Вплив тривожності підлітків на їхню успішність

                 Житомирський державний педагогічний інститут

                                   ім. І. Франка

                             Кафедра психології

Вплив  тривожності  підлітків                 

             на  їхню успішність

                                         Курсова робота

                                         студента 24 групи

                                         історичного факультету

                                         Матвєєва Олександра Олексійовича

                                         Науковий керівник:

                                         кандидат психологічних наук, доцент

                                         ст. викл. кафедри психології

                                         Дмитрієва Світлана Михайлівна

                               Житомир 2012

                                                     ЗМІСТ             

Вступ …………………………………………………………………..

Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми вікових особливостей тривожності у період ранньої юності

1.1              Проблема тривожності особистості у наукових джерелах....................................................................................

1.2              Аналіз дослідження психологічних причин тривожності в ранній юності у психолого-педагогічній літературі…….

Розділ II.  Методичні засади курсового дослідження психологічних причин тривожності у старшокласників..……………………...

Розділ III.  Аналіз результатів емпіричного дослідження детермінант тривожності у старшому шкільному віці………….

Загальні підсумки…………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………..

                                                                                                                     3           

Актуальність дослідження. На сьогодні проблема психологічних детермінантів тривожності у період ранньої юності є досить актуальною, адже в нашому оточенні, на превеликий жаль, все більше і більше спостерігаються випадки психологічної тривожності серед дітей. Це пов’язано з різкими змінами в суспільстві, з проблемами в сім ї, з проблемами в особистому житті, відсутності  належного спілкування з батьками та друзями, у подальшому з вибором професії. Трапляється, що з невідомих на це причин, дитина просто замикається в собі і живе в своєму світі, все інше для неї не існує. Та з іншого боку, в наш час, для досягнення чогось у житті, треба пережити багато тривог та пройти чимало випробувань, які приготувала нам доля. І без сторонньої допомоги це тяжко зробити, і не кожному під силу.

   Більшість вітчизняних та зарубіжних психологів уважно слідкують за формуванням та розвитком гармонійної, соціально активної особистості. Вони виявили багато причин тривожності, які в першу чергу залежать від психіки дитини і які необхідно терміново долати, адже вони руйнують подальше щасливе, безтурботне життя дітей.

    Проблема тривожності особистості завжди посідала важливе місце у педагогічній та віковій психології й на сьогодні є достатньо розробленою. Разом із тим, багатоаспектність наукового дослідження тривожності дослідили Г. Айзенк, Ю. Антонян, В. Астапов, Г.Берулава, Л. Божович, Г. Габдрєєва, Ж. Глозман, Е. Ейдеміллер, К. Еріксон, А. Захаров, В. Козаков, М. Корольчук, Б. Кочубей,Н. Махонін,О. Мірошниченко, У. Морган, Ю. Пахамов, Н.Пікуль, А. Прихожан, Е. Соколов, Ч. Спілбергер, Т. Титаренко, Ю. Ханін та інші.

    Наукове вивчення цієї проблеми допоможе  нам, насамперед, розробити практичні рекомендації, розв’язати завдання та проблеми, пов’язані з детермінантами тривожності.

    Таким чином, можна дійти  висновку, що число тривожних дітей досить велике. Вони відрізняються між собою різним ступенем переживань, невпевненістю в собі, емоційною нестійкістю, страхами тощо. Тому проблема вивчення

                                                                                                                                        4

психологічних детермінантів тривожності є дуже важливою і актуальною. І нам як  майбутнім педагогам необхідно знати та вміти відшукати  шляхи їх подолання, тому що лише вчасно надана допомога зможе перешкодити розвитку у таких дітей невротичних станів і неврозів.

    Об’єктом дослідження є тривожність особистості.

    Предметом дослідження є психологічні детермінанти тривожності у період ранньої юності.

    Мета дослідження полягає у виявленні та обґрунтуванні психологічних причин тривожності в ранній юності, визначенні їх особливостей та шляхів їх подолання.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети була сформульована основна гіпотеза дослідження: виникнення тривожності у період ранньої юності зумовлюється як індивідуально – особистісними особливостями дітей, специфікою загальної психосоціальної ситуації розвитку дитини в сім ї, в школі, так і впливом значущих дорослих, і має розглядатися в контексті взаємодетермінації психічного і соціального.

Завдання дослідження:

1)     Здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з досліджуваної проблеми;

2)     Виявити психологічні детермінанти тривожності у період ранньої юності;

3)     Визначити шляхи попередження та подолання психологічних причин тривожності у період старшого шкільного віку;

Експериментальна база курсового дослідження:

Ми проводимо дослідження з 7-ма учнями 8-А класу Житомирського міського колегіуму – середній загальноосвітній заклад освіти філологічного та культурно-естетичного профілів для обдарованих та здібних дітей.

Методи дослідження:

1)     метод тестування;

2)     метод спостереження;

                                                                                                                                     5

3)     метод експерименту;

4)     метод бесіди.

В курсовому дослідженні ми використовували такі методики курсового дослідження:

   1. Методика вимірювання рівня тривожності Тейлора.

   2. Методика дослідження тривожності Ч. Д. Спілберга та Ю. Л. Ханіна.

   3. Методика оцінювання рівня тривожності нервово-психічної стійкості індивіда

( за В. А. Бодальовим).

   4. Методика вивчення стресостійкості. (Зелінська Т. М., Михайлова І. В.)

   5. Методика діагностики самооцінки психічних станів ( по Г. Айзенку).

Наукова новизна дослідження полягає у глибшому дослідженні детермінант тривожності у період ранньої юності.

Надійність і вірогідність дослідження. Надійність і вірогідність дослідження забезпечувалися репрезентативністю вибірки, застосуванням методів адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу, використанням методів математичної статистики.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні наукових знань про психологічні детермінанти тривожності в ранній юності, а також у визначенні шляхів їх подолання та подальшого розвитку.

Практичне значення дослідження полягає в експериментальному дослідженні проблеми, в розв’язанні проблем та завдань, а також в розробленні психолого-педагогічних рекомендацій для кожного з досліджуваних учнів.

Апробація результатів. Результати роботи були представлені на звітній студентській науковій конференції у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних підсумків та списку використаної літератури.

                                                                                                                                    6

                                         Розділ I

Теоретичний аналіз проблеми вікових особливостей тривожності           

                                    у період ранньої юності

1.1 Проблема тривожності особистості у наукових джерелах

   Кожна особистість в нашому суспільстві, на основі власного досвіду та спостережень за людьми, які живуть поруч розуміє, що тривожність особистості в середині двадцятого століття є  всепроникаючим та глибоким явищем. 

    Тривога – це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від страху тим, що стан тривоги зазвичай безпредметний, тоді як страх припускає наявність об’єкту, що його викликав, людини, події або ситуації.

   Тривожність – це схильність людини до переживання, стану тривоги. Частіше за все тривожність людини пов’язана з очікуванням соціальних наслідків її успіху або невдачі.

   Тривога і тривожність тісно пов’язані зі стресом. З одного боку, емоції тривожного ряду є симптомами стресу. З другого боку, початковий рівень тривожності визначає індивідуальну чутливість до стресу (1).

   Як і стрес в цілому, стан тривоги не може бути названо однозначно поганим або хорошим.

   Іноді тривога є природною, адекватною, корисною.

Кожна людина відчуває тривогу, хвилювання або напругу в певних ситуаціях, особливо, якщо вона повинна зробити щось незвичайне або підготуватися до цього. Наприклад, коли особистість виступає перед аудиторією з промовою або здає іспит. Людина може відчувати хвилювання, йдучи по неосвітленій вулиці вночі або коли вона заблукала в чужому місті. Цей вид тривоги нормальний і

                                                                                                                                       7

навіть корисний, оскільки спонукає підготувати виступ, вивчити матеріал перед іспитом, задуматися про те, чи дійсно потрібно виходити на вулицю вночі в певній самотності.

   У інших випадках тривога особистості є неприродною, патологічною, неадекватною, шкідливою. Вона стає хронічною, постійною і починає з’являтися не тільки в стресових ситуаціях, але і без видимих причин. Тоді тривога не тільки не допомагає людині, але, навпаки, починає заважати їй в її повсякденній діяльності 9 4;

   Тривожність особистості в наукових джерелах розглядається з різних позицій, численними науковими течіями, вченими. З одного, як вказували Р. Мей і інші – це «центральна проблема сучасної цивілізації», як найважливіша характеристика нашого часу: «XX століття – століття тривоги».

   Їй надається значення основного «життєвого почуття сучасності». З іншого (З. Фрейд) – психічний стан, що викликається спеціальними умовами експерименту або ситуації і т.п. Наприклад різні змагання, або екзаменаційна тривожність.

   Недивно тому, що цій проблемі присвячена велика кількість досліджень, причому не тільки в психології, але і в  літературі, соціології, фізіології, філософії(3). 

   Перш ніж розглядати тривожність підкреслимо різницю між тривогою і страхом. На перший погляд, як вказує В. Астапов, різниця проста. Страх – це реакція на конкретно існуючу загрозу; тривога – це стан неприємного передчуття без видимої причини.

Проте, часто в науковій літературі не завжди дотримується це розділення. Так,   З. Фрейд розглядає часто тривогу з погляду афекту, ігноруючи об’єкт, який її викликає. А тривогу він визначає як «природне і раціональне» явище, реакція на сприйняття зовнішньої загрози (по Фрейду об’єктивна тривога), тобто те, що інші автори визначають як страх. Крім того З. Фрейд використовує термін «боязнь». За визначенням Е. Зетцеля, страх – це нормальна реакція на ситуацію зовнішньої

                                                                                                                                        8

небезпеки. Тривога – це перебільшена, неадекватна реакція на ситуацію реальної небезпеки, навіть якщо вона малозначима.

   П. Тілліх вважає, що страх і тривога невід’ємні – вони тісно пов’язані одна з одною. Він визначає тривогу, як страх перед невід’ємним.

    Таким чином, можна зробити висновок, що тривога  це базисна реакція, загальне поняття, а страх – це вираз тієї ж самої якості, але в об’єктивній формі (на певний об’єкт). Саме тому тривога надалі розглядатиметься в тісному зв’язку із страхом.

   Необхідно відзначити, що більшість публікацій відносяться до зарубіжної науки. У вітчизняній літературі досліджень щодо проблем тривожності досить мало, і вони носять достатньо фрагментарний характер. Я думаю, що це обумовлено не тільки відомими соціальними причинами, але і тим впливом, який надали на розвиток західної суспільної і наукової думки такі напрями, як психоаналіз, філософія, психологія і психіатрія.

   Основну значимість тривожності і страху розглядали, старогрецькі мислителі (Діоген),  арабські філософи, мислителі європейського середньовіччя. Відомий вислів арабського філософа XI ст.. – Алла ібн Хазма з Кордови, наводить в своїй книзі Ч. Спілбергер: «Я знаходжу важливою тільки цю мету – уникнути тривоги… Я відкрив не тільки те, що все людство розглядає цю мету як хорошу і бажану, але також і те, що жодна людина нічого не зробить і не скаже єдиного слова, не сподіваючись за допомогою цієї дії або слова звільнити свій дух від тривоги». До числа філософів, які, на загальну думку, найбільшою мірою зробили вплив на сучасні уявлення про тривожність і страх, відноситься, перш за все,       Б. Спіноза. Відомий його вислів: «Немає страху без надії, немає надії без страху». Страх для Спінози – істотний стан душі, який проявляється в очікуванні болю і неприємностей, які можуть відбутися в найближчому майбутньому. Як важливу суб’єктивну умову виникнення страху Спіноза виділяв наявність почуття невпевненості і невизначеності. Спіноза, відповідно до характерної для мислителів XYIIстоліття віри в розум людини, вважав, що переживання тривоги і