Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        При туберкульозних, сапних і  бруцельозних орхітах кастрація  протипоказана!

        Тварин перед операцією клінічно досліджують. При огляді жеребців, бугаїв звертають увагу на загальний стан, частоту пульсу й дихання, стан лімфатичних вузлів, шкіри й слизових оболонок, проводять термографію. У дрібних тварин звертають увагу на загальний стан, апетит, положення тіла в просторі. У запідозрених на захворювання (відмовляються від корму, лежать) проводять термометрію. Особливу увагу звертають на розмір і конфігураці. Мошонки в усіх самців, щоб виключити інтравагінальні грижі. Хворих, ослаблених, виснажених, відсталих у рості й розвитку тварин не каструють! У самців з патологією в ділянці мошонки й пахвинного каналу (крипторхізм, інтравагінальні грижі, розширення пахвинного кільця) заздалегідь визначають найбільш раціональний спосіб кастрації з метою відповідної підготовки.

        Перед операцією тваринам обов’язково призначають голодну дієту протягом 6 – 18 год. Особливо це стосується великих тварин (ранком їм не дають навіть воду), при виконанні операції в лежачому положенні й застосованні кривавих відкритих методів кастрації. При забрудненні задньої частини тіла тварин чистять і миють за добу до операції.

        Каструвати тварин протягом усього  року, але краще навесні й восени, коли немає мух; крім того, помірно  прохолодна температура, відсутність пилу й бруду сприяють кращому загоєнню операційних ран.

        Місце для проведення кастрації  великих тварин (жеребці, бураї)  бажано вибирати за межами  тваринницьких приміщень, подалі  від гноєсховищ, на чистому рівному  майданчику, покритому невисокою травою, в не дуже жаркому чи холодному й безвітряну погоду. При виконанні операцій всередині приміщень (дрібних тварин) повинні бути забезпечені відповідні санітарні умови (дезінфекція, побілка тваринницьких приміщень, станків, завезена підстилка). У літній період року кастрацію проводять у літньому таборі.

        Приступаючи до кастрації, необхідно  передбачити належні умови утримання  тварин у післяопераційний період. Кастрованих тварин утримують  окремо від непрооперованих, у  чистих, сухих станках, з підстилкою із довгої соломи (не використовують тирсу, полову, солом’яну січку, щоб дрібні частини не потрапляли в післяопераційну рану, що може призвести до післякастраційних ускаднень!).

       У  післяопераційний період тварин  годують малооб’ємними легкоперетравними кормами протягом трьох днів, а потім переводять на загальний раціон.

        При виконанні операції важливе  значення має вирішення проблеми  знеболювання. Перкутанні методи  кастрації, які здебільшого показані  для молодих тварин, виконують  безмзнеболювання. При проведенні кривавих, особливо закритим методом показане використання нейролептаналгезії, поверхневого наркозу в поєднанні з місцевою анестезією. У цілому в усіх випадкахвибір способу знеболювання повинен поєднувати особливості вибраного методу кастрації (наскільки велике пошкодження м’яких тканин передбачає конкретний метод), вид і вік тварини (оцінюючи їхню чутливість до больового шоку), індивідуальні особливості організму (лякливі, легко збудливі, злі тварини, особливо чутливі до больових подразнень!).

                   Характеристика хірургічних методів кастрації самців

        Існує велика кількість різних способів кастрації самців, однак усі вони можуть бути об’єднані в два основних – кривавий та безкровний (перкутанний). Кожний із цих методів може бути виконаний різними способами, які відрізняються одинивід одного оперативними прийомами, що залежить від виду оперованих тварин, цілеспрямованості операції, наявності тієї чи іншої патології в оперованій ділянці, використовують інструментарію.

        Кривавий метод застосовують при кастрації усіх видів самців. Він супроводжується порушенням цілісності шкіри й відповідних оболонок стінки мошонки з метою забезпечення оперативного доступу до статевих залоз. Найчастіше при цьому методі частково видаляють елементи статевих залоз.

        При відкритому способі після відповідного розрізу шарів мошонки, включаючи й загальну піхвову оболонку, тим самим відкриваючи доступ у черевну порожнину через піхвовий канал, видаляють сім’яники разом з придатком (повне видалення статевої залози), або тільки частково видалюють її елементи (часткове видалення).

        При закритому способі кастрації цілісність загальної піхвової оболонки не порушують, її відпрепаровують тупим методом від фасції мошонки й при відділенні сім’яника на сім’яний канатик, покритий загальною піхвовою оболонкою, накладають лігатуру або лещата. При цьому методі повністю видаляють статеві залози разом з придатком, а доступ у черевну порожнину залишають закритим.

        Цей спосіб операції обов’язково застосовують при розширених пахвинних кільцях, інтравагінальних грижах, водянці загальної піхвової оболонки, кастрації старих самців, кролів тощо!

        Часткове видалення елементів статевих залоз має на меті припинення виділення й навіть вироблення сім’яниками сперміїв при збереженні інкреції чоловічих статевих гормонів. Ці гормони, потрапляючи в кров, сприяють більш гармонічному розвитку тварини за його нездатності до запліднення. У повному розумінні слова, цей метод не можна вважати кастрацією, більш правильно його називати статевою стерелізацією. Найпоширенішим із них у практиці ветеринарно медицини є такі:

• резекція хвостів придатки сім’яників у самців жуйних

(використовують при  підготовці самців-пробників);

• видалення паренхіми сім’яників (експресивна кастрація)

використовується при  збереженні сполучнотканинної основи й придатків. Ця операція тваринами переноситься дуже важко, крім того, існує можливість регрнерації паренхіми сім’яників у випадку її неповного видалення.

        Безкровне (перкутанний) метод кастрації передбачає через непошкоджені шкірні покриви впливати безпосередньо на статеві залози або на сім’яні канатики з метою порушення живлення та іннервації сім’яників. Цей метод широко застосовують у тварин (баран, козел, бугай), що мають добре виражену шийку мошонки. Він включає два основних способи: перкутанне порушення цілісності сім’яників, або сім’яних канатиків.

        Перкутанне порушення цілісності сім’яних канатиків здійснюють способами:

        а) перкутанне розмічення сім’яних канатиків – виконують шляхом перетискання їх спеціальними щипцями в ділянці шийки мошонки через шкіру. Після цього сім’яники атрофуються й поступово розсмоктуються в результаті порушення кровопостачання та іннервації, викликаючи тим самим стимулюючий ефект, подібний тканинній терапії;

        б) перкутанне перев’язування сім’яних канатиків – виконують шляхом проведення голки з лігатурою або накладання металевих дужок через шкіру навколо сім’яного канатика в ділянці шийки мошонки. Як і при попередньому способі, порушуються живлення й іннервація сім’яників з подальшою їхньою атрофією й розсмоктуванням;

        в) еластрація – полягає в накладанні еластичного гумового кільця на шийку мошонки, що призводить до некозу й відторгнення мошонки й сім’яників.

        Перкутанне розміжчення сім’яників полягає в розміжченні сім’яників при цьому руйнується й вони пступово розсмоктуються. Цей метод є дуже болючим, тому не знайшов широкого застосування.

        Штучний крипторхізм полягає в зміщенні сім’яників у пахвинний канал з наступною фіксацією їх у такому положенні гумовим кільцем або лігутурою, які накладають на мошонку нижче сім’яників.

        Перкутанні методи кастрації потребують мінімальних затрат, легко переносяться тваринами, стимулюють продуктивність, і тому їх слід вважати найсприятливішими при кастрації відповідних видів тварин.

        Вибір й особливості застосування  хірургічних методів кастрації  базуються, головним чином, на  врахуванні особливостей анатомічної  будови мошонки, пахвинного каналу  й біології ранового процесу в різних тварин.