Шпаргалка по "Філософія"

65. Специфіка ціннісного  ставлення до світу.

Як будь-яка реалія буття, що має життєво-смилове значення для людей, діяльність стає предметом  не тільки об-'єктивуючого раціонально-теоретичного пізнання, але й ціннісної, духовно-практичної свідомості, що виробляє певне ставлення до цих реалій, передбачає їх певну оцінку. Для розуміння діяльності людини необхідно враховувати специфіку мотивуючих поведінку людини та організуючих взаємовідносини між людьми потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій. Саме ціннісний підхід дозволяє обміркувати значення одержаних знань для людини і суспільства, розкрити зв'язок аксіологічних (ціннісних) та практичних аспектів пізнання та діяльності. Ціннісне буття людини, який би ситуативний та суб'єктивно-вольовий характер воно не мало, неможливе поза предметами, процесами і подіями навколишнього світу.

68. Поняття культури. Структура  і функції культури. Культура  і цивілізація.

Поняття “культура” складне і  багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “культура” латинського походження і означає “обробіток”, “догляд”.

Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний  діяч Цицерон (106-43 рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо  людини, а з іншого – засіб  удосконалення духовних сил людини, її розуму.Пізніше слово “культура” все частіше починає вживатися  як синонім освіченості, вихованості  людини, і в цьому розумінні  воно увійшло по суті у всі європейські  мови. У середні віки поняття “культура” асоціюється з міським укладом  життя, а пізніше, в епоху Відродження, з досконалістю людини. Нарешті, у  ХVІІ ст. слово “культура” набуває самостійного наукового значення.Однією з найважливіших функцій будь-якої культури є передача соціального досвіду. Тому її називають інформаційною. Культура виступає єдиним механізмом передачі соціального досвіду від покоління до покоління, від епохи до епохи, від однієї країни до іншої. Іншою провідною функцією є пізнавальна. Вона тісно пов'язана з першою і випливає з неї. Регулятивна функцій культури пов'язана, перш за все, з визначенням (регуляцією) різних сторін, видів суспільної і особистої діяльності людей. Семіотична, або знакова (семіотика – вчення про знаки), функція також досить важлива для розвитку культури. Являючи собою певну знакову систему, без оволодіння якою досягнення культури стають неможливими.

67. Сутність духовного  життя суспільства

Духовна сфера охоплює сукупність усіх духовних фе-номенів, що існують  у суспільстві і складають  його духовне жит-тя. Духовне життя  суспільства — це надзвичайно  широке по-няття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов’язані  з духовною сферою життєдіяльності  людей; це сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, роз-повсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини. Духовне життя суспільства  охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій) разом  з його носіями — соціальними  суб’єктами — індивідами, соціаль-ними групами, народами, етносами. У цьому  плані доречно гово-рити про особисте духовне життя окремої людини, її індивідуа-льний духовний світ, духовне  життя того чи іншого соціального  суб’єкта — народу, етносу, чи про  духовне життя суспільства вцілому. Основу духовного життя суспільства  становить духовний світ людини —  її духовні цінності, світоглядні  орієнтації. Разом із тим духовний світ окремої людини, індивідуальності неможли-вий поза духовним життям суспільства. Тому духовне життя — це завжди діалектична єдність індивідуального  та суспільного, що функціонує як індивідуально-суспільне.Духовне  життя суспільства включає в  себе такі складові: ду-ховне виробництво, суспільну свідомість і духовну  культуру.

66. Екзистенціальні категорії людського буття. Основні філософські підходи до пошуків сенсу життя.

Категорії буття:1.Реальність – все те, що здатне діяти, спричиняти та змінювати дію. Це – не лише те, що є зараз, але й те, що має тенденцію, готувалось до появи. 2.Дійсність – категорія буття, пов’язана з дією або актом, позначає те, що діє тут і зараз. 3.Існування – категорія, що передбачає виявлення певних явища процесів дійсності через сукупність їх зв’язків з іншими явищами та процесами. 4.Суще – категорія, яка подає буття у його конкретному, наявному виявлені. Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.