Соціально – психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів – психологів

Емоційна регуляція і емоційна витривалість, комунікабельність, вміння слухати і підтримувати розмову, здатність легко встановлювати контакти з людьми – всі ці якості психолога відмічають в своїх працях Н.В. Чепелєва, В.Г. Панок. Крім того, чи не найважливішим в структурі особистості психолога вони вважають той особистісний сенс, життєві і світоглядні позиції, що зумовлюють вибір людиною цієї професії[18].

Г.С. Абрамова зазначає, що психолог, впливаючи на іншу людину, сам є носієм індивідуальної свідомості, носієм професійної етики і тому повинен бути вільним від будь-яких оціночних категорій. Позиція психолога припускає реалістичний оптимізм, відкритість для нового особистісного досвіду, для розвитку. Спонтанність розглядається як професійно важлива риса психолога, бо лише за допомоги спонтанності, звичайної експресії можна викликати в людині відповідну емоційну реакцію; психологу потрібно володіти великою внутрішньою дисципліною, щоб втриматися від негайної поради, дії, засудження, потрібно весь час бути в напруженні, щоб аналізувати і відтворювати в своїй уяві внутрішній світ клієнта. При цьому Г.С. Абрамова розглядає психолога як особистість із втіленням таких рис, як оптимізм, життєвий успіх, щастя; з вмінням швидко і виважено приймати рішення, відповідати за результати цих рішень[23].

Р.В. Овчарова висловлюючи свої роздуми стосовно того, який же психолог сьогодні потрібен, визначає чотири домінанти в структурі особистості психолога:

1) інтелектуальність;

2) соціальність;

3) емоційна стабільність;

4) гуманістична спрямованість.

Проблемою особистості  психолога займалося багато дослідників, зокрема, Ю.М. Ємельянов, О.Ф. Бондаренко, С.Н. Хоружий та ін. Так, згідно даних досліджень, наведених С.Н. Хоружим, професійно бажаними для психолога визначаються наступні риси та якості: емоційний контроль, стриманість, надійність, психічна стабільність, оптимізм, енергійність, відкритість, невимушеність, теплота, здатність до пристосування. Наявність вільної від протиріч, позитивної «Я-концепції» слід вважати необхідним елементом у характеристиці особистості психолога-консультанта. Базуючись на проведеному аналізі проблем функціональної особистості психолога-консультанта, автор відзначає, що відмічені професійно значущі якості можуть діагностуватися за допомогою трьохрівневої системи діагностичних процедур[12].

Н.Ф. Калина, А.Н. Миронюк вважають, що найважливішою професійно значущою якістю психолога є його вміння спілкуватися з людьми. У зв’язку з цим у процесі підготовки та подальшої професійної діяльності фахівця постає проблема комунікативної компетентності психолога[12].

1. М. Юсупов виділяє найважливішими  в особистості психолога: емпатію, емоційну стійкість, альтруїзм, високий  соціальний інтелект, здатність  до ефективного реагування та  прогнозування міжособистісних  стосунків. Також він вибудовує  пріоритетний ряд професійно  необхідних якостей наступним  чином:

• емпатія – афективна, когнітивна, предикативна;
• соціальна сензитивність – спостережлива, номотетична, ідеографічна;
• емоційна стійкість;
• альтруїзм;
• незалежність;
• комунікативність, самоконтроль, професійні знання[14].

На підставі низки досліджень із використанням психограм психолога та визначення професійно важливих якостей успішного фахівця С.Н. Симоненко та С.С. Трейгер дійшли висновку, що по значущості перше місце займають комунікативні та емпатійні особистісні якості фахівця-психолога[15].

Згідно дослідженнь М.Б. і Т.І. Гретченків психолог повинен мати такі професійно необхідні здібності: уважність, спостережливість, сензитивність, емпатію, рішучість, впевненість у своїх силах, енергійність, активність, прагнення керувати ситуацією і знаходити оптимальний вихід з неї, комунікабельність[11].

Ю.М. Ємельянов, Г.С. Кузьмін роблять висновок, що особливу увагу необхідно приділяти наступним професійно важливим ознакам: емоційному контролю, відкритості, оптимізму, порядності (тобто моральність, людяність), відповідальності, соціальній зрілості, стриманості, стресостійкості, терпимості, послідовності, наполегливості, уважності, високих показників оперативної пам`яті, адекватності самооцінки, тактовності, соціальної чутливості, реактивності, гнучкості[10].

О.С. Латій, Л.М. Собчик вказують на необхідність для психолога високого рівня інтелекту, широкого кругозору та високого рівня самопізнання, незалежності мислення, вміння співчувати та внутрішньої узгодженості.

Н.А. Амінов, М.В. Молоканов, розглядаючи професійно важливі якості психолога, вказують на провідну роль в особистості фахівця спостережливості, швидкого орієнтування в ситуації, інтуїції, емпатії, співчуття, доброти і поваги до людини, готовності до надання допомоги, вміння аналізувати свою поведінку (рефлексії), а також самоконтролю[18].

Т.І. Федотюк визначає такі професійно важливі якості практичного психолога, як: розвинені комунікативні та емпатійні здібності; гуманне, поважне, доброзичливе ставлення до людей та бажання допомогти; високий інтелект; швидкість, глибина, гнучкість, критичність та самостійність мислення; необхідний рівень сформованості мисленнєвих операцій та пізнавальних процесів.

В.В. Гусейнов виділяє в якості професійно значущих комунікативні риси, які визначають рівень спілкування психолога і є необхідною умовою здійснення професійної діяльності[18].

Дослідження Л.О. Кияшко, проведені на основі результатів, отриманих від групи експертів, досвідчених психологів, дали можливість виділити групу ознак, найбільш значущих у професійній діяльності психолога: емпатію, щирість, терпимість, любов до людей, професійну компетентність, спостережливість, вміння оцінювати причини соціальних явищ, вміння слухати, демократизм, витримку, безоцінне ставлення до людей[16].

Згідно поглядів Н.В. Бачманової та Н.А. Стафуріної структура комплексу психологічних здібностей психолога складається з наступних блоків:

1) здатність до повного  і правильного, реального сприйняття  об′єкта;

2) здатність до розуміння  внутрішніх властивостей і особливостей  об′єкта;

3) здатність до співпереживання, емпатія, доброта і повага до  людини;

4) здатність до самоаналізу, рефлексія;

5) уміння керувати самим  собою і процесом спілкування, бути уважним, уміння слухати  та ін.

Професійно важливими можна вважати такі психофізичні властивості і психічні якості особистості, що характеризують нервову систему як сталу, міцну, стресостійку і водночас досить гнучку і пластичну. Це зумовлює високу працездатність і саморегуляцію особистості, несхильність до психічного збудження та швидкого виснаження. Всі ці риси постають передумовою розвитку професійної рефлексії - регулюючого і стабілізуючого балансового механізму в діяльності фахівця з практичної психології[9].

О.Ф. Бондаренко, стосовно зовнішнього вигляду психолога зазначає, що зовні привабливі психологи сприймаються більш позитивно, ніж непривабливі. Люди більш схильні довіритися і покластися на такого психолога, вигляд, одяг та манери поведінки якого відповідають загальноухваленим у суспільстві стандартам[8].

Аналіз фахової літератури свідчить про те, що важливим фактором у професійному плані є рівень розвитку інтелекту. Як зазначав Б.Г. Ананьєв, у структурі особистості найбільш вагомим і значущим є інтелектуальний фактор, що позитивно корелює з показниками загального розумового розвитку, вербального та невербального інтелекту, уваги та загальної успішності навчання. Саме інтелект, здатність логічно мислити, робити висновки дозволяє ефективно аналізувати поведінку, думки та якості іншої людини, при цьому важливу роль відіграє професійний інтелект психолога-практика. Згідно досліджень М.В. Молоканова був виявлений його вплив на вираженість в особистісному профілі майбутніх психологів факторів “загальна інтелектуальність” та “соціальна сміливість”.

А.І. Нафтулєв розглядає професійний інтелект як інтегральний ефект конкретної соціально-детермінованої діяльності, яка забезпечує адаптацію (в широкому розумінні) до неї суб’єкта.

Отже, оскільки професійне мислення і професійний інтелект є професійно значущими якостями фахівця і формуються вони протягом всього періоду навчання та подальшої професійної діяльності на основі наявного рівня інтелектуального розвитку особистості, то зазначимо, що достатній похідний рівень інтелекту виступає в якості психологічної передумови успішної діяльності фахівця особливо у сфері „людина-людина” і, беззаперечно, виступає в якості однієї з вимог до особистості психолога .

К. Роджерс наполягає на тому, що психолог повинен бути конгруентним, тобто вільним від внутрішнього конфлікту під час роботи з клієнтом. Це не означає, що для успішної діяльності психолог повинен бути взагалі вільним від внутрішніх переживань та конфліктів – це бажано, але навряд чи можливо. Тут, на наш погляд, мається на увазі, що на момент психологічного контакту з клієнтом психолог повинен вміти професійно переключитися повністю на проблеми клієнта та хоча б тимчасово звільнитися від власних проблем. [12],[30]

Формування особистості психолога – це велике, багаторівневе і складне завдання вищої школи. Переважна більшість професійно важливих якостей особистості може бути сформована протягом навчання, деякі якості – розвинені і скориговані за допомогою додаткових засобів і програм. Але існує коло професійно значущих якостей, які повинні бути притаманні особистості студента – психолога і виражені на тому певному мінімально достатньому рівні. Який дозволяє їх розвивати на основі індивідуального підходу та використання різноманітних психокорекційних засобів з метою їх вдосконалення. Якщо вони не притаманні особистості студента - психолога, то вимоги, які висуває професія психолога, не співпадатимуть з провідними тенденціями особистості. Внаслідок чого ефективність професійної діяльності такого фахівця є прогностично низькою та супроводжується великою кількістю помилок у роботі. А потреба у самореалізації особистості не буде задоволена, що може призвести до глибокого внутрішнього конфлікту.

Узагальнюючи вищенаведені результати всебічного аналізу діяльності психолога, а також наукових досліджень стосовно його професійно важливих рис та якостей для визначення рівня його професійної придатності, нами були зроблені наступні висновки.

До професійно важливих якостей практичного психолога дослідники відносять:

1) у сфері сформованості  інтересів, етичних і світоглядних  позицій: гуманістичну спрямованість  на людину; альтруїзм, наявність  стійкої системи цінностей, особистісний  сенс, життєві і світоглядні позиції, орієнтовані на духовність і  альтруїзм; безоцінне відношення  до клієнта і розвинуту емпатію, щирість, чутливість, сенситивність, домінування  соціальної енергійності і соціальної  пластичності; порядність (в розумінні  моральності та людяності), соціальна  зрілість, стресостійкість, терпимість та послідовність у своїх діях та думках, наполегливість, соціальна чутливість, реактивність, гнучкість;

2) у сфері міжособистісної  взаємодії: дипломатичність, толерантність, достатній рівень комунікативних  здібностей і уміння слухати; відповідальність, рішучість, впевненість  у своїх силах, активність, енергійність  і доброзичливість, стриманість  і емоційна стійкість, адаптивність, здатність до рефлексії, дружелюбність, ввічливість, тактовність, коректність, життєрадісність, відкритість до  чужих ідей, думок, точок зору, здатність  до лідерства, помірне домінування;

3) в інтелектуальній сфері: високі загальні розумові здібності, достатньо високий рівень інтелекту, достатній рівень логічного мислення; гнучкість, пластичність та динамічність  мислення, вміння виділяти суттєве  та узагальнювати, прогнозувати, здатність  мислити вільно, самостійно, аналітично; високі показники уваги (обсяг, розподіл, інтенсивність, переключення), спостережливість, здоровий глузд, достатньо виражена  соціальна складова інтелекту  та фасилітивність, багатий лексичний  запас, почуття гумору, достатньо  високі показники пам`яті;

4) стосовно особистості психолога: збалансованість, гармонійність рис особистості, оптимізм, енергійність, висока працездатність, велика внутрішня дисципліна, емоційна витривалість, самоконтроль та саморегуляція, психічна стабільність, врівноваженість, конгруентність, внутрішня згода та впорядкованість, фрустраційна толерантність, відсутність хронічних внутрішніх конфліктів, ентузіазм, старанність, відповідальність у роботі, ретельність, вміння і бажання піклуватися іншими людьми, чесність, інтелігентність, мобільність;

5) по відношенню до себе: сталість і адекватність самооцінки і самосприйняття, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання та здатність до компенсації недоліків і слабких сторін, значна сила ”Я”, розвинене почуття власної гідності та віра в свої можливості.

Значна частина професійно важливих рис та якостей практичного психолога може бути сформована і розвинена в процесі навчання у ВНЗ та подальшій професійній діяльності. Але є також такі особистісні якості, можливості розвитку і формування яких обмежені. Тому розвиток емоційної культури студента – психолога є важливим аспектом становлення та розвитку професіоналізму. 

1.2. Аналіз поняття  «емоційна культура», структура  та вплив на професійну діяльність студента - психолога

Серед якостей, що визначають продуктивність професійної діяльності психологів частіше дослідниками відзначаються емоційність [1], пластичність поведінки [2], емпатію [3], що можна віднести до характеристик емоційної культури психолога. Лише окремі елементи емоційної культури активно використовуються психологами в процесі професійної підготовки в рамках етико - мовних і соціально- психологічних проблем курсів «Психологія спілкування», «Культура міжособистісних відносин», «Мовний етикет» тощо. Однак цілеспрямована робота з формування емоційної культури на всіх рівнях підготовки психолога не ведеться.