Оцінка конкурентоспроможності підприємства та конкурентноздатності його продукції

                                                                               ∑= 0

Як видно з таблиці, у 2010 році відносно 2009 року відбулося збільшення собівартості послуг і збільшення величини  чистого доходу. Зростання першого фактора на 66180,7 тис.грн. призвело до росту  питомих витрат на 0,20 грн. Зростання другого фактора на 103509,4 тис.грн. призвело до зменшення їх на 0,20103509б4 грн.

4.5. Аналіз формування та напрямків використання прибутку підприємства

Мета – вивчити джерела формування прибутку підприємства, напрямки його використання, а також виявити основні резерви поліпшення механізму розподілу та системи управління.

Основними завданнями аналізу прибутку підприємства вважають зазвичай такі:

- систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції та отримання прибутку;

- визначення внутрішніх і зовнішніх факторів формування прибутку підприємства;

- оцінка можливостей підприємства щодо резервів збільшення прибутку та підвищення рівня рентабельності;

- розроблення планів реалізації виявлених резервів.

Важливими для діагностики функціонування підприємства є також показники рентабельності (прибутковості), що в сукупності створюють систему.

Рентабельність – сума прибутку, що припадає на одиницю виручки, собівартості, активів тощо.

Рентабельність капіталу - відображає ефективність використання підприємством власного капіталу (сукупного) з метою отримання прибутку.

Рентабельність продажу – показує не тільки ефективність використання капіталу на підприємстві, а й результативність маркетингової діяльності.

Таблиця 4.21.

Система показників рентабельності «Рокитнівський скляний завод»

Користуючись даними таблиці 4.21 можна зробити відповідні висновки.

Рентабельність усіх активів за валовим прибутком показує скільки грошових одиниць витрачено підприємством для отримання однієї гривні прибутку. У період 2007-2010рр. цей показник відповідно становив 1,75 грн., 1,91 грн., 2,12 грн., 1,94 грн. Це свідчить про збільшення витрат підприємства.

Рентабельність власного капіталу за валовим прибутком визначає ефективність використання власних ресурсів для отримання прибутку. На підприємстві цей показник у 2008р. зріс на 0,151 грн. порівняно з 2007р., у 2009 р. зріс на 0,081 грн., а у 2010р. зменшився на 0,025 грн. Це свідчить про покращення використання власних ресурсів.

Рентабельність необоротного капіталу відображає ефективність використання необоротних активів. Ефективність використання необоротних активів має стабільну динаміку у сторону збільшення, оскільки показник рентабельності необоротного капіталу у 2008р. зріс на 0,304 грн, у 2009р. зріс на 0,197 грн, а у 2010р. зріс на 0,070 грн..

Рентабельність капіталу, що функціонує характеризує прибутковість виробничої діяльності, на підприємстві цей показник підвищувався з 2007 по 2009, а в 2010 році зменшився, тому потрібно шукати шляхи для його підвищення.

Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за валовим прибутком показує, наскільки ефективно та прибутково підприємство веде свою діяльність. Коефіцієнт рентабельності основної діяльності показує прибутковість основної діяльності, очищеної від інших доходів та результатів. Значення першого показника на підприємстві протягом досліджуваного періоду зменшуються, а другого зростають.

ЗАВДАННЯ 5

АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА

Головною метою аналізу фінансової стійкості підприємства є виявлення та усунення недоліків його фінансової діяльності, а також пошуків способів підвищення ліквідності і платоспроможності.

Платоспроможність – це здатність підприємства погасити борги в разі одночасного подання вимог про погашення боргів усіма кредиторами підприємства. Платоспроможним уважать підприємство, яке має достатні кошти для оплати всіх короткострокових зобов’язань і одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва.

Для визначення платоспроможності підприємства з урахуванням ліквідності його активів використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із сумами зобов’язань за пасивом згрупованих за термінами їх погашення розподіляють так

-   П1 – найтерміновіші зобов’язання (кредиторська заборгованість);

-   П2 – короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позики);

-   П3 – довгострокові кредити і позики, орендні зобов’язання;

-   П4 – постійні пасиви (власні кошти за винятком орендних зобов’язань і заборгованості перед засновниками).

Активи розподіляються так:

-   А1 – найбільш ліквідні активи (грошові кошти та їх еквіваленти);

-   А2 – швидко реалізовані активи (поточна дебіторська заборгованість за усіма видами);

-   А3 - повільно ліквідні активи (запаси, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи);

-   А4 - важко реалізовані активи (необоротні активи);

Ліквідність балансу – рівень покриття зобов’язань підприємства такими активами, строк перетворення яких на кошти відповідає строкові погашення зобов’язань.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо:

               А1≥П1 тобто найліквідніші активи дорівнюють за величиною найтермінованішим зобов’язанням або перекривають їх;

               А2≥П2 тобто швидкореалізовані активи дорівнюють короткостроковим пасивам або перекривають їх;

               А3≥П3 тобто повільнореалізовані активи дорівнюють за величиною довгостроковим зобов’язанням або перекривають їх;

               А4≥П4 тобто постійні пасиви дорівнюють важкореалізовуваним активам або перекривають їх;

Одночасне дотримування перших трьох правил забезпечує обов’язкове виконання і четвертого, оскільки в тому разі, коли сукупність перших трьох груп активів більша або дорівнює сумі перших трьох груп пасивів балансу(тобто [А1+А2+А3] >[П1+П2+П3]), то четверта група пасивів обов’язково перекриє (або принаймні дорівнюватиме) четвертій групі активів (тобто А4< П4). Останнє має глибокий економічний зміст, бо в такому разі гарантується важлива умова платоспроможності – наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечують безперебійний відтворювальний процес, а рівність постійних пасивів і важкореалізовуваних активів відображує нижню межу платоспроможності за рахунок власних коштів підприємства. Оцінка ліквідності активів наведена нижче.

Таблиця 5.1

Оцінка активів та пасивів

Дані таблиці засвідчують, що в середньому А<П1, А2>П2, А4>П4.

Отже, баланс не є абсолютно ліквідним, для того щоб покращити ліквідність балансу необхідно збільшувати величину грошових коштів, зменшувати усі зобов’язання. Таблиця 5.2

При дослідженні ліквідності підприємства потрібно обрахувати показники його

ліквідності та платоспроможност

33

33

Показники ліквідності і платоспроможності

З таблиці видно, що коефіцієнт абсолютної ліквідності менший від нормативу, що ще раз підтверджує проблеми з ліквідністю. Проміжний коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт покриття (платоспроможності) теж менші за норматив. Хоча протягом 2008р. цей показник зменшився порівняно з 2007р. на 0,009, але у 2009р. та 2010 спостерігається зростання цього показника. Коефіцієнт загальної ліквідності також в усі роки періоду був нижчим за норматив.

Банкрутство – це підтверджена документально неспроможність суб’єкта господарювання оплатити свої зобов’язання та фінансову поточну діяльність за дефіцитом коштів.

Основна ознака банкрутства – це неспроможність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання строку виплати. Після закінчення цього терміну кредитори мають право звернутися до арбітражного суду щодо визначення підприємства – боржника банкрутом.

Банкрутство може бути спричинене різними факторами як зовнішнього так і внутрішнього характеру.

Зовнішні фактори

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон’юнктури ринку , неплатоспроможність чи банкрутство партнерів, непродумана фіскальна політика держави тощо.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, не виважена зовнішньоекономічна політика держави (розрив економічних зв’язків, утрата ринків збуту, зміна умов експорту та імпорту).

3. Посилення міжнародної конкуренції у зв’язку з розривом науково - технічного прогресу та глобалізацією економічних відносин.

4. Демографічні: кількість і склад народонаселення, рівень добробуту населення, культурний уклад суспільства, які визначають розмір, структуру потреб та платоспроможний попит на ті чи інші види товарів (послуг).

Внутрішні фактори:

1.Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо – комерційної діяльності (або) інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології то організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності, а отже, високий рівень собівартості.

Досить часто для оцінки ймовірності банкрутства та рівня кредитоспроможності підприємства використовують інтегральні факторні моделі Е. Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішшоу та інших, розроблені за допомогою багатовимірного мультиплікативного аналізу.