Інноваційні явища україномовного Інтернету

Більшість запозичень потрапляє до української мови шляхом транскрипції англійського прототипу, тобто імітації звукової форми англійського слова: його записують українськими літерами (хот-дог, рімейк, сіквел). Рідше використовується транслітерація – імітація графічної форми (ксерокс, дербі, клерк). Менш поширеним способом запозичення є калькування, тобто покомпонентний переклад. Розпізнати іншомовну природу калькованої одиниці здебільшого можуть тільки ті, хто достатньо добре володіє іноземною мовою, більшістю користувачів вона сприймається як органічний елемент рідної мови: відмивання грошей (від англ. money laundering); працеголік (від англ. workaholic), наживо (від англ. live) тощо.

Різновидом лексичних запозичень є розширення семантики питомих українських слів чи натуралізованих в українській мові запозичень (так зване семантичне калькування). Прикладом може бути іменник виклик, що під впливом англійського слова challenge – «виклик» набув значення «суспільно значуще завдання, що потребує нагального вирішення». Слово пірат, яке має давній стаж в українській мові в значенні «морський розбійник», під впливом англійського неологізму pirate набуло додаткового значення – «той, хто незаконно виготовляє чи використовує копії друкованих чи електронних продуктів, аудіо- та відеозаписів тощо для отримання прибутків» [1, с. 81].

Іншомовні лексичні вкраплення створюють сприятливий ґрунт для проникнення граматичних англізмів. Найпомітнішим явищем є невідмінюваність слів, що зберігають англійську орфографію: «Кожен сьомий українець обирає Lada»; «Легко з Nokia» (реклама). Найчастіше в ролі орфографічно гетерогенного елемента виступає власна назва. Латинська графіка представлена не тільки в назвах іноземних фірм. Записані латиною найчастіше англійські назви мають багато підприємств, створених в Україні.

Під впливом англійської мови набуває дедалі більшого поширення атрибутивне використання іменника в препозиції до означуваного слова: SMS знайомства, Java програміст, офіс менеджер, високоякісний dial-up доступ, он-лайн магазин тощо. При цьому атрибутивний елемент може залишатися в латиноалфавітній формі чи бути орфографічно українізованим. Тому в багатьох випадках провести чітку межу між змішуванням і перемиканням кодів непросто. Характерним прикладом змішування кодів є застосування англійської флексії -’s (показника присвійного відмінка) у назві ресторану швидкого обслуговування «Ростик’с» – буквально «той, що належить Ростикові». Немає сумніву, що українська назва є структурним запозиченням, прототипом якого стала всесвітньо відома торгова марка McDonald’s [1].

Значна інтенсивність іншомовних запозичень, інноваційних явищ різноманітного походження, частина яких потрапляє в текст в орфографічно неадаптованому вигляді, розхитує мовну норму, знижує поріг чутливості до її порушень. Водночас цей процес дає значний імпульс оновленню й збагаченню лексичного складу української мови, розвиткові словотвірної й граматичної систем, загальному зростанню її ресурсу та розширенню функціональної сфери.

Отже, поняття неологізму є історично змінним, тобто статус неологізму того чи іншого слова є тимчасовим і воно його поступово втрачає у процесі функціонального закріплення в лексико-семантичній системі мови. Внаслідок цього не завжди легко визначити ступінь “новизни” слова, окреслити його часові рамки. Неологізми – це слова, які утворюються в мові разом із виникненням в об’єктивному світі нового поняття (нової реалії) і які реалізують номінативну функцію слова.

Основними ознаками, які засвідчують процес інтенсивного входження нового слова в лексичну систему мови, є: його висока частотність уживання; використання в текстах різних жанрів і різної стильової належності; словотвірна активність, здатність виступати мотиваційною базою для творення похідних слів; закріплення за ним нових значень і переносних уживань; здатність уступати в синтагматичні зв’язки з іншими словами.

Основними факторами, що спричиняють утворення неологізмів є: позамовний (екстралінгвальний) - потреба дати назви новим предметам і явищам: дисплей, принтер, йогурт, гіпсокартон, клонування; внутрішньомовний (інтралінгвальний) – для заміни попередніх найменувань новими, зумовленої різними чинниками – тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, з причин соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру та інше, напр.: компакт замість компакт-диск, теракт замість терористичний акт, літак замість аероплан, мобільник замість мобільний телефон.

 

 

 

 

 

1.2. Класифікація неологізмів

 

Неологізми класифікуються або за логіко-семантичними ознаками або за способами словотвору. Класифікація останнього типу є підґрунтям багатьох сучасних досліджень лексики.

Неологізми за логіко-семантичними ознаками – це неологізми загальномовні, які перебувають в регулярному використанні носіями мови, які в свою чергу, поділяються на лексичні, семантичні, стилістичні, термінологічні.

Неологізми класифікуються за способами словотвору поділяють на:

- фонологічні неологізми – неологізми, які утворюються з окремих звуків та представляють собою конфігурації з цих звуків. Інколи такі слова називають «штучними.» Такі неологізми віднесені до «сильних неологізмів», оскільки мають найвищий рівень конотації новизни, який пояснюється незвиклістю та свіжістю їх форм;

- запозичення;

- семантичні неологізми – слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. Вчені виділяють два різновиди таких неологізмів:  а) слова, що повністю змінюють своє значення, втрачаючи всі властиві їм раніше; б) слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант при збереженні всіх попередніх.

- синтаксичні неологізми – слова, які утворюються шляхом комбінації існуючих в мові знаків (словотвір) [9, c. 10].

Власне неологізми поділяються на групи за характером їх виникання та способом входження в мову. Відповідно до цього розрізняємо неологізми-новотвори і неологізми-входження.

Серед неологізмів-новотворів виділяються: а) лексичні неологізми, що виступають назвами нових реалій і створені на основі української лексики за допомогою питомих чи інтернаціональних суфіксів; б) семантичні неологізми, або неологізми-значення; вони виникають як результат “внутрішньослівної семантичної деривації на основі … переносів найменувань” [24].

Неологізми-входження  – це так звані “відносні” неологізми. Вони бувають двох типів – внутрішні і зовнішні.

Внутрішні входження – результат міграційних процесів від периферії до центру всередині лексичної системи мови. Це слова, які давно існували у мові і належали колись до її активного фонду, але з часом відійшли на периферію, а сьогодні внаслідок їх актуалізації розширили сферу свого функціонування. Сюди ж зараховуємо і слова-терміни, що вийшли за межі терміносистем і побутують у мовленні неспеціалістів [24].

Зовнішні входження, або етранжизми (Ю. Шевельов), – це запозичення з інших мов, що активно проникають в українську мову безпосередньо або за посередництвом інших мов.

Згідно А. С. Шмир та Д. В. Шпильова неологізми класифікуються за такими ознаками: за джерелом формування; за призначенням  (див. таблиця 1.1.) [46, c. 18].                                                            

Таблиця 1.1. Класифікація неологізмів

Ознаки	Види	Приклад
І. За джерелом формуван-ня	1) Лексичні неологізми - нові слова, створені по моделям (афіксальна модель, словоскладення, конверсія, реверсія, словозлиття, скорочення) за допомогою вже існуючих або запозичених з інших мов слів;	сonsumerism - боротьба споживачів за якість товарів і послуг; price-list - перелік цін на всі товари та послуги (а також на акції, цінні папери).
	2) Семантичні неологізми, (слова, значення  яких вже відоме, але в результаті  останніх мовних змін набули  нового значення);	mackintosh - плащ, непромокальне пальто, але в силу останніх подій mackintosh - комп’ютер фірми «Apple».
	3) Авторські, індивідуально-стилістичні  неологізми нововводяться авторами  у текстах для надання індивідуальності  та манерності (окказіоналізми). Такі  неологізми не існують поза  конкретним контекстом. Але в  засобах масової інформації використовуються досить рідко.	Gillyweed - зяброводості (синьо-зелена рослина, що надає можливість перебувати під водою довгий час). Слово було створене та використане Дж. Роулинг у книзі «Гаррі Поттер».
ІІ. За призначе-нням	1) Нове позначення неіснуючих раніше предметів, явищ і понять. Їх поява обумовлена появою самих об’єктів;	hard drive - вінчестер, жорсткий диск; spam - небажані електронні листи та повідомлення.
	2) Власні назви для нових створених  предметів;	Sony, Apple.
	3) Для більш короткого або виразного позначення;	Leasing, PR- company.
	4) Для досягнення художнього ефекту.	VIP-місця.

За О. Пономарів неологізми бувають:

1. Загальномовні називають поняття, тобто виконують номінативну функцію, отже, є нейтральними.

2. Індивідуальні (авторські, оказіональні) можна вважати стилістичними, оскільки їхня поява пов’язана з наданням ж нової назви не новому поняттю, а  такому, яке вже має словесне позначення в мові.

3. Лексичні – новотвори, що називають нові поняття.

4. Семантичні – слова, що тривалий час перебували в пасиві лексичного складу [29].

Більш детально зупинимося на індивідуально-авторських неологізмах. Індивідуально-авторський неологізм – незвичне, здебільшого експресивно забарвлене слово, утворене на основі наявного в мові слова або словосполучення, іноді з порушенням законів словотворення чи мовної норми, що існує лише в певному контексті, в якому воно виникло. Авторські неологізми зіставляються зі словами загальномовними, від неологізмів відрізняються тим, що зберігають свою новизну, незалежно від реального часу їх утворення. Оказіоналізм не залежить від часу свого існування, тоді як неологізм може втрачати свою новизну, переходячи чи до активної, чи до пасивної лексики.

На відміну від неологізму, який належить до сфери мови, авторський новотвір існує лише у мовленні, у певній ситуації спілкування. Оказіоналізм характеризується залежністю від контексту, створеного конкретним автором, у конкретній комунікативній ситуації, з метою експресивно-стилістичного впливу на адресата мовлення, через незвичність, новизну та ненормативність таких слів, спричинену авторським переосмисленням норм словотвору сучасної мови.

Індивідуально-авторські неологізми характеризуються невідтворюваністю, ненормативністю. Творяться такі лексеми переважно морфологічними способами словотвору: префіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним тощо:

анти+премія← премія

лабіринтн + ість ← лабіринтний

Пушкарьов(о) + манія ← Пушкарьова

мобіл(о)+фобія←мобілка

диск+о+крут(ити) [13].

Наведемо приклади авторських неологізмів: зненавидь (М.Вінграновський); журбота, засмута, білогруддя, чорнобров’я (І. Драч); паверх, паниз, нажиття (В.Стус); зубоскреготати (фразеол. скреготати зубами), кровопивствувати (фразеол. пити кров); приповість (приказка), бабота (жіноцтво); абстрактно-безглуздо-філософський висновок, єфрейторсько-унтер-офіцерський світогляд, довколаклумбисідательствующі (П. Загребельний) [53]; байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий (М. Старицький); провесна, промінь (Л. Українка).

Серед авторських неологізмів помітна велика кількість саме дієслів, утворених префіксальним способом. Дієслова, можливо, не нові, але доданий до них префікс увиразнює їх: звазелінений, оприсутнювати, відпастушились, знетворене, заянголила, догіркувати, схарапуджено, зоднаковіли, споночіла, змурашена, оскіфлений, закалюжені [42].

Однак є тенденція не лише до вживання дієслів із префіксами, але й іменників з цією частиною слова – нериторика, надеротика, безхліб’я, прабілість, пресвітлість, роззнайомлення.

Щодо прикметників, то в сучасній літературі спостерігається тенденція до надвживання прикладкових конструкцій прикметників за принципом поетичної (оригінальної) сполучуваності, які характеризують колірні та смакові властивості предметів. Майже у кожного літератора є такі новотвори: брудно-зелена, прозоро-червоні, ясно-сірий, золотаво-мідний, кришталево-чисто, незрівнянно-дзвінко, ніжноблакитний, білосліпучий, свинцево-сизий, сліпучо-балакучий, кольорово-бідна, прозоро-слюдаті, безбарвно-вицвіла, солоно-зимовий, зелено-гостинні, урочисто-барвисті та ін. Використовуються також неологізми, які мають у собі художній прийом – оксюморон: знущально-доброзичливе та явище параномазії: усеїдно-всеїдливий, оплачених-оплаканих.

Серед проаналізованих слів варто звернути увагу також на такі специфічні утворення, як похідний прислівник від слова “силует” – силуетно. Привертає увагу прислівник “сюніч”. Надоригінальним можна вважати такі лексичні інновації, як “впавутинення дівчинки”, “без цивілі”, “кентавріада” за аналогією до “олімпіада”, “людинятина”, “людинина” “телятина”, “курятина”, “свинина”, “сувереншовінізм”.

Як бачимо, і письменники, і поети активно використовують неологізми. Звичайно, все залежить від авторського стилю, авторського бачення, і спосіб мислення творчих людей просто неможливо підігнати під якісь рамки. Тому досить важко групувати нові слова й виділити певні тенденції їх творення і функціонування.

У мовленні авторські слова виконують такі функції: називну – називають предмети, явища, процеси навколишньої дійсності, а також стилістичну – привертають увагу читача до тексту, передають оцінку автора до того, про що він говорить.

Розглянемо основні шляхи реалізації словотворчого потенціалу української мови для забезпечення найменування нових реалій життя. Hайбільш регулярно лексичний склад сучасної української літературної мови поповнюється похідними, утвореними за допомогою морфологічного способу словотвору, який є продуктивним як для новотворів на базі власне української лексики, так і для словотвірної адаптації слів-запозичень. Переважна більшість нових слів (майже 81%) є наслідком морфологічного творення, а 19% – семантичні неологізми. Система словотворення активно “реагує” на своєрідне соціальне замовлення, на щоденну потребу номінувати щось нове. Серед функцій словотворення (номінативної, конструктивної, компресивної, експресивної та стилістичної) особливо активною є номінативна [24].