Фінансове забезпечення відтворення основних засобів підприємств залізничного транспорту

Крім того, аналіз господарської діяльності ДП "Локомотивне депо "Смородине" дозволив побудувати для підприємства 8\\ЮТ-матрицю, яка: 1) визначає його переваги та недоліки в умовах сьогодення; 2) виявляє можливості продовження подальшої діяльності та погрози успішномувиконанню планів. Ефективна стратегія розвитку залізничних підприємств залізничного транспорту має базуватися на висновках розробленої 8\УОТ- матриці та має враховувати: 1) наявні сильні сторони діяльності підприємства для отримання позитивного результату від можливостей, що з'явилися в зовнішньому середовищі; 2) можливість подолання слабких сторін підприємства за рахунок отриманих можливостей; 3) припущення використання в стратегії сильних сторін діяльності підприємства для подолання погроз; 4) змінний характер складових стратегічного аналізу, тобто можливості та погрози можуть переходити в свою протилежність.

Результати 8\УОТ-аналізу наведені в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 - 8\УОТ-матриця ДП "Локомотивне депо "Смородине"

Умовні позначення: СИЛ - сильні сторони діяльності підприємства; М - можливості підприємства; СЛ - слабкі сторони діяльності підприємства; ЗАГ - загрози для діяльності підприємства

Виходячи з аналізу отриманої матриці ДП "Локомотивне депо "Смородине" можна зробити наступні висновки:

• вигідне географічне положення забезпечує основні можливості та забезпечує достатній рівень конкурентоспроможності депо в регіоні;
• сучасні технології, високий кваліфікаційний рівень керівництва, потужна вагоноремонтна база сприяють вибору та ефективній реалізації диверсифікації, що має бути пов'язана з ремонтною діяльністю депо;
• основні загрози діяльності підприємства виходять з невизначеності політичного та економічного курсу країни та галузі, тому для покращення діяльності підприємства у всіх сферах необхідним є розробка та реалізація інвестиційної стратегії, що має забезпечити додатковий фінансовий прибуток для здійснення процесів відтворення основних засобів підприємства.

Пошук для залізничного транспорту інвесторів, у т. ч. зарубіжних, залучення кредитів міжнародних фінансово-кредитних установ стримується несприятливим інвестиційним кліматом. Але розташування України на головному європейсько-азіатському перехресті транспортних сполучень із перспективою збільшення обсягів перевезень примушує інвесторів змінити свої погляди і ставлення до фінансування галузі (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 - Ключові фактори, що впливають на прийняття інвестиційних рішень на залізничному транспорті

Головна причина виникнення кризового стану залізничного транспорту України - невідповідність обсягів фінансування нормативним вимогам процесів відтворення основних засобів та нестача інвестицій, що стримують інноваційно-інвестиційний процес розвитку залізниць. Відтак має місце:

• незадовільний рівень технології організації перевізного процесу;
• низький рівень транспортного сервісу;
• низький рівень міжгалузевої координації у транспортній інфраструктурі;
• повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатня їх інтеграція з виробничими, торговельними, складськими і митними;
• неприпустимо низький рівень інформатизації транспортних бізнес- процесів та інформаційної взаємодії транспортної сфери з іншими галузями;
• недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів, що стимулює надання інвестицій на розвиток транспорту.

Як сфера вкладення капіталу, залізниця має велике загальнодержавне значення, подальшу активізацію інноваційного розвитку якої здійснюють за такими головними напрямками:

• задоволення попиту на транспортні послуги щодо обсягу, якості та величини тарифів на перевезення;
• утримання та збільшення частки залізничних перевезень на ринку транспортних послуг;
• створення нових інноваційних послуг та диверсифікація діяльності залізниць відповідно до потреб ринку;
• забезпечення інноваційних пріоритетів під час реалізації цільових комплексних програм.

Здійснення перелічених заходів можливе в разі певного інвестиційного забезпечення, обсяг якого і визначає схему сталого розвитку:

просте відновлення за схемою "інвестиції —> залізниця —> традиційні послуги" підтримує виробництво, що скорочується природнім шляхом: вихід з ладу виробничого обладнання, відпрацювання ресурсу, моральнезношування тощо, в результаті чого зменшуються технічні та технологічні можливості щодо реалізації традиційних товарів і послуг;

• розширене відновлення за схемою "інвестиції —> залізниця —> удосконалені послуги" дає змогу удосконалити традиційні транспортні послуги та підвищити їх якість;
• інноваційне відновлення за схемою "інвестиції + інновації —> залізниця —> інноваційні послуги" є вищим ступенем розвитку, при якому шляхом розробки та впровадження прогресивних управлінських, технічних і технологічних рішень досягають створення нової послуги або виробу.

Застосування схеми "інвестиції + інновації —> залізниця —> інноваційні послуги" передбачає:

• використання міжнародного досвіду під час розробки нового обладнання та прогресивних технологій перевезень з урахуванням особливостей національного ринку транспортних послуг;
• пошук і залучення інвестицій та раціональний розподіл їх за основними напрямками інноваційних розробок;
• прогнозування кон'юнктури ринку транспортних послуг й упровадження маркетингових методів досліджень попиту на перевезення;
• аналіз і вибір економічно найефективніших інвестиційних проектів, які реалізують інноваційні розробки в залізничній галузі;
• впровадження інновацій, зорієнтованих на комерційний успіх надання транспортних послуг і сервісу;
• інформування потенційних клієнтів про нові можливості залізничного транспорту у сфері надання послуг;
• реалізація загальних положень транспортної політики країни для забезпечення попиту на залізничні послуги та розвиток транспортної галузі.

Традиційними джерелами інвестування до недавнього часу були власні кошти підприємств, у складі яких основну частку займали прибуток та амортизаційні відрахування. Як джерело інвестиційних коштів, можуть бути використані цінні папери: цільові позики, сертифікати, векселі тощо.

Відродження галузі можна представити як поетапний процес. Особливе значення має введення спеціального режиму інвестиційної діяльності: залучення інвестицій у залізничний транспорт, що забезпечить піднесення економіки, пріоритетний розвиток галузі та утвердження її статусу як основного перевізника країни. У рамках реалізації спеціального режиму інвестиційної діяльності постають завдання:

• здійснити техніко-технологічні, організаційно-економічні та правові заходи, спрямовані на зміну структури управління, форм власності, організаційно-правових засад для підвищення ефективності роботи, збільшення обсягів надання конкурентоспроможних транспортних послуг;
• реконструювати наявні та створити нові транспортні коридори, що має виняткове значення як для піднесення галузі, так і економіки в цілому;
• реконструювати й оновити основні засоби всіх складових залізничного транспорту: рухомого складу, транспортної мережі та інших об'єктів інфраструктури; переобладнати існуючі наявні виробничі потужності; наростити виробничий потенціал на основі науково-технічних досягнень шляхом упровадження нових технологій перевезень; гарантувати безпеку руху; поліпшити умови праці та охорони навколишнього середовища;
• перепрофілювати низку підприємств залізничного транспорту (шляхом переоснащення новим обладнанням, освоєнням прогресивних технологій тощо) для надання широкого асортименту нових послуг або випуску нової конкурентоспроможної продукції;
• впровадити та розвивати фірмове транспортне обслуговування, нові види транспортних послуг і диверсифікувати діяльність залізниць, що забезпечить створення нових робочих місць, вирішення низки соціальних проблем: охорона здоров'я, житло, освіта та ін.; підвищити рентабельність транспортного виробництва та його конкурентоспроможність.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності повинен передбачити введення податкових, митних та інших пільг для інвесторів, які вкладають кошти в оновлення рухомого складу залізничного транспорту, створити відповідні умови для реалізації як окремих проектів, так і комплексних цільових програм розвитку кожної залізниці шляхом залучення підприємств супутніх галузей економіки та надання їм відповідних пільг.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності має свої особливості, що визначаються специфікою залізничного транспорту, насамперед:

• значним обсягом коштів для реалізації інвестиційних проектів;
• значною тривалістю залучення інвестиційних ресурсів;
• низькою рентабельністю деяких інвестиційних проектів;
• необхідністю збереження державної форми власності на базові складові галузі, що забезпечують економічну безпеку й обороноздатність країни.

У сучасних умовах господарювання стимулювання розвитку виробництва можна здійснювати у декількох напрямах. Перш за все забезпечити передумови інвестиційної діяльності на державному рівні, а саме - стримувати інфляцію, скоротити бюджетний дефіцит, забезпечити відкритість економіки. Зазначені заходи сприятимуть припливу інвестицій і отриманню підтримки міжнародних фінансових інститутів.

Наступний напрям стимулювання інвестиційної діяльності здійснюється шляхом державного кредитування і капіталовкладень у пріоритетні сфери. Така стратегія передбачає орієнтацію на довгострокові пріоритети соціально-економічного розвитку в умовах інфляції, яку необхідно регулювати. Найбільш оптимальним є шлях, який поєднує в собі переваги першого і другого напрямків - одночасне стримування інфляції й активізація державної інвестиційної діяльності.

Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок державного бюджету слід установити жорстку нормативну межу його витрати на споживання, а також розмежувати державний бюджет на дві частини: бюджет споживання і бюджет розвитку. Доходи, що перевищують нормативи, треба спрямовувати на фінансування розвитку економіки.

Державні кошти не слід вкладати у стабільні та високоприбуткові підприємства, за винятком тих випадків, коли потрібні значні інвестиції в галузі з тривалим інвестиційним циклом. В основному прямі державні капітальні вкладення необхідно спрямовувати на об'єкти з передусім соціальною віддачею, а не економічною, а також на виробничі інфраструктури галузей. Розвиток цих сфер, відповідно, забезпечить активізацію приватного інвестування.

Державне економічне регулювання у поєднанні з діяльністю фінансових інститутів стає ключовим напрямом для розвитку економіки і залізничної галузі. Обмеженість державних капітальних вкладень для фінансування програм економічного та соціального розвитку потребує розширення кола інституціональних інвесторів і фінансових посередників інвестиційних фондів, галузевих і міжгалузевих холдингових компаній.