Педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

У психологічній науці під інтелектом часто розуміють здатність людини до навчання і осмислення досвіду, здатність сприймати і засвоювати знання. Так, Р. Стернберг використовує поняття успішного інтелекту, як здатність індивіда розвивати своє мислення і здібності, а також досягати успіху у своїй справі [44, с. 82]. Він пропонує триархічну структуру інтелекту, яка складається з таких його видів [36, с. 13]:

• аналітичний інтелект – здатність аналізувати проблеми, знаходити їх рішення та обговорювати їх;
• креативний інтелект – здатність формулювати нові ідеї, які стають підґрунтям для розробки нових оригінальних підходів для розв'язування завдань у різних сферах;
• практичний інтелект – здатність ефективно застосовувати нові ідеї у практичній діяльності.

Плинним називається інтелект, який характеризується, в основному, швидкісними характеристиками, зокрема, швидкістю запам’ятовування, а також індуктивним мисленням, оперуванням просторовими образами. Поступовий розвиток плинного інтелекту продовжується до закінчення юності, а потім знижується в дорослому та похилому віці, тому що цей тип інтелекту відображує в основному фізіологічні можливості нервової системи. Кристалізований інтелект – це форма інтелекту, яка приходить з досвідом і освітою, спирається на знання і вміння, які накопичені впродовж тривалого часу. Це здатність встановлювати відношення, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні стратегії для розв’язування задач. Ця форма інтелекту набувається шляхом інтенсивних контактів з культурним середовищем. Кристалізований інтелект часто підвищує свої показники протягом всього життя людини, поки вона зберігає здатність одержувати і опрацьовувати інформацію. Тести вербальні, словникові, розуміння соціальних вимог тощо вимірюють, в основному, саме інтелект кристалізований. За цими показниками люди в 50 років часто демонструють вищі результати, ніж в юності. Кристалізований інтелект є підґрунтям розвитку мудрості, тобто експертної системи знань, орієнтованої на практичний бік життя [4, c. 42-49].

Прояви інтелекту можуть бути зафіксовані у функціонуванні розуміння та структуруванні конкретної інформації; постановці завдань; пошуку і конструюванні розв’язань; прогнозуванні рішень, гіпотез, задумів.

Для виявлення структури інтелекту Г. Айзенком [1] було проведено спеціальне дослідження, коли 600 фахівцям запропонували скласти перелік найважливіших його складників. Близько 99% опитуваних назвали здатність до абстрактного мислення та вміння логічно розмірковувати; 98% – здатність до розв'язування задач; 90% – здатність до набуття знань. Саме ці якості, на його думку, відображають сутність інтелекту [2, с. 6].

Г. Айзенк запропонував розрізняти три види інтелекту: біологічний, психометричний і соціальний .

 

Рис.1.2.   «Структрура інтелекту (за Г.Айзенком)»

Ґ. Гарднером [23, c. 244] було виокремлено такі типи (аспекти) інтелекту.

Вербально-лінгвістичний інтелект – це здатність ефективно застосовувати слова в усній (ведучий, оратор, політик, оповідач) або в письмовій формі (журналіст, драматург, поет, редактор). Студент, який володіє високим рівнем вербально-лінгвістичного інтелекту, любить читати, розповідати історії та насолоджується грою у словесні ігри;

-любить виконувати творчі письмові роботи;

-розказує історії, бувальщини, жарти;

-володіє гарною пам’яттю на імена, назви міст, дати;

-читає для задоволення;

-подобаються римовані мініатюри і скоромовки;

-любить розгадувати кросворди;

-одержує задоволення від слухання радіопередач, історій;

-має пристойний набір слів для свого віку.

Логіко-математичний інтелект – це здатність використовувати індуктивний і дедуктивний умовиводи, вирішувати абстрактні проблеми та логічні головоломки, розуміти складні відносини взаємозалежних концепцій, ідей і речей, ставити запитання, експериментувати, підраховувати тощо. Даний інтелект також охоплює навички класифікування, прогнозування, виділення першорядної важливості, формулювання наукових гіпотез, а також

розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Такі навички критичного мислення передбачені майже всіма навчальними програмами.

-швидко розв’язує математичні задачі усно;

-із задоволенням використовує комп'ютерні програми;

-ставить запитання, подібні до: «Де закінчується Всесвіт»;

-добре грає в шахи, шашки або інші логічні ігри;

-логічно мислить при розв'язуванні задач;

-проводить експерименти для того, щоб перевірити незрозумілі питання;

-проводить багато часу за логічними головоломками;

-намагається робити розподіл речей і понять за категоріями;

-має добре розуміння причинно-наслідкового зв’язку [24, c. 9-11].

Візуально-просторовий інтелект – інтелект, задіяний для розуміння картин та образів, передбачає здатність уявляти, машинально малювати, працювати над проектом дизайну тощо. Даний інтелект розвивається шляхом загострення сенсомоторного сприйняття. Художник, скульптор, архітектор, садівник, інженер - усі вони переносять свої уявні образи на створювані або змінювані ними предмети. Зорові сприйняття комбінуються з попередніми знаннями, досвідом, емоціями й образами, що дозволяє створювати нове бачення для інших. Студент з розвиненим візуальним інтелектом здатен тонко сприймати кольори, лінії, форми та взаємозв'язки, що існують між цими елементами:

-точно відтворює образи людей і різні предмети на папері;

-розказує про чіткі візуальні образи, коли думає про що-небудь;

-з легкістю читає карти, схеми, діаграми;

- ходить у школу мистецтва;

-подобається складати картинки з розрізаних елементів;

-багато мріє;

-створює цікаві тривимірні конструкції;

-робить рисунки і замітки на клаптиках паперу та зошитах;

-коли читає, то більше довідується з ілюстрацій, ніж із описів.

Кінестетичний інтелект – свідомість усього тіла, дає можливість контролювати й інтерпретувати рух, танцювати, бігати, стрибати, торкатись, жестикулювати, керувати фізичними предметами, установлювати гармонію тіла й розуму. Даний інтелект містить у собі такі фізичні якості, як координація, баланс, спритність, сила, гнучкість, а також дотикальні здібності. Він властивий не тільки спортсменам, оскільки містить у собі навички, необхідні, наприклад, у роботі хірурга при проведенні складної хірургічної операції.

-любить займатися спортом;

-сидячи у кріслі, постійно знаходиться в русі;

-займається плаванням, велосипедним спортом, любить турпоходи;

-йому необхідно доторкнутися до речей, щоб більше довідатися про них;

-любить бігати, боротися або займатися іншою руховою діяльністю;

-виявляє майстерність у ручній праці, яка зводиться до обробки дерева, різьи по дереву, скульптури, шиття;

-дуже виразно і точно копіює жести, манери і поведінку інших людей;

-любить ліпити з пластиліну, глини, займатися розписом.

Міжособистісний інтелект – представлений здатністю швидко розпізнавати й оцінювати настрої, наміри, мотивації та почуття інших людей. Даний інтелект містить у собі сприйнятливість до виразу обличчя, до голосу й жестів, здатність розпізнавати безліч різних міжособистісних сигналів і вміння точно реагувати на ці сигнали з точки зору прагматики.

Міжособистісний інтелект включає навички вербальної та невербальної комунікації, навички спільної роботи, уміння згладжувати конфліктні ситуації, уміння досягати консенсусу, здатність довіряти, поважати, керувати та мотивувати інших до досягнення взаємовигідної мети. Більш комплексні міжособистісні навички представлені здатністю розпізнавати й інтерпретувати приховані наміри інших.

-має багато друзів;

-багато і часто спілкується з однолітками та з сусідами;

-проявляє вигадку у випадкових контактах повсякденного життя;

-бере участь у діяльності різних позанавчальних заходів;

-виступає у ролі посередника в сімейних конфліктах;

-любить грати в ігри з великою кількістю учасників;

-володіє даром співпереживання;

-його допомогу в якості «радника» або «судді» цінують ровесники;

-любить повчати інших;

-створює враження природженого лідера.

Внутрішньообистісний інтелект – представлений здатністю чітко сприймати себе (бачити власні переваги та недоліки), свідомо помічати внутрішній настрій, наміри, мотивації, темперамент і бажання; здатністю самодисципліни, саморозуміння й самооцінки. Людина, яка має даний тип інтелекту, почуває себе краще, якщо має можливість обмірковувати дії й учинки та робити самооцінку. Потреба в самоаналізі робить даний тип інтелекту найбільш особистим. За словами Гарднера, «внутрішньоособистісний інтелект означає здатність відрізняти почуття задоволення від почуття болю і, ґрунтуючись на цьому розходженні, або далі

захоплюватися ситуацією, або виходити з неї» [19, c. 115].

-проявляє незалежність і сильну волю;

-реально оцінює свої сильні і слабкі сторони;

-висловлює чітку думку, коли обговорюються дискусійні питання;

-з однаковим задоволенням працює і вчиться сам;

-володіє почуттям упевненості у власних силах;

-має власні переконання і принципи;

-вчиться на своїх помилках;

-вміє точно виражати свої внутрішні відчуття;

-цілеспрямований;

-захоплюється проектами, які сприяють самовдосконаленню.

Натуралістичний інтелект – передбачає здатність навчатися за допомогою природи. Такі учні одержують задоволення від дій, пов'язаних із природою, наприклад, спостереження за птахами, колекціонування метеликів і комах, дослідження дерев або догляду за тваринами. Вони також люблять ходити в гори, у походи. Їм подобається вивчати екологію, природу, рослини і тварин. Для них важливо, щоб навчання проходило на відкритому просторі.

- прихильний до домашніх тварин;

-любить бувати на природі, відвідувати зоопарк;

-любить порядкувати в саду, на городі або просто бути там;

-виявляє зацікавленість екологічними проблемами;

-вірить у те, що тварини мають певні свої права;

-веде записи про поведінку тварин, рослин, про природні явища.

Численні наукові дослідження доводять, що основою розвитку здібностей є діяльність. Певні здібності виявляються і розвиваються лише у діяльності спільно з іншими здібностями [29, с. 87].

Інтелектуальні здібності розвиваються у процесі розумової діяльності, яка являє собою цілеспрямований процес переробки інформації, до якого належить розумова переробка і класифікація досвіду, знань, навичок, умінь, нових установок, інших ціннісних орієнтації, а також їх обґрунтовування. Основні прояви інтелектуальної обдарованості, на думку більшості зарубіжних і вітчизняних дослідників, можуть бути представлені на трьох рівнях, які характеризують різні аспекти роботи інтелекту:

а) інтелектуальних здібностей (проявляються у показниках інтелектуальної продуктивності, індивідуальної своєрідності інтелектуальної діяльності та креативності);

б) інтелектуального контролю (у вигляді метакогнітивних здібностей, пов’язаних із усвідомленням власних інтелектуальних якостей та із сформованістю регулятивних процесів);

в) інтелектуальних критеріїв (у вигляді інтелектуальних інтенцій суб’єкта) [45].

Отже інтелектуальна обдарованість являє собою високий рівень розвитку інтелектуальних здібностей, що дозволяє особистості швидко оволодівати поняттями, легко запам’ятовувати та зберігати інформацію, встигати у багатьох галузях знань. Свого розвитку інтелектуальні здібності набувають у процесі навчання.

Ознаки обдарованості – це ті особливості, які виявляються у реальній діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження [45,с. 39]. Разом з тим обдарованість потрібно розглядати в єдності двох аспектів її поведінки – інструментального і мотиваційного. Перший  характеризує способи діяльності, другий відношення до певної сторони дійсності. З позицій дидактики важливо зазначити, що інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується такими ознаками:

-наявність специфічних стратегій діяльності (швидке засвоєння діяльності і висока успішність її здійснення; віднайдення нових оригінальних способів діяльності в умовах пошуку вирішення проблеми, адже індивідуалізація діяльності відбивається й на унікальності її продуктів; новаторство як вихід за межі вимог щодо виконання завдань);

-сформованість індивідуального стилю роботи («все робити по-своєму») з саморегламентуванням і самоуправлінням;

-висока структурованість знань, уміння бачити те, що вивчається у системі, згортати способи дій у відповідній галузі знань, миттєво визначати і виокремлювати суттєві узагальнення;

-особливий вид опанування знаннями, що може виявлятися як у високій швидкості навчання, так і в уповільненій (але міцних знаннях) з наступним різким стрибком до перетворення знань.

Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується: