Управление потенциалом прадприятия

Раціональне узгодження якостей цілісності і відокремленості  є запорукою узгодження ефективності і гнучкості системи, обмеження  її складності і потрібних ресурсів.

Підвищення гнучкості  реакції на зміну зовнішнього  середовища є в сучасних умовах однією з найважливіших проблем стратегічного  характеру.

Ступінь цілосності виробничих систем залежить від низки факторів (параметрів системи).

Тенденцію до підвищення цілісності викликають наступні фактори:

• підвищення складності і агрегативності продукції;
• поглиблення спеціалізації виробництва;
• підвищення ступеня концентрації виробництва;
• розвиток комунікаційних якостей системи.

Тенденція до підвищення цілісності визначається факторами:

• зростання масштабів виробництва;
• територіальна розрізненість виробництв;
• підвищення нестабільності зовнішнього середовища;
• розширення області уніфікації продукції.

Розвиток є  необхідною умовою перетворення підприємства як системи. Цей новий стан може бути повязаний як з кількісними, так і якісними перетвореннями, або їх взаємозвязком. Метою розвитку є створення конкурентоспроможних виробництв, а засобом – управління потенціалом підприємства.

 

 

Тема 2: Оптимізація структури потенціалу підприємства

 

1. Сутнісно-типологічна характеристика основних елементів структури підприємницького потенціалу.
2. Оптимізація структурної побудови потенціалу підприємства.

Понятійний  апарат: структура потенціалу, обєктні складові, субєктні складові, кводрат потенціалу підприємства.

Література: 1,2,4,6.

 

Оптимальне управління потенціалом  підприємства неможливе за відсутності  знань щодо структури потенціалу. Структура потенціалу підприємства представляє собою сукупність елементів  потенціалу і звязків між ними: найстійкіших (інваріантних), якщо мова йде про макроструктуру і змінних (імовірнісних), якщо мова йде про мікроструктуру обєкта.

В цілому структура потенціалу підприємства може бути розглянута з  розмежуванням його обєктних та субєктних  складових (рис. 2.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Структура потенціалу підприємства

Обєктні складові повязані з матеріально-речовинною формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

Субєктні складові повязані із суспільною формою їх виявлення.  Вони не споживаються, а становлять передумову раціонального споживання обєктних складових.

Виробничий  потенціал підприємства  представляє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (товарів чи послуг).

Виробничий потенціал  є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природно-кліматичні умови;
• потенціал основних фондів;
• потенціал оборотних фондів;
• потенціал нематеріальних активів;
• потенціал технологічного песроналу.

Потенціал землі  та природно-кліматичні умови – пожливості підприємства щодо використання земельних ресурсів та інших природних багатств задля досягнення власних цілей.

Потенціал основних фондів – це наявні та скриті можливості  основних фондів, що забезпечують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних  фондів – це частина виробничого потенціалу підприємства у вигляді сукупності предметів праці, які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів – це можливості підприємства, що виникають у звязку з використанням нових чи наявних продуктів інтелектуальної праці.

Потенціал технологічного персоналу – здатність робітників, що задіяні в технологічному процесі, створювати додану вартість.

Інноваційний  потенціал – можливості підприємства щодо генерації нових ідей та їх реалізації на практиці з метою технічного, технологічного, організаційного, управлінського та іншого оновлення.

Інвестиційний потенціал представляє собою наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого та розширеного відтворення за рахунок власних чи залучених інвестиційних ресурсів.

Фінансовий  потенціал – обсяг власних і позикових фінансових ресурсів, які підприємство може використовувати для здійснення простого і розширеного відтворення.

До субєктних складових  потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний  потенціал – це узагальнююча  характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду і т.д.).

Управлінський потенціал – це навички та здібності кервівниів усіх рівнів управління з формування, організації та розвитку підприємства як соціально-економічної системи.

Потенціал організаційної структури управління – рівень організації функціональних елементів системи, характер і тіснота звязків між ними.

Маркетинговий потенціал – це здатність підприємства систематизовано й планомірно виконувати функції задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту.

Окрім вище представлених  видів потенціалу, що складають його обєктну та субєктну структуру, уваги  заслуговують такі види, як трудовий, інфраструктурний і інформаційний потенціал.

Як свідчить більшість  літературних джерел, трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Вона відображує і рівень використання потенційних можливостей окремо взятого працівника, і сукупності працівників у цілому.

Інфраструктурний  потенціал – збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб зебезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних оптреб його персоналу.

Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливосте й, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень і впливають на характер виробництва через збирання, зберігання, обробку та поширення інформаційних ресурсів. Іноді у складі інформаційного потенціалу окремо виділяють інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначених для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

Кожен з вищезазначених структурних елементів підприємницького потенціалу має свої складові, що, у  свою чергу, структуровані за елементами нижчого порядку.

 

2. Оптимізація  структурної побудови потенціалу  підприємства.

 

Процес формування потенціалу підприємства передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. Таким чином, необхідна оптимальна структурна побудова потенціалу підприємства.

В основу вивчення основних положень оптимізації структурної  побудови потенціалу підприємства може бути покладена графоаналітична  модель потенціалу підприємства.

У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства має форму сфери. За думкою О.С.Федоніна, І.М.Рєпіна і О.І.Олексюка така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику його потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства. Тому, даними науковцями запропоновано спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від кількості напрямів (структурних складових) діагностики потенційних можливостей підприємства. (рис.2.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

 

Зазвичай, діагностику потенціалу підприємства проводять методом  порівняльної комплексної рейтингової  оцінки за допомогою системи показників за чотирма функціональними блоками:

1. Виробництво, розподіл та збут продукції.
2. Організаційна структура та менеджмент.
3. Маркетинг.
4. Фінанси.

Кожен з них є своєрідним вектором, на яких побудований підприємницький  потенціал підприємства(рис.2.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.3. Векторний розподіл функціональних блоків діяльності підприємства.

 

Перший функціональний блок – „Виробництво, розподіл та збут продукції” передбачає формування і реалізацію таких видів потенціалу, як виробничий, інвестиційний і інноваційний потенціал. Основними параметрами, за якими відбувається діагностика функцііонування даного блоку, є:

• обсяг, структура та темпи виробництва;
• виробничі фонди і рівень їх використання;
• технологія виробництва;
• місцезнаходження виробництва і наявність інфораструктури;
• екологічність виробництва;
• система реалізації продукції.

За другим блоком – „Організаційна структура та менеджмент” – розглядається:

• організація і система управління;
• кількісний і якісний склад робітників;
• рівень менеджменту;
• імідж підприємства і внутрішньофірмова кульутра.

Оцінка третього функціонального блоку – „Маркетинг” – передбачає дослідження:

• ринку, товару та каналів збуту;
• комунікаційних звязків, інформації та реклами;
• маркетингових планів і програм.

Четвертий блок – „Фінанси” – потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, стійкості, ділової активності, платоспроможності, ліквідності тощо.

Перелік показників  повинен задовольняти такі вимоги:  якнайповніше охоплення  всіх сторін виробничо-господарської  діяльності, фінансової та інших видів діяльності підприємства, простота збирання показників, брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової  оцінки покладається порівнювання підприємств  за кожним показников чотирьох вищезазначених блоків загальної структури з  умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не субєктивні думки експертів, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі.

Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний  товаровиробник намагається за всіма  показниками діяльності  бути ліпшими  за свого конкурента.

Оптимальність поєднанння вищезазначених функціонльних блоків, що є структурними складовими загального підприємницького потенціалу підприємства, може бути визначена за допомогою алгоритму графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу».

Алгоритм графоаналітичного  методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу».

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці  (a_ig), тобто таблиці, де в радках записані номери показників (i = 1, 2, 3, ..., n), а в стовпцях – назви підприємств, потенціал яких аналізують (j = 1, 2, 3, …, m).
2. Для кожного показника знаходять його найліпше значення з урахуванням коефіцієнту чутливості і проводять ранжирування підприємств з визначенням відповідного місця.
3. Для кожного підприємства знаходять суму місць , отриманих у процесі ранжирування за формулою:

.

4. Трансформуємо отриману  в ході ранжирування суму місць  у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 2.4). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів ( ), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.