Проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів в умовах сучасного суспільства

 

Побутова реабілітація. Вона забезпечує одержання необхідних протезів, особистих засобів пересування будинку, на вулиці, на роботі.

 

Спортивний та творча реабілітація. Завдяки їй зникає депресія, відчуття своєї неповноцінності. Крім того, конкуренція в процесі трудової діяльності інвалідів між собою і зі здоровими людьми дозволяє подолати психологічні бар'єри і упередження.

 

Соціальна реабілітація включає в себе заходи щодо соціальної підтримки, тобто виплати допомог і пенсій, надбавок, надання натуральної допомоги, надання пільг, забезпечення спеціальними технічними засобами, протезування, податкові пільги для інвалідів, які займаються пошуком роботи. Технології трудової реабілітації повинні припускати обов'язкове включення в реабілітаційні заходи соціального оточення.

 

Відповідно до завдань повноцінної і комплексної трудової реабілітації інвалідів можна відзначити психолого-педагогічну, соціально-правову, соціально-медичну роботу.

 

До основних напрямів психолого-педагогічної роботи відносяться:

 

• Ð´Ñ–агностика рівня психічного розвитку та професійних навичок інваліда;

 

 

• ÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ індивідуальної комплексної програми професійної реабілітації та своєчасна її коригування;

 

• Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–зація та проведення навчальної і трудової діяльності;

 

• Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ соціального оточення основам реабілітації;

 

• Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ критеріїв ефективності реабілітації;

 

 

Основні функції соціально-правової реабілітації такі:

 

• Ð·Ð´Ñ–йснення зв'язку з установами соціального захисту, щоб активізувати особистісний потенціал інваліда та його соціального оточення;

 

• Ð·Ð±Ñ–Ñ€ інформації і формування банку даних про інвалідів;

 

• Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¾Ð²Ð° допомога при працевлаштуванні інвалідів у роз'ясненні питань законодавства;

 

• ÐºÐ¾Ð½ÑÑƒÐ»ÑŒÑ‚ації юриста.

 

 

Метод і засоби проведення інтерактивних занять, націлених на психологічну підготовку інвалідів для успішного працевлаштування можуть бути наступні:

 

• Ð’икористання наочних посібників

 

• ÐœÑ–ні-лекція, повідомлення

 

• ÐœÐµÑ‚одика питань і відповідей

 

• ÐœÐ¾Ð·ÐºÐ¾Ð²Ð¸Ð¹ штурм

 

• Ð”искусії.

 

• Ð Ð¾Ð±Ð¾Ñ‚а в малих групах

 

• ÐžÐ±Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ конкретних випадків

 

• Ð†Ð½Ñ‚ерв'ю

 

• Ð Ð¾Ð·Ð¼Ð¸Ð½ÐºÐ¸

 

• Ð Ð¾Ð»ÑŒÐ¾Ð²Ð° гра

 

• Ð”емонстрація

 

• ÐœÐ¾Ð´ÐµÐ»ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ реальної ситуації

 

• Ð¡ÐºÐµÑ‚ч, сценка [25, с. 4]

 

 

Два основних напрямки:

 

оцінка професійних навичок і практична професійна підготовка) і тренування (курси). Останні включають в себе групові та індивідуальні методи роботи, а також підходи і техніки, які полягають у діяльності, орієнтованої на роботу. [37, с. 99]

 

У завдання соціально-медичної роботи входять:

 

• Ð¿ÑÐ¸Ñ…одіагностика інваліда з метою прогнозу можливості працевлаштування;

 

• Ñ‚рудова реабілітація та визначення його реабілітаційного потенціалу;

 

• ÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ карт комплексної реабілітації інваліда;

 

• Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ діагностичних заходів;

 

• Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–зація необхідної консультативної допомоги фахівців.

 

 

Реабілітаційна робота будується на основі програми реабілітації. Програма реабілітації - це система заходів, спрямована на розвиток можливостей інваліда у сфері зайнятості та працевлаштування, яка розробляється лікарем, педагогом, психологом і соціальним працівником, що організовують і координуючим її.

 

Для того, щоб ще більш чітко окреслити собі картину майбутньої роботи, інваліду відповісти для себе на наступні питання:

 

1. В якій області і за якою спеціальністю хотілося б працювати?

 

2. Чи відповідну освіту та досвід роботи?

 

3. Чи потрібно отримати додаткову освіту для роботи за даним фахом? (Курси, підвищення кваліфікації, додаткова освіта?)

 

4. Скільки приблизно людина має бути в колективі, в якому буде комфортно працювати?

 

5. Який графік роботи буде найбільш зручний: повний або неповний робочий день, вільний графік? Чи допустимі понаднормові, робота у вихідні та святкові дні?

 

6. Робота вдома обов'язкова, можливо, частину роботи робити вдома, робота виключно не вдома?

 

7. Скільки часу інвалід готовий витрачати на дорогу на роботу і з роботи? Яким громадським транспортом готовий щодня користуватися?

 

8. Яка заробітна плата буде найбільш прийнятна?

 

В даний час фахівці все більше схиляються до того, що гостро постає питання про необхідність створення спеціальних відділень, діяльність яких буде спрямована виключно на професійну і соціальну реабілітацію інвалідів. Особливість відділення повинна полягати в тому, що фахівці у відділенні проводять цілеспрямовану професійну підготовку і сприяють працевлаштуванню та зайнятості інвалідів в комплексі з психологічними і медичними заходами. Необхідно так само зміцнювати взаємодію державних та громадських структур. Це дозволить прискорити процес допомоги нужденним інвалідам і зробить роботу державних органів більш прозорою.

 

Глава 2. Проблемні аспекти зайнятості та працевлаштування інвалідів на прикладі Засвіяжского району м. Ульяновська та шляхи їх вирішення.

 

2.1 Проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів на прикладі Засвіяжского району м. Ульяновська

 

Загальна кількість інвалідів серед дорослого населення становило 10, 3 млн чоловік, в тому числі інвалідів працездатного віку було 4, 1 млн чоловік (39, 8%), пенсійного - 6, 2 млн осіб (60, 2% від загального числа). Представлені дані свідчать про те, що в населенні накопичуються інваліди працездатного віку внаслідок хвороб системи кровообігу, а також внаслідок психічних розладів, травм, хвороб нервової системи та інших зовнішніх впливів, де природний спад (смертність невелика). Далі вивчена соціально-гігієнічна характеристика загального контингенту інвалідів працездатного віку. Серед інвалідів працездатного віку незначно переважають чоловіки - 52, 1%. Більш детально вивчена віково-статева структура. Відзначено, що у віці з 18 років до 34 років питома вага інвалідів менше 5% і у чоловіків, і у жінок. Статистичний та графічний аналіз чітко показує, що ймовірність стати інвалідом збільшується з віком. [18, C. 31]

 

За інформацією Департаменту соціального захисту населення, в нашому регіоні майже 134 тисячі осіб. З них 3 900 - інваліди по зору, 1,3 тисячі - по слуху, 1,4 тисячі осіб прикуті до колясок. [21]

 

На базі кількох організацій (Центру Зайнятості Населення Ульяновського Міського Відділу по Засвіяжскому району (адреса: м. Ульяновськ, вул. Орська, буд.1); Управління Департаменту Соціального Захисту Населення Ульяновської Області по Засвіяжскому Району м. Ульяновська (адреса: м. Ульяновськ, просп. 50 років ВЛКСМ, буд 22А); Ульяновської міської громадської організації "Центр захисту прав споживачів" (адреса: м. Ульяновськ, вул. біліли, д. 34), Громадській приймальні Депутата Ульяновської Міської Думи четвертого скликання Каленова Г.В . (адреса: м. Ульяновськ, вул. Автозаводська, д. 31, каб. 101), Громадській приймальні Голови Партії "Єдина Росія" В. В. Путіна в Ульяновської області (а дрес: м. Ульяновськ, вул. Леніна, д.146.)) Було проведено дослідження - анкетування, що стосується проблем зайнятості інвалідів на прикладі Засвіяжского району м. Ульяновська і шляхів їх вирішення.

 

На сьогоднішній день у свідомості людей ще, на жаль, живий стереотип про те, що людина з обмеженими можливостями не може і не бажає трудитися, що він живе під опікою близьких родичів і держави.

 

Однак серед інвалідів є ті, хто бажає працювати і бути незалежними. У силу обмеженості можливостей такі люди відчувають певні труднощі в пошуку роботи (і не тільки в цьому) і у зв'язку з цим потребують підтримки з боку держави. Навіть незважаючи на наявність робочих місць, не всі працездатні інваліди проявляють себе в трудовій діяльності, хоча мають таку ж потреба.

 

Соціальний факт - люди з обмеженими можливостями працездатні.

 

Соціальна проблема - протиріччя між тим, що держава і громадські організації надають підтримку інвалідам при працевлаштуванні і тим, що більшість працездатних інвалідів не працевлаштовано.

 

Дослідницька проблема - знання про те, що серед інвалідів є працездатні, і незнання, чому більшість працездатних людей з обмеженими можливостями непрацевлаштовані.

 

Таким чином, в процесі дослідження необхідно виявити причини незайнятості працездатних інвалідів у суспільному виробництві; визначити мотиви працевлаштування інвалідів, зайнятих у суспільному виробництві; описати структуру та рівень професійної освіти працездатних інвалідів; виявити ступінь задоволеності станом свого робочого місця працевлаштованим інвалідом; визначити причини незадоволеності робочим місцем працевлаштованим інвалідом; дослідити вимоги, які пред'являються інвалідами до свого робочого місця; визначити місця бажаного працевлаштування інвалідів; дослідити готовність до навчання та перекваліфікації інвалідів при працевлаштуванні; окреслити коло організацій, в які звертаються інваліди за допомогою у працевлаштуванні; описати роботу органів служби зайнятості населення у сприянні працевлаштування інвалідам.