Отчет по практике в ДП «Орджонікідзевугілля» структурного підрозділу «Шахта імені Карла Маркса»

У процесі господарської діяльності між підприємствами, організаціями,  установами та ланками фінансово-кредитної системи здійснюються розрахунки в основному в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів зі своїх рахунків в банку. Безготівкові розрахунки законодавчо регулюються Національним банком України.

  Банки відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки згідно з інструкцією Національного банку України.При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк.

Платіжне доручення оформлюється платником за типовою формою. Дані платіжного доручення реєструються у журналі реєстрації платіжних доручень. (Додаток 21).

  Для проведення розрахунків за допомогою платіжного доручення їх треба подати до банку у двох екземплярах.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Платіжна вимога-доручення це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Вимога доручення складається за формою, яка наведена в інструкції. Верхня частина документа оформлюється отримувачем коштів.

  Вимога - доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах.

  У разі згоди оплатити платник заповнює її нижню частину доручення і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Розрахункові чеки - використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. (Додаток 22).

Після реєстрації всіх здійснених операцій в кінці операційного дня банк роздруковує виписки з особового рахунку кожного клієнта. Виписки банк подає клієнту, як правило,  тільки у мірі руху коштів на банківському рахунку.

Банківська виписка є документом банку, в якому по дебету відображено списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства, а по кредиту – надходження грошових коштів на рахунок. (Додаток 23).

  Дані про операції за рахунками в банку за журнально-ордерної форми обліку систематизуються у двох багатогранних реєстрах: у журналі 1 на кредиті рахунка 31 "Рахунки в банках" і у відомості 1.2 - на дебеті рахунка.

Підставою для складання цих реєстрів є виписки банку і додані до них розрахункові документи, що підтверджують зарахування грошових коштів нарахунок або їх списання.

По закінченні місяця в журналі 1 і відомості 1.2 підводять підсумки за кореспондуючими рахунками і звіряють з оборотами за цими рахунками, що відображені в інших облікових реєстрах у кореспонденції з рахунком 31.

Обороти за місяць із журналу-ордера 1 переносять у Головну книгу. (Додаток 24).

Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспондуючих рахунків відображають у листках-розшифровках на основі доданих до виписки банку розрахункових документів, у яких зазначено номер документа, дату, коротке найменування та суму операції.

Синтетичний облік операцій за поточним рахунком здійснюють на грошовому рахунку 31 "Рахунки в банках". На дебеті рахунка відображають надходження збільшення) грошей, на кредиті - їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату. Оборот по дебету цього рахунка показує надходження готівки з каси, одержання коштів від покупців і замовників за реалізовану продукцію та ін. На кредиті рахунка 31 відображають зменшення коштів у зв'язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюджету, в банк за одержані кредити, тобто списання коштів.

 

 

5. Облік розрахунків установи 

 

  Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підряд-никами передбачено рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

  Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними  постачальниками»;

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

  Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та підрядниками на СП «Шахта імені Карла Маркса» ДП «ОВ» ведеться на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». На зазначеному рахунку відображають-ся розрахунки з підприємствами, організаціями та особами за отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті (виконані) роботи та надані послуги, включаючи надання електроенергії, газу, пари, води тощо, а також послуги з доставки або переробки матеріальних цінностей, розрахункові документи на які надійшли, і з невідфактурованих поставок.

  Усі операції, пов’язані з розрахунками за придбані товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи або спожиті послуги, знаходять відображення на субрахунку 631 незалежно від того, одночасно чи заздалегідь проводилася оплата пред’явленого рахунка.

Підставою для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками  на підприємстві є первинні документи,  які фіксують факти здійснення  цих  операцій.

  Розрахунки з підзвітними особами на СП «Шахта імені Карла Маркса» ДП «ОВ» підприємстві виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом директора шахти (Додаток 25), що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформлюється, крім того, і посвідчення про відрядження (Додаток 26).

  Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанціями відділень зв’язку, актами куплі-продажу - на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо - на підтвердження витрат на відрдження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, який складається не пізніше 5-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби (Додаток 27).

  Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відображаються основні суми видані під звіт з каси:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»  К-т 30 «Каса».

  За кредитом субрахунка 372 відображаються суми, що підтверджуються відповідними звітами і документами, а також внесени до каси готівкою для погашення невикористаних авансів:

а) на відрядження:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» - за відрядження цехового персоналу,

Д-т 92 «Адміністративні витратами» - за відрядження загальногосподарського персоналу.

б) на господарські витрати:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» - на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» - при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів

Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:

Д-т 30 «Каса»  К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси (Додаток 28):

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»  К-т 30 «Каса».

  Синтетичний і аналітичний облік  субрахунка 372 ведеться в журналі-ордері № 7, Журналі 3. Журнал-ордер №7 ведеться в аналітичному розрізі, тобто за кожною підзвітною особою. Підсумкові дані журналу-ордеру записуються до головної книги.

  Розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги, а також заборгованість покупцям за одержану від  них часткову оплату продукції на підприємстві відображуються на  рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в розрізі субрахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

За дебетом субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»  структурний підрозділ «Шахта ім. Карла Маркса» відображує продажну вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт,наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетута включені у вартість реалізації.

За кредитом  відображають суми платежів, що надходять на рахунки СП «Шахта ім. Карла Маркса» в банківських установах, та інши види розрахунків.

  Аналітичний облік розрахунків з вітчизняними покупцями  ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати Рахунком-фактурою. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити одержання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість неоплачену в строк. З цією метою підприємство веде картки аналітичного обліку на кожного дебітора.

Синтетичний облік за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" на підприємстві ведеться в Журналі 3 в першому розділі та Відомості 3.1.

6.1.  Нормативно-правове регулювання обліку заробітної плати

  

Нормативно-правове забезпечення, що регламентує види, розміри і порядок нарахувань на фонд заробітної плати й утримань із заробітної плати по СП «шахта імені Карла Маркса» ДП «ОУ» відбувається на підставі:

- Конституції України, прийнятої  на п’тій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р.;

-  Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95р. №  108/95ВР;

-  Кодексу законів про працю  України гл. VII і законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати;

- Закону України «Про підвищення  престижності шахтарської праці»  від 02.09.08г. № 345 – VI; 

- Закону України «Про відпустки»  від 15.11.96г. № 504/96-ВР;

-  Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.93г. № 1282 – ХХІІ;

- Закону  України «Про збір  і облік єдиного внеску на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10г. № 2464-VI;

- Податкового кодексу України  від 2 грудня 2010 року № 2755-VI;

- «Галузевої угоди…» від 03.07.2001года з доповненнями і змінами;

- Колективного договору, принятого  конференцією трудового колектива  від 15.03.2013р. (угоди з соціально-економічних питань, положення про оплату праці й преміювання, тощо);

- Інструкції за статистикою заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004г. №5;

- Порядок числення середньої  заробітної плати, затверджений  КМУ від 08.02.1995г. № 100, тощо.

Законом України «Про оплату праці» передбачено два види ре-гулювання заробітної плати: державне та договірне.

Організація заробітної плати будується на принципах поєднання       правового регулювання, що здійснюється державними органами в централізованому порядку з галузевим, регіональним і локальним регулюванням безпосередньо на підприємствах.

Основним напрямом вдосконалення системи оплати праці є удосконалення механізмів державного і колективно-договірного регулювання та досягнення оптимального співвідношення між цими двома видами регулювання.

Держава через механізм централізованого регулювання забезпечує єдині правові засади, оплати праці основної частини найманих працівників за такими напрямами:

-          встановлення мінімальної заробітної плати;

-          визначення її структури;

-          впровадження певних форм оплати робочої сили;

-          індексація заробітної плати і здійснення заходів з метою запобігання її зростання. Закон України «Про оплату праці» визначає сферу державного регулювання заробітної плати найманих працівників в Україні. На державному рівні відбувається встановлення:

-          розмір мінімальної заробітної плати;

-          інших державних норм і гарантій оплати праці;

-          умов і розмірів заробітної плати керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності;

-         умов і розмірів заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

-         регулювання фонда оплати праці працівників підприємств, згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

-          оподаткування доходів працівників.

 Мінімальна заробітна плата  є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Стаття 3 Закону України «Про оплату праці» визначає її як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).