Стратегія і тактика фінансових інвестицій підприємства

     Розрахований термін окупності порівнюється з економічно обґрунтованим, на думку керівників підприємства, терміном. Той проект, термін окупності якого менший або дорівнює економічно обґрунтованому, вважається економічно вигідним.

Переваги використання цього методу:

- простота застосування;

     - використання при розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту економічно обґрунтованого терміну використання проекту;

     - прозорість розрахунку, яка полягає в тому, що через відмову від дисконтування грошові потоки відображують дані бухгалтерського балансу.

     Показник терміну окупності дуже просто розраховується, але разом з цією простотою має суттєві недоліки:

1. Він не враховує цінність майбутніх грошових надходжень.

     2. Він не розрізнює проекти з рівними сумами кумулятивних доходів, 
оскільки не заснований на використанні дисконтованих оцінок.

3. Не враховує фактор часу (зміну вартості грошей у часі).
4. Не має цільового критерію для вибору проектів.

     5. Наявність суб'єктивного підходу до визначення економічно ^ґрунтованого терміну окупності.

     Метод розрахунку чистої поточної вартості заснований на визначенні інтегрального економічного ефекту від реалізації інвестиційного проекту. Чиста поточна вартість (NPV) - це різниця між дисконтованими грошовими надходженнями, які є результатом реалізації інвестиційного проекту, та дисконтованими витратами (Додаток Б 1.3, формула (12)).

     Якщо інвестиції здійснюються одноразово на початку інвестиційного циклу, то формула (12) (Додаток Б 1.3) матиме інший вигляд (Додаток Б 1.3, формула (13)).

     Але реалії сьогодення такі, що інвестиційні витрати, як і експлуатаційні, здійснюються частками протягом кількох років. Тому при розрахунку NPV слід використовувати формулу (14) (Додаток Б 1.3).

     Якщо NPV>0, це означає, що обсяг дисконтованих доходів перевищує обсяг дисконтованих грошових виплат. Висновок: проект слід прийняти, оскільки він принесе доход з перевищенням вартості вкладеного капіталу.

     Якщо NPV<0, це означає, що проект має доход нижче вартості вкладеного капіталу. Висновок: проект приймати не слід, оскільки потрібно вкласти в даний проект більше коштів, ніж в інші проекти, що забезпечують отримання таких же доходів.

     Якщо NPV=0, це означає, що проект не є прибутковим, а також не є збитковим. Проте ситуація, коли NPV=0 має один позитивний аргумент: добробут підприємства не зміниться, проте обсяги виробництва збільшаться, тобто підприємство зросте в масштабах. А оскільки збільшення виробництва є позитивною тенденцією, то проект слід прийняти.

     Слід зауважити, що за своєю сутністю показник чистої поточної вартості є показником ефекту від реалізації інвестиційного проекту, а не показником ефективності.

     Метод розрахунку індексу доходності інвестицій. Індекс доходності інвестицій   (індекс   прибутковості   інвестицій)   (РІ)   визначається   як

співвідношення чистої приведеної вартості доходів за період життя проекту та обсягу капіталовкладень (Додаток Б 1.3, формула (15)).

     РІ >1 — проект слід прийняти;

     РІ <1 - проект приймати не слід;

     РІ =1 - проект не є прибутковим, а також не є збитковим.

     На відміну від чистої поточної вартості індекс доходності інвестицій є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто рівень віддачі вкладень (ефективність вкладень). Цей показник дуже зручний при виборі одного проекту з кількох, що мають приблизно однаковий рівень NPV (зокрема, якщо проекти потребують різних обсягів інвестицій та мають однакові значення NPV, то слід обрати той, що забезпечує більшу ефективність вкладень), та при створенні інвестиційного портфеля з метою максимізації сумарного значення NPV.

     За своїм змістом показник індексу доходності інвестицій схожий на сучасний показник рентабельності капіталу (тільки з врахуванням зміни вартості грошей у часі) і справді є одним з показників ефективності інвестиційного проекту.

     Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку. За внутрішню норму прибутку (синоніми: внутрішня норма доходності, внутрішня норма окупності) IRR приймають таке значення коефіцієнта дисконтування г, при якому чиста поточна вартість проекту NPV дорівнює нулю. Тобто IRR можна визначити із рівняння (16) (Додаток Е).

     Внутрішня норма є тією межею, нижче за яку прийняття проекту не є доцільним, оскільки за цією межею проект дає від’ємну загальну прибутковість. Значення IRR, розраховане для даного проекту, має порівнюватися з нормативним рівнем прибутковості, який часто називають бар'єрним коефіцієнтом HR (Hardle Rate), розрахованим для проектів такого типу.

     IRR > HR - проект слід прийняти;

     IRR < HR - проект приймати не слід; 

     IRR = HR - можна прийняти будь-яке рішення.

     При порівнянні кількох альтернативних проектів кращим слід вважати той, що має найбільше значення внутрішньої норми прибутку IRR.

     Достоїнством цього показника можна вважати те, що він враховує втрату цінності надходжень та витрат майбутніх періодів, а недоліками - те, що він не залежить від обсягів інвестування, складність його розрахунку та велику залежність від точності оцінки майбутніх грошових потоків.

     Внаслідок модифікації IRR було отримано метод розрахунку модифікованої внутрішньої норми прибутку (MIRR) (Додаток Б 1.3, формула

(17)).

     Дисконтна ставка, яка прирівнює теперішню вартість цієї кінцевої вартості та теперішню вартість інвестиційних витрат, - модифікована внутрішня норма прибутку. MIRR - кращий індикатор прибутковості проекту, ніж IRR, тому що припускає, що всі грошові надходження реінвестуються під вартість капіталу.

     Слід відзначити, що показники внутрішньої норми прибутку та модифікованої внутрішньої норми прибутку за своїм змістом не є показниками ефективності, оскільки не відображають головної сутності ефективності - відношення результату до витрат на його досягнення.

     Метод розрахунку дисконтованого терміну окупності. Період окупності можна також визначити з урахуванням зміни вартості грошей з часом. Дисконтований термін окупності (DPP) - це проміжок часу, за який чисті приведені доходи дорівнюватимуть обсягу інвестицій. Для розрахунку дисконтованого терміну окупності необхідно розв'язати рівняння (18) (Додаток Б 1.3).

     Слід зазначити, що термін окупності має бути меншим за інвестиційний цикл.

     Головною перевагою застосування методів дисконтування при оцінці інвестиційних проектів є те, що всі показники враховують зміну вартості грошей з часом - гривня, одержана сьогодні, коштує більше, ніж гривня, яку

     ми одержимо в майбутньому, з часом гроші втрачають свою цінність. Єдиною проблемою, що може виникнути при оцінці інвестиційних проектів за допомогою динамічних методів, на наш погляд, є визначення ставки дисконту.

     Відсутність в радянські часи фінансового та інвестиційного ринків обумовила відсутність фінансових інвестицій. В умовах адміністративно-командної економіки мали місце лише реальні інвестиції (тобто безпосередньо у виробництво), що мали назву капітальних вкладень (витрат на збільшення та удосконалення основних фондів). Через це за часів планово-директивної системи господарювання основним оціночним показником результативності інвестицій була ефективність капітальних вкладень як основної складової інвестицій.

     В умовах ринкової економіки наявність фінансових та реальних інвестицій, здійснення яких передбачає обґрунтування у вигляді інвестиційного проекту, спричинила виникнення показника ефективності інвестиційного проекту.

 

      2. ОЦІНКА ТА МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ

     ПРОЕКТІВ НА РИНКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

2.1 Визначення джерел фінансування діяльності телекомунікаційних підприємств 

     Аналіз джерел фінансування діяльності ВАТ “Укртелеком” передбачає чітке розмежовування трьох її видів:

     1. операційна (поточна) діяльність;

     2. інвестиційна діяльність;

     3. фінансова діяльність.

     Поточна діяльність ВАТ “Укртелеком” полягає в задоволенні суспільних потреб в телекомунікаційних послугах через надання послуг телефонного зв’язку, будівництво і технічне обслуговування телекомунікаційних мереж, технічне обслуговування та експлуатацію засобів зв’язку.

     Інвестиційна діяльність ВАТ “Укртелеком” передбачає реалізацію інвестиційних проектів з метою розвитку підприємства за певних напрямків.

     Фінансова діяльність ВАТ ‘Укртелеком” передбачає випуск та реалізацію цінних паперів таких як акції, облігації, опціони, лізингову діяльність, придбання та володіння часткою статутного фонду інших товариств.

     Джерелом фінансування операційної діяльності ВАТ “Укртелеком” є виручка від реалізації, яка складається із собівартості реалізованої продукції як результату відновлення витрат на здійснення послуг зв'язку, що використовується на фінансування подальшого виробництва в незмінному обсязі, та прибутку, що може використовуватися на розширене виробництво.

     Джерелом фінансування інвестиційної діяльності зазвичай є прибуток, ^а також можуть використовуватися кошти сторонніх інвесторів у вигляді залучених та позикових коштів.

     Для    фінансування   фінансової   діяльності   ВАТ   “Укртелеком”

використовуються власний акціонерний капітал, залучені та позикові кошти, розмір яких обмежений статутним фондом підприємства [5].

     Необхідність проведення реструктуризації в галузі зв’язку з метою адаптації Українського об’єднання  електрозв’язку  до ринкових умов було визначено Указом Президента України від 19.08.97 р. „Про заходи щодо реалізації державної політики в сфері природних монополій" [3]. Програма реструктуризації Українського об’єднання  електрозв’язку “Укртелеком” [21] затверджена постановою Кабінету Міністрів від 04.01.1998 р. №1. Реалізація програми реструктуризації об’єднання “Укртелеком” передбачала створити необхідні умови для перетворення державних операторів зв’язку в орієнтовану на споживача конкурентоспроможну компанію з ефективною структурою управління і сучасним кваліфікованим менеджментом (у першу чергу - фінансовим).

     У процесі реструктуризації було проведено відокремлення непрофільних структур. ОПЕЗ “Дніпротелеком” згідно Програми реструктуризації Українського об'єднання електрозв’язку “Укртелеком” реорганізовано в Дніпропетровську дирекцію Українського державного підприємства електрозв’язку (УДПЕЗ) “Укртелеком” (далі Дирекція) з правами філії. Організаційна структура Дніпропетровської дирекції УДПЕЗ “Укртелеком” зображена в (Додатку В 2.1).

     Дирекція є відокремленим підрозділом (філією) УДПЕЗ “Укртелеком”, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені УДПЕЗ “Укртелеком” астину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва в межах повноважень, закріплених Положенням про Дніпропетровську дирекцію.

     На базі реорганізованих районних та міських вузлів електрозв'язку створено центри технічної експлуатації. На базі об'єднаних Павлоградського та Криничанського ЕТВЗ створено центр технічної експлуатації сільських з’єднувальних ліній, на базі існуючих філіалів за рахунок їх об’єднання -центр    електрозв’язку.    Створено    центр    комп’ютерних    технологій  

Дніпропетровської дирекції “Укртелеком”.

     Одним із напрямків розвитку Укртелекому  в період реструктуризації було передбачено  впровадження єдиної системи кошторисного фінансування філій та створення  механізму концентрації коштів на фінансування інвестиційних програм.

     Кошторис (по загальноприйнятому визначенню) - це фінансова або кількісна відомість, звіт доходів і витрат, підготовлений і прийнятий на визначений період, що містить свідчення про політику, що проводиться протягом даного періоду для досягнення конкретної цілі. Кошторис може включати доходи, витрати і вкладення капіталу.

     Кошторисне  фінансування філій впроваджено  в Укртелекомі з метою раціонального  використання матеріальних і трудових ресурсів, підвищення ефективності роботи філій та впорядкування платіжних відносин між УДПЕЗ “Укртелеком”, філіями (регіональними дирекціями) та структурними підрозділами (центрами).

     Для складання бюджету Дирекції проводиться  аналіз і планування грошових потоків  кожного із структурних підрозділів  і Дирекції загалом. Грошовий потік  являє собою систему надходження коштів і реальної можливості їх витрачати на різноманітну діяльність Дирекції.