Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Июня 2013 в 21:58, лекция
Систематизація історичного розвитку оподаткування дозволила виділити три його етапи: перший етап охоплює Стародавній світ і початок Середніх віків, другий - XVI-XVIII ст., третій -ХГХ-ХХ ст.2 Відповідно, податки пройшли шлях від примітивно-зародкової форми (переважно у вигляді приватно-правових доходів) до постійного джерела доходів, формування податкових систем і затвердження бюрократичного способу їх стягнення.
Практика і зміст системи оподаткування впродовж довгого часу залишалися досить інтуїтивними. Систематизовані концепції оподаткування, що відобразилися в податковій теорії, з'явилися в середині XVI ст. за умов досить високого рівня розвитку державності, що відбувався одночасно з розвитком різних напрямів економічної думки.
У Німеччині податкові пільги й особливі норми амортизації для інвестицій у виробництво посідають одне з чільних місць в арсеналі економічних важелів. Тут діє майже 50 видів податків, причому майже за кожним із них надаються певні пільги для малих підприємств. Пільгові умови амортизаційних відрахувань дозволяють малим підприємствам здійснювати інноваційний процес, модернізувати виробництво. Вкладені кошти списуються за 3 роки, причому за перший рік амортизується 50% вкладеного капіталу, за другий - 30% і за третій - 20%.
Податкові пільги, що використовуються в нових землях Німеччини мають три головні види:
- спеціальні норми амортизаційних відрахувань;
- створення резервів прибутку, що не оподатковується;
- інвестиційні надбавки, що надаються податковими відомствами.
Також дрібним і середнім підприємствам надаються: поручительство перед кредитними товариствами; субсидії на НДЦКР5".
Виділяють такі різновиди інструментів прямої дії: державні інвестиційні надбавки/субсидії; пільгове кредитування. Субсидії та надбавки в інвестиційному фінансуванні покривають, зазвичай, лише невелику частину потреб. Пільгове кредитування або так звана кредитна субсидія часто використовується на федеральному та регіональному рівнях57.
У Німеччині як і в інших економічно розвинених країнах існують спеціалізовані гарантійні банки, що беруть на себе ризик неповернення від 80% до 100% кредиту чи пайової участі в капіталі, що дуже важливо для тих МСП, які не мають чи майже не мають можливості запозичення.
Арсенал податкових інструментів уряду Франції для стимулювання розвитку МСП досить різноманітний58: численні податкові знижки та пільги, що полегшують умови діяльності підприємницьких структур на важливих етапах їхнього розвитку (створення, формування основних та оборотних фондів, інвестиції, НДДКР, професійна підготовка кадрів, експорт тощо). По того ж ці заходи успішно розв'язують регіональні проблеми. Серед заходів податкового характеру слід зазначити такі:
- повне звільнення нових підприємств від податків на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75% - на третьому році, на 50% - на четвертому і 25% - на п'ятому:
- звільнення протягом перших двох років роботи від сплати податку на забудовану територію, професійного податку тощо; знижки для підприємств, що мають намір прижитися на іноземному ринку:
- знижка на науково-дослідні витрати; режим прискореної амортизації для устаткування;
- знижка на витрати, пов'язані з професійною підготовкою кадрів тощо.
Також французьке податкове законодавство передбачає застосування спрощеної процедури оподаткування для одноособових володінь, що займаються ремеслами або для мікропідприємств.
Французьке податкове законодавство передбачає застосування режиму спрощених і вміненних податків для малих підприємств. Застосовуваний режим залежить від обороту платника податків. Спрощений режим поширюється на такі підприємства:
- платники податків є платником особистого прибуткового податку, або податку на надприбуток (тобто фізичні та юридичні особи);
- річний оборот лежить у таких межах: 500 тис. - 5 млн французьких франків (ф. ф.) включно* - для торговельної діяльності; 175 тис- 1,5млн ф. ф. включно - для сфери послуг або некомер-ційної діяльності; понад 175тис. ф. ф.,-лише для фізичних осіб, які роблять послуги в індивідуальному порядку або здійснюють некомерційну діяльність. Чисті операційні збитки так само як і за звичайними законами оподатковування можуть бути віднесені на майбутнє з метою зменшення оподатковуваного доходу в наступні роки.
Однак при цьому діє
спрощена схема звітності. Потрібно
заповнювати менпі складні
Потрібно робити щоквартальні авансові сплати податків і заповнення щорічної податкової декларації, що узагальнює зобов'язання за прибутковим податком у відповідному році.
Малі та середні підприємства, що мають статус юридичної особи та належать, зазвичай, фізичним особам, сплачують податок за зниженою ставкою. Податок із оподатковуваного прибутку сплачується за ставкою 19%, а не 33%. Частина оподатковуваного прибутку, з якого стягується скорочений податок, має бути використана для капіталовкладень у це саме підприємство. Щоб підпадати під дію цього податкового режиму, платник податків зобов'язаний відповідати таким вимогам:
- оборот підприємства становить менше 50 млн ф. ф.;
- більше 75% капіталу підприємства належить фізичним особам;
- сума оподатковуваного прибутку, з якого стягується податок за зниженою ставкою, становить менше '/4 фінансового прибутку, що залишається після сплати податків;
- доход, із якого податок стягується за зниженою ставкою, має бути реінвестований у підприємство, і підприємство бере на себе зобов'язання щорічно, протягом наступних трьох років, вкладати ту саму частку прибутку, що залишається після сплати податків, у підприємство.
Платники податків, обороти яких знаходяться у вищевказаних межах, зобов'язані нараховувати і платити податок на додану вартість (ПДВ), але податковий звітний період для них становить не місяць, а квартал.
Мікропідприємство заповнює податкову декларацію і платить податки за досить спрощеною схемою. До мікропідпри-ємств належать фізичні особи - платники прибуткового податку, річний оборот яких не перевищує таких граничних значень:
- 500 тис. ф. ф. - для торговельних операцій;
- 175 тис. ф. ф. - для сфери послуг або некомерційної діяльності.
Ті самі граничні значення використовуються для визначення, чи має платник податків реєструватися платником ПДВ. Платники податків, оборот яких нижче наведених значень, не реєструються та не подають декларації про ПДВ.
Оподатковуваний доход дорівнює обороту за мінусом відповідно встановленої процентної частки:
« для доходу від торговельних операцій - зменшення обороту на 70%;
в для доходу від надання послуг - зменшення обороту на 50%;
« для доходів від інших видів діяльності - зменшення обороту на 35%.
Ці зменшення замінюють усі інші вирахування з оподатковуваних доходів. Суми після відрахувань обкладаються звичайним прибутковим податком на фізичних осіб за встановленою ставкою. Платник податків просто заповнює декларацію про свої доходи та подає її в податкове відомство, що проводить відповідні вирахування та визначає розмір податку".
Податкове законодавство Швеції побудовано за принципом "нейтральності", відповідно до якого всі підприємства, незалежно від юридичного статусу, типу господарської діяльності, розміру або місця перебування, застосовують однакову податкову базу, ставки оподаткування та зобов'язання щодо реєстрації, подачі документів, звітності, платежів тощо.
Однак із цього принципу нейтральності є винятки у формі податкових пільг, спеціально наданих малим підприємствам. Самостійно зайняті, дрібні торговці та більшість товариств із оборотом менше 720 тис. крон (приблизно 80 тис. дол. США) заповнюють спрощену податкову декларацію без надання повної балансової відомості або звіту про прибутки і збитки; мають особливе право використовувати касовий метод обліку; не зобов'язані реєструватися в державних органах, досить зареєструватися в податковій інспекції. Новоствореному приватному торговцю, самостійно зайнятому або партнерові (якщо це окрема особа) дозволяється віднімати збитки від господарської діяльності з можливого доходу протягом перших п'яти років діяльності.
Щодо ПДВ, то підприємство з оборотом менше 1 млн крон (приблизно 110 тис. дол. США) може подавати лише одну податкову декларацію на рік. Підприємства з оборотом менше 40 млн крон (приблизно 4,4 млн дол. США) зобов'язані сплачувати ПДВ протягом 42 днів, а якщо оборот перевищує 40 млн крон, то протягом 26 днів після закінчення звітного періоду.
У Латвії, як і в інших країнах, проводилася радикальна податкова реформа. Так, ставку податку на прибуток підприємств знижували поступово з 2001 р. з 25% до 22% у 2002 р., до 19% у 2003 р. та до 15% у 2004 р.
Для стимулювання модернізації обладнання та випуску висо-котехнологічної, наукоємної продукції в законі щодо оподаткування прибутку підприємств до 01.01.2004 р. були передбачені податкові пільги в розмірі 30% розрахованої суми податку на прибуток для підприємств, що виробляють високотехноло-гічну продукцію та комп'ютерне забезпечення, якщо питома вага виручки від продажу цієї продукції перевищує 75% валового торгівельного обороту та якщо підприємство сертифіко-ване згідно стандартів ISO 9001 чи ISO 14001.
В Угорщині сума оподаткування прибутку зменшено до 20%.
Якщо порівнювати економіку Япо
Для Японії характерна пильна увага уряду за малим підприємництвом, що грунтується на традиціях і культурі нації. В основу економічної політики Японії, як і будь-якої країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, щодо малих і середніх підприємств покладена та головна ідея, що саме вони є найважливішими суб'єктами ринкового господарювання та без більшості таких підприємств неможливо активізувати діяльність інших економічних суб'єктів ринку. Історичний досвід розвитку підприємництва у країнах регіону свідчить про те, що саме малі та середні підприємства, що мають сучасну техніку, світові технології, кваліфіковану робочу силу, створюють економічну основу національної індустрії.
Найдрібніші, найуразливіші фірми, засновниками яких є, переважно, підприємці-початківці, відчувають найбільшу державну підтримку, і це надає їм додаткових шансів на виживання за умов ринку. Особливістю японської підтримки розвитку МСП є наявність тонкого механізму балансування, що не припускає перехід за межу, коли ця допомога призводить до марного проїдання коштів держбюджету.
Основними інструментами є: спеціальне фінансування; пільгове кредитування; гарантування позик; пільгове оподаткування й особливий порядок амортизації. Для іноземної підприємницької діяльності важливе значення має система заохочення інвестицій у периферійних регіонах країни. Основні засоби заохочення - податкові пільги, субсидії та фінансові пільги.
Діюча в Японії система оподаткування поряд із зниженою на 12% (з 42% до 30%) ставкою корпораційного податку (при цьому в розрахунок береться обсяг річного прибутку) практикує повне звільнення від сплати податку коштів, що направляються на утворення резервних фондів, а також на внески асоціаціям. Знижено ставки для малих підприємств і з місцевих податків. Залежно від річного доходу такі ставки коливаються від 6% до 12%.
Фактором, що сприяє вступу МСП на ринок, є можливість заключения контрактів на виконання субпідрядних робіт.
Лекція №3 Необхідність управління в сфері оподаткування та основні поняття податкового менеджменту
Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину сплачувати податки. Їх витрачають не тільки на ут-римання суто державних інституцій, а також на охорону здоров'я, освіту, розвиток культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбіднішим регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.
Не менш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, тобто на ту ланку господарської діяльності, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб'єктів.
Отже, податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків для забезпечення сталої фінансової бази держави, яка необхідна для виконання функцій, делегованих їй суспільством.
В економічній літературі поняття “управління, менеджмент” визначаються як сукупність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.
Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.
А результатом такого впливу має бути, з одного боку, формування централізованого фонду держави, а з іншого – створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності; регулювання соціально-економічного життя суспільства. Вказана мета випливає з двох функцій податків – фіскальної та регулюючої.
Тож виходячи з мовленого вище, можна сформулювати поняття “податковий менеджмент”. Це сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери.
Під податковою політикою відносно підприємств розуміються використовувані державою податкові важелі, що стимулюють інвестиційну діяльність, яка сприяє зростанню продуктивності праці та фонду споживання