Біологічні особливості бурякових довгоносиків та система захисних заходів в умовах ТОВ агрофірми „Вікторія” Білопільського району ”

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра захисту рослин

До захисту допускається

Зав. кафедри _________

к.б.н. Мішньов А.К.

“___”__________2006 р.

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

Бакума Віталія Миколайовича

на тему: “Біологічні особливості бурякових довгоносиків та система захисних заходів в умовах ТОВ агрофірми „Вікторія” Білопільського району ”

 

для отримання кваліфікації спеціаліста  за фахом 7.130102 „Агрономія”

 

 

Виконавець _____________________  В.М. Бакум

Науковий керівник _______________  В.М. Деменко

Консультанти з питань:

охорони праці         _______________  О.Б. Шандиба

з питань економіки _______________  О.В. Ільченко

з екологічної експертизи __________   Г.О. Жатова

 

Рецензент            _________________   І.М. Коваленко

 

Суми – 2006

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ЗМІСТ                                               стор.

ВСТУП                                                                                                           4

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ПО НАУКОВОМУ НАПРЯМКУ                                                                                                            6

1.1. Систематичне положення та поширення бурякових довгоносиків                                                                                                            6

1.2. Морфологічні ознаки бурякових довгоносиків                    8

1.3. Біологічні особливості звичайного та сірого бурякових довгоносиків                                                                                                             9

1.4. Шкодочинність бурякових довгоносиків                            13

1.5. Заходи захисту з буряковими  довгоносиками                    16

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ УМОВИ  ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА           21

РОЗДІЛ 3. УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ                                                                                                       29

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ                                                36

4.1. Біологічні особливості  бурякових довгоносиків               36

4.2. Динаміка заселення  посівів та пошкодженість посівів  буряковими довгоносиками                                                                                  42

4.3. Біологічна ефективність  захисних заходів проти 

бурякових довгоносиків на посівах буряка                                                         47

4.4. Продуктивність посівів  цукрових буряків                          49

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХИСНИХ

ЗАХОДІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ  ЦУКРОВОГО БУРЯКА                             51

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ                                                                   57

РОЗДІЛ 7. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА                                                64

7.1. Охорона ґрунтових  та рослинних ресурсів                         65

7.2. Раціональне використання і охорона водних ресурсів      66

7.3. Охорона навколишнього середовища  від забруднення відходами тваринництва                                                                                       66

7.4. Охорона атмосферного повітря                                            67

7.5. Охорона диких тварин та  рослин                                         67

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ                                                                 69

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                   72

ДОДАТКИ                                                                                                    78

ВСТУП

 

Цукрові буряки в Україні  є єдиною сировиною для виробництва  цукру. Цукрові буряки – культура високо технологічна, але при цьому залишається високоприбутковою. Грунтово-кліматичні умови нашої країни відповідають біологічним особливостям буряків, тому упродовж століття Україна посідала чільне місце серед бурякосійних країн світу за показниками виробництва цукросировини і цукру. Незважаючи на нинішні стан галузі, немає підстав, аби змінити своє ставлення до культури цукрових буряків, не вбачати в них пріоритетності, необхідності відродження у нових ринкових умовах. Адже зусиллями науковців розроблена енергоресурсозберігаюча технологія вирощування цукрових буряків, що адаптована стосовно до конкретних умов.

При вирощуванні цукрових буряків ми стикаємося з багатьма перешкодами, однією з яких є значні втрати врожаю від пошкодження посівів  багатоїдними (гусениці совок, лучного метелика, личинки пластинчатовусих, дротяники, несправжні дротяники) та спеціалізованими (звичайний та сірий бурякові довгоносики, блішки, листкова попелиця, мінуюча муха, мінуюча міль, щитоноски) шкідниками. Найбільшої шкоди посівам буряка завдають довгоносики. Ці шкідники надзвичайно інтенсивно розмножуються і за сприятливих умов їх чисельність може швидко збільшуватися. Особливої шкоди зазнають посіви буряка протягом останніх 5-7 років. З огляду на високу кількість шкідника у ґрунті, його міграційну здатність та значну шкодочинність можна лише уявити, якої кількості врожаю ми не добираємо на бурякових ланах. Тому необхідно постійно проводити контроль за чисельністю шкідника на посівах цукрового буряка і власно застосовувати боротьбу з ними.

Мета і задачі досліджень. Метою дипломної роботи є виявлення бурякових довгоносиків на посівах цукрового буряка, встановлення їх шкодочинності та вдосконалення системи заходів захисту сходів від шкідників. Виходячи з поставленої мети, основними задачами досліджень є:

1) вивчення біологічних  особливостей бурякових довгоносиків;

2) простежити за динамікою заселення посівів буряковими довгоносиками та визначити пошкодженість буряків довгоносиками;

3) встановити біологічну  ефективність інсектицидів проти  бурякових довгоносиків на посівах буряка;

4) визначити продуктивність цукрових буряків на варіантах досліду;

5) економічне обґрунтування результатів досліджень.

Об’єкт досліджень. Об’єктом досліджень є встановлення видового складу бурякових довгоносиків на посівах цукрових буряків та вивчення їх біологічних особливостей.

Предмет досліджень. Предметом досліджень є вивчення впливу захисних заходів проти бурякових довгоносиків з допомогою інсектицидів в період вегетації цукрових буряків та визначення їх біологічної ефективності і збереження врожаю цукрових буряків.

Методи досліджень. При проведенні досліджень використовували польові та статистичні методи обробітку даних.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження проводилися згідно з тематикою кафедри захисту рослин Сумського національного аграрного університету “Удосконалення системи заходів захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів у сівозміні” на 2003-2005 роки. В умовах ТОВ агрофірми „Вікторія” Білопільського району вивчено видовий склад, біологічні особливості та шкодочинність бурякових довгоносиків на посівах та розроблені пропозиції щодо захисту цукрових буряків. Завдяки проведеним дослідженням господарство має можливість удосконалити систему захисту та підвищити ефективність вирощування цукрових буряків.

Особливий внесок дипломника. Всі спостереження, обліки проведені особисто здобувачем. Аналіз результатів досліджень здійснював сумісно з науковим керівником та консультантами по відповідних питаннях.

 

РОЗДІЛ 1.

АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ПО НАУКОВОМУ НАПРЯМКУ

 

1. Систематичне положення та поширення бурякових довгоносиків

 

У сучасній ентомологічній літературі звичайний буряковий  довгоносик (буряковий жук, бурякова свинка, буряковий слоник) зареєстрований під назвою Bothynoderes punctriventris Germ. та сірий буряковий довгоносик Tanymecus palliatus Fabr. відноситься до класу комах (Insectai), відділу комахи з повним перетворенням (Holometabola), надряду колеоптероїдні (Coleopteroidae), ряду твердокрилі або жуки (Coleoptera), родини довгоносиків (Curculionidae) [1].

Звичайного бурякового довгоносика вперше було описано  у 1794 році Гермарком під назвою Lixus punctriventris [2]. Щодо походження довгоносика думки вчених розходяться. Так, Ф.К. Лук’янович [3] вважає, що цей вид походить із солончаків середньоазіатських степів та пустель. О.Й. Петруха [4], навпаки, схиляється до думки, що ця комаха є аборигеном України, а зростанню її чисельності та переходу до розряду найзлісніших шкідників сприяло розширення посівних площ під цукровими буряками.

У зв’язку з різноманіттям еколого-географічних умов, досить широкого ареалу довгоносика, виділяють його підвиди: південно-східний – B. punctriventris nubeculosus Gull. (Закавказзя, Мала Азія), середньо-азіатський опилений – B. p. farinosus Fabr. і так званий солончаковий – B. p. halophilus Gebl. (Середня Азія, Сибір, Алтай), а також – B. p. carinifer Fchk. (Казахстан) і поширений в Європі B. punctriventris Germ. [5, 6, 7].

Ареал довгоносика простягається  від 0° до 105° cхідної довготи й з 54° до 30° північної широти [8]. На схід він поширений до Благовєщенська на Амурі, охоплює лісостепову і степову зони Європи, частину Середньої Азії, Казахстану, Алтайського краю, трапляється в Криму, на Кавказі, на півдні Красноярського краю, виявлений в Іркутській та Новосибірській областях, на схід від Байкалу, відомий у Румунії, Угорщині, Чехії, Словаччині, Австрії, Польщі, Німеччині, Туреччині, Ірані, Китаї, на Синайському півострові, на півночі Африки, на Балканах, у Малій Азії тощо [9, 10, 11].

На території України звичайного бурякового довгоносика виявлено у 40-их роках ХІХ сторіччя. В Україні він зустрічається повсюдно, але зона найбільшої чисельності та шкодочинності охоплює Яготинський, Переяслав-Хмельницький, Миронівський, Тарощанський, Богуславський, Кагарлицький і Білоцерківський райони Київської області, Шрамківський, Золотінський. Чорнобаївський, Драбівський, Смілянський, Корсунь-Шевченківський, Шполянський і Чигиринський – Черкаської області, Пирятинський, Лубенський, Хорольський, Глобинський, Кременчуцький, Кобиляцький, Семенівський, Гадяцький, Миргородський, Лохвицький – Полтавської області, Олександрійський, Маловиськівський, Онуфріївський – Кіровоградської області, Носівський, Бобровицький, Ніжинський і Бахмацький – Чернігівської області, Тростянецький і Роменський – Сумської області [12, 13].

За характером ґрунтового покриву в районах підвищеного  розмноження шкідника переважають такі ґрунти: середньо- і малогумусні вилуговані чорноземи; опідзолені чорноземи; темно-сірі опідзолені та солонцювато-солончакові чорноземи [14].

Сірий буряковий довгоносик в Україні найпоширеніший в Лісостепу, на півночі Степу та на півдні Полісся. Зокрема підвищену чисельність його; порівняно із середньою багаторічною зафіксовано у Полтавській області – в 33 рази, Черкаській – 27, Житомирській – 16, Київській, Дніпропетровській – 23, Вінницькій, Сумській – 18, Чернігівській, Хмельницькій – 17, Кіровоградській – 10, Харківській – 8, Львівській – 4, Миколаївській, Одеській – 3, Запорізькій – в 2 рази [15].

 

 

 

2. Морфологічні ознаки бурякових довгоносиків

 

Звичайний буряковий  довгоносик досить великий – завдовжки  від 10 до 16 мм і завширшки 4-6 мм. Дрібними жуки бувають тоді, коли личинки  і лялечки розвиваються в несприятливих  умовах і прискорено закінчили свій розвиток. Довгоносик має зовнішній хітиновий скелет і в дорослому стані не росте. У нього росте лише личинка, а розмір жука, що утворився з лялечки, залишається сталим [16].

Жук має тупий хоботок  і 4-гранну головотрубку. Таке закінчення голови жука нагадує свиняче рило, чому й називають його „буряковою свинкою”. Хоботок закінчується отвором з ротовими органами гризучого типу. Ноги у шкідника зігнуті, на кінці кожної ніжки – лапка з чотирьох члеників з двома кігтиками. Довгоносик швидше тьмяний, ніж блискучий, і за кольором нагадує суху землю, що й робить його малопомітним на полі. Жук чорний, але поверхня його тіла вкрита дрібними лусочками, що надають молодим особинам оксамитово-сірого відтінку. На світлому черевці – характерні чорні цяточки і круглі плями, розташовані прямими рядами, завдяки яким довгоносик і одержав свою видову назву (Punctriventris), що означає з цяточками на черевці [17, 18].

Самця від самки можна  легко відрізнити: самці менші за самок, мають більш крупний третій роздвоєний членик лапок. Ще одна статева відмінність – булава вусиків у самців довша і тонша, ніж у самки.

Сірий буряковий довгоносик довжиною 8,5-12 мм. Жук чорного кольору, зверху покритий густим бурувато-сірим  пушком, боки і низ тіла світлі, вусики колінчасті. Крила у більшості особин недорозвинені, тому жуки не літають [19].

Яйце звичайного бурякового довгоносика жовтувато-біле, овальне, 1,3 мм завдовжки і 1 мм завширшки. У сірого довгоносика яйце має розміри довжиною 0,9 – 1,2 мм та шириною 0,5 – 0,7 мм, біле з легким кремовим відтінком.