Стратегії управління в розвитку персоналу підприємства

- визначення порядку  та регулювання підбору, переміщення,  просування по службі, оцінки, стимулювання і підвищення відповідальності.

Отже, організаційна структура  системи управління персоналом являє  собою сукупність взаємозалежних підрозділів системи управління персоналом, які виконують роль носіїв функцій управління персоналом. Для розробки організаційного забезпечення формування та реалізації стратегії доцільним є створення таких додаткових структурних підрозділів, як відділ стратегії персоналу, бюро аналізу та маркетингу, бюро розвитку, бюро мотивування та стимулювання персоналу, основним завданням яких є розробка й реалізація стратегії управління персоналом, узгодженої з загальним напрямом розвитку підприємства.

Стратегічно значущими вважаються більшість аспектів управління персоналом. Для вирішення завдань удосконалення процесу формування персоналу на промислових підприємствах запропоновано використовувати маркетинговий підхід до управління персоналом, базовим принципом якого є орієнтація на довгострокову перспективу. Здійснення на підприємстві маркетингу персоналу дозволить зменшити рівень невизначеності при ухваленні управлінських кадрових рішень, виявити причини, через які попередні дії виявилися помилковими, оцінити стан людських ресурсів підприємства, стан ринку праці, тенденції їхніх змін і приймати обґрунтовані управлінські рішення у сфері формування, розвитку та ефективного використання людських ресурсів.

3.2. Удосконалення та впровадження нових підходів до формування стратегії управління персоналом КП "МЗС "Фенікс"

Загалом, управлінська стратегія  є загальною концепцією того, як досягаються головні цілі пыдприэмства, вирішуються проблеми, що стоять перед ним і розподіляються необхідні для цього обмежені ресурси. Будь-яка стратегія повинна бути внутрішньо цілісною, сумісною із середовищем, збалансованою за ресурсами, реальною, у міру ризикованою та органічно сполучати довгострокові (стратегічні) і короткострокові (оперативні) цілі організації.

На практиці стратегія  являє собою систему управлінських і організаційних рішень, спрямованих на реалізацію місії, цілей і задач пыдприэмства і містить у собі декілька елементів. Насамперед, до них відноситься система цілей, до якої входять місія, загальноорганізаційні і специфічні цілі.

Інший елемент стратегії - пріоритети, або ведучі принципи розподілу ресурсів (у даному випадку - людських). Їх можна, наприклад, у першу чергу направляти на рішення найбільш важливих для підприємства проблем; виділяти ресурси усім підрозділам підприємства пропорційно потребам та ін.

Елементом стратегії  виступають також правила здійснення управлінських дій, зокрема, щодо роботи з кадрами. Це пояснюється тим, що для розробки стратегії необхідна  спільна робота багатьох людей, тому у великих західних фірмах для цієї мети часто створюються спеціальні групи з 10-15 чоловік, що складаються з керівників основних підрозділів і фахівців вищої кваліфікації, представників колективу, зовнішніх консультантів. Їхніми зусиллями розробляються ключові принципи стратегії, її альтернативні моделі і сценарії подій.

Тому, у більшості випадків підприємства мають не одну, а декілька стратегій, що визначають їхню діяльність у різних напрямках. Основною стратегією, що відображає способи досягнення місії підприємства, є генеральна стратегія. Відповідно до генеральної стратегії розробляються функціональні стратегії, які відображають шляхи досягнення специфічних організаційних цілей, що стоять перед його окремими функціональними підрозділами.

Функціональні стратегії - це стратегії, що визначають план управління поточною діяльністю окремих підрозділів або функціональних напрямків у визначеній сфері діяльності. Функціональні стратегії відносяться до забезпечувальних стратегій, що визначають стратегічну орієнтацію підрозділів та функціональних підсистем управління підприємствами і, цим самим, сприяють реалізації загальних стратегій останніх. Важливе значення функціональних стратегій полягає у визначення управлінських підходів для досягнення намічених функціональних цілей підприємства.

Функціональні стратегії, як забезпечувальні стратегії, взаємопов’язані та взаємообумовлені з загальними стратегіями. А це означає, що у випадку неможливості реалізації функціональних стратегій слід переглянути загальні стратегії. Також можливо забезпечити взаємну узгодженість функціональних стратегій з тим, щоб домогтись якомога кращої реалізації загальних стратегій.

Формування і реалізація стратегій  організацій обумовлює трансформацію  і їх функціональ