Облік в банку

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва). Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво. Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.

Нормування  ОК – визначення за науково обґрунтованою методикою необхідної величини грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. Методи розрахунку нормативів ОК: аналітичний(ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів і виключенням з них надлишкових.), коефіцієнтний (уточнення чинних на початок розрахункового періоду нормативів вланих ОК згідно з динамікою в цьому періоді показників виробництва), прямого рахунку (розрахунок величини кожного елемента нормованих ОК).

Норматив  оборотних коштів у виробничих запасах. ; Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх І відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на г. норму їхнього запасу в днях. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів . Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача. • Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннвок ) можна визначити, користуючись формулою Ннвок =Vд*Тц*Кнв, де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю; Тц— середня тривалість виробничого циклу у днях; Кнв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеній ного виробництва. • Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив  оборотних коштів у витратах майбутніх  періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу). сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий (плановий) період є не що інше, як загальна сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

 

32. Дня аналітичної оцінки рівня використання оборотних коштів підприємства застосовують певні показники, а рівня підвищення ефективності — відповідні конкретні напрямки.

Коефіцієнт  оборотності (кількість оборотів) оборотних коштів розраховується діленням вартості обсягу продажу (реалізованої продукції, наданих послуг) за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт  завантаження оборотних коштів — показник, обернений до коефіцієнта оборотності таких коштів. Він показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Тривалість  одного обороту в днях (швидкість  обороту) оборотних коштів визначається як відношення кількості календарних днів у періоді до коефіцієнта оборотності за той самий період.

Рентабельність  оборотних коштів — відносний показник, який розраховується як відношення одержаного прибутку (валового або чистого) до суми оборотних коштів за певний період.

Способи підвищення ефективності: - оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва; - скорочення тривалості виробничого циклу; - поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення; - прискорення реалізації товарної продукції.

У результаті прискорення  оборотності ок зменшується потреба  в оборотних коштах, відбувається вивільнення їх з обороту. Абсолютне вивільнення коштів – зменшується потрібна абсолютна їх сума, відносне – реалізується більше продукції.

 

33. I. Фінансові ресурси підприємства – сукупність грошових коштів, якими володіє підприємство і які спрямовані на здійснення витрат необхідних для виробничого і соціального розвитку інвестицій, авансування в поточні витрати. відрахування на соц потреби, бюджетні та позабюджетні фонди.

До  державних коштів відносяться фінансові кошти необхідні для розвитку відносин підприємства, як по вертикалі (бюджет), так і по горизонталі (при оплаті поставок сировини; при одержанні фінансових кредитів); при розподілі прибутку засновниками, оплати дивідендів та акцій, оплаті праці  з державними органами управління, при оплаті податків, отримання бюджетних асигнувань.

Фінансові ресурси поділяються на :

• власні;
• запозичені;
• залучені;
• державні.

До  власних коштів:

1. Стартовим джерелом є статутний фонд.
2. Амортизаційні відрахування (стале джерело).
3. Доходи від господарчої діяльності підприємства (найбільше за величиною джерело):

4. Резервний фонд

До  запозичених фінансових ресурсів належать:

Короткострокові та довгострокові кредити банків та інших фінансово-кредитних установ.

До  залучених:

- кредиторська  заборгованість;

- кошти від  емісії цінних паперів;

До  державних:

Асигнування з  бюджету і позабюджетних фондів

а) Капітальний прибуток від реалізації основних активів (землі, майна) і фінансових активів, після певного періоду їх використання;

б) Дивіденди – якщо підприємство купує акції іншої фірми, одержує дивіденди по акціям;

в) Звичайний  прибуток – формується за рахунок грошових надходжень від основної або статутної діяльності підприємства.

Централізовані  бюджетні асигнування (виділяються  державою тільки на особливо важливі  завдання).

Державна грошова  допомога здійснюється у формі субсидій, які поділяються на:

• прямі;
• непрямі.

Прямі – капітальні вкладення в галузі, розвиток яких необхідний для збалансування народного господарства в цілому для України.

Непрямі – переважно засобами податкової та грошово-кредитної політики (пільги і кредит).

Притягнення коштів.

Кредиторські  заборгованості.

 

34. Окрім державного фінансування , самофінансування та фінансування за рахунок притягнення коштів застосовується банківська форма фінансування на зворотній основі – кредитування

Основні принципи кредитування:

• цільовий характер кредиту;
• строковість і повернення кредитів;
• забезпеченість матеріальними цінностями;
• платність кредиту (кредитна ставка);
• диференційний підхід до кредитування.

Кредити бувають двох видів:

• короткострокові ( для кредитування матеріально-товарних цінностей 70 %., або поповнення зверх нормативних потреб в оборотних коштах; на зарплату працівників);
• довгострокові (на недостатньої частки капітальних вкладень; для будівництва нових об’єктів або на реконструкцію та розширення вже діючих об’єктів, на впровадження нової техніки та технології (видається строком на 6 років));
• на житлове і побутове будівництво (строк погашення 2 роки);
• на випуск товарів народного споживання.

Довгостроковий  кредит погашається за рахунок прибутку, який  залишається в розпорядженні підприємства, фондів виробництва та соціального розвитку.

• Для капітальних вкладень;
• Будівництва нових об’єктів та розширення діючих;
• На впровадження нової техніки та технології (строком до 6 років);
• На житлове та побутове виробництво (строк до 5 років);
• На випуск товарів народного споживання (на строк до 2 років).

Плата за кредит у формі позичкових відсотків  стягується по ставкам, які складаються на грошовому ринку по коротко строковим і на ринку капіталів по довгостроковим кредитам. У відповідності з чинним законодавством по оплаті відсотків фінансових кредитів, одержаних на поповнення оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів та нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від строків кредитування віднесених на собівартість продукції.

Відсотки по іншим видам  кредитів покриваються за рахунок чистого прибутку підприємства.

 

35.Крім матеріальних ресурсів підприємства (фірми), до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів входять ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству. Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової, об‘єкти, які охороняються авторським правом і суміжними правами та інші об‘єкти інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки,  знаки для товарів і послуг, позначення та походження товару, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції. До об‘єктів, які охороняються авторським правом і суміжними правами – твори в галузі науки, літератури та мистецтва, комп‘ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем, права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. До інших - раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, комерційні таємниці.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства. Промисловий зразок — це розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Він вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу не відома в жодній з країн до фіксації його пріоритету. Раціоналізаторська пропозиція являє собою корисну рекомендацію, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві.. Ноу-хау втілює певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витрачає значні кошти. У буквальному перекладі "ноу-хау" означає "знати, як зробити". Товарні знаки та товарні марки — це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів. Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів тощо. Комерційна таємниця фірми – відомості, що безпосередньо зв‘язані з її діяльністю і розголошення яких може зашкодити суб‘єкту господарювання.

 

36.Права на використання об'єктів, промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

Патентом називається документ, яким держава (державний орган) надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право  власності на нематеріальні ресурси  може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство. Дозвіл па використання таких ресурсів називається ліцензією(добровільна\примусова, звичайна\виключна\повна, патентна\безпатентна). Він передбачає, що користувач (ліцензіат) використовуватиме об'єкти промислової або інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування (паушальна виплата). Фактично паушальна виплата є платою за ліцензію.