Управление потенциалом прадприятия

Вартість заміщення – визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об’єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною.

За принципами бухгалтерського  обліку розрізняють балансову, залишкову та справедливу вартість.

Балансова вартість – це витрати на будівництво або придбання об’єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною. Первісна вартість – це вартість об’єкта на момент його введення в експлуатацію. Відновлювальна вартість – вартість відтворення раніше створених основних засобів у сучасних умовах.

Залишкова вартість – балансова вартість об’єкта власності за винятком усіх видів зносу.

Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства – це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого за умов його подальшого використання специфічним запланованим або існуючим способом.

Ліквідаційна вартість – вартість, яка може бути отримана за умов продажу об’єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Визначення різноманітних видів  вартості потенціалу підприємства безпосередньо  пов’язане з теорією зміни  вартості грошей у часі. Тому, для  нівелювання впливу фактору часу та забезпечення порівнянності вартісних показників в теорії зміни вартості грошей застосовується часова оцінка грошових потоків.

Процедура проведення такої оцінки ґрунтується на певних припущеннях:

- грошовий потік – це грошові  суми, що виникають в певній  хронологічній послідовності;

- грошовий потік, в якому всі  суми розрізняються за величиною,  називається звичайним грошовим  потоком;

- грошовий потік, в якому всі  суми рівновеликі та виникають  через однакові проміжки часу, називають аннуітетом;

- часова оцінка грошових потоків  враховує ризики, пов’язані з інвестуванням.

Часова оцінка грошових потоків  передбачає використання шести стандартних  функцій складного процента або  шести функцій грошової одиниці:

• майбутня вартість грошової одиниці (складний процент);
• поточна вартість одиниці (дисконтування);
• поточна вартість аннуітета;
• періодичний внесок на погашення кредиту;
• майбутня вартість аннуітету;
• періодичний внесок до фонду накопичення.

1. Майбутня вартість одиниці (складний  процент).

Розрахунок майбутньої вартості здійснюють за формулою:

,                                                                              (3.1)

де      - майбутня вартість;

- первинний внесок;

- процентна ставка;

- період нарахування процентів.

Множник називають фактором майбутньої вартості або фактором накопичення. Дана функція дозволяє визначити майбутню вартість суми, яку має інвестор сьогодні, виходячи із ставки процента, терміну накопичення та періодичності нарахування процентів, що передбачаються.

Логіка розрахунків майбутньої вартості наведена на рис. 3.1.

 

                       +10% (100)                                              +10% (110)                                                  +10%(121)

 

Роки

 

Рис. 3.1. Зростання основної суми за функцією майбутньої вартості

 

Використання даної  функції передбачає нарахування  процентів не тільки на суму первинного внеску, але і на суму процентів, які накопичуються наприкінці кожного  періоду. Це можливо тільки за умов реінвестування нарахованих процентів, що збільшує суму основного капіталу.

2. Поточна вартість одиниці (дисконтування).

Поточна вартість одиниці  є зворотною величиною відносно майбутньої вартості, тому процес її визначення називають дисконтуванням, а її розрахунки для суми ведуться за формулою:

,                                                                               (3.2)

Величину  називають дисконтним множником або фактором поточної вартості.

Дана функція надає  можливість визначити теперішню  вартість суми, якщо відома її майбутня величина, період, за який цю суму накопичено, та процентна ставка. Графічна інтерпретація  функції дисконтування наведена на рис. 3.2.

 

 

 

Роки

 

Рис. 3.2. Визначення поточної вартості одиниці

3. Поточна вартість аннуітету

Оскільки аннуітет становить  собою особливий грошовий потік, представлений однаковими сумами через  однакові часові інтервали, то відносно інвестора він може бути як вихідним, так і вхідним грошовим потоком.

Залежно від моменту здійснення першого аннуітетного платежу розрізняють  звичайний та авансовий аннуітет. Звичайний аннуітет визначається як сума рівновеликих платежів, що здійснюються наприкінці періоду. Авансовий аннуітет має місце за умов часового збігу першого платежу з депонуванням основної суми внеску.

Графічна інтерпретація поточної вартості звичайного аннуітету наведена на рис. 3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3. Визначення поточної вартості звичайного  аннуітету.

Формула для розрахунку звичайного аннуітету має вигляд:

,                                                            (3.3)

де  - поточна вартість аннуітету

     А – платіж n-го періоду.

Множник називають дисконтним множником аннуітету, фактором поточної вартості аннуітету або фактором Інвуда.

 Графічна інтерпретація  поточної вартості авансового  аннуітету наведена на рис. 3.4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.4. Визначення поточної вартості авансового аннуітету

 

Для того, щоб розрахувати  поточну вартість авансового аннуітету, необхідно дослідити рух грошового  потоку. Оскільки перший платіж збігається за часом із депонуванням основної суми внеску, то його майбутня вартість дорівнює теперішній і не потребує дисконтування для забезпечення порівнянності. Всі наступні аннуітетні платежі дисконтуються в звичайному порядку, проте період дисконтування завжди буде на одиницю менше. Тому фактор поточної вартості авансового аннуітету дорівнює фактору поточної вартості звичайного аннуітету для попереднього періоду, збільшеному на одиницю.

Формула для розрахунку авансового аннуітету має вигляд:

                                                     (3.4)

Зміни, що відбуваються у  зовнішньому середовищі, а також розвиток внутрішнього потенціалу підприємства чинять суттєвий вплив на величину періодичного грошового потоку доходів. Тому на практиці досить часто трапляються ситуації, коли за визначений розрахунковий період величина періодичних платежів змінюється, що вимагає застосування певних методичних прийомів розрахунку поточної вартості таких аннуітетних платежів.

4. Періодичний внесок на погашення  позики (внесок на амортизацію  одиниці).

Ця функція виступає зворотною відносно поточної вартості аннуітету і використовується для розрахунку фіксованої суми аннуітетного платежу, якщо відомі його поточна вартість, кількість внесків і ставка дисконту. Під амортизацією в даному випадку розуміють процес погашення боргу за визначений період часу. Графічна інтерпретація розрахунків періодичного внеску на погашення позики наведена на рис. 3.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.5. Періодичний внесок на погашення  позики

Розрахунок періодичного внеску на погашення позики (амортизацію одиниці) здійснюється за формулою:

                                                                (3.5)

Множник називається фактором внеску на амортизацію одиниці або фактором внеску на погашення позики.

Логіка розрахунків за даним  методом така: поточна вартість аннуітету – це величина депозиту плюс загальна сума нарахованих процентів, яка щорічно зменшується на рівні суми. Сума щорічного платежу складається із нарахованих за цей рік процентів і частини основної суми боргу. Структура річного платежу постійно змінюється – на початку періоду в ньому переважають нараховані проценти за черговий період, наприкінці періоду частка процентів зменшується та зростає частка повернення основної суми боргу.

5. Майбутня  вартість аннуітету  (зростання одиниці за період).

Використання цієї функції  доцільно за умов визначення майбутньої вартості суми, яку буде накопичено за рахунок надходження аннуітетних  платежів при заданій процентній ставці (рис. 3.6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.6. Визначення майбутньої вартості аннуітету.

 

Розрахунок майбутньої вартості звичайного аннуітету здійснюється за формулою:

,                                                         (3.6)

 

де  - майбутня вартість аннуітету.

Множник називається фактором майбутньої вартості аннуітету.

Слід зазначити, що розрахунки необхідної суми коштів можуть відбуватися  за двома напрямками: з використанням  функції поточної вартості аннуітету (об'єктами порівняння в цьому разі мають бути сьогоднішня вартість аналогічного офісу та поточна вартість аннуітетних платежів) та з використанням функції майбутньої вартості аннуітету.

6. Періодичний внесок до фонду  нагромадження (фактор фонду відшкодування).

Дана функція є зворотною  відносно майбутньої вартості аннуітету  та дозволяє визначити розмір грошового внеску, який слід періодично депонувати на рахунок, щоб через певний час мати необхідну суму коштів при заданій ставці дисконту (рис. 3.7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.7. Періодичний внесок до фонду нагромадження

Формула для розрахунку періодичного внеску до фонду нагромадження має вигляд:

                                                                                (3.7)

Множник   називається фактором періодичного внеску до фонду нагромадження або фактором внеску до фонду відшкодування.

 

4. Основні методи вартісної оцінки потенціалу підприємства

 

Існує доволі багато методів вартісної  оцінки потенціалу підприємства як сукупного  майнового комплексу. В  цілому їх можна поділити на такі головні групи:

• метод балансової вартості;
• метод оцінки вартості заміщення;
• метод оцінки ринкової вартості;
• метод оцінки майбутнього грошового потоку.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

I. Метод балансової вартості базується на інформації з балансу підприємства. В основі цього методу лежить визначення вартості чистих активів, тобто тих активів, що сформувались за рахунок власного капіталу підприємства.

Оцінка вартості чистих активів балансовим методом має декілька видів:

1. Оцінка за  фактично відображеною вартістю  активів. Така оцінка стала найбільш поширеною в процесі приватизації державних підприємств для визначення їх початкової ціни при проведенні аукціонів і конкурсів. Алгоритм розрахунків можна визначити за формулою:

,

де,  – фактично відображена балансова вартість чистих активів підприємства;

 – залишкова вартість нематеріальних  активів за балансом;

– вартість незакінчених капітальних вкладень;

 – вартість обладнання  для монтажу;

 – запаси товарно-матеріальних  цінностей;

 – фінансові активи (грошові  кошти, дебіторська заборгованість, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення та інші їх види, які позначені у балансі);

 – фінансові зобов’язання  усіх видів (довгострокові і  короткострокові фінансові кредити;  товарний кредит; внутрішня кредиторська  заборгованість і т. п.).