Проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів в умовах сучасного суспільства

 

11. Ð’елика частина інвалідів воліли б працювати в колективі зі здоровими людьми

 

 

За допомогою у працевлаштуванні інваліди найчастіше звертаються до громадських організацій інвалідів. Органи служби зайнятості населення менше сприяють зайнятості інвалідів, ніж громадські організації, створені з їх ініціативи. Пропоновані службою зайнятості населення робочі місця для інвалідів не відповідають їх інтересам.

 

На сьогоднішній день у свідомості людей ще живий стереотип про те, що людина з обмеженими можливостями не може і не бажає трудитися, що він живе під опікою близьких родичів і держави. Однак серед інвалідів є ті, хто бажає працювати і бути незалежними. У силу обмеженості можливостей такі люди відчувають певні труднощі в пошуку роботи і в зв'язку з цим потребують підтримки з боку держави. Таким чином, були прийняті закони і підзаконні акти, покликані відстоювати права інвалідів у сфері зайнятості: "Про соціальний захист інвалідів у РФ", "Про квотування робочих місць для осіб, особливо потребують соціального захисту і що зазнають труднощі в пошуку роботи". Але, незважаючи на наявність робочих місць, не всі працездатні інваліди проявляють себе в трудовій діяльності, хоча мають таку ж потреба.

 

2.2 Шляхи вирішення проблем зайнятості та працевлаштування інвалідів

 

Представлена ​​в попередньому параграфі роботи картина, що характеризує проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів у сучасному російському суспільстві, на жаль, не вселяє оптимізму. Для того, що б ситуація почала змінюватися в кращий бік, потрібен цілий комплекс заходів, спрямованих на зміну усталених суспільних відносин. Ніхто не знає краще проблеми інвалідів, ніж самі інваліди. Так само, мабуть, доцільно, дізнатися і їхню думку щодо того, які заходи можуть сприяти вирішенню проблем інвалідів на ринку праці.

 

У рамках проведеного автором дослідження, анкетованих поставили запитання: Які із запропонованих нижче заходів, на Вашу думку, виявляться найбільш дієвими у вирішенні проблем зайнятості та працевлаштування інвалідів? Запропоновано було вказати не більше трьох найбільш ефективних заходів. Результати виявилися наступними.

 

А. Заходи з проектування та пристосування робочих місць і робочих приміщень таким чином, щоб вони були доступні для осіб з різними формами інвалідності (69%)

 

Б. Заходи підтримки у використанні нових технологій, у розробці і виробництві допоміжних пристроїв, пристосувань (21%)

 

В. Забезпечення належного навчання та працевлаштування (49%)

 

Г. Держави повинні організовувати і підтримувати кампанії, покликані сприяти подоланню негативного ставлення і забобонів до робітників - інвалідам (7%)

 

Д. Держави як наймачі повинні створювати сприятливі умови для працевлаштування інвалідів у державному секторі (31%)

 

Є. Слід вживати заходів для залучення інвалідів в розробку програм підготовки кадрів та програм зайнятості в приватному та неофіційному секторах (32%)

 

Ж. Державам, організаціям працівників і наймачам збільшення взаємодії з організаціями інвалідів та один з одним (15%)

 

З. Розміщення на підприємствах, які використовують працю інвалідів, соціальних замовлень зі зміною існуючої системи проведення тендерів і грантів (6%)

 

І. Створення та розвиток системи дистанційного працевлаштування інвалідів (11%)

 

К. Створення механізму резервування певних робочих місць і професій (51%)

 

Л. Сприяння самозайнятості (5%)

 

М. Створення системи сприяння збуту продукції, виробленої на підприємствах, які використовують працю інвалідів (1%)

 

Н. Сплощення системи оподаткування (2%) (Діаграма 13)

 

Діаграма 13 Які із запропонованих нижче заходів, на Вашу думку, виявляться найбільш дієвими у вирішенні проблем зайнятості та працевлаштування інвалідів? (Вкажіть не більше трьох варіантів)

 

 

Таким чином, опитані інваліди описали найбільш ефективні на їхній погляд заходи щодо поліпшення ситуації у сфері зайнятості та працевлаштування осіб з обмеженими можливостями: у зв'язку з цим, серед першочергових заходів слід визнати проектування і пристосування вже наявних робочих місць і робочих приміщень таким чином, щоб вони були доступні для осіб з різними формами інвалідності; створення механізму резервування певних робочих місць і професій для осіб з обмеженими можливостями; заходи щодо належного навчання та працевлаштування.

 

Ймовірно, все ж таки необхідно повернення до законодавства і активне використання системи квотування робочих місць для інвалідів з урахуванням того, що ті підприємства, які з тих чи інших причин не будуть їх виконувати, платили відповідні суми до бюджету і які б потім направлялися саме на вирішення проблем інвалідів, у тому числі і на їх працевлаштування. Причому все-таки безпосередній метою квотування повинне стати саме реальне працевлаштування людей з інвалідністю, а не штрафні санкції для роботодавців.

 

Крім цього, держава могла б саме заохочувати, в тому числі і фінансово (пільгове оподаткування, кредити і т.п.) ті організації, які беруть до себе на роботу інвалідів понад встановлені законодавством квот.

 

Встановлення спеціальних антидискримінаційних законодавчих актів, в тому числі перешкоджають ущемлення прав і створення нерівних умов порівняно з іншими громадянами при працевлаштуванні, сприятливо впливає на подальшу роботу людей з інвалідністю. Необхідно активну відстеження прокуратурою, органами внутрішніх справ та громадськими об'єднаннями порушень у цій сфері, з подальшим переслідуванням винних в адміністративному і кримінальному порядку, розвиток Урядом нових державних програм по вирішенню проблем саме працевлаштування інвалідів з обов'язковим залученням до їх реалізації та розробці громадських організацій інвалідів.

 

Слід запропонувати так само ведення в програму вищих та середньо-спеціальних навчальних закладів курсу з підготовки спеціалістів з працевлаштування інвалідів. Дані фахівці могли б працювати з індивідуальними потребами людей з інвалідністю, з роботодавцями щодо зміни їх стереотипних переконань і створення спеціальних умов праці для інвалідів, а також з розробки і реалізації нових державних підходів у вирішенні цих питань.

 

Необхідні державні інвестиції у створення робочих місць для інвалідів.

 

Необхідна сучасна система професійної освіти за конкурентоспроможними професіями та спеціальностями.

 

Як у сільській місцевості, так і в міських районах інваліди повинні мати рівні можливості для заняття продуктивної і приносить дохід трудової діяльності на ринку праці.

 

Слід так само підвищувати грамотність інвалідів у сфері захисту своїх прав у сфері зайнятості та працевлаштування, дати їм впевненість в тому, що їх права реально захищаються державою і можуть бути реалізовані.

 

Провівши аналіз діючої системи нормативно-правових актів, слід так само зупинитися на посилення відповідальності за відмову при прийомі на роботу інвалідів, так як в даний час за дане діяння передбачено тільки адміністративне покарання, а до Кримінального кодексу цю проблему обходить стороною (але в той же час, в КК міститься санкція за необгрунтовану відмову в прийомі на роботу або необгрунтоване звільнення вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до трьох років (Статья145УК). [52] Крім того, потрібно змінювати саму психологію наших співгромадян. Необхідно, що б вони бачили в інвалідів людей рівних з ними в правах, не вважали їх неповноцінними і неповноцінними. Цьому повинна сприяти, зокрема, соціальна реклама, пропаганда в суспільстві шанобливого ставлення людей до інвалідів. Це в свою чергу безпосередньо позначиться на тому, що випадків дискримінації інвалідів, в тому числі і в сфері зайнятості та працевлаштування, стане значно менше і проблема втратить ту гостроту, яку вона має зараз. Для Російської держави необхідна послідовна соціальна політика по відношенню до людей з інвалідністю, яка повинна бути побудована на загальних принципах і єдиних соціальних стандартах для всіх груп громадян, які проживають на території Російської Федерації. Тут же встає і проблема демократії в цілому, тому, що "тільки суспільство, засноване на змаганні та співробітництво вільних людей, може бути ефективним і конкурентоспроможним Крім того, необхідно залучати до участі у розробці відповідних законів самих інвалідів, так як ніхто крім них самих не знає всі їхні труднощі. Для того, щоб вирішити проблеми інвалідів у сфері зайнятості та працевлаштування, або хоча б мінімізувати їх, безумовно, не досить просто якогось набору відповідного законодавства (шлях та відповідає всім сучасним і гуманним вимогам). Воно повинно формувати психологію світосприйняття всього російського суспільства, яке повинне бачити в інвалідів звичайних людей. Проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів в Російській Федерації носять комплексний характер і досить великі. Вони пов'язані і з колосальною корупцією та бюрократизмом, властивим нашій країні , і з безграмотністю самих інвалідів у сфері захисту своїх прав. Крім того, у зв'язку з недостатньо сприятливою економічною обстановкою, держава не в змозі виділяти достатню кількість коштів на створення спеціальних робочих місць (мається на увазі як створення спеціалізованих підприємств для інвалідів з аналогічними проблемами зі здоров'ям , тобто для сліпих, глухих і т. д., так і пристрій робочих місць на підприємствах, спеціально не пристосованих для роботи інвалідів, де трудяться здорові люди). У нашій країні ще дуже довго буде сильно ставлення до інвалідів (у тому числі і з боку роботодавців), як до неповноцінних людей, які приносять більше клопоту, ніж користі. Ці застарілі погляди, які суперечать усім прийнятим нормам цивілізованого суспільства, треба жорстко викорінювати. Пропозиції, які даються для поліпшення становища інвалідів в сфері зайнятості та працевлаштування повинні ретельно розглядатися . Суспільство не може йти від них і одним із завдань новообраної Державної Думи повинно бути саме створення необхідних умов для безперешкодного входження інвалідів в процес суспільного поділу праці.