Управление потенциалом прадприятия

Структуру взаємозв’язків між елементами матеріально-технічного потенціалу при участі в вирішенні  одних і тих же завдань через  реалізацію виробничих процесів можна  назвати організаційною структурою виробництва.

Завданням управління використанням  і відтворенням матеріально-технічного потенціалу є цілеспрямована дія  на відповідні процеси з тим, щоб  забезпечити найбільшу ефективність виробництва при заданих обмеженнях на затрати і терміни виконання. Управління системою на різних рівнях здійснюється завдяки відповідній її організації, що забезпечує спосіб взаємозв’язку і взаємодії різних елементів для досягнення поставлених цілей.

Виробничі системи можуть мати одні і ті ж складові елементи, але різні організації їх структур в процесі виробництва, наприклад, організацію підрозділів по технологічному або предметному принципу. Організація виробництва значно впливає на розвиток техніки, технології. Наприклад, впровадження методів поточного виробництва призвело до розвитку засобів автоматизації виробничих процесів. Отже, між розвитком техніки і технології і організацією виробництва існує взаємний вплив.

Удосконалення організації  виробництва і, зокрема, матеріально-технічного потенціалу включає дві основні задачі: удосконалення виробничого процесу, що повинно забезпечити максимальну ефективність в даних умовах при заданих обмеженнях використання в часі і просторі засобів виробництва і інших ресурсів; удосконалення управління виробництвом, зокрема, вдосконалення організаційної структури.

Прогнозування виробничих процесів включає визначення кількісного  і якісного складу обладнання та технологічних  маршрутів руху предметів праці. При цьому якість проектування процесу  характеризується такими параметрами як відповідність можливостей техніки і технології заданим характеристикам процесу використання виробничо-ресурсного потенціалу лежать наступні принципи: неперервність, ритмічність, паралельність, складність і інші.

Відносно матеріально-технічного потенціалу принцип пропорційності означає досягнення відповідного рівня пропорційності в процесі споживання ресурсів, тобто дотримання відповідного співвідношення між виробничими ресурсами. Так, наприклад, для виконання різних операцій на різних засобах праці потрібний неоднаковий час. За однаковий час на різному обладнанні можна виготовити різну кількість продукції. Щоб уникнути цього, між кількістю обладнання, на якому виконуються різні операції і їх пропускною спроможністю повинні бути забезпечені відповідні пропорції.

Принцип ритмічності  полягає в досягненні деякого  рівня інтенсивності використання виробничих ресурсів, наприклад, основних виробничих фондів в часі. Досягнення високого рівня ритмічності виробництва  означає забезпечення рівномірного виконання робіт (виготовлення продукції) за відповідний календарний період.

Принцип неперервності  характеризується відсутністю пауз в русі предметів праці і сировини, заготовок, напівфабрикатів) і в  використанні  засобів виробництва. Оцінкою неперервності є питома вага простоїв у фонді робочого часу. В розвинутому машинному виробництві найвищий показник неперервності забезпечують поточні методи.

Виробничий процес може характеризуватися поряд з перерахованими такими показниками як рівень предметної і технологічної спеціалізації, рівень надійності, складності та інші. Всі організаційні принципи відрізняються своїм змістом, але проявляються вони в тісному взаємозв’язку між собою.

В процесі управління використанням матеріально-технічного потенціалу можна сформулювати  відповідне управлінське рішення по якомусь одному показнику. При цьому відповідним чином здійснюється решта показників. Задача управління полягає в тому, щоб досягнути оптимального рівня по одному показнику при високому або допустимому рівні інших показників, тобто забезпечити комплексно високу ефективність використання матеріально-технічного потенціалу.