Стратегія і тактика фінансових інвестицій підприємства

2. Використання лише позикових коштів. Використання цієї форми вимагає наявності високої ліквідності запасів підприємства та виготовлюваної ним продукції. Ефект фінансового левериджу в цьому випадку не спостерігатиметься через відсутність в фінансуванні проекту власного капіталу.

3. Використання лише безоплатно наданих коштів. Залучені на безоплатній основі кошти, як було зазначено вище, за умовами участі в фінансуванні проекту можна порівняти до власного капіталу, а тому ефекту фінансового левериджу не виникатиме через відсутність позикового (за документами) капіталу.

4. Використання залучених на оплатній основі коштів та власного капіталу. Традиційним способом залучення таких коштів є випуск та розміщення акцій. Витрати на емісію та розміщення акцій включаються у фінансові витрати.

5. Змішане фінансування. Такий спосіб передбачає використання для реалізації інвестиційного проекту власного, позикового та залученого капіталу.    

     Та  слід зауважити, що оптимальне співвідношення матиме різні значення залежно від країни, галузі народного господарства, розміру та статусу підприємства у своїй галузі [14].

     Важливим  є також визначення та врахування переваг та недоліків використання основних джерел фінансування (Додаток А 1.2).

     1.3 Еволюція методології  та методики оцінки  економічної ефективності  інвестицій 

     Оцінка  економічної ефективності інвестиційного проекту є передумовою прийняття остаточного рішення про доцільність його реалізації.

     Проблемні оцінки ефективності капітальних вкладень особливо багато уваги приділялось  у вітчизняній науці і практиці. Проведено ретроспективний аналіз методик оцінки економічної ефективності.

     Ефективність  є відношенням ефекту до витрат, необхідних для його досягнення, оскільки одержання ефекту спостерігається  лише в разі проведення певних заходів. Поняття ефективності передбачає коректне зіставлення здійснених витрат з  одержаним за їх рахунок результатом.

     За  часів адміністративно-командної  економіки важливим етапом у формуванні теорії економічної ефективності стала  розробка плану «ГОЄРЛО» (1920 р.), що вже  тоді включала розрахунки загальної  економічної ефективності та порівняльної ефективності  варіантів розвитку галузей народного господарства [29].

     Розвиток  будівництва в країні за часів  п’ятирічок вимагав удосконалення  розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень як основної складової  інвестицій за радянських часів. В науково-дослідницьких інститутах АН СРСР, таких як НДЕІБ Держбуду СРСР, ЦНДІОМТП Держбуду СРСР, ВНДІПІ праці у будівництві Держбуду СРСР та інших, розроблялися методики розрахунку економічної ефективності, та не всі вони зазнали широкого застосування на практиці [10].

     «Типова методика розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень та нової техніки  в народному господарстві СРСР» (Держпланвидавництво, 1960 р.), розроблена на основі рішень Всесоюзної науково-технічної конференції з проблем визначення економічної ефективності капітальних вкладень та нової техніки в народному господарстві СРСР (1958 р.), рекомендувала разом з формулою терміну окупності дві формули сумарних витрат [19].

     Вченими Академії наук СРСР під науковим керівництвом Т.С.Хачатурова було розроблено Типову методику визначення економічної ефективності капітальних вкладень (далі - Методика), яка знайшла широкого практичного застосування, її використовують і сьогодні.

     Згідно  з Методикою ефективність визначається двома видами показників – загальною (абсолютною) економічною ефективністю та порівняльною економічною ефективністю капітальних вкладень. Як вважає Т.С.Хачатуров, при вивченні економічної ефективності не можна обмежуватися ефективністю народного господарства в цілому, оскільки вона пов’язана з галузевою ефективністю та ефективністю підприємств. Ефективність вищої ланки залежить від ефективності ланки, нижчої за неї [20].

     Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних  вкладень розраховується [11]:

     по  народному господарству в цілому (Додаток Б 1.3, формула (1)): в соціалістичному суспільстві в умовах розширеного виробництва єдиним джерелом коштів для задоволення виробничих потреб був національний доход, що при розрахунку економічної ефективності розглядався як результат конкретних капіталовкладень;

     по  окремим галузям, підгалузям, міністерствам, відомствам та господарським об’єднанням (Додаток 1.3, формула (2));

     по  окремим підприємствам, об’єктам будівництва (Додаток Б 1.3, формула (3)).

     Крім  того, розраховується інший показник ефективності – термін окупності капітальних вкладень Т_ок  як величина, зворотна до коефіцієнта ефективності.

     Етап  розрахунку економічної ефективності за формулами (1), (2) та (3) (Додаток Б 1.3) – абсолютна оцінка економічної ефективності капітальних вкладень. На другому етапі – абсолютно-порівняльна оцінка капітальних вкладень – розраховані коефіцієнти економічної ефективності та термін окупності капітальних вкладень порівнюються з нормативними значеннями цих показників

     На  початку XX століття за рішенням Уряду в СРСР мали побудувати залізничну дорогу, що поєднала б два міста. На той час було кілька варіантів її будівництва, які відрізнялися один від одного капітальними та річними витратами. При цьому абсолютна оцінка необхідності будівництва дороги була вирішена раніше та мала додатне значення. Тоді й виникла необхідність вибору найкращого, з економічної точки зору, варіанту будівництва. Для вирішення цієї задачі радянськими вченими-економістами було розроблено формулу приведених витрат (Додаток Б 1.3, формули (6), (7)) [6].

     Приведені витрати є сумою одно часових (капітальних) та поточних витрат, що мають  різну розмірність, але за допомогою  нормативних показників приведені  до однакової розмірності.

     Етап  розрахунку приведених витрат – порівняльна  оцінка різних варіантів капітальних вкладень. Проте показник приведених витрат дає вірний результат тільки за певних умов:

  1. Всі варіанти капітальних вкладень повинні забезпечувати однаковий рівень обсягу виробництва.

     2. Продукція за всіма варіантами має бути однакової якості.

     3. Всі варіанти повинні мати додатну величину абсолютної оцінки.

     4. Річний обсяг виробництва та якість продукції за всіма варіантами повинні бути постійними протягом всього життєвого циклу проекту.

     5. Величина Е_н має бути постійною протягом життєвого циклу проекту.

     6. Ціни виробничих ресурсів мають бути постійними протягом життєвого циклу проекту.

     Особливе  значення при порівнянні двох варіантів  капітальних вкладень, один з яких передбачає капітальне вкладення в  більш пізні строки, ніж перший варіант, має показник часу. Витрати більш пізніх років приводять до початкового (базового, розрахункового) року за формулою (8) (Додаток Б 1.3) [6].

     В сучасній інвестиційній практиці для оцінки економічної ефективності проекту найчастіше застосовують дві групи методів:

     1.Статичні (засновані на облікових оцінках), в яких грошові надходження та виплати, що здійснюються в різні моменти часу, оцінюються як рівноцінні (сьогодні набули широкого застосування в країнах Європи та США).

     2.Динамічні, в яких грошові надходження та виплати, що виникають в різні моменти часу, приводяться за допомогою методів дисконтування до одного моменту, що забезпечує їхню порівнянність [32].

     До  першої групи відносяться методи розрахунку коефіцієнту ефективності інвестицій (Accounting Rate of Return, ARR), терміну окупності інвестицій (Payback Period, PP); до другої групи відносяться методи розрахунку чистої поточної вартості (Net Present Value, NPV), індексу доходності інвестицій (Profitability Index, PI), внутрішньої норми прибутку (Internal Rate of Return, IRR), модифікованої внутрішньої норми прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR), дисконтованого терміну окупності інвестицій (Discounted Payback Period, DPP).

     Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій. Коефіцієнт ефективності інвестицій  (ARR)  також називають розрахунковим рівнем доходу та коефіцієнтом віддачі на вкладений капітал. Алгоритм його розрахунку доволі простий, через що цей метод доволі широко використовується на практиці. Розрахунок цього показника (у відсотках) проводиться шляхом відношення очікуваної середньорічної величини прибутку за відрахуванням амортизаційних відрахувань на середню величину інвестицій (Додаток Б 1.3, формули (9), (10)). Середня величина інвестицій знаходиться через відношення вихідної суми вкладень на два, якщо передбачається, що по закінченні строку реалізації проекту всі витрати будуть списані. Якщо припускається наявність ліквідаційної вартості, то її величина повинна бути врахована при оцінці.

     В європейських країнах і США цей  показник може розраховуватися через співвідношення між доходом від реалізації інвестиційного проект та вкладеним капіталом для реалізації цього проекту або як відсоток прибутку на капітал.

     В західноєвропейських країнах труднощі із визначенням цього показника  пов’язані з вибором одного з чотирьох прийнятих методів обчислення доходу:

     - сума прибутку та амортизації;

     - чистий доход, тобто після сплати податків та відсотків за кредит;

     - чистий прибуток, тобто без врахування податків та амортизації;

     - загальна маса прибутку. 

     Головною  перевагою цього показника є  те, що він визначається із доступних  обліково-бухгалтерських даних та його зміст є доволі простим. До основних недоліків показника можна віднести:

     - він заснований не на оцінці грошових надходжень, а на даних бухгалтерського балансу (тобто грошовим надходженням, які мають місце в різні роки, надається однакова вага). Цей недолік ліквідується в Російських методичних рекомендаціях по оцінці інвестиційних проектів шляхом розрахунку індексу доходності дисконтованих інвестицій [12];

     - при розрахунку доходу не враховується різна вартість грошей залежно від часу їхнього одержання;

     - при усередненні початкової суми інвестицій та їхньої залишкової вартості значення середньої інвестиційної вартості змінюватиметься залежно від норми щорічної амортизації.

     Таким чином значення коефіцієнта ефективності інвестицій залежить від способу  розрахунку вкладеного капіталу (одного з двох), методу розрахунку доходу (одного з чотирьох) та норм амортизації.

     В умовах української економіки головним результатом реалізації інвестиційного проектує чистий прибуток. Тому при розрахунку показника                  

норми прибутку слід співвідносити суму чистого прибутку з вкладеннями, що обумовили виникнення саме такого ефекту.

     Метод розрахунку терміну окупності проекту. Терміном окупності (РР) є проміжок часу, в кінці якого сума грошових надходжень від реалізації проекту покриє суму первісних грошових витрат. Іншими словами, це проміжок часу, необхідний для того, щоб інвестиції окупили самі себе (Додаток Б 1.3, формула (11)).

     Формула (11) (Додаток Б 1.3) використовується, якщо передбачається, що доходи будуть розподілені по роках рівномірно. При отриманні дрібного числа воно округлюється в сторону збільшення до цілого числа.

     Коли доходи розподіляються нерівномірним чином, то термін окупності розраховується шляхом прямого підрахунку кількості років, протягом яких інвестиції будуть покриті кумулятивним доходом.