Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки

 На першому відрізку сукупні витрати недостатні i обсяг валового національного продукту (сукупної пропозиції) значно відстає від свого потенційного рівня за умови повної зайнятості. У разі збільшення сукупного попиту рівень цін не зміниться, бо буде відповідно зростати й обсяг виробництва, тобто інфляція поки що буде відсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не залучених у виробництво трудових i матеріальних ресурсів, які ще можна залучити за існуючих на них цін.

 Поступово зростання  попиту підштовхує розвиток сукупної пропозиції до другого відрізку, зображеного на мал.1. Для цього стану економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому їх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цін, тобто інфляція. Інфляцію, що виникає на другому відрізку кривої сукупної пропозиції, називають передчасною, тому що вона починається до появи повної зайнятості i повного використання виробничих потужностей у країні.

 Подальше зростання  сукупного попиту підштовхує сукупну пропозицію до потенційно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третім відрізком. На цьому відрізку реальний валовий національний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже “чистою” на відміну від передчасної.

26.Соціально-економічні  наслідки інфляції.Антиінфляційна політика.

 Соціальні наслідки

 По-перше, інфляція  знижує життєвий рівень населення усіх верств населення.

 По-друге, вона знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

 По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

 Для боротьби з інфляцією  держава проводить антиінфляційну  політику, яка передбачає:

- зростання виробництва  і насичення ринку товарами;

- структурну та конверсійну  перебудову економіки; 

- обмеження емісії грошей;

- скорочення дефіциту  державного бюджету;

- стимулювання нагромаджень  та інвестицій;

- приватизацію і стимулювання  середнього і малого підприємництва;

 Якщо розглядати підсумки  антиінфляційної політики в Україні  за останній період, то можна  дійти висновку, що пожорстокішання  монетарної та фіскальної політики  сприяло ліквідації проявів відкритої інфляції. НБУ взяв курс на гальмування темпів інфляції та досягнення фінансової стабілізації . Для цього було вжито ряд обмежувальних заходів:

- підвищено облікову ставку;

- відсотки за кредитними  та депозитними операціями банків  виведено на позитивний відносно  темпів інфляції рівень;

- підвищено норми обов’язкового резервування;

- запроваджено кредитні  аукціони, внаслідок чого розподіл  коштів між банками набув ринкового характеру;

- запроваджено операції  з державними цінними паперами  як основне джерело покриття бюджетного дефіциту.

 Зазначені аспекти  цієї політики спрямовувалися  передусім на обмеження грошової  пропозиції. Загальні темпи зростання  грошової маси знизилися (додаток  1).

 Засоби боротьби з  інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

 Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

 Непрямі засоби включають: 

1) регулювання загальної  маси грошей шляхом управління  ними центральним банком.

2) регулювання позикового  і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

3) обов'язкові резерви  комерційних банків, операції центрального  банка на відкритому ринку цінних паперів.

4) операції центрального  банка на відкритому ринку цінних паперів.

5) регулювання процентних  ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

 Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

27. Ринок його функції та структура.

 Сутність ринку полягає  в тому, що це певна сукупність  економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

 Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності  ринку, необхідно з’ясувати його  основні функції. Ними є:

1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2) забезпечення безперервності  процесу суспільного відтворення,  формування цілісної національної  економічної системи та її  зв'язку з іншими національними  економіками в масштабі світового ринку;

3) спонукання виробників  товарів і послуг знижувати  індивідуальні витрати порівняно  з суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;

4) регулюючий вплив на  економіку в цілому, на пропорції  між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропорцій;

5) сприяння контролю споживачів  за виробництвом, вирівнювання цін; 

6) посилення конкуренції  між виробниками товарів і  послуг у межах як окремих  країн, так і світового господарства.

 Виходячи з цього,  ринок слід розглядати як певну  сукупність економічних відносин  між різними типами фірм та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народного господарства, забезпечується безперервність суспільного відтворення і формування цілісної економічної системи, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.

 Для ефективного функціонування  такого ринку необхідні певні  умови. 

1) реальний плюралізм  форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих  країн Заходу, то для забезпечення  такого плюралізму повинні існувати  індивідуальна приватна власність,  колективна власність, державна  власність, муніципальна власність,  змішана форма власності як  результат різної комбінації названих форм.

2) ефективність функціонування  ринку залежить від здатності  різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін.

3) розвинуте антимонопольне  законодавство та наявність достатніх  механізмів його реалізації значно  послаблюють монополістичні тенденції  в економіці й сприяють ефективному  функціонуванню сучасного ринку. 

4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою створює передумови для існування регульованого ринку.

5) наявність і доступність  всебічної інформації про ринок,  розвинута маркетингова діяльність.

6) конкурентна боротьба  між різними суб'єктами підприємницької діяльності.

7) розвинутий і розгалужений  комплекс об'єктів власності,  які можуть стати об'єктом купівлі-продажу.

 Ринок виконує ряд  функцій: 

 Організаційні. 1.Встановлення  зв'язків між виробниками споживачами продукції (послуг), не опосередкованих іншими системами розподілу. 2. Забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв'язках. 3. Забезпечення конкуренції між суб'єктами ринку.

 Економічні. 1.Механізм  ринку робить усіх учасників  конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит. 2. Ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг. 3. Сприяє вирішенню центральних проблем економіки. Таких, як підвищення рівня життя, зміна структури економіки, підвищення ефективності суспільного виробництва тощо. 4. Механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.

 Більш повно і глибоко  сутність ринку можна розкрити  через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

 Будучи за своєю  природою інтернаціональним, ринок  сприяє проникненню товарів у  різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляють товари, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

 Структура ринку —  це сукупність окремих ринків  у межах національної економіки  або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними.

 Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища.

31. Інфраструктура ринку. Формування ринкової інфраструктури в Україні.

 Україні,в сучасних  умовах,як і іншим постсоціалістичним країнам,що переходять до ринкової економіки,необхідне ринкове регулювання,в тому числі щодо ціноутворення.

 Конкуренція,а також вільне ціноутворення – необхідні інститути ринку,не можуть функціонувати через відсутність бірж,інформаційно-комерційних,оптових та постачальницьких організацій,пунктів прокату,культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов’язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

 Так створення ринкової  інфраструктури відбувається дуже  повільно,з великим відхиленням. Товарних бірж, наприклад, у нас засновано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

 Для того щоб суб'єкти  національного ринку не тільки  мали ринкову інфраструктуру, право  власності на засоби виробництва  і продукцію, а й могли реалізувати  це право, крім економічних  потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

 Відтворюючи ринкові  інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від  їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення. Вони є юридичними особами, які діють на основні елементи інфраструктури ринку.

 Ринок капіталів Ринок  засобів виробництва і предметів  споживання Ринок робочої сили 

 Фондова біржа Товарна  біржа Біржа праці (служба зайнятості)

 Валютна біржа Торговельні  дома Центри підготовки кадрів

 Страхові компанії  Торговельно-посередницькі фірми  Фонд зайнятості 

 Аудиторські компанії  Комерційні центри і компанії  Комерційні центри підготовки,перепідготовки і

 працевлаштування 

 Брокерські компанії  Лізингові компанії Державний  фонд сприяння підприємництву

 Комерційні банки Державні  резервні і страхові фонди  Пенсійний фонд 

 Державний страховий 

 нагляд Державна інспекція  по

 контролю за цінами  і 

 стандартами Фонди  милосердя 

 Державна податкова 

 інспекція Антимонопольний  комітет 

 Державна інспекція  по

 контролю за цінними 

 паперами 

 Фонд державного майна

 Інвестиційний фонд  регіонального регулювання 

 Фонд науково-технічних 

 програм 

 Стабілізаційний фонд 

 Інноваційні фонди 

 

 

 

35. Монополія і конкуренція.

 Монополія - це окремі  підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки.