Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2012 в 01:33, курсовая работа
Мета роботи - з'ясувати причини тероризму, проаналізувати теоретичні напрацювання щодо визначення тероризму, класифікація його видів та методів запобігання тероризму.
Для реалізації даної мети необхідно вирішення наступних задач:
1. прослідкувати історію виникнення тероризму;
2. розглянути основні підходи до класифікації тероризму
3. дослідити причини терористичної діяльності;
4. розглянути основні напрямки протистояння тероризму;
5. проаналізувати стан проблеми тероризму в Україні.
Вступ
Розділ І. Міжнародний тероризм: методичні підходи до вивчення
Визначення міжнародного тероризму
Історичний огляд світового тероризму
Ісламський фундаменталізм як ідеологічне підґрунтя міжнародного тероризму
Боротьба с тероризмом
Розділ ІІ. Соціологічний аналіз тероризму
2.1 Тероризм як фактор сучасного громадянського життя
2.2 Соціальні причини й витоки міжнародного тероризму
2.3 Аналіз проблеми терористичної діяльності в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
" Аль-Джихад" ("Священна війна"). Створена наприкінці 70-х років. Базується в Єгипті. У цей час розділена на два крила, одне йз яких очолює найближчий сподвижник У. бен Ладена А. аз-завагірі. Нараховує кілька тисяч релігійних фанатиків, має багато прихильників. Відзначене її присутність Афганістані, Пакистані, Великобританії, Судані. Влади Єгипту обвинувачують у підтримці даної організації Іран, Судан і арабські екстремісти. У вересні 2001 року оголошено про злиття цього угруповання з " Аль-Каидой".
"Ках" і "Кахане Ганьби". У березні 1994 року оголошені ізраїльським урядом терористичними організаціями. Даних про точну чисельність немає. Користуються підтримкою співчуваючих у США й Західній Європі.
"Робоча партія Курдистану". Заснована в 1974 році. Ідеологія базується на марксистських принципах. Нараховує 10-15 тисяч членів. Користується підтримкою з боку турецьких курдів і курдської діаспори в країнах Європи, а також, за заявою турецької влади, - Іраку, Ірану й Сирії.
Фронт "Тигри звільнення Таміл-Іламу"
"Муджахеддин-Э-Хальк". Іранське дисидентське угруповання, засноване в 1965 році. Спочатку дотримувалася принципів марксизму й ісламського навчання. Нараховує до 2 тисяч бойовиків, має великі структури підтримки за рубежем. В 80-е роки лідери емігрували у Францію, в 1987-м більшість перебралася в Ірак. Користується підтримкою Іраку й іранської діаспори.
"Національно-визвольна армія"
"Палестинський ісламський
"Фронт звільнення Палестини", відома також як "Група Абу Аббаса". Відпала від Народного фронту звільнення Палестини (НФОП) в 1976 році. Чисельність невідома. Лідер - Муххамед Зейдан (Абу Аббас). Штаб-квартира в Дамаску (Сирія), основні фонди - у Лівані.
"Народний фронт звільнення
"Народний фронт звільнення
"Аль-Каіда"
(вона ж "Міжнародний ісламський фронт
"Революційні збройні сили
"Революційна організація 17
"Революційна народно-
"Революційна народна боротьба"
"Сендеро Люміносо"
("Світлий шлях", відома також як "Народно-партизанська армія").
"Революційний рух Тупак Амару"
"Ісламський рух Узбекистану" (ІДУ). Діяльність організації спрямована проти режиму президента Ісламу Каримова, стратегічна мета - створення на території середньоазіатських республік ісламського халіфату. Активно співробітничає з ісламською опозицією в Таджикистані, міжнародними терористичними організаціями, спецслужбами ряду держав. Лідери - Тахір Юлдашев (Намангані) і Джумабай Ходжаев (Таджібай). Намангані вважається політичним керівником, з 1992 року живе в Афганістані, є одним з найближчих помічників Усамы бен Ладена. Таджібай з 1997 року - "командуючий збройними силами ЙДУ". Його формування неодноразово робили збройні напади на своїх опонентів (у тому числі в сусідніх республіках СНД), беруть участь у контрабанді зброї й наркотиків. Чисельність бойовиків досягає 6 тисяч чоловік.
"Об'єднані сили самооборони" К