Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі

Знайомити дітей зі скульптурою малих форм, місцевою архітектурою (форма, зовнішній вигляд, розміри, естетичне оформлення, призначення). Організувати виставку малих скульптурних форм у кабінет-музеї «Берегиня». Залучати дітей до декоративного малювання з використанням елементів українського орнаменту, ліплення та аплікації. Радіти кінцевому результату своєї роботи.

Продовжувати формування уявлень дітей про українську кухню, основні національні страви українців (куліш, гарбузяча каша, борщ із пампушками і часником, вареники з сиром, капустою чи картоплею, пиріжки з маком, млинці з медом, сало з часником, узвар, квас тощо). Розповідати дітям про народні ритуали, обряди, звичаї, пов'язані з приготуванням та споживанням їжі, вшануванням хліба (вирощування, збирання, зберігання, випікання), про звичай зустрічати дорогих людей (гостей) хлібом-сіллю на вишитому рушнику тощо. Виховувати бережне ставлення до хліба. Організувати куточок хліба в дошкільному закладі. Вивчити з дітьми вірші про хліб, використовувати фольклорні твори (прислів'я, приказки, легенди, казки тощо). Розповідати про значення багатої, вітамінної їжі українців (читання легенди «Богатирська їжа»), сучасні страви.

Виховувати вміння дітей накривати на стіл — дотримуватися гостинності, культури поведінки за столом під час прийому їжі.

Розширити знання дітей про нашу Батьківщину-Україну, її столицю — стародавній Київ, державну символіку: Герб, Прапор, Гімн. Ознайомити дітей з легендою про Київ. Викликати інтерес до історії України, її минулого, до подій свого регіону. Знайомити з історичними місцями, пам'ятками, музеями, містами України, її природними багатствами. Вчити шанувати земляків, які уславили рідний край, Україну, історичних осіб, діячів освіти, науки, культури, воїнів і трударів.

Подавати знання про окремі події з історії Києва, України-Русі, козаччини,

УНР, Великої Вітчизняної війни, утворення незалежної держави. Виховувати інтерес до історичних подій в Україні, любов до рідного краю, патріотичні почуття.

       Знайомити дітей зі старовинними ритуалами святкових дій (заклик на свято, його початок, хід, закінчення). Порівняти з тим, як відмічають свято у наші дні (спів, танець, жарт, запрошення, ігри). В доступній формі знайомити дітей з осінніми (обжинки, Свято врожаю), зимовими (Андрія, Миколая, Різдво, Новий рік, колядки, щедрівки, Водохреща), весняними (Стрітення, Великдень, веснянки, гаївки, Свято Матері), літніми (Івана Купала, Маковія, Спаса, День незалежності) святами. Вчити пісні, танці, забавлянки, вірші тощо, пов'язані з різними обрядами українців, сучасні авторські пісні й танці, доступні дитячому виконанню. Виховувати інтерес до свят, розваг і дозвілля дітей у дошкільному закладі, школі та в родинному крузі. Залучати дітей до підготовки та проведення свят, розваг.

Виховувати повагу до української мови. Продовжувати навчати дітей правил мовного етикету, культури спілкування, поведінки.

 

 

Завдання ознайомлення

дошкільників з витоками українознавства

1.Пізнавальні завдання: розширення знань дошкільників про Україну, її історію, столицю, міста, пам'ятні місця, знамені дати, державні символи, обереги, родинні корені кожної сім'ї та родини, побут нашого народу, культуру, обряди, свята, традиції, народну творчість, національне мистецтво, народні промисли, національну кухню, природу рідного краю тощо.

 

2.Навчальні завдання: формування перших наукових народознавчих та історичних понять, основ наукового логічного мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології; розвиток пізнавальної активності дітей, прагнень якомога більше пізнати свій народ, свої національні корені; формування стійкого інтересу до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його ближче та глибше, навчання використовувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запам'ятовування віршів, прислів'їв, приказок, народних прикмет, казок, загадок, легенд, оповідок тощо; прищеплення дітям елементарних трудових навичок, пов'язаних із народними ремеслами: навчання малюків вишивання, витинання, розписування за українськими мотивами писанок, іграшок, посуду, виготовлення іграшок, глиняного посуду, аплікацій тощо.

 

3.Розвиваючі завдання: розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, творчої уяви, активного мовлення; вміння самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати, систематизувати народознавчі поняття, звичаї минулого і сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загально традиційного національного; активізація словника дітей новими словами: куліш, деруни, стріха, скриня, ослін, піч, перелаз, ночви, качалка, рубель, серп, ціп сніп, вишиванка, оберіг, символи тощо; образними виразами, прислів'ями, приказками, примовками, народними прикметами тощо,

 

4.Виховні завдання: прищеплення любові до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, поваги до національної культури, звичаїв та оберегів; виховання щирості, гостинності, доброти, мудрості, щедрості, доброго почуття гумору, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів; виховання естетичних почуттів та формування естетичного смаку.

 

 

 

 

3. Висновки

Тоталітарна система зробила все можливе, аби позбавити народ його духовних витоків: вилучалися з ужитку твори національної культури, постійно заборонялися традиційні свята та обряди. Всім відомо, що без глибоких знань ми не зможемо виховати в підростаючого покоління шанобливого ставлення до своєї історії, свого народу, рідної мови. На моє глибоке переконання, це можна зробити лише тоді, коли повернемо в повсякденна український фольклор та традиційні народні дійства. Саме в цій сфері людського буття сконденсоване усе багатство духовного життя народу.

Тому в основу розробки теми „ Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі ”, я поклала свої багаторічні спостереження, погляди, переконання, досвід роботи з дітьми дошкільного віку.

З досвіду роботи побачила, що потрібно з самого раннього віку постукати в серденько дитини, закласти змалку любов до Батьківщини, народу, його мови.

Адже, як писав В. Сухомлинський: «Мова — це віконця, через які людина бачить світ». Мова для малюків починається з пізнання українського дитячого фольклору. Український фольклор виступає як могутній виховний засіб, створений для дітей з метою впливу на їхній розвиток, як феномен дитячої мовленнєвої творчості, що поєднує приклади словесної гри самих дітей, твори, складені ними за зразками улюблених фольклорних жанрів.

Саме дитячий фольклор є першим зразком художнього слова, першим знаком національної культури, з яким зустрічається дитина у своєму житті. Народ — мудрий вихователь, втілив у фольклорному творі саме те, що в змозі сприйняти і засвоїти маленька дитина. Фольклорні твори також вправляють у звуковимові, розвивають почуття рими.

Дошкільний вік — вік засвоєння дорослої мови, дитина починає опановувати літературну мову, вступає у сферу побутового спілкування. З раннього дошкільного віку пропоную дитині найкращі зразки народної мудрості — малі жанри фольклору: колисанки, забавлянки, потішки, приспівки. Вони легкі для наслідування, вводять у світ дорослого життя, прилучають до споконвічних національних цінностей, традицій, звичаїв. З ними ми живемо весело і невимушено. Вони звучать, коли діти роздягаються та одягаються, їдять, вмиваються, лягають спати та встають, коли ми ідемо на прогулянку чи під час її, граємось, займаємось і т. п.

Словами супроводжую дії, створюю позитивні емоції, стимулюю малюків до активної діяльності. Водночас словник дітей збагачується образними виразами рідної мови.

Дошкільний вік — період засвоєння художнього стилю рідної мови. Для цього я знову ж таки використовую фольклорні твори та кращі зразки літературної творчості українських письменників.

З дітьми вивчаю напам'ять народні забавлянки, пісні, вірші, які започатковують формування національного світобачення, національної самосвідомості.

Протягом дошкільного віку використовую в спілкуванні з дітьми прислів'я, приказки, примовки, афоризми. Вони є школою розвитку мови, адже всі вони містять надзвичайну образність рідного слова. Домагаюся, щоб ці перлини стали надбанням активного дитячого словника.

Образне слово доводжу до дитини й у змісті українських народних казок. Скільки в них для дитини незвичайного, дивовижного, прекрасного! Реальне і вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи малюка на все життя красою та образністю народного слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму. Словник дітей при цьому збагачується яскравими, влучними образними виразами. Діти із задоволенням дивляться настільні, лялькові вистави, драматизують твори, які найбільше сподобались. Цікавим видом роботи вважаю завдання доповнити казочку, змінити окремі події, намалювати до неї ілюстрації.

На заняттях та у повсякденному житті здійснюю практичне керівництво із засвоєння знань дітьми з даної теми.

Для цього я виготовила багатий ілюстративний матеріал, дидактичні ігри, логічні завдання, зібрала дитячий народний фольклор, художні твори сучасних українських поетів та письменників.

Закріпленні знання дітей впроваджую у проведенні свят та розваг «Нашому роду немає переводу», «Шануй бабусю та дідуся своїх», «Стежками рідної мови», «На веселому ярмарку» та інших. До їхнього проведення залучаю батьків та рідних своїх вихованців. Бачу, що вони зацікавлені в тому, щоб малюки виросли добрими людьми своєї країни. Батьки є моїми активними помічниками та однодумцями. Вони постійно надають допомогу у придбанні книг, наочності. Допомогли в оформленні групової кімнати, народознавчого куточка, куточка символіки. Батьки беруть участь в оформленні тематичних виставок: «Умілі руки», «Щедра осінь», «Сімейні обереги», «Народні промисли» та інші.

Активно включаються батьки і в проведення як звичайних занять, так і в проведення свят, розваг, відкритих занять. Не тільки костюми виготовлять, а й пісню народну заспівають, вірш прочитають, чи танець затанцюють. А як діти гордяться своїми батьками, коли вони є героями їхніх улюблених казок!

У групі постійно діє виставка книг, регулярно оновлюється народознавчий куточок, виставка дитячих робіт «Рідний край» та «Світ очима дітей».

Ознайомлюю дітей з переказами, легендами, оберегами, народним побутом, національними костюмами, народними звичаями та традиціями рідного народу. Для цього виготовила альбоми, папки, ширми.

Намагаюсь систематично поглиблювати свої знання з історії України, народознавства, українського народного фольклору, української мови та літератури.

На основі фольклорних творів, творів сучасних українських поетів та письменників, на народознавчому матеріалі прагну виростити дитину, здатну жити в гармонії з природою, людьми і з самою собою.

Ось так і працюю, намагаючись не бути байдужою, цього навчаю дітей, заручившись підтримкою батьків.

Висновок, який я зробила після 27-річного стажу роботи, що мова народу, в якій відбивається його духовне життя, є для дитини найкращим зразком рідної природи, батьківщини, це шлях до пізнання самого себе, це відповідь на споконвічне запитання: «Хто ти є?».

 

 

4. Бібліографія

1. Бібліотека вихователя дитячого садку . - №3-4/2004 р.

2. Дошкільне виховання. -  №8, 2001 р.

3. Дошкільне виховання. -  №8, 2002 р.

4. Дошкільне виховання. -  №8, 2003 р.

5. Дзюбишига-Мельник Н. Фольклор і українська дитина  ⁄⁄  Рідні джерела. - № 8,1999Лозко Г. С. Українське народознавство. - Київ: Зодіак –1995, с.368

6. Кудикіна Н. Загадки як традиційні українські фолькльорні ігри ⁄⁄ Рідні джерела. - № 4, 1998 р.

7. Лозинська Є.Ф. Українське народознавство. - Львів, «Оріяна Нова», 2008 р. 8. Провозюк Г.Г.Веселі свята для малят. - Тернопіль, Мальва-ОСО, 2007 р.

9. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф. Кирчіва, - Львів: Фенікс, 1994 -С. 100.

5.  
   Практичні додатки

Перспективне планування занять з українознавства в дошкільному навчальному закладі

Ранній дошкільний вік (3 – й рік життя)

Вересень

1. Я, моя сім'я і рідна домівка. Устаткування людського житла.

2. Я і мій дитячий садок. Ігри і забави.

Жовтень

1. Мої перші іграшки. Знайомство з народною іграшкою.

2. Мої перші ігри в дитячому садку. Народні ігри, забави.

Листопад

1. Мамина пісня. Вивчення колисанки. Дидактична гра «Вкладем ляльку спати».

2. В гостях у казочки. Читання української народної казки з показом на фланелеграфі.

Грудень

1. Мамині забавлянки і татові по-тішки. Вивчення забавлянки, потішки, пісеньки...

2. Вітання до Новорічних свят.

Січень

1. Знайомство з вишиванкою. Розгляд ляльки в українському вбранні.

2. Мої перші пісеньки. Вивчення дитячої пісеньки, її обігрування.