Сутність податкової політики

Податки — це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі можуть здійснюватись у кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення  податків виявляється у двох функціях:

• фіскальній;
• регулюючій.

Застосовуючи податки, держава вилучає у підприємств  та населення частину їхніх доходів на свою користь. Реалізація фіскальної функції податків, пов'язаної з формуванням дохідної частини державного бюджету, забезпечує перерозподіл національного доходу і створює умови для ефективного державного управління.

Регулююча функція податків проявляється через вплив державного податкового механізму на процеси виробництва й обігу, стимулювання чи уповільнення їхніх темпів, збільшення чи зменшення накопичення капіталу, впливає на зростання чи зниження платоспроможного попиту населення.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

До поняття податкової системи включається також сукупність принципів, форм, методів встановлення податків, порядку їх зміни; методів податкового контролю та системи відповідальності за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про систему оподаткування"(до прийняття Податкового кодексу) визначено такі важливі принципи її побудови:

• стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;
• стимулювання науково-технічного прогресу; технологічногооновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника наміжнародний ринок високотехнологічної продукції;
• обов'язковість;
• рівнозначність та пропорційність;
• недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість;
• економічна обгрунтованість;
• рівномірність сплати;
• єдиний підхід;
• компетентність;
• доступність.

(Надано для зрівняння  з затвердженими сучасними принципами  згідно Податкового Кодексу).

 

Система оподаткування  складається з двох підсистем:

• оподаткування юридичних осіб (підприємств)
• оподаткування фізичних осіб.

 

В Україні використовуються три види непрямих податків:

• акцизний збір (специфічний акциз);
• податок на додану вартість (універсальний акциз);
• мито.

Непрямі податки включають  у ціну товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючими елементами і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Платниками  непрямих податків є покупці товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності і установи, що не є суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх доходів.

Юридичні  особи сплачують податки, коли купують товари. Водночас, реалізуючи свої товари, роботи, послуги, юридичні особи у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами).

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів господарювання залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах:

• сплата непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт, отриманих послуг здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів господарювання, тобто має місце іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі враховуються такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків;
• цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів господарювання, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів господарювання, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків за придбання товарно-матеріальних цінностей. Певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки залишаються в розпорядженні (обороті) підприємств.

Функції управління податками

 

Очевидно, що управління в сфері оподаткування починається з законотворчої діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. В процесі цієї діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов'язкових платежів та їх елементи (об'єкти, ставки, пільги тощо), розробляється механізм розрахунків з бюджетом.

Функцію розробки та прийняття правових актів з  оподаткування покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними і міськими радами не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні  і міські ради встановлюють механізм справляння та порядок сплати місцевих податків відповідно до переліку і  в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України про оподаткування. Вони можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Якщо ратифікованими міжнародними договорами встановлені  інші норми, ніж ті, що містяться  у внутрішніх законах про оподаткування, застосовуються положення міжнародних угод.

Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у розробці напрямків бюджетно-податкової політики, плануванні податків, здійснюють керівництво виконанням бюджету, приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

Державна податкова  адміністрація України видає  порядки, інструкції у випадках, передбачених податковим законодавством, вносить  пропозиції щодо його удосконалення.

Органи державної податкової служби також оприлюднюють податкові роз'яснення – офіційні розуміння окремих положень податкового законодавства. Найбільш пріоритетними з них є роз'яснення Державної податкової адміністрації України, які є обов'язковими до виконання нижчими ланками податкової служби. Але податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Наступною функцією є планування податків. Цей вид діяльності тісно пов'язаний з бюджетним менеджментом і передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Планування служить  двом цілям, а саме:

розраховує  майбутній  вплив  поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

визначає можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Фінансове планування (й  особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги, а саме:

– поліпшує якість прийняття  фінансових рішень, пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

– окреслює фінансове  майбутнє і залишає час для  запобігання несприятливим подіям, дозволяє визначити альтернативні шляхи і вирішення зазначених проблем;

– сприяє відкритості  управління і прозорості прийняття  рішень.

Загальнодержавні податки  та збори

 

Податком є  обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання  ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь  таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних  та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому  Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з  Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Кожний з платників  податків може бути платником податку  за одним або кількома податками  та зборами.

Платник податків зобов’язаний:

1. стати на облік  у контролюючих органах в порядку,  встановленому законодавством України;

2. вести в установленому  порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується  обчислення і сплати податків  та зборів;

3. подавати до контролюючих  органів у порядку, встановленому  податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші  документи, пов’язані з обчисленням  і сплатою податків та зборів;

4. сплачувати податки  та збори в строки та у  розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

5. подавати на належним  чином оформлену письмову вимогу  контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи  з обліку доходів, витрат та  інших показників, пов’язаних із  визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

6. подавати контролюючим  органам інформацію, відомості про  суми коштів, не сплачених до  бюджету в зв’язку з отриманням  податкових пільг (суми отриманих  пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

7. подавати контролюючим  органам інформацію в порядку,  у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

8. виконувати законні  вимоги контролюючих органів  щодо усунення виявлених порушень  законів з питань оподаткування  та митної справи і підписувати  акти (довідки) про проведення  перевірки;

9. не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

10. повідомляти контролюючим  органам за місцем обліку такого  платника про його ліквідацію  або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

11. повідомляти контролюючі  органи про зміну місцезнаходження  юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

12. забезпечувати збереження  документів, пов’язаних з виконанням  податкового обов’язку, протягом  строків, установлених цим Кодексом;

13. допускати посадових  осіб контролюючого органу під  час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

 Платник податків має право:

1. безоплатно отримувати  в органах державної податкової  служби та в органах митної  служби, у тому числі і через  мережу Інтернет, інформацію про  податки та збори і нормативно-правові  акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

2. представляти свої  інтереси в контролюючих органах  самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

3. обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим  Кодексом, метод ведення обліку  доходів і витрат;

4. користуватися податковими  пільгами за наявності підстав  у порядку, встановленому цим  Кодексом;

5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

6. бути присутнім під  час проведення перевірок, ознайомлюватися  та отримувати акти (довідки) перевірок,  проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;