Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        На лапаротомну рану накладають  шви.

        Катетер перед отвором крайньої плоті стібками вузлового шва фіксують до шкіри.

        Післяопераційний догляд. Антибіотикотерапія протяном двох тижнів. Катетер видаляють через 3 – 4 дні.

     Марсупіалізація (оперативне утворення сумки з іноперабельної кісти) в пса

        Показання. Кісти передміхурової залози або парапростатичні кісти за неможливості вилікувати хіміотерапією, терапією з використанням антиандрогена (наприклад, гестагену) або кастрацією.

        Фіксація. Лежаче положення на спині, тазові кінцівки розведені в боки, витягнуті каудально й прив’язані.

        Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

        Техніка операції. Парамедіанна лапаротомія (на відстані 1,5 – 3,5 см від білої лінії) від препуція до гребеня лобкової кістки. Якщо змістити препуцій і статевий член у бік, можна виконати медіанну лапаротомію.

        Передміхурову залозу, яка в результаті збільшення в розмірі й під дією власної маси вже знаходять перед гребенем клубової кістки (краєм таза), витягують у лапаротомний розріз. У більшості випадків для надання рухливості простату спочатку звільняють від спайок. Стінку кісти, попередньо не проколюючи, з обох боків пришивають до зовнішньої стінки піхви прямого м’яза живота швацьким швом на довжину 2 – 3 см. Відстань між краями шва повинні бути 2 – 2 см. Краї лапаротомної рани закривають звичайним способом до підшитої ствнки кісти. Стінку підшитої кісти проколюють ін’єкційною голкою, під’єднують шприц і аспірують вміст, а потім розтинають стінку. Вільні краї стінки кісти вузловим швом підшивають до краю шкірної рани.

        Післяопераційний догляд. На краї рани наносять мазь, в яку входять цинку окис. Протягом одного тижня кісту щодня промивають антисептичним розчином. Загоєння рани відбувається протягом кількох тижнів.

 

                                             Кастрація самців

        Кастрація (від лат. castration – вихолощування, знепліднення) – штучне знепліднення самців шляхом оперативного видалення статевих залоз, або шляхом припинення їхнього функції за допомого. Біологічних і хімічних способів.

        Видалення чоловічих статевих залоз називається орхідектомією (від грец. orchis – сім’яник + ektome – вирізування).

        Статеві залози виконують дві  основні функції: 1) виробляють статеві  клітини; 2) виділяють гормони – чоловічі статеві гормони: андростерон,тестостерон. Статеві гормони, надходячи в кров, через нервову систему значною мірою впливають на стан організму. Тільки наявність сім’яників та яєчників можна пояснити подібність у тварин екстер’єрних форм окремих частин тіла, поведінку та інші особливості, характерні особам лише чоловічі або жіночої статі.

        Показання до кастрації. Кастрація спричинює корінні зміни в обміні речовин (він знижується), завдяки чому створюється новий фізіологічний стан організму, який зумовлює нові якісні й кількісні зміни його органів і тканин. Змінюється також і поведінка тварин: вони стають більш спокійними.

       У кастрованих самців розвиваються риси, властиві особинам жіночої статі, і, навпаки, кастровані самки мають ознаки, які характерні тванивам чоловічої статі. Особливо сильно кастрація впливає на тварин, оперованих у молодому віці, коли ще не закінчився ріст і розвиток тканин та органів. Самці, кастровані в молодому віці, стають млявими, ненажерливими, нарозбірливими в кормах; вони покірні, а тому зручні в експлуатації, оскільки не проявляють злого норову та агресивності.

        Кастрацію тварин виконують з  економічною, лікувальною й профілактичною  цілями.

        Частіше каструють не племінних, а м’ясних і робочих тварин!

        Припинення статевої функції в тварин призводить до зменшення витрат енергії на процеси життєдіяльності. Кастровані тварини менше рухаються, невибагливі до кормів. Зниження загального рівня обміну речовин робить їх схильними до ожиріння, що веде до збільшення калорійної якості м’яса! М’язові волокна кастрованих тварин ростуть переважно за рахунок збільшення довжини м’язових клітин при відповідному зменшенні їхньої товщини. Тому в одиниці об’єму продукції збільшується частка м’язових волокон і жирової тканини,  зменшується кількість сполучної тканини, а м’ясо набуває ніжного й приємного смаку.

        У кастрованих тварин відсутній  комплекс лібідо, вони стають  покірнішими,, зручними в господарському  використанні, домашньому утриманні, зменшується кількість травматичних пошкоджень при груповому утриманні.

        Зниження рівня обміну речовин  у кастратів призводить до  профілактики D-гіповітамінозу та ін. хвороб, а також збільшується середньодобові прирости маси тіла. своєчасне вибраковування й кастрація самців полегшує утримання тварин на пасовищах, попереджає споріднене схрещування тощо.

        Таким чином, кастрацію необхідно  розглядати як один із елементів  технології утримання тварин, спрямований  на поліпшення якісних і кількісних показників продуктивності, експлуатації, утримання.

        М’ясопродукти, отримані після забою кастрованих кнурів, мають характерний специфічний неприємний запах! Особливо він відчувається під час приготування їжі. Щоб позбутися його, а також поліпшити смакові якості м’яса й сала, кнурів необхідно піддавати орхідектомії за 6 міс. до забою.

        Отже, метою кастрації є економічні, внутрішньогосподарські, а також лікувальні розрахунки й потреби. Лікувальну кастрацію застосовують при інтравагінальних грижах, орхітах, водянці загальної піхвової оболонки, новоутвореннях на сім’яниках розміщення сім’яників тощо.

        Проте слід пам’ятати, що для одержання позитивних результатів від кастрації потрібний творчий підхід. Приступаючи до кастрації, необхідно враховувати цілий ряд важливих факторів, які суттєво можуть вплинути на результати операції.

        Важливе значення має вибір  методу кастрації. Наприклад,  не завжди виправдовують себе  криваві способи. Їх застосовання  часто призводять до виникнення  в тварин різноманітних післяопераційних ускладнень. Криваві методи є досить сильними стресовими факторами для організму.

        Вибір методу кастрації також  залежить від виду тварин, їхнього  віку і визначається, головним  чином, особливостями анатомотопографічних даних мошонки й пахвинного каналу.

        Важливо враховувати вид тварини,  її вік і мету кастрації.  Досвід останніх років показує,  що криваві методи кастрації,  особливо в молодому віці, можуть  затримувати ріст і розвиток  тварин, формування скелету. Поряд з цим, тварини зрілого віку кастрацію переносять важче, виникає висока ймовірність післяопераційних ускладнень, не завжди зникають небажано набуті рефлекси (буйний норов, статевий інстинкт тощо).

        Операцію виконують лікар ветеринарної  медицини. При цьому він повинен мати одного або двох помічників, які підносили б самців до місця операції й фіксували їх під час кастрації.

 

                        Знеболювання при кастрації самців

        Техніка анестезії. У жеребця. Після того, як жеребця міцно зафіксувати й він заспокоїться, приступають до виконання місцевої анестезії, яку здійснюють одним із наступних прийомів, що відрізняються місцем ін’єкції анестезувального розтину.

        Спосіб Л. С. Сапожнікова, або російський спосіб є найбільш простим з усіх існуючих способів знеболювання при кастрації. Захопивши мошонку рукою так, щоб сім’яники добре контурували під напруженою стінкою мошонки, ін’єкційну голку № 0860 уколюють з боку дна мошонки крізь усі тканини в товщу сім’яника в напрямку до сім’яногго канатика. Голку потрібно ввести принаймні на ¾ товщини сім’яника. Ін’єктують 10 мл 4 %-вого розчину новокаїну. Анестезія настає через 6хв.

        Спосіб Хадсона. Фіксують сім’яник як описано вище, уколюють голку в товщу добре контуруючого хвоста придатка. Голку просувають на всю його товщу в бік головки придатка. Ін’єктують 10 – 20 мл 4 %-вого розчину новокаїну.

        Спосіб М. В. Плахотіна. Враховючи те, що судини й нерви входять у сім’яник через головчастий кінець, М. В. Плахотін видозмінив російський спосіб. Голку уколюють біля головчастого кінця сім’яника, просовують її на глибину 4 – 5 см у напрямку до основи сім’яного канатика й ін’єктують таку саму кількість анестезувального розчину.

        Спосіб Буассе. Голку вколюють у ділянці добре фіксованої шийки мошонки разом із сім’яним канатиком. Після проколу тканин мошонки, голку просувають у товщу сім’яного канатика й ін’єктують 10 – 20 мл 4 %-вого розчину новокаїну.

        Усі зазначені прийоми переслідують одну мету – знеболити сім’яний каеатик. При цьому найпростішим щодо технічного виконання є той, при якому анестезувальний розчин вводять у товщу сім’яника. Ін’єкції в хвіст придатка сім’яного канатика потребують відповідних навиків.

        У бугая. Оскільки в цих тварин добре виражена шийка мошонки, то найкраще виконувати анестезію сім’яного канатика шляхом ін’єкції через задню частину шийки мошонки. Анестезію можна виконувати на стоячій тварині. Лікар стає позаду тварини й ін’єктує в кожний канатик по 10  мл 4 %-вого розчину новокаїну.

        Знеболювання можна також виконувати за методом М. В. Плахотіна або російським. Техніка виконання й доза введення анестетика така ж, як при анестезії в жеребця.

        У кнура. Молодим кнурам ін’єктують 4 %-вого розчину новокаїну в товщу сім’яника в дозі 2 – 3 мл. Для повного знеболювання додатково виконують інфільтраційну анестезію по місцю розрізу.

        Старих і злих кнурів із  розвиненими тестикулами каструють  в стоячому положенні. Лівою  рукою охоплюють мошонку знизу  і напружують шкіру, піднімаючи  мошонку доверху, щоб сім’яник і хвіст придатка добре контурували. Зверху та попереду хвоста придатка, який чітко виступає, вколюють голку завдовжки до 10 см на глибину 6 – 8 см, напрямляючи її кінець дещо вперед уздовж сім’яного канатика. До голки приєднують шприц і поступово ін’єктують 7 – 8 мл 4 %-вого розчину новокаїну. Після цього голку дещо відтягують назад і, залишивши її кінчик під шкірою, починають інфільтрацію по лінії розрізу мошонки. Знеболювання настає через 5 – 8 хв.

        У баранів і цапів анестезію виконуют так само, як і в бугаїв.

        У псів і котів через те, що мошонка малих розмірів і сім’яника й ін’єктують по 1 – 2 мл 3 %-вого розчину новокаїну. Після цього виконують інфільтраційну анестезійну анестезію 1 %-вим розчином новокаїну по лінії розрізу мошонки й ін’єктують також по 1 – 2 мл анестетика.

 

                                 Вік тварин, яких каструють

        Кастрацію самців можна виконувати в будь-якому віці, однак питання про більш раціональний термін опрації в продуктивних тварин остаточно не вирішене. При кастрації варто керуватися не тільки хірургічною стороною операції, але й її економічним результатом.

       Самців  каструють у різні періоди  їхнього життя залежно від  виву, породи, скоростиглості, мети  подальшого використання тварин (для відгодівлі або для використання як робочих тварин) і способу виконуваної операції. Відповідно до цього, кастрацію самців, яких будуть використовувати як робочу силу, доцільно проводити в період завершення формування кістяка. Тому жеребців скоростиглих порід варто каструвати в 1,5 – 2-літньому віці, а пізньостиглих – у 2,5 – 4- літньому. Бугаїв, яких вирощують як робочих тварин, оперують у віці 1 – 2 роки. Для відгодівлі бичків каструють і віці 5 – 6 міс. з масою тіла 150 – 160 кг. Щоб одержати їздового собаку, псів каструють у віці не раніше 1 року. Ослів, мулів і верблюдів каструють у 3 – 4 роки, а оленів – у 10 – 12 міс. (у період коралізаії).

        Кастрацію кнуців проводять з 10-денного віку й закінчують за два тижні до відлучення від свиноматки, а якщо не встигли в цей час, то операцію виконують через 14 днів після відлучення. Кнурців, призначених для беконної відгодівлі, необхідно каструвати не пізніше 2-місячного віку. У племінних свинарських господарствах велику частину краще розвинутих кнурців залишають некастрованими й тільки після заключного відбору й вибракування тварин доводиться каструвати в 4 – 6-місячному віці. На товарних свинарських фермах можна каструвати кнурів у віці 5 – 6 міс., коли в основному закінчиться формування кістяка. Старих кнурів, вибракуваних із племінного стада, каструють не пізніше ніж за 6 міс. до забою, щоб уникнути специфічного запаху м’яса й сала.

        Баранчиків і цапів каструють у 2 – 6, кролів і нутрій – в 1,5 – 3 (4 – 5), півнів – у 2,5 – 6-місячному віці.

        Однак, виходячи з господарських розумінь і лікувальних показань, кастрацію можна виконувати й в інші придатні для цих випадків терміни. Необхідно пам’ятати, що криваві методи кастрації, особливо в молодому віці, можуть затримувати ріст і розвиток тварин, формування кісток. Поряд з цим, тварини зрілого віку кастрацію переносять важко, виникає ймовірність післяопераційних ускладнень, не завжди зникають небажані придбані рефлекси (буйна вдача, статевий інстинкт тощо).

 

                         Підготовка тварини до кастрації

      При підготовці тварини до кастрації, що в умовах господарства має переважно масовий характер, необхідно враховувати, що операція є сильним стресовим фактором для організму тварини! Це веде до ослаблення його імунітету! Тому необхідно уникати нашарування як під час кастрації, так і в післяопераційний період інших стресових факторів, у тому числі обумовлених технологією утримання (наприклад, у період відлучення поросят)! Проводити кастрацію забороняється в пунктах, оголошених неблагополучними щодо гострих інфекційних захворювань конкретного виду тварин, до зняття карантину, за два тижні до й після масових вакцинацій, перегрупування тварин тощо!