Організаційні типи виробництва

Кооперація  передбачає виробничі зв’язки підприємств, цехів, ділянок, які спільно беруть участь у виробництві продукції. В її основі лежить подетальна і  технологічна форми спеціалізації. Внутрішньо-заводська кооперація виявляється в передачі напівфабрикатів з одних цехів в інші, в обслуговуванні основних підрозділів допоміжними. Вона сприяє повному завантаженню виробничих потужностей і ліквідації «вузьких місць», забезпечує поліпшення результатів діяльності підприємств у цілому. До основних показників, що характеризують рівень кооперації, належать: частка деталей і напівфабрикатів, отриманих по кооперованих постачаннях, у загальному обсязі продукції, яка випускається; кількість підприємств, що кооперуються з даним підприємством; частка деталей і напівфабрикатів, які поставляються на сторону, тощо.

Комбінування  — це з’єднання на одному підприємстві виробництв, іноді різногалузевих, але тісно пов’язаних між собою. Комбінування може мати місце:

• на базі поєднання послідовних стадій виготовлення продукції (текстильні, металургійні й інші комбінати);

• на основі комплексного використання сировини (підприємства нафтопереробної, хімічної промисловості);

• при виділенні на підприємстві підрозділів  з перероблення відходів (підприємства лісової, шкіряної й інших галузей  промисловості).

Показниками, які характеризують рівень комбінування, є кількість і вартість продуктів, які одержуються з вихідної сировини, що переробляється на комбінаті; частка сировини і напівфабрикатів, які  переробляються в подальший продукт  на місці їх отримання (наприклад, чавуну в сталь, сталі в прокат); частка побічної продукції в загальному обсязі продукції комбінату тощо.

Організація виробництва на підприємстві – форма  одиничного розподілу праці. Розрізняють  такі рівні організації виробництва  на підприємстві:

1) організація виробництва на робочому  місці – оптимальне поєднання  засобів праці, предметів праці,  робочої сили;

2) внутрішньо-цехова організація праці  – пов’язана з організацією  праці на дільницях та організацією  праці між дільницями;

3) міжцехова організація виробництва  – організація виробничих процесів, які виконуються цехами, спрямована  на функціонування їх як єдиного  цілого.

Виділяють три види організації виробництва:

• поелементний – усі елементи виробничого  процесу повинні відповідати  один одному, що є вихідним моментом його організації;

• просторовий – пов’язаний з певним рівнем організації цехів і ділянок  та відповідним рівнем виробничої структури  підприємства;

• часовий розріз організації виробництва  – оптимальне поєднання в часі початку і закінчення окремих  виробничих процесів, пов’язаних між  собою.

Ступінь спеціалізації і масштаб випуску  продукції визначають тип організації  виробництва, а ступінь дотримання основних принципів раціональної організації  виробничого процесу характеризує метод організації виробництва.

Розрізняють такі методи організації виробничого  процесу:

• потоковий;

• партійний;

• індивідуальний.

Крім  методів організації виробничого  процесу потрібно розрізняти тип  організації виробництва, до яких належать:

• масове;

• серійне;

• одиничне виробництво.

Між методами організації виробничого  процесу і типом організації  виробництва існує взаємозв’язок:

• масовому типу організації виробництва відповідає потоковий метод;

• в умовах широкої номенклатури продукції, яка випускається, використовується серійний тип організації виробництва, якому відповідає партійний метод. Серійний тип має три градації: велико-серійне, середньо серійне і дрібносерійне виробництво;

• одиничному типу організації виробництва відповідає індивідуальний метод.

Найбільш  економічний – масовий тип  з потоковим методом організації  виробництва. Найпоширеніший – серійний тип і партійний метод організації  виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗЦІЇ

 

Дослідивши  організацію виробництва, можна  зробити наступні висновки:

1. Виробничий процес – це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.

2. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації.

3. Основні процеси в низці виробництв поділяються на стадії: заготівельну, обробну, випускну (складальну). Разом вони утворюють основне виробництво. До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів. Допоміжні процеси групуються за їхнім призначенням, утворюючи такі допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних. До них належать складські, транспортні процеси.

4. Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

5. Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва. Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.

6. Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

7. Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних.

8. Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.

9. Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організацію виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

10. Виробничий процес як сукупність певних операцій і засобів їхнього здійснення залежить від особливостей продукції та обсягів її виготовлення.

Тому  зміна видів чи типорозмірів продукції, її модернізація зумовлюють відповідні зміни у виробничому процесі. Взагалі виробництву нової (модифікованої  старої) продукції передує комплекс робіт, який називають підготовкою (технічною підготовкою) виробництва.

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 248 с.
2. Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
3. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Учебник. – М.: Имфра-М, 1999. – 392 с.
4. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Рилант, 2000. – 328с.
5. Добринін Г.І. Економіка сільського господарства. М. – 1990 р. 315 с.
6. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. – К.: Україна, 1994.
7. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.
8. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
9. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. – Мн.: ООО "Новое знание", 2000. – 416 с.
10. Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. – Минск: Высшая школа, 1991. – 270 с.
11. Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. Под ред. Бухало С.М. – Киев, Вища школа, 1978. – 472 с.
12. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
13. Планування діяльності підприємства: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.
14. Саати Т., Керне К. Аналитическое планирование. Организация систем: пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1991. – 224с.
15. Совершенствование планирования на промышленном предприятии / Грещак М.Г., Минин Л.В., Белик Н.Г., Гончарук П.Д. – К.: Техника, 1983. – 184 с.
16. Столяров В.В.Економіка підприємств галузі. Методичні вказівки по написанню курсової роботи- Луганськ, ЛНАУ, 2011.-60 с.
17. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.: "Каравела", 2003. – 432 с.
18. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 156 с.
19. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

 

20. Хан Д. Планирование и контроль: концепция  контроллинга: пер. с нем. / Под ред. и с предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г, Лукашевича М.Л. – М.: Финансы  и статистика, 1997. – 800 с.
21. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – З 88 с.
22. Шах А.Д., Погостин С.З., Альман П.А. Организация, планирование и управление предприятием химической промышленности: Учебник / Под ред. Н.П. Федоренко. 3-е изд., перероб. и доп. – М.: Высш. Школа, 1981. – 432 с.
23. Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. – М., Мысль, 1997.
24. Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 928 с.
25. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Волкова О.И. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 416 с.