Контрольная работа по "Товароведению"

Політика знімання вершків  – використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового товару.

Політика проникнення  на ринок – вона використовує порівняно  низькі ціни, що робить можливим проникнення  фірми на нові ринки і створення достатнього попиту. Перевагами тут є : наявність реальних можливостей проникнення на ринок і надання конкретних вигод споживачам. Політика диференціювання цін – це продаж того самого товару різним покупцям за різними цінами. Розрізняють кілька видів цінової диференціації:

Просторова –різні ціни в країні та за її межами ; Часову – сезонні знижки чи надбавки ; Залежно від способу використання товару; За групами споживачів – пільги для студентів ; Залежно від кількості – оптові знижки.

Політика престижних цін – це високі ціни на товари справді  високої якості. Такі товари мусять постійно здобувати і підтримувати свою високу репутацію. Політика традиційного ціноутворення – полягає в  орієнтації на ті традиції, які існують  на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію.

Політика психологічних  цін – бере до уваги внутрішню  логіку покупця, коли ціни дещо нижчі  за якусь круглу суму. Політика послідовного проходження по сегментах ринку – її використовують в міру насичення якогось сегменту даним товаром, тоді ціну знижують, а товар пропонують іншій групі споживачів, де більш висока цінова еластичність.

Політика збиткового лідера – це продаж товару у комплексі. Тут основний товар продається за збитковою ціною, а збиток покривається за рахунок обсягів продажу або в результаті наступного продажу доповнюючих товарів чи запасних частин.

Політика гнучких цін  – передбачає швидку реакцію фірми  на зміну співвідношення попиту і  пропозиції на ринку.

Політика стабільних цін – використовують для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час.

2. Тести

2.1. Б     2.2. В    2.3. Б, Г   2.4. А

3. Завдання

У таблиці зазначено  види попиту і відповідно до них - види маркетингу. Лініями з’єднайте взаємозв’язані назви.

                 ВИДИ МАРКЕТИНГУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПИТУ

 

1. – г) 2. – і) 3. – ж) 4. – а) 5. – е) 6. – в) 7. – б) 8. – д) 9. – з) 10. – к)

 

 

                                                   ВАРІАНТ 14

1. Теоретичне питання

1.1. Що таке «сегментація  ринку»? За якими цілями застосовують цей маркетинговий прийом? В чому полягають переваги та недоліки процесу сегментації?

 

Сегментація ринку - це поділ ринку на окремі області для збуту товарів. Сегментація відбувається по ряді ознак:

· Географічний (враховується розмір регіону, щільність і кількість населення). · Демографічний (враховуються всі критерії населення). · Соціально-економічний (враховується утворення, професії, прибутки населення). · Психологічний (враховуються особливості окремого індивіда).

На основі аналізу місця та ролі сегментації у процесі управління підприємством, факторів та елементів впливу з боку фірми на споживача сегмент та сегментація ринку мають бути визначені наступним чином:

Сегмент ринку - це сукупність споживачів, які мають високу однорідності ринкової поведінки, чітко відмінної від інших на даному ринку, і яка вимагає специфічного комплексу маркетингу. Сегментація ринку - це систематичний процес виділення сегментів ринку, які потребують спеціально розробленого комплексу маркетингу і який спрямовано на посилення конкурентних переваг організації за рахунок реалізації економічних інтересів ринкових суб'єктів. Наведені визначення містять наступні важливі положення: 1. Сегментація ринку являє собою систематизований процес. Систематичність процесу означає, що він має бути цілеспрямованим, послідовним, детально спланованим і таким, що постійно поновлюється. 2. Цілеспрямованість процесу сегментації означає те, що його спрямовано на виділення ринкових сегментів, а не на процес розподілу ринку на певні групи чи страти. 3. Послідовність передбачає здійснення сегментації у відповідності до встановлених етапів, застосування пов'язаних між собою методів. 4. Спланованість сегментації зумовлена тим, що її проведення передбачає застосування певного комплексу матеріально-технічних та людських ресурсів.

5. Сітка сегментації  ринку не є статичною, такою,  що розробляється один раз  на декілька років. Вона має  поновлюватися. Необхідність такого  поновлення обумовлена змінами  у маркетинговому середовищі. 6. Сегмент ринку являє собою не тільки сукупність споживачів із високою спільністю потреб чи мотивів, а групу осіб, що характеризуються однорідністю ринкової поведінки, що робить сегментацію ринку більш задовільною з управлінської точки зору. 7. У визначенні міститься вказівка та розкривається зв'язок з тим, за допомогою чого фірма може безпосередньо управляти поведінкою споживача на ринку, його вибором

2. Тести

2.1. А, Б 2.2. В   2.3. А  2.4. А

3.Завдання

Розв’язок:

1) Ч = Обсяг продажу/Місткість  ринку*100%

Чф= 47,05/193*100%=24%

Ч пл.= 52,96/193*100%=27%

2) Прибуток з одиниці  товару Пр.од. = Ц – С

Пр.од. = 9,7-6,3= 3,4 грн.

3) Кількість проданих  одиниць товару у звітному  році:

N ф = V факт/Ц = 47,05/9,7 = 4,85 тис.од.

4) Кількість проданих  одиниць товару у плановому році:

N пл. = V пл./Ц = 52,96/9,7 = 5,46 тис.од

5) Балансовий прибуток  П = N*Пр.од. – В:

П ф.= 4,85*3,4 – 7 = 9,49 тис.грн

П пл. = 5,46*3,4 – 12 = 6,56 тис. грн.

Висновки: так як першочергова ціль підприємства – це максимізація прибутку, то цей варіант, при якому фактичний прибуток вище планового, є недоцільним. Тобто недоцільно збільшувати обсяг збуту, так як ціна залишається незмінною.

                                                                                            ВАРІАНТ 15

1. Теоретичне питання

1.1. Проаналізуйте три базові моделі ціноутворення. .Розкрийте сутність поняття «можлива ціна»

У практиці ціноутворення  використовують різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які можна  об’єднати у три базові моделі, відповідно до факторів, що визначають цінову політику фірми:

1) модель ціноутворення,  що базується на витратах виробництва; 

2) модель ціноутворення,  що базується на попиті;

3) модель ціноутворення,  що базується на конкуренції. 

Кожна модель містить  конкретні методи ціноутворення.

До витратної моделі можна віднести наступні методи: метод  надбавок, метод забезпечення цільового  прибутку на інвестований капітал. Метод  надбавок полягає у тому, що ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки.

Метод забезпечення цільового  прибутку на інвестований капітал полягає  у прагненні підприємства встановити таку ціну, яка дасть їй змогу  докрити всі витрати й отримати заплановану норму прибутку на інвестований капітал.

      До моделі, що базується на ринковому попиті на товар належить метод  максимізації поточного прибутку, проведення аукціону.

Метод  максимізації поточного  прибутку заснований на законі попиту, згідно з яким, зниження ціни на товар  збільшує попит на нього (обсяг його збуту) і навпаки, фірма хоче знайти таку точку ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі.

   Метод проведення аукціону полягає у отриманні споживачами права змагатися між собою за змогу купівлі якогось унікального товару (найчастіше це предмети антикваріату, твори мистецтва тощо). Ціну визначає попит на товар, сила бажання придбати його.

   До конкурентної моделі ціноутворення належить метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, метод встановлення ціни на підставі торгів.

   Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін широко застосовують на ринках з олігополістичною конкуренцією металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситуації фірми орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів.

      Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару - якщо фірма розробила новий товар із певними технічними та економічними параметрами, кращими чи гіршими за аналогічні параметри товару свого основного ринкового конкурента, то вона може встановлювати ціну з урахуванням інтегрального показника конкурентоспроможності:

Метод встановлення ціни на підставі торгів - покупець (замовник) оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо.

Можлива ціна — це грошова сума, яку має намір одержати продавець, пропонуючи товар чи послугу, і яку готовий заплатити за цей товар чи послугу покупец

2. Тести

2.1. А, Б  

2.2. Д

2.3. Б  

2.4. А 

3 Завдання

Фірма розробляє новий товар А, з яким має намір вийти на регіональний ринок. Але перш за все треба виявити конкурентоспроможність виробу на підставі його  технічних та економічних параметрів, порівнюючи з товаром, який вже відомий споживачам (базовий товар).

Необхідно розрахувати коефіцієнт конкурентоспроможності виробу А, якщо відоме таке (див. таблицю):

 

Показники	Товар А		Базовий товар
	Значення	Коефіцієнт вагомості
Технічні а	180	0,4	200
б	120	0,3	80
в	40	0,2	20
г	10	0,1	10
2. Економічні
а	20	0,5	20
б	20	0,3	10
в	10	0,2	5

Рішення

Тех..=0,4*0,9+1,5*0,3+0,2*2+0,1*1=1,31

Екон.=0,5*1+0,3*2+0,2*2=1,5

КК=1,31/1,5=0,83<1

Не вигідно вводити товар на ринок 

                                            ВАРІАНТ 16

 

1. Теоретичне питання

1.1 Які фактори впливають на поведінку покупців на споживчому ринку? Охарактеризуйте соціо – культурні фактори. що визначають поведінку покупців.

Фактори, що впливають на поведінку споживача.

1.Психологічні 

2.Особистісні  

3.Соціокультурні 

4.Вплив комплексу маркетингу 

5.Фактори ситуаційного впливу.

Соціо – культурні  фактори - найдужчий вплив на поводження споживача роблять культурні фактори, особливо загальний його рівень, приналежність до визначеної субкультури і соціального класу. Крім культурних на споживче поводження впливають такі соціальні фактори, як референтні групи, родина, ролі і статуси.

   2. Тести

2.1. В

  2.2. Б

  2.3. А

  2.4. А 

 

3. Завдання

Розгляньте криві життєвих циклів товарів. Наведіть приклади товарів, які, на вашу думку, відповідають кожній із цих кривих.

А. Класично, крива життєвого циклу товару         В. Модна новинка       Д. Сезонна  крива         Є. Крива стабілізації попиту

Б. Тривалий «бум»         Г.Гребінчаста  крива       Е. Крива товару-фетиша         Ж. Крива з повторним циклом

А. Яскравим може бути досвід проникнення японських виробників принтерів на ринок США. Японські фірми «Окідата», «Сейко» та «Шінсу» .

Б. Крива бум  описує дуже популярний продукт зі стабільним збутом протягом довгого часу. Прикладом такого товару може бути напій "Пепсі".

В. Вона описує товар зі швидким злетом і падінням збуту. Часто таку криву має модний, популярний товар. Як приклад такого товару можна привести ніколи модні вічка-лисички, що зараз не можна навіть зустріти в продажі.

Г. Гребінчаста крива. відображає послідовний ряд циклів, пов'язаних з відкриттям нових властивостей товару і можливістю їх використання. (побутова техніка)