Контрольная работа по "Товароведению"

Д. Крива сезонності. Крива такого товару, що добре продається протягом визначених періодів часу. Таким товаром може бути: зимовий чи літній одяг, новорічні сувеніри і багато чого іншого.

Е. Фетиш — часті  вияви моди, що швидко завойовують  визнання (увагу), сприймаються з великим ентузіазмом, швидко досягають піку популярності й занепадають: наприклад, раптом дівчата починають плести кіски або фарбувати нігті в зелений колір.

( косметичні товари  та ін.)

Є. Засоби постійного вжитку.

Ж. Таку криву мають товари, збут яких перестає рости, але після невеликого удосконалення і появи додаткових корисних властивостей компанії вдається знову збільшити збут. Таким товаром є жувальні гумки ("Орбіт", "Дірол”

 

 

 

 ВАРІАНТ 17

 

1. Теоретичне питання

1.1. Надайте характеристику 3-м маркетинговим стратегіям охоплення ринку. Розкрийте сутність і ефективність застосування стратегій масового, цільового, диференційованого маркетингу.

Приймаючи рішення щодо виходу на ринок, можливостей його сегментації, фірма може застосувати три стратегії охоплення ринку: масовий маркетинг, диференційований маркетинг та цільовий маркетинг. Недиференційований маркетинг (агрегований, масовий) базується на процесі ринкового агрегування, тобто розглядає ринок як єдину однорідну сукупність споживачів. Тобто фірма виходить на ринок з одним товаром і розробляє єдиний комплекс маркетингу, концентруючи увагу на загальних потребах споживачів, залишаючи поза увагою їхні відмінності. Стратегія недиференційованого маркетингу поділяється на спрощений і ускладнений варіанти. Свого часу фірма "Кока-Кола" виготовляла один напій для всього ринку, сподіваючись, що він сподобається всім. Але, за висновком П.Друкера, бажання задовольнити потреби всіх споживачів закінчується тим, що ніхто не буде задоволений.

Спрощений недиференційований маркетинг полягає в тому, що виробляється товар із спрощеними (мінімальними) функціональними властивостями.

Ускладнений недиференційований маркетинг має місце тоді, коли зі зростанням та розвитком ринку фірма-виробник ускладнює товар, насичує його найрізноманітнішими функціональними рисами й подає його таким, який задовольняє всіх. Стратегія диференційованого маркетингу передбачає охоплення декількох сегментів ринку й розроблення для кожного з них окремого комплексу маркетингу. Це зменшує для фірми рівень ризику й негативні економічні наслідки в разі невдачі на якомусь сегменті. Диференційований маркетинг потребує ретельного аналізу. Ресурси й можливості фірми мають бути достатні для виробництва та маркетингу двох чи більше марок або товарів. Тобто сутність стратегії диференційованого маркетингу в тому, щоб виробляти значну кількість різновидів товарів, розрахованих на різні сегменти ринку, і кожен з яких забезпечений певним комплексом маркетингових засобів. Порівняно зі стратегіями недиференційованого та концентрованого маркетингу диференційований маркетинг є найдорожчим і вимагає найбільших фінансових витрат.

Найбільша величина витрат на диференційований маркетинг пояснюється  такими факторами: - збільшуються інноваційні  витрати, оскільки існує необхідність дослідження різноманітних потреб споживачів та трансформування їх у маркетингові концепції; - зростають виробничі витрати, оскільки збільшується кількість товарів, які виробляє фірма; - зростають адміністративні витрати, що зумовлено збільшенням кількості адміністративних функцій; - підвищуються витрати на просування, оскільки кожен ринковий сегмент вимагає власної системи маркетингових комунікацій; - збільшуються загальні витрати на маркетинг.

Враховуючи такий високий  рівень фінансових витрат, стратегію диференційованого маркетингу спроможні застосувати тільки фінансово могутні фірми. Переважно це ринкові лідери. Цільовий, чи концентрований маркетинг орієнтований на вузьку специфічну групу споживачів (сегмент ринку) через спеціалізований комплекс маркетингу, спрямований на задоволення потреб саме цього сегмента. Стратегія цільового маркетингу ефективна насамперед для невеликих чи спеціалізованих підприємств, які виробляють продукцію конкретного призначення в обмеженій кількості.

Для досягнення ринкового успіху важливо, щоб фірма краще, ніж конкуренти, задовольняла потреби обраного сегмента ринку. Водночас ця стратегія пов'язана з підвищеним рівнем ризику. Якщо обраний сегмент не виправдає надій, компанія зазнає збитків. Тому багато фірм надають перевагу диверсифікації виробництва й орієнтації на декілька сегментів, тобто використовують третю стратегію – передбачають орієнтацію діяльності фірми на одному невеликому ринковому сегменті – на ринковій ніші.

Відмінність між сегментом  і нішею полягає в тому, що:

- сегмент має порівняно більший розмір, аніж ніша; - сегмент формується на основі розподілення загального ринку за одним або декількома факторами, тоді як ніша є результатом розподілення споживачів за сукупністю ознак; - як правило, сегмент є ареною сильнішої конкурентної боротьби порівняно з нішею; - якщо сегмент має подальше розподілення, він може перетворитися на сукупність ніш.

Прикладом застосування стратегії концентрованого маркетингу є діяльність компанії "Nike" на ринку спортивного взуття. "Nike" виробляє взуття для баскетболу, тенісу, бігу з подальшим поглибленням спеціалізації.

Вибір стратегії недиференційованого, диференційованого або концентрованого  маркетингу залежить від стадії життєвого  циклу товару. На стадії впровадження й зростання можливе ефективне застосування стратегії недиференційованого маркетингу з метою ініціювання первинного попиту на товар. З подальшим просуванням товару по життєвому циклу зростає рівень конкуренції й необхідність розширення товарного асортименту (тобто застосування стратегії диференційованого маркетингу) або переорієнтації діяльності на вужчий ринковий сегмент (тобто застосування стратегії концентрованого маркетингу).

2. ТЕСТИ

2.1. Д

2.2. Які методи розподілу  (яку ширину каналу збуту і  чому) Ви б обрали для таких товарів:

а) сигарети «Арсенал»-інтенсивний збут;

б) автомобілі «Пежо»-ексклюзивний збут

в) парфуми Харківської  парфумерної фабрики-вібірковий( селективний збут);

г) зубна паста «Колгейт»-інтенсивний збут.

2.3. А, Б, Г. 

  2.4. А.

Завдання

Підприємство «Комунар» запропонувало вихід на регіональний ринок з новою маркою телевізора.

Дослідження ринку телевізорів в Україні показали, що лідером серед вітчизняних марок є «Рейнфорд». Визначити рівень конкурентоспроможності запропонованого варіанту телевізору відносно «Рейнфорд» за даними, наведеними в таблиці. Зробіть пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності марки, яка аналізується.

               Таблиця технічних та економічних  параметрів телевізорів

№	Показники	Рейнфорд (базовий)	Коефіцієнт важливості	Вихідні дані запропонованого  варіанту
1	Гарантійний термін обслуговування	3	0,5	2
2	Реклама в місяцях  продажу (бал)	7	0,2	4
3	Дизайн (бал)	7	0,3	6
4	Ціна (грн)	900	1	890
5	Витрати, пов’язані з експлуатацією (грн.)	300	1.3	400

1. Коефіцієнт вагомості для ціни та витрат, що пов’язані з експлуатацією=  Пропозиція/Рейнфорд( базовий)

890/900=1

400/300=1.3

2. 2/3=0.7; 4/7=0.6; 6/7=0.9

3.Рівень конкурентоспроможності=0.7*0.5+0.6*0.2+0.9*0.3+1+1.3=3.04

Так як рівень КСП більше одиниці, то продукція що випускається під цією маркою краще базового рівня. Це означає, що конкуренто спроміжність підприємства є досить продуктивною 

                                                 ВАРІАНТ 18

1.Теоретичне завдання

1.1. Надайте характеристику, проаналізуйте джерела, переваги та недоліки вторинної маркетингової інформації.

Під вторинною інформацією, що застосовується при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджуваннях, розуміють інформацію, зарання зібрані із внутрішніх та зовнішніх джерел для цілей, що відрізняються від цілей маркетингових досліджувань. Іншими словами, вторинна інформація не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень.

Під час дослідження  вторинних джерел використовує деякі  принципи, які полягають в наступному:

- з усіх джерел вторинної інформації ми виділяємо такі, що найбільш підходять до данного дослідження; - під час дослідження ми задіюємо як періодичні видання (журнали, газети), так і статистичні звіти Держкомстату;

- під час кабінетного дослідження ми намагаємось досягти максимальної реальності даних. Дані Держкомстату можуть корегуватись з огляду на відомості з інших джерел, як офіційних, так і неофіційних. Це відбувається з тої причини, що підприємства, що працюють в тіньовій економіці, не надають своїх даних офіційній статистиці

Переваги вторинної  інформації:  - багато її видів значно дешевші, оскільки не потрібно збирати  нові дані (це стосується, зокрема, матеріалів фірм, галузевих публікацій, урядових видань, періодичної преси);   - інформацію зазвичай збирають й аналізують швидко (матеріали фірм, галузеві й урядові видання, монографії, періодичні публікації, що зберігаються в бібліотеках);  - часто існує кілька джерел інформації, що дає змогу виявляти різноманітні підходи, одержувати великі обсяги інформації і порівнювати одержані дані. Скориставшись лише первинною інформацією, фірма отримає обмежений обсяг даних;  - джерела інформації (наприклад, урядові) можуть містити дані, які фірма не може одержати;  - інформація, узята з незалежних джерел, як правило, достовірна; вона стає у пригоді тоді, коли потрібний попередній аналіз. Пошук вторинної інформації також часто допомагає дослідникові конкретизувати завдання перед збиранням первинних даних. Крім того, завдяки вторинній інформації можна отримати різнобічне уявлення про досліджувані проблеми.

                                  Недоліки вторинної інформації:

- невідповідність інформації цілям дослідження через неповноту та надто загальний характер;  - застарілість даних; - невідомість методології збирання даних (наприклад, розмір вибірки, термін виконання досліджень). Ступінь достовірності зібраної, проаналізованої та рекомендованої інформації може виявитися недостатнім; тому слід самостійно визначати, чи збиралися дані об'єктивно, без перекручувань. Це особливо важливо, коли дослідник зацікавлений у результатах. Тому варто вивчати не лише кінцеві результати, а й фактичні дані; - опублікування не всіх результатів досліджень, що часто пов'язано з небажанням фірми надати інформацію конкурентам; - отримання суперечливих даних, тому, можливо, постане потреба у збиранні нової (первинної) інформації; - ненадійність в окремих випадках отриманої інформації, оскільки більшість досліджень неможливо повторити.

2. Тести

2.1. Б   2.2. В  2.3. А, Б, Г 2.4. А, Г, Д

3. Завдання

 

 

ВАРІАНТ 19

 

1. Теоретичне завдання

1.1. Визначте роль маркетингової цінової політики – важливого елементу комплексу маркетингу. Розкрийте суть та умови використання таких маркетингових цінових політик: поступового зниження цін; зняття вершків; високих цін; проникнення; диференціювання цін; стабільних цін.

Маркетингова цінова політика – комплекс заходів фірми, до якого відноситься формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити  задоволення потреб споживачів і  отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми. Основна кінцева мета – одержання максимального прибутку. Проміжними цілями можуть бути: захист на ринку своїх позицій, вихід на ринок з новим товаром, швидке відшкодування виробничих витрат.

Політика поступового зниження цін. Товар виводиться на ринок за високими цінами, які зі зростанням конкуренції, появою аналогів поступово зменшуються.

Страгегія зняття вершків. Передбачає продаж нового товару по високій  ціні,  добровільно обмежуючись групою покупців, готових сплачувати таку ціну.

     Умови  для реалізації:

       ● якщо є підстави вважати,  що ЖЦТ нового товару буде  коротким або конкуренти зможуть  швидко повторити  його,  що  утруднюю повернення вкладених   засобів.  Дана стратегія виправдана, якщо попит нееластичний принаймні   для великої групи покупців.

     ●  товар настільки новий,  що  покупець не має бази порівняння, дозрівання ринку буде повільним,  попит нееластичний,  і  для   підприємства достатньо привабливо  використовувати цю перевагу,  встановивши високу ціну, що потім пристосовується до цін конкурентів.

     ●  випуск  нового товару з високою  ціною дозволить поділити ринок  на сегменти з різноманітною  ціновою еластичністю.  При   початковій  ціні можна "зняти   вершки" із споживачів,  найменш чутливих до ціни;

      ● наступні зниження ціни  допоможуть  проникнути  в   сегменти  з більшою еластичністю.

     Переваги : вона дозволяє у подальшому знижувати ціну, це  завжди прийнятніше, ніж підвищувати.

Політика високих цін. Можлива за нееластичного попиту, браку конкуренції та державних цінових обмежень і за високої якості товару.

Стратегія глибокого  проникнення  на ринок. Для швидкого проникнення на ринок підприємства встановлюють на новий товар порівняно низьку початкову ціну, щоб залучити якомога більше споживачів, і захопити більшу частку ринку. Високий обсяг продажу призводить до зниження витрат, що дозволяє підприємству,  в свою чергу,  знов-таки знижувати ціну. Успіх стратегії обумовлений такими факторами  як чутливість ринку до ціни, і можливістю зменшувати витрати з зростанням обсягів продажу. До того ж низька ціна повинна допомагати уникненню конкуренції, інакше цінова перевага буде короткочасною.