Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2014 в 09:33, творческая работа

Краткое описание

Рідна культура, як батько і мати, повинна стати невід'ємною частиною душі дитини, початком, що породжує особистість.
Зараз до нас поступово повертається національна пам'ять, і ми по-новому починаємо ставитися до старовинних свят, фольклору, в яких народ залишив саме цінне з своїх культурних здобутків.
Даний досвід роботи допоможе залучити дітей до народної культури свого народу. Завдяки цьому у дітей сформується уявлення про українську культурі. На заняттях вони ознайомляться з виробами народного мистецтва, з традиційними святами, іграми, піснями, потешками, казками, загадками.

Вложенные файлы: 1 файл

Досвід роботи.docx

— 3.57 Мб (Скачать файл)

Знайомити дітей з різновидами сучасних іграшок, їхніми назвами, діями з ними, правилами користування (лялька, котик, собачка, качечка, гусочка, курочка, півник, корівка, кізонька, свинка, зайчик, білочка, ведмедик, лисичка, машина, м'яч, кубик, цеглинка, мозаїка, конструктор, пірамідка, брязкальце, барабан тощо).

Ознайомити з українською народною іграшкою (назва, характерні особливості). Вчити милуватися іграшками, виготовленими умілими руками для найменших, маніпулювати ними (посвистіти у свищик, подмухати в сопілочку, постукати у брязкальце, покотити писанку, поколихати солом'яну лялечку, відкрити і закрити бочечку, погойдати дерев'яне чи плетене з лози ліжечко, погладити глиняного коника, собачку, півника, козлика тощо).

Розглянути ляльку в українському вбранні (вишита сорочка, спідничка, фартушок, пояс, червоні чобітки, віночок зі стрічками), помилуватися нею, погратися.

Слухати і наспівувати за дорослими:

• 2—3 колисаночки (наприклад: «Котику сіренький», «Люлі, люлі, люлі», «Ходить кіт по горі», «Ой ну, котик; котик», «А-а, котик!», «Ой ну, люлі, на горі», «Ой ну, люлі, люлі», «Ой кіт-воркіт», «Ой ну, котів, котів два» та ін.).

Розучувати з дітьми дитячі пісеньки, забавлянки, віршики, заклички. Викликати у дітей позитивні емоції, бажання рухами та діями відгукуватися на їхній зміст:

  • 4—5 дитячих пісеньки, потішки, забавлянки (наприклад: «ладки-ла- дусі», «Сорока-ворона», «Гоп-гоп, гу-ту-ту», «Печу, печу хлібчик», «Оцей хлопчик», «Диби, диби», «Я Коза-Дереза», «Я Колобок, Колобок», «Гайда- ша, гайда-ша», «Я маленький хлопчик», «Сонечко», «Дрібушечки», «Кую, кую чобіток», «Кую, кую ніжку», «Летів горобчик жив, жив» «Українка я маленька», «Зайчику, зайчику» та ін.);
  • 2—3 заклички («Вийди, вийди, сонечко», «Іди, іди, дощику», «Виглянь, виглянь, сонечко», «водичко, водичко», «Не йди, не йди, дощику», «Ой, вітре, вітроньку!» та інші).

Вчити імітувати та наслідувати рухи дорослих - під час читання дитячих пісеньок, віршиків, потішок, забавлянок. Розвивати чуття до колискових пісень, дитячих забавлянок. Виховувати інтерес до малих жанрів українського фольклору.

В іграх, під час ігор-занять та розваг вчити дітей простих елементів народного танцю (плескання в долоньки, повороти кистей рук, кружляння «човником», тупання виставленою вперед п'яткою, тупання двома ніжками, «пружинка», біг зграйкою, повороти голівки тощо). Викликати бажання брати участь у народних танцях. Закріплювати вміння починати та закінчувати рухи одночасно з музичним супроводом, узгоджувати зміни рухів зі змінами характеру музики. Виховувати позитивні емоції під час виконання простих рухів народного танцю.

Вчити дітей розуміти зміст коротеньких народних («Дід та Баба», «Ріпка», «Коза-Дереза», «Колобок», «Рукавичка» та інші) та авторських казок, використовуючи яскраве унаочнення (ілюстрації, фланелеграф, різні види театрів: настільний, картонажний, пальчиковий, ляльковий). Викликати в дітей співчуття героям казок, бажання висловлюватися, наслідувати словами, фразами, реченнями, образними виразами, повторами з казки. Залучати дітей до показу дій (з іграшками, персонажами казок) за змістом казки при повторному розповіданні. Створювати умови для виникнення гри-драматизації за змістом відомої казки (наявність атрибутів, декорацій, костюмів тощо).

Читати дітям коротенькі віршики, оповідання, пісні українських авторів (П. Воронько, Г. Бойко, Н. Забіла, Т. Коломієць та ін.) з доступними дитячому розумінню сюжетами: про іграшки, ігрові дії, життя дітей, рідну природу, свята. Спонукати до повторення фраз, речень, відповідей на запитання емоційно-жестовою мовою.

Навчити дітей вітань до днів народження, Новорічного свята, свята мами. Виховувати радісне сприймання свят, бажання готуватися до них, разом з дорослими брати участь у виготовленні подарунків дітям- іменинникам, мамам, вихователям, няням.

Вчити дітей спілкуватися українською мовою, вживати українські

слова. Формувати навички культури мовлення у дітей (говорити спокійно, не кричати, в міру голосно, не перебивати іншу дитину, вживати ввічливі слова, вирази чемного звертання, подяки, слова вітання).

Молодший дошкільний вік (4 – й рік життя)

Розширити знання дітей про свою сім'ю, рідну домівку, де їм завжди добре і затишно, де про них гарно піклуються і люблять мама, тато, дідусь та бабуся. Закріпити знання про повне ім'я, по батькові, прізвище своє та інших членів сім'ї, домашню адресу. Формувати вміння звертатися до членів сім'ї ввічливо, охоче виконувати їхні бажання, прохання, доручення, пропонувати свою допомогу, не заважати, коли дорослі зайняті, виражати радість від успіхів та співчуття близьким, коли вони стомлені, схвильовані, засмучені. Розповідати про роль кожного члена сім'ї, його обов'язки.

Дати уявлення про сімейні свята, у яких беруть участь всі члени сім'ї

(день народження, святого Миколая, Новий рік, колядки, щедрівки, свято Мами, веснянки, Великдень  тощо). Вчити готувати вітання та подарунки до свята, ввічливо дарувати їх один одному, своїм близьким, рідним. Виховувати чуйне ставлення до близьких людей, бажання робити для них приємне.

Розширити уявлення дітей про батьківську домівку, таку теплу, затишну, любу, де завжди добре, весело, спокійно, де тебе чекають із дитячого садочка і всі люблять. Познайомити дітей з основними предметами побуту та вжитку, якими облаштована їхня домівка (стіл, стільці, шафа, диван, ліжко, телевізор, холодильник, пилосос, праска, пральна машина, газова плита, предмети постільної білизни, вишиті рушники, серветки тощо). Вчити розпізнавати ці предмети (з натури чи на предметних картинках), правильно називати їхні (у розмовній мові, грі «Чарівний мішечок» тощо), знати їхнє призначення, вміти користуватися ними.

Звертати увагу дітей на звичаї українського народу прикрашати свою домівку вишивками, розписом, картинами, фотографіями своїх членів сім'ї, близьких.

Дати дітям знання про назву селища (села, міста), в якому вони живуть і на якій розташований улюблений дитячий садок — друга домівка, де кожну дитину чекають діти, вихователі, няня, а також — веселі ігри, забави, нова іграшка, цікава казочка, нова вистава, прогулянка у куточок лісу чи саду, гарний подарунок від діток та вихователя на день народження, смачненькі обіди та багато чого іншого. Тут діти вчаться гратися спільними іграшками, ділитися ними і всім тим, що приносять з дому (цукерки, печиво, яблуко, апельсин), дружно прибирати іграшки на місця тощо.

Ознайомити дітей з будинками і спорудами, які знаходяться поблизу дитячого садка, їхнім призначенням, національним оздобленням. Запропонувати розглянути і назвати вироби місцевих умільців (вишивки, вироби з соломи, лози, дерева, глини, хутра, ниток, скла, тканини, тіста, художні вироби тощо), якщо є можливість обмацати їх, приміряти, прикласти, обіграти, скуштувати (наприклад, вироби з тіста). Вчити дітей з повагою ставитися до людей різних професій, результатів їхньої праці. Знайомити дітей з народними звичаями, святами, які святкує рідне селище (село, місто), весь український народ. Брати посильну участь у підготовці до свят.

Продовжувати розвивати інтерес до зразків народної творчості, дитячого фольклору. Розучити з дітьми:

  • 3—4 коротеньких колискові пісні (наприклад: «Котик волохатий», «Люлі, люлі, люлешику», «Ходить кіт по горі», «Спи, моя дитино», «Ой, ну, люлі коточок», «Ой ну, люлі, люлі», «Ой ходить сон коло вікон» та інші; складати та співати з дітьми доступні їм і короткі за змістом авторські пісні);
  • 5—6 дитячих потішок, забавлянок, пісеньок (наприклад: «Я — коза», «Падки, ладусі, ладусі», «По дорозі жук, жук», «Я маленька дівонька», « Труби, Грицю, в рукавицю», «Ладки-ладки», «Дощик», «Сопілка», Ой, сніжку ти, сніжку білесенький», «Ой чук, чук, чук» та інші);
  • 2—3 одно-, дворядкові скоромовки (наприклад: «Маша миє милом руки», «Саша їв смачненьку кашку і розбив маленьку чашку», «Вийшла мишка-шкряботушка із нори, в шкряботушки хвіст і вушка догори», «Плакав котик, бо болів животик, якби не болів животик, не плакав би котик», «Лис у лісі заховався, ліс лиса схопив», «Де, вороно-каракороно, ти була? Що, вороно-каркороно, принесла?» та інші);
  • чистомовку типу:

«За-за-за — йде до нас коза;

зу-зу-зу — я пасу козу;

зі-зі-зі — несу травичку козі;

зо-зо-зо — не мекай, козо!

Зи-зи-зи — десь нема кози;

зу-зу-зу — ми знайшли козу».

  • 2—3 закалички (наприклад: «Вийди, вийди, сонечко», «Іди, іди, дощику», «Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко», «Дощику, дощику, перестань», «Павлику-равлику», «Не йди, не йди, дощику» та інші);
  • 2—3 мирилки (наприклад: «Мир-ми-ром», «Не сварітеся», «Мирись- мирись»).

Вчити в невимушеній формі запам'ятовувати 4—5 коротеньких віршиків дитячих авторів (Н. Забіла, П. Воронько, Г. Бойко, А. Малишко,

Т. Коломієць) про одяг, взуття, овочі, фрукти, іграшки, рослини, тварини, передаючи відповідну інтонацію, жести, міміку. Слухати та розповідати українські народні казки, розігрувати їх за ролями, використовуючи яскраві декорації, атрибути, костюми чи їхні елементи, вміти співчувати героям казки, оцінювати їхню поведінку та вчинки (наприклад, українські народні казки: «Вовк та семеро козенят», «Лисичка і Журавель», «Рукавичка», «Півник і двоє мишенят», «Коза-Дереза», «Котик і Півник», «Івасик-Телесик» та інші).

Вчити дітей народних дитячих ігор з нескладними ігровими правилами та змістом (наприклад: «А-а-а, коточок украв у Баби клубочок», «Коровай», «Подоляночка», «Іде, іде Дід», «їду їду», «Іваночку, покинь схованочку», «У нашого Омелька», «Квочка», «Ворота», «Панас», «Дрібу, дрібу, дрібушечки» та інші).

Виховувати вміння грати разом, переживати за кінцевий результат гри. Широко використовувати атрибутику, практикувати авторські ігри для дітей.

Познайомити дітей із сучасними іграшками, їхніми назвами, призначенням, порівняти сучасні іграшки з різновидами народних (свищики, сопілка, бубон, пташка, коник, свинка, писанка, козлик, дерев'яні бочечки, ложки, лялечки з соломи і тканини). Вчити дітей правил гри з народними іграшками, обережним ставленням до них (не такі міцні, можуть побитися, малі за розміром, гратися по черзі, не кидати, ставити на місце обережно, не брати до рота, мити після ігор з ними тощо), правильно називати їх та інші характерні особливості. Виховувати інтерес до народних іграшок.

Звернути увагу на український одяг для хлопчиків та дівчаток. Ознайомити з віночком та стрічками до нього (назви знайомих квітів, колір стрічок). Дати можливість дівчаткам приміряти віночок, обіграти його у грі «Подоляночка», помилуватися у дзеркалі. Розглянути вишивки на сорочках дівчинки і хлопчика, порівняти їх (добір ниток, візерунків, кольорів, місце розташування вишивок). Помилуватися ними, прикласти до себе, подивитися у дзеркало. Продовжувати вчити дітей називати основні предмети жіночого та чоловічого одягу (сорочка, спідниця, фартушок, пояс, намисто, віночок, хустка шаровари, шапка, пояс).

Ознайомити дітей з традиціями української національної кухні. Дати елементарні знання про українську їжу, назви страв, які полюбляють діти та дорослі (борщ, каша, вареники, пампушки, пиріжки, млинці тощо).

Ознайомити дітей з українськими традиціями святкування свята урожаю, Нового року, свята мами. Розвивати радісне передчуття свята, переживання його: вчити старанно віршики про осінь, овочі, фрукти, ялинку і Діда Мороза, колядки і щедрівки, про маму.

Виконувати нескладні рухи українських таночків (плескання тупання, «пружинка», «човник», біг у парах, виставляння ніжки вперед, кружляння, присідання тощо).

Організовувати спілкування дітей рідною українською мовою. Навчати правил мовного етикету: познайомити з найпростішими формами вітання («Добрий день», «Доброго ранку», «Привіт»), звертання, прохання, подяки. Вчити розмовляти з дорослими та ровесниками невимушено, в міру голосно, без крику, не перебиваючи та додержуючись відповідної інтонації.

Молодший дошкільний вік (5 – й рік життя)

Розширити знання дітей про сім'ю: склад, взаємини, професії. Виховувати свідоме ставлення до обов'язків усіх членів сім'ї. Сформувати у дітей поняття про те, що сім'я — це найближчі і найрідніші нам люди, серед яких ми живемо. Розвивати у них цікавість до символічного значення імені тата, мами, бабусі, дідуся, братика чи сестрички, свого власного.

Дати знання про сімейні свята (дні народження, святого Миколая, Новий рік, Різдво, Мамине свято, Великдень, веснянки, Івана Купала, Спаса та інші), до яких готуються всі члени сім'ї (прибирають у хаті, вивішують вишиті рушники, готують смачні страви, чекають гостей, готують подарунки, вітання, іменинний торт тощо). Виховувати повагу до рідних, любов і ніжність, ввічливість, тактовність у спілкуванні з ними бажання допомогти, поспівчувати, коли з них хтось хворий, стомлений тощо.

Розширити знання дітей про батьківський дім, у якому народилися і живуть усі члени сім'ї. Він завжди теплий, привітний. У ньому мешкають найрідніші тобі люди, які щоденно підтримують тут чистоту і порядок, дбають один про одного. У кожного члена сім'ї є свої речі у домі, кімната, ліжко.

У дитини теж є своє ліжечко, стільчик, полиця у шафі, улюблений ігровий куточок, у якому вона завжди дотримується чистоти і порядку.

Дати дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір, літню кухню, ґанок, веранду), надвірні приміщення (хлів, клуню, причепу), криницю, тин (огорожу, пліт, паркан), садок, квітник, город біля хати. Розширити знання дітей про інтер'єр сільської хати (піч, лави, стіл, стільці, мисник, ікони в рушниках, скриня, ліжко або лежанка, рушники, килими, рядна, глиняний посуд). Знайомити дітей з мистецтвом вишивання, плетіння з лози, різьблення, випилювання, гончарства (іншими ремеслами свого регіону). Виховувати бережне ставлення до результатів праці цих майстрів.

Информация о работе Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі