Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки

2) рушійною силою стихійного  розвитку продуктивних сил; 

3) основною диференціації  товаровиробників.

 Дія закону вартості  поряд з іншими факторами сприяє  формуванню ринкової економіки  та її еволюції.

22. Сутність та функції грошей.

Існує 3 концепції виникнення Гр.:

1)Гр виникли в результаті  згоди між людьми;

2) Гр-продукт, створений  державою,

3)Гр-це результат тривалого  еволюційного розвитку тов. вир-ва  та обміну, тобто ринку. 

 Гроші - це особливий,  специфічний товар, який виконує  роль загального еквівалента  або інш. словами, це товар,  який може вільно, прямо обмінювати  на любий інший товар. 

 Три основних властивості  грошей, що розкривають їхню сутність:

1)Гр. забезпечують загальну  безпосередню обмінювальність. На  них купується будь-який товар; 

2)Гр. виражають мінову  вартість товару. Через них визначається  ціна товару, що дозволяє кількісно  порівнювати різні по споживчої вартості товари;

3) Гр. виступають заміняються  на неповноцінні, т.к. Гр – посередники.  В обігу завжди є певна маса  Гр., які протистоять товарн. масі  для реалізації. Залежність маси Гр в обігу і сумою товарн цін є економ. законом Гр. обігу. До Гр. у функції обігу з боку ринку висуваються певні вимоги: портативність, однорідність в масі, швидке відтворення та ін. Продаж товарів частіше здійснюється в кредит і схема набуває вигляд Т-К-Т. З’являється вексель, який виконує купівельні та платіжні функції грошей. Виникають кредитні Гр. Поступово знижується функція засобу обігу завдяки кредитним відносинам.

 Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу  платежу, засобу нагромадження  вартості і світових Гр.

 Засіб платежу –  це функція, в якій Гр обслуговують  погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами ек. відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Історично ця ф-ція походить з товарообороту. Поява була зумовлена продажем товарів в кредит. Виникав борг, погашення якого здійснювалась Гр. Тому варт платежу не завжди дорівнювала варт товарів, реалізованих у борг або варт Гр, які були віддані в борг. Гр як засіб платежу обслуговує більшу частину екон. обороту. Сфера охоплює: платежі організацій за боргов. зобов’язаннями; платежі по оплаті праці; платежі до фондів; платежі банку, отримання від нього позичок, погашення їх; платежі по виплатам, судові та ін. З цього зростають можливості під-ва, знімають обмеження, прискорюють обіг капіталу та ін. Основна вимога до Гр у функції засобу платежу – фактор часу, уникнення знецінення Гр під час користування кредитом. % ставка коригує знецінення Гр.

 Засіб нагромадження  – це функція, в як. Гр обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Нагромадження з’явилось тоді, коли товаровиробник міг відкласти Гр на майбутнє від виручки. Спочатку нагромадження Гр мало лише одну мету – збереження вартості в драг. металі. Така форма називалась скарбом. Але людина не хотіла приховувати свої доходи, а навпаки показувати їх, виникла естетична форма скарбу (предмети розкоші). Це було, як компенсація за те, що скарб не може стати капіталом і приносити прибуток. Згодом з’явилась ще одна ціль нагромадження скарбу – резерв платіжних засобів, як збереження і зростання прибутку. Так скарб став активно забезпечувати потреби суспільного відтворення, як регулятор Гр обігу. Розширюється вир-во й товаровиробники одержують додатковий прибуток у вигляді %%, дивідендів. Гр знаки (паперові, депозитні, електронні) успішно виконували роль багатства взагалі.

 Позитивний вплив нагромадження  Гр:

 • обсяги нагромадження  вийшли за межі видобутку благородн.  металів; 

 • нагромадження швидше  капіталізовували через знецінення  Гр знаків розвиток банків, ринку  ЦП, зріст позичкового капіталу;

 • оборот індивід.  капіталу.

23. Грошовий обіг та його закони.

 Грошовий обіг - це рух  грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.

 Спочатку грішми були  найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети.

 Монета - зливок металу  точно визначеної форми, ваги  і проби, який є узаконеним  засобом обігу. Монета виявилась  найдосконалішою формою дійсних  грошей. Найбільшого розвитку вона  досягла в період золотого  монометалізму, який проіснував  у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу.

 У сучасній грошовій  системі функціонують паперові  й кредитні гроші. 

 Паперові гроші - це  грошові знаки, які випускаються  в обіг з метою заміни металевих грошей.

 Паперові гроші - знаки,  символи цінності (вартості), що не  мають власної вартості та  наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

 Кредитні гроші - це  неповноцінні знаки вартості, які  виникають і функціонують в  обігу на основі кредитної  угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

 Вексель - це письмове  боргове зобов'язання встановленої  законом форми, в якому вказані  величина грошового боргу, строки  його сплати, а також право  його власника (векселетримача) вимагати  від боржника (векселедавця) сплати  боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

 Простий вексель виписується  боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

 Переказний вексель  (тратта) - це вексель, який може  передаватися третій особі (ремітенту)  для отримання ним боргу з  векселедавця у визначений строк.  Передача векселя іншій особі  оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.

 Залежно від характеру  виникнення векселі поділяються  на комерційні і банківські.

 Комерційний вексель  - це боргове зобов'язання, яке  підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

 Банкнота - це вексель  банку, за яким пред'явник може  в будь-який час одержати гроші  і яким банк замінює комерційний  вексель. 

 Чек - письмове розпорядження  власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

 Кредитна картка - це  іменний платіжно-розрахунковий  документ, який засвідчує особу  власника рахунка в банку і  надає йому право на придбання  товарів і послуг у кредит без оплати готівкою

 Електронні гроші - це банківська система переказу  грошових засобів за допомогою ЕОМ.

 Отже, форми грошей, що  знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

* назва національної грошової  одиниці; 

* вид грошових знаків  і характер їх забезпечення;

* порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей  і випуску їх в обіг;

* встановлення національної  валюти і порядок обміну на  іноземну;

* наявність державних  фінансових інститутів, які здійснюють  регулювання грошового обігу  в країні.

 Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

 Поява паперових грошей  поставила перед дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу, як ця кількість впливає на економіку.

 Закони грошового обігу - спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайно складного економічного явища, що пов'язане саме з паперовими грошима - інфляції.

 Міра вартості:

 а) засіб вираження; 

 б) засіб представлення  одиниці вартості.

 Засіб обігу: 

 а) купівельний засіб; 

 б) засіб платежу. 

 Засіб нагромадження: 

 а) засіб заощадження; 

 б) засіб збереження  вартості.

 Світові гроші розглядаються не як функція грошей, а як сфера їх застосування. І в такій якості гроші поділяються на:

* місцеві;

* регіональні (в цій  якості, зокрема почала виступати  така валютна одиниця як ЄВРО);

* світові.

 З-поміж ряду відомих  визначень грошей все частіше  використовується досить парадоксальне : грошима є все те, що виконує функції грошей, або грошима є все те, що виступає в якості грошей. З огляду на функцію нагромадження слід зазначити, що її все частіше виконують безготівкові грошові рахунки. Саме ця функція найбільш гостро ставить проблему ліквідності.

 

 В економіці існує  поняття "активи". Так називають  цінності, що мають ринковий попит  і можуть в певних умовах  відчужувати їх власниками. Активи  часто виступають як "потенційні  гроші", властивість реального  активу виступити в ролі засобу  платежу (своєрідних грошей) і називається в економічній теорії ліквідністю.

 Платіжним засобом  може виступити будь-який актив,  на який на ринку є платоспроможний попит. Вся проблема у витратах (збитках), пов'язаних з обміном даного активу на гроші. "Ступінь ліквідності" - порівняльна величина витрат обміну даного активу з витратами обміну іншого активу (в економічній теорії такі витрати називаються трансакційними). Ліквідність характеризує три властивості даного активу:

* реальну можливість використання  даного активу як платіжного  засобу;

* швидкість перетворення "надійного" активу в засіб  платежу ( в цьому сенсі золота монета за часів, коли золото було грошовим металом, абсолютно ліквідна, а зараз її спочатку треба продати за гроші, і це не так просто та швидко зробити та ще й знайти купця, що дав би за неї справжню ціну);

* здатність активу зберігати  "у часі і просторі" свою  первісну вартість ("ступінь антиінфляційної  стійкості").

 Ліквідність активів  - важлива характеристика ринкового  стану економічного агента: чим  більш ліквідні його активи, тим  більші його економічні можливості.

 Абсолютно ліквідна - готівка, вона завжди і з нульовими витратами на обмін прямо обмінюється на будь-який інший актив.

 У 80-х роках в економічній  теорії формується поняття грошових  агрегатів: активів, що виконують  певні функції грошей і поділяються  за ступінню ліквідності.

 Грошові агрегати. Нам  добре відомий термін "готівка", що об'єднує банкноти і монети, але сьогодні вони становлять  незначну частину засобів обігу. Сучасна теорія грошей визнає грошима засоби, що знаходяться на переказних рахунках (трансакційні депозити) - рахунках "до запитання", що створені для безготівкових розрахунків.

25. Інфляція: причини виникнення.

 Інфляція – це знецінення  грошей, породжене диспропорціями  в суспільному виробництві й  порушенням законів грошового  обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

 Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання.

 Під час інфляції має місце:

- знецінювання грошей  по відношенню до золота;

- знецінювання грошей  по відношенню до товару;

- знецінювання грошей  по відношенню до іноземної валюти.

 Ще одне визначення  інфляції ми можемо прочитати  в сучасних американських підручниках:

 “Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.”

 Типи інфляції 

 В теоріях, що опрацьовуються  західними економістами, виділяються  у вигляді альтернативних концепцій  інфляції попиту і інфляції  витрат (пропозиції). Ці концепції розглядають різноманітні причини інфляції.

 Інфляція попиту –  це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних витрат, збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати). Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

 Традиційно зміни в  рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: “Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів”.