Формування конкурентної стратегії підприємства

     Як  видно з конкурентного листа  продукція ТзОВ „Тернопільхлібпром” на даний момент є найбільш конкурентною серед продукції регіональних виробників хлібобулочних виробів.  Досліджуване підприємство переважає своїх конкурентів майже за всіма параметрами,  що характеризують саму продукцію,  так і за зовнішніми.

     Перевагу  за якістю дане підприємство має за рахунок використання високоякісних  сировини та матеріалів і передових технологій випічки хліба.

     Виробництво хлібобулочних виробів даного підприємства в межах товарного асортименту  складає практично 80% і відзначається  швидкою зміною асортименту, в той  час, як інші підприємства намагаються  завоювати ринок одноманітними виробами .

     Ще  одним важливим фактором успіху товару на ринку,  особливо при продажі  товарів населенню,  є наявність  упаковки. Практично для всіх виробів  ТзОВ „Тернопільхлібпром” існує упаковка.

     Не  можна не відмітити впливу такого фактору як ціна,  яка відіграє на нашому ринку чи не найбільшу роль. Продукція ТзОВ „Тернопільхлібпром” є приблизно на 2 – 4 % дешевша від продукції інших виробників хліба.

     Слід  відмітити, що практично жодне підприємство майже не використовує у своїй  ціновій політиці такого прийому, як цінові скидки,  які як правило надаються на купівлю 10 –15  найменування товарів.

      Таблиця 2.7

Лист  оцінки  конкурентоспроможності продукції (згідно даних відділу збуту ТзОВ „Тернопільхлібпром”), (в балах).

     Продукція ТзОВ „Тернопільхлібпром” продається майже на всій території Тернопільської області, в той час як продукція інших заводів продається тільки в тих містах і районах, де вони розміщені.

     Досягненню  таких результатів сприяла участь у спеціалізованих та неспеціалізованих  ярмарках і виставках ( підприємство бере участь у 6 – 8 виставках і ярмарках щорічно ). Проте слід відмітити майже відсутність реклами у друкованих виданнях.

     Конкурентоспроможність  продукції багато в чому залежить від конкурентоспроможності підприємства. Тут слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоспроможність підприємства може бути оцінена лише в межах групи підприємств,  що належать до однієї галузі,  чи підприємств,  які виробляють товари – субститути. Конкурентоспроможність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни,  так і в масштабі світового ринку. Отже конкурентоспроможність фірми  - поняття відносне:  одна і та ж фірма може бути визнана конкурентноздатною в межах,  наприклад,  регіональної галузевої групи,  а в межах світового ринку або його сегменту – ні.

     На  рівень конкурентоспроможності підприємства впливають такі основні фактори:

1. рівень технології виробництва,  впровадження сучасних засобів механізації та автоматизації виробництва,  використання найновіших винаходів і відкриттів;
2. комерційні умови продажу,  які застосовує підприємство:  можливість різного роду скидок,  комерційного та споживчого кредиту,  різноманітність форм розрахунків і способів платежу,  можливість застосування товарообмінних операцій тощо;
3. легкодоступність і зручність купівлі товару покупцями,  що досягається:  створенням відповідної вимогам ринку збутової мережі,  організацією доставки  тощо;
4. ефективність проведення рекламних міроприємств:  надання відповідних відомостей про товар і фірму,  демонстрація виробів на виставках,  ярмарках тощо;
5. можливості в застосуванні методів цінової конкуренції і нецінової конкуренції (покращення споживчих властивостей товару,  упаковки,  маркування,  стимулювання продаж тощо;
6. рівень підтримки і сприяння,  які отримує підприємство із сторони національних державних органів і суспільних організацій.

     Проведемо оцінку конкурентоспроможності ТзОВ „Тернопільхлібпром” порівняно з вітчизняними конкурентами.

           Існує досить багато методик,  які дозволяють оцінити  конкурентоспроможність підприємства. Однією із найефективніших для проведення такого роду аналізу вважається методика розроблена експертами Американської асоціації управління. Оцінка конкурентоспроможності проводиться за наступними групами показників:  фінанси,  виробництво,  організація і управління,  маркетинг, склад робочої сили, технологія. Проте дана методика не може бути ефективно використана в наших умовах в силу неможливості отримання такого обсягу даних, тому  оцінка конкурентоздатносі підприємства буде проводитися на основі порівняння основних показників діяльності підприємств, відображених у таблиці 2.8.

     На  основі даної таблиці можна зробити  висновок,  що ТзОВ „Тернопільхлібпром” є на даний момент найконкурентноздатнішим підприємством серед своїх найближчих конкурентів.

     Серед виробників хлібобулочних виробів  кризові явища почали проявлятися з 2002 р., коли спад виробництва на окремих підприємствах склав порівняно з 2001 роком: Бучацький хлібзавод – 89,7%, ТзОВ «Надзбруччяхліб» – 16,37%, ТзОВ „Тернопільхліб” – 13,9%,  лише ТОВ „Тернопільхлібпром” мав приріст виробництва у 9,06 %. У 2004 р. ці тенднції продовжувалися  і спад у виробництві порівняно з 2003 р. зазнали підприємства:  Бучацький хлібзавод – 32,55 % і ТзОВ „Надзбруччяхліб” – 50,51%, а інші підприємства мали підйом у виробництві на: ТзОВ „Тернопільхліб” – 20,7 % ТзОВ „Тернопільхлібпром” – 11,85 % (див.додаток В).

     Водночас  почала знижуватися рентабельність виробництва,  якщо у 2001р. середня  рентабельність виробництва складала в середньому 47,82% (див.додаток В),  то у 2004 р. рентабельно працював лише ТзОВ „Тернопільхлібпром” – 16,9%, ТзОВ „Тернопільхліб” – 7,5% та ТзОВ „Надзбруччяхліб” –  4,5%.

     Таблиця 2.8

Лист  конкурентоспроможності (на кінець 2004р.).

     На  основі аналізу основних витрат на виробництво (витрати електроенергії) можна зробити висновок,  що однією з основних причин через які вітчизняні хлібзаводи опинилися в кризовому становищі, є велика паливо– та енергоємкість виробництва,  використання застарілих технологій виробництва хліба,  невміння пристосовуватися до змінних умов ринку тощо.

     2.3 Постачальники.

           Постачальники є  власниками,  фактичними володарями джерел ресурсів,  що необхідні організації  у її діяльності.  З точки зору системного підходу,  організація  – це механізм перетворення входів у виходи. Основні різновиди входів – це матеріали,  обладнання,  енергія,  робоча сила.

           Основними видами сировини,  яка  використовуються при виробництві, є борошно, дріжджі та ін.  З переходом до ринку змінилися вимоги до якості хлібобулочних виробів, що зумовило необхідність  використання у виробництві сировини належної якості.  Постачання палива та електроенергії здійснюється з перебоями,  що негативно позначається на якості готової продукції .

     Отже, на даний час  економіка  країни  досить нестабільна і це дуже ускладнює  процес розробки стратегії підприємства. Особливої уваги потрібно приділяти макроекономічним показникам економіки в цілому і на основі їх аналізу робити остаточні висновки. Тактичні дії підприємства повинні бути основані на аналізі мікросередовища підприємства. Саме аналіз зовнішнього середовища на мікро рівні дає можливість конкретно визначати майбутній стратегічний напрям управління підприємством.

2.3 Оцінка організаційної структури управління ТзОВ „Тернопільхлібпром”

     У процесі реалізації стратегії кожен  рівень керівництва вирішує свої визначені задачі і здійснює закріплені за ним функції. Найважливіша роль належить вищому керівництву. Його діяльність на стадії реалізації стратегії  полягає у здійсненні таких заходів:

• поглиблене вивчення середовища, цілей і розроблених стратегій;
• прийняття рішення про ефективне використання наявних у фірми ресурсів;
• прийняття рішення з приводу організаційної структури;
• проведення необхідних змін у фірмі, без яких неможливо приступити до реалізації стратегії.

     Отже, згідно з теорією та практикою менеджменту структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії.

           Структура відображає будову та внутрішню форму системи. Наявність структури - невід’ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Отже, організаційна структура - це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція має формальний або неформальний вираз і охоплює два аспекти:

1. Канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;
2. Інформацію,  яка передається цими каналами.

     Зрозуміло,  що чим досконаліша організаційна структура управління,  тим ефективніший вплив управління на процес виробництва. Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

• адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін,  що відбуваються у зовнішньому середовищі );
• гнучкість,  динамізм ( здатність чітко реагувати на зміну попиту,  вдосконалення технології виробництва,  появу інновацій );
• адекватність ( постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи );
• спеціалізація ( функціональна замкнутість структурних підрозділів,  обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки );
• оптимальність ( налагодження раціональних зв’язків між рівнями та ланками управління );
• оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення );
• надійність ( гарантованість достовірності передачі інформації );
• економічність ( відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації );
• простота ( легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації ).

     При виконанні вказаних вимог не тільки підвищується швидкість і якість досягнення поставлених підприємством  цілей, але й покращується розвиток підприємства в цілому.

           На основі вищевикладеного проведемо аналіз організаційної структури управління ТзОВ „Тернопільхлібпром” та здійснимо оцінку її відповідності перерахованим вимогам (див. додаток А).

     З додатока А видно,  що формально управління та контроль за діяльністю ТзОВ „Тернопільхлібпром” здійснюють засновники-власники підприємства. Вони мають можливість впливати на рішення заводу через право голосу на загальних зборах. Безпосереднє керівництво діяльністю підприємством здійснюється генеральним директором, який має двох заступників,  що займають посади головного інженера та комерційного директора. Тобто, можна стверджувати, що в загальному підприємством керує три особи, такий вид організації притаманний підприємствам в умовах командної економіки. Отже, управління даним підприємством здійснюється ще за старою системою, яка зовсім не пристосована до умов ринкової економіки.