ємні значення природного приросту сільського населення дещо пом'якшуватимуть гостроту проблеми безробіття в сільській місцевості. Однак, вірогідно, що фактичний рівень вимушеної незайнятості сільського населення після 2005 р. буде стабільно вищим, ніж у міського населення.