Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі

3. Які реліквії передавали батьки дітям із покоління в покоління?

4. Яке слово складається з семи однакових літер?

(Сім'я)

5. Підійшла одна людина до другої й каже: «Ти мені син, а я тобі не батько». Хто вона?

(Мати)

II конкурс — «Народ скаже, як зав'яже».

Діти повинні пригадати якнайбільше прислів'їв та приказок про родину.

Ш конкурс — «Загадкова гостя».

Ведучий запитує дітей: «До кого в сім’ї можна звернутися за мудрою порадою, хто гарно готує, пече пироги, співає красивих пісень і знає багато казок?».

(Бабуся)

До кімнати заходить бабуся з кошиком, вітається з дітьми, пропонує дітям відгадати, про яку казку йде мова.

1. «Послухалася Баба, пішла в хижку назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно та й спекла...».

(«Колобок»)

2. «Ішов Дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив Дід...».

(«Рукавичка»)

3. «Котик біг-біг, не здогнав; вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану торбину, та й пішов до лисиччиної хатки...».

(«Котик  і Півник»)

4. «Побіг Вовк мерщій на річку, та до ополонки, та хвіст в ополонку...

— Ловись, — каже, — рибко, велика та велика!..».

(«Лисичка-сестричка  та Вовк-панібрат»)

5. «В одного чоловіка був кіт, та такий старий, що вже не здужав і мишей ловити...».

(«Пан  Коцький»)

6. «Погнала баба і на третій день бичка пасти, сіла та й заснула...».

(«Солом'яний Бичок»)

IV конкурс — «Літературний».

Діти розповідають оповідання або читають вірші про сім'ю, родинні  свята.

V конкурс малюнка.

З кожної команди обирається 3 художники, які повинні правильно намалювати родинне дерево.

Підсумок заняття-вікторини. За кожну правильну відповідь команди отримують фішки, діти самі їх рахують і за більшою кількістю визначається переможець. Бабуся пригощає дітей смачними пиріжками.

 

Чарівний світ Марії Приймаченко

(конспект заняття  з соціально - моральної лінії розвитку

для дітей старшої дошкільної групи)

Мета. Ознайомити дітей із творчістю народної художниці України Марії Приймаченко. Викликати інтерес до творчості народної майстрині, бажання малювати за її творами. Розвивати фантазію, творчість, самостійність, художній смак; виховувати любов до рідного краю та повагу до земляків.

Попередня робота. Екскурсія до місцевого краєзнавчого музею, заняття та бесіди про народно-прикладне мистецтво Київщини, знайомство з відомими земляками.

Обладнання. Портрет М. Приймаченко, репродукції її картин, матеріал для малювання: аркуші паперу певного тону, пензлі, фарби, підставки, серветки, вода.

Хід заняття

(Вихователь заздалегідь  святково прибирає групову кімнату  або світлицю у вигляді галереї  — на стінах вивішуються репродукції  картин М. Приймаченко, її портрет).

Вихователь. Сьогодні я хочу познайомити вас із творчістю нашої талановитої землячки Марії Овксентіївни Приймаченко. Ви вже, мабуть, чули про неї, бачили її картини? (Відповіді дітей).

Сьогодні ми поринемо в дивовижний, чарівний світ Марії Приймаченко, де живуть казкові й неповторні звірі, ростуть красиві та яскраві квіти.

(Вихователь читає  вірш В. Ботіної «Подаруйте дітям казку...»).

Подаруйте дітям казку,

Подаруйте дітям казку,

Подаруйте!

Чарівного диво-птаха

Намалюйте,

Намалюйте буйногривого коня,

Має крила він, під хмарами літа.

Поведіть діток у пишний сад:

Бджілки там гудуть,

Нектар збирають.

Вгору все горох спішить - плететься,

Квіти-оченята розцвітають.

Намалюйте дітям казку!

Пісню намалюйте,

Дивосвіт Марії Приймаченко

Подаруйте!

(Після читання  вірша вихователь звертає увагу  дітей на портрет М. Приймаченко, розповідає про її життєвий  шлях).

Вихователь. Погляньте, діти, ось перед вами портрет художниці. Добре, привітне обличчя, погляд приємних очей, звернених до вас. Очі випромінюють спокій і добро, ласку. Ось проста жінка, що прожила довге і нелегке життя, не закінчувала ні інститутів, ні академій, але все життя дуже любила малювати.

Народилася Марія Приймаченко в Іванківському районі, в селі Болотня. Батько був теслярем, мати з любов'ю займалася вишиванням, і свою любов і вміння передала доньці Марії. Дитинство Марійки було затьмарене страшною хворобою. Дівчинка на довгий час була прикута до ліжка, не могла ходити. Хвороба зробила її самотньою, але дивним цвітом розквітала душа дитини. Любила Марійка і річку, і гай, і поле. А понад усе любила квіти. Отож і малювала їх, скільки душі бажалось. А ще любила малювати звірів. Вони у неї такі різні: добрі й злі, незграбні й симпатичні, вигадані й справжні.

(Вихователь підводить  дітей до репродукцій картин). Часто звірів і птахів Марія Приймаченко малювала в одязі, в чобітках, з людськими обличчями, прикрашаючи все це цяточками, рисочками, квіточками. Крім малювання, Марійка займалася вишиванням, а до своїх малюнків сама творила перші вірші-підписи. Ось такі, наприклад:

1. Коровай, коровай,

Кожному подавай.

Хай люди кушають,

І радіо слушають.

2. Про двох бобрів,

Що не хотіли жити в болоті,

А пішли у садок,

Насадили квіток

І любуються ними.

3. Барабан, баран круторогий

Закрутив собі роги,

Та й гуляє по дорозі.

4. Куріпочки пляшуть і хліб пашуть,

А ви, люди, на цю картину дивіться

І за мир боріться.

5. Косив Ваня конюшину,

Ожидав він дівчину.

6. Журяться рябушки:

А вже скоро зима,

А в нас хати нема.

Обізвався зайчик:

— А я зими не боюся,

У снігу сховаюся.

Ось такі невеличкі віршики придумувала художниця, коли творила. І талант М. Приймаченко помітили. її запросили до Києва, де вона малювала, розписувала глечики та тарелі. В Києві вона зустріла свого майбутнього чоловіка, який згодом загинув на війні. Тому сина Федора Марія виховувала сама, прищепила йому любов до праці і жагу до малювання.

На жаль, Марії Овксентіївни вже немає з нами, але залишилась величезна кількість її картин, які прикрашають різні музеї світу, прославляють нашу рідну землю. її син Федір та внучки шанують пам'ять своєї мами та бабусі, продовжують її справу.

(Після закінчення  розповіді діти разом із вихователем  розглядають картини, виділяють  їх особливості, оформлення, деталі  візерунка. Вихователь пропонує  дітям також стати чарівниками-художниками  та намалювати нових звірів  або квіти, допомагає показом  та порадами, як правильно малювати, надає індивідуальну допомогу  в ході самостійної роботи дошкільників, звертає увагу на кольорову гаму малюнків. В кінці заняття проводиться аналіз дитячих робіт).

Підсумок заняття.

 

 

 

 

 

 

Моя сім 'я

бесіда для дітей молодшого дошкільного віку ( 5 – й рік життя )

Мета. Збагатити знання дітей про сімейні стосунки і реліквії, стимулювати інтерес дітей до історії свого роду. Виховувати бажання піклуватися про членів родини.

Обладнання. Вишитий рушник, вишита сорочка, фотографії рідних, дидактична гра «Дерево роду».

Хід заняття

(Бесіда проводиться  у другій половині дня).

Вихователь. Діти, всі ми з вами належимо до українського народу, який складається з маленьких та великих, дружніх та працьовитих родин. У народі кажуть: «Яка сім'я, такий і я», «Які батьки, такі і діти». Діти, так що ж таке сім'я? І чому так кажуть про сім'ю в народі?

(Відповіді дітей).

Так, малята, правильно. Сім'я — це мама і тато, братик і сестричка, бабуся і дідусь. Кожного дня ви приходите з дитячого садка додому і відчуваєте, з яким нетерпінням вас чекають вдома рідні. І якщо ви будете себе нечемно вести, ображати друзів, то всі подумають, що у ваших родинах всі себе так поводять, що тато і мама такі ж сварливі і невиховані, як і ви, а тому, перш ніж щось робити, подумайте, що інші люди скажуть і як будуть думати про вас і про вашу сім'ю. Треба дбати про свою сім'ю, берегти її. Ось розкажіть мені, а як ви піклуєтеся про своїх рідних, як ви їм допомагаєте?

(Відповіді дітей).

— Так, правильно ви зрозуміли, діти, що кожен у сім'ї має свої обов'язки. І для того, щоб кожен був щасливим, потрібно всім працювати, допомагати один одному і підтримувати один одного.

А ось раніше в Україні мати вважалася головною опікункою сім'ї, тобто людиною, яка оберігала і піклувалася про свою сім'ю. Ось як писав Т. Шевченко:

У нашім раї на землі

Нікого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові. Раніше, а в деяких родинах і в наш час, був звичай — на щастя дарувати вишитий рушник дітям. Цей рушник запишався у дітей і переходив до внуків, як згадка про батьків. А ще дарували вишиту сорочку на добро, на хороше життя.

(Вихователь показує  рушник, вишиту сорочку).

Діти, а чи є у ваших домівках рушники?

(Відповіді дітей).

А ще на згадку про рідних, які жили раніше, залишалися фотографії. Ці фотографії зберігалися в скрині або висіли на стінах у рамках.

(Діти розглядають  фотографи своїх рідних).

А як ви зберігаєте свої фотографії?

(Відповіді дітей).

Після закінчення розмови вихователь пропонує завчити прислів'я:

Який кущ, така й калина,

     Які батьки, така й дитина.

Для закріплення знань дітей про сімейні стосунки проводиться дидактична гра «Дерево роду».

 

 

 

Збережемо красу

Конспект заняття з соціально – моральної лінії розвитку

для дітей

молодшого дошкільного віку ( 5 - рік життя )

Мета. Ознайомити дітей із явищами в неживій природі весною та змінами, що стались у живій природі. Закріпити знання про першу весняну квітку — підсніжних. Дати знання про бережне відношення до природи, квітів-підсніжників, зокрема, ознайомити з Червоною книгою. Розвивати мову, мислення, пам'ять. Виховувати інтерес та любов, естетичне сприйняття оточуючої природи. Виховувати бережне відношення до всього живого. Виховувати інтерес до традицій, звичаїв свого народу.

Обладнання. Магнітофон, запис п'єси П. Чайковського «Березень», голоси птахів, декорації лісу, зайчик-іграшка, горщик з підсніжниками.

Хід заняття

(Звучить магнітофонний  запис п'єси П. Чайковського «Березень», звучать голоси птахів. Лісова галявина, ялинка, дерева, імітація кучугурів; під ялинкою спить лісовичок).

Лісовичок. Ой, лишенько, невже проспав!? Невже проспав? Та ні! Здається, весна без мене ще не наступила. Та хто ж це ходить по моєму лісочку? Хто весело гомонить? Це ж мої знайомі — чомусики. Малята, чому ви забралися у мої володіння? Діти. Хочемо весну зустріти. Лісовичок. Який я щасливий, що цього року побачу разом з вами її прихід. Я покажу вам, як весна на землю приходить, як все оживає, повниться життям!

Завітайте у наш гай,

Завітайте в наше поле.

Вчора поле було голе,

А тепер кругом розмай!

Як радіє комашинка!

Звеселилася травинка!

Все живе життя бажає —

Радо весну зустрічає!

Всім у дружбі треба жить:

Риби, звірі, птиці.

Нам без друзів не прожить,

Ні за що на світі.

Приспіє:

Ні за що, ні за що,

Ні за що на світі! (2р.)

Вірних друзів поважай,

Будь за них в одвіті. Їх в образу не давай,

Ні за що на світі.

Годі спати — час співати!

- Адже, діти, за давнім повір'ям, коли вперше закує зозуля, люди виходять зі своїх домівок і починають водити хороводи, — вітати весну, закликати її. Давайте і ми на моїй галявині поведемо хоровод, покличемо весну. (Хоровод «Потекли струмки, розтялися...»).

Лісовичок. Чи знаєте ви, малята, що в легендах весна приходила до людей із першими весняними квіточками. А чи знаєте, як називаються перші весняні квіточки? Так, дзвоники-підсніжники сповіщали про пробудження від сну. Ось ми можемо це перевірити: якщо, справді, прийшла весна, то на галявині мають відсвічувати порцеляновим блиском ці чудесні квіточки. Ходімо зі мною. Але, що це? Хтось плаче під ялинкою. Та це ж маленький зайчик! Давайте розвеселимо його. (Діти співають забавлянку).