Моделювання демографічних процесів в контексті соціальних реформ

Джерело: [27].

 

Таблиця 2.2.

Динаміка чисельності  населення за основними віковими групами в Україні за 2009-2011 роки

Показник, осіб	Роки						Темп приросту, %
	2009		2010		2011		2010/2009	2011/2010
	Абсолютне значення, осіб	Питома вага, %	Абсолютне значення, осіб	Питома вага, %	Абсолютне значення, осіб	Питома вага, %
0-14 років	6982589	15,25	6495990	14,25	6531531	14,37	-6,97	0,55
Жінки	3396119	–	3157617	–	3173399	–	-7,02	0,50
чоловіки	3586470	–	3338373	–	3358132	–	-6,92	0,59
15-64 роки	27601530	60,29	32136968	70,48	31993311	70,39	16,43	-0,45
Жінки	13415368	–	16746093	–	16663017	–	24,83	-0,50
чоловіки	14186162	–	15390875	–	15330294	–	8,49	-0,39
65 і більше років	11198473	24,46	6965221	15,28	6928440	15,24	-37,80	-0,53
Жінки	7864038	–	4661853	–	4640154	–	-40,72	-0,47
чоловіки	3334435	–	2303368	–	2288286	–	-30,92	-0,65
Всього, осіб	45782592	100,00	45598179	100,00	45453282	100,00	-0,40	-0,32

Джерело: [27].

Як свідчать дані табл. 2.2. в Україні переважає населення  віком від 15 до 64 років, зокрема у 2011 році його частка становить70,39%. Позитивною є тенденція до скорочення чисельності населення старшого 65 років, що займає 15,24% у загальній кількості населення. Водночас частка населення віком до 14 років становить 14,37%. Таким чином,  можна зробити висновок про стаціонарний тип статево-вікової піраміди населення та простий тип відтворення, на що вказує приблизна врівноваженість часток населення віком до 14 років та після 65 років.

Рис. 2.1. Структура населення України за основними віковими групами у 2011 році

 

Розглянемо природний  рух населення в Україні за 2009-2011 роки.

Таблиця 2.3.

Природний приріст населення  України протягом 2009-2011 років

Показник	Абсолютне значення, тис. осіб			Темп приросту, %
	2009	2010	2011	2010/2009	2011/2010
Кількість народжених	512,5	497,7	502,6	-2,89	0,98
Міська місцевість	339,5	326,6	328,9	-3,80	0,70
Сільська місцевість	173	171,1	173,7	-1,10	1,52
Кількість померлих	706,7	698,2	664,6	-1,20	-4,81
Міська місцевість	432,3	431,1	411	-0,28	-4,66
Сільська місцевість	274,4	267,1	253,6	-2,66	-5,05
Природний приріст населення	-194,2	-200,5	-162	3,24	-19,20
Міська місцевість	-92,8	-104,5	-82,1	12,61	-21,44
Сільська місцевість	-101,4	-96	-79,9	-5,33	-16,77
Кількість шлюбів	318,2	305,9	355,9	-3,87	16,35
Міська місцевість	239,3	231,6	270,3	-3,22	16,71
Сільська місцевість	78,9	74,3	85,6	-5,83	15,21
Кількість розлучень	145,4	126,1	61,9	-13,27	-50,91
Міська місцевість	112,6	98,6	50,7	-12,43	-48,58
Сільська місцевість	32,8	27,5	11,2	-16,16	-59,27

 Джерело: [27].

За даними табл. 2.3. можна зробити висновок про те, що в Україні від’ємний природний приріст, тобто спостерігається негативна тенденція до депопуляції населення. Скорочення чисельності населення з 2009 року по 2011 рік відбувається у всіх областях України, лише у Волинській, Рівненській областях та в місті Києві спостерігається приріст населення (див. дод. В). Відтак кількість народжених у 2010 році зменшилась порівняно з 2009 роком на 2,89%, тоді як у 2011 році збільшилась на 0,98%. Зокрема народжуваність у міській місцевості перевищує народжуваність серед жителів сільської місцевості. За досліджуваний період спостерігається позитивна тенденція до скорочення кількості померлих, як у міській, так у сільській місцевостях: у 2010 році – на 1,20%, у 2011 році – на 4,81%. Окрім цього позитивним є те, що у 2009-2011 роках збільшилась кількість шлюбів з одночасним зменшенням кількості розлучень. Відтак лише у 2010 році відбулось незначне скорочення кількості шлюбів – на 3,87%, тоді як у 2011 році цей показник зріс на 16,35%. В той же час кількість розлучень скоротилась на 13,27% у 2010 році та 50,91% у 2011 році. Кількість шлюбів та розлучень переважає у міській місцевості.

 

Таблиця 2.4.

Динаміка загальних  коефіцієнтів народжуваності, смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності в Україні у 2009-2011 роках

Загальні коефіцієнти	2009	2010	2011
Коефіцієнт народжуваності	11,1	10,8	11
Коефіцієнт смертності	15,3	15,2	14,5
Коефіцієнт природного приросту	–4,2	–4,4	-3,5
Коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року	9,3	9,1	9,1
Коефіцієнт шлюбності	6,9	6,7	6,8
Коефіцієнт розлучуваності	3,2	2,7	2,95

Джерело: [27].

За даними табл. 2.4. можна  зробити висновок про те, що в  Україні на 1000 осіб населення припадає 11 народжених, близько 15 осіб померлих, 9 померлих дітей віком до 1 року, близько 7 шлюбів та 3 розлучень.

Таблиця 2.5.

Динаміка коефіцієнтів народжуваності за віком матері в  Україні                        у 2009-2011 роках

	Коефіцієнти народжуваності за віком матері								Сумарний коефіцієнт народжуваності
	15-49 років	15-19 років	20-24 роки	25-29 років	30-34 роки	35-39 років	40-44 роки	45-49 років
2009	43,1	31,2	94,8	89	54,1	21,5	3,8	0,2	1,460
2010	42,5	28,8	90,1	87,9	55,1	22,3	4,2	0,2	1,445
2011	43,6	28,1	89,9	89,2	58	24,6	4,6	0,2	1,459

Джерело: [27].

За даними таблиці 2.5. можна зробити висновок про незначне зростання коефіцієнта народжуваності, тобто в Україні на одну жінку  припадає 1,459 народжених. Найбільше  народжених припадає на жінок віком 20-24 роки, 25-29 років. Значна частка народжень спостерігається також у віці до 15, 15-19 роки, 30-34 роки та 35-39 років. Причому спостерігається тенденція до скорочення кількості народжень у віці 15-19 років та 20-24 років та підвищується народжуваність у старшому віці, зокрема від 30 до 44 років. Таку тенденцію можна пояснити запровадженням виплат при народженні дітей та поступовому збільшенні їх обсягу.

Таблиця 2.6.

Структура домогосподарств  з дітьми в Україні у 2009-2011 роках

Показник	2009	2010	2011
Частка домогосподарств  із дітьми до 18 років (%)	37,8	37,8	37,9
Частка домогосподарств  без дітей (%)	62,2	62,2	62,1
Розподіл  домогосподарств із дітьми (%) за кількістю дітей у їх складі:
одна дитина	72,1	73,5	74,9
дві дитини	24,2	23,5	22,6
три дитини і більше	3,7	3	2,5

Джерело: [27].

Як свідчать дані табл. 2.6., частка домогосподарств з дітьми в Україні за досліджуваний період становить майже 38%, тобто переважають  домогосподарства без дітей (62%). Зокрема  спостерігається тенденція до збільшення кількості домогосподарств з  однією дитиною, частка яких становить у 2011 році близько 75%. Домогосподарства, де виховується двоє дітей, займають близько 23%, з трьома і більше дітьми – 2,5% у 2011 році.

Якщо розглядати механічний рух населення України, то з 2009 по 2011 рік спостерігається додатній приріст зовнішньої міграції, що позитивно впливає на чисельність населення (див. дод. Ж). Відтак у 2009 році число прибулих перевищувало число вибулих на 13447 осіб, у 2010 році – на 16133 осіб, у 2011 році – на 17096 осіб. Зокрема у Одеській області, Автономній Республіці Крим та місті Києві міграційний приріст є найбільшим за досліджуваний період. Механічне скорочення за 2009-2011 роки спостерігається лише у Закарпатській та Рівненській областях, у Львівській області число вибулих перевищувало число прибулих у 2009-2010 роках, у Луганській – у 2009 році. Основними країнами, в які емігрують українці є Російська Федерація (27,69% у 2011 році), Польща (25,81% у 2011 році), Молдова (11,23%), Угорщина (8,73% у 2011 році), Німеччина (1,83% у 2011 році). Основною причиною виїзду за кордон є трудова міграція, працевлаштування. Загалом українці емігрують до країн Західної Європи та СНД.

Таким чином, на основі вище проаналізованого стану демографічної  ситуації можна виділити основні  демографічні тенденції в Україні. Відбувається скорочення чисельності населення, зокрема за рахунок негативної тенденції до депопуляції. Для України характерні процеси урбанізації та механічного приросту за рахунок зовнішньої міграції. Спостерігається також низька народжуваність, масова однодітність українських сімей, нестабільність шлюбів та високий рівень розлучуваності. Старіння населення поєднуються в Україні з високим, за європейськими мірками, рівнем смертності та низькою тривалістю  життя. З метою покращення демографічної ситуації в Україні постійно збільшуються обсяги соціальних виплат. Тому розглянемо їх динаміку детальніше.

 

2.2. Оцінка динаміки  соціальних виплат сім’ям з дітьми в Україні

 

Розглянемо основні  види соціальної допомоги населенню  в Україні. Відповідно до Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам», «Про пенсійне забезпечення» можна виокремити такі види соціальної допомоги, які надаються управлінням праці та соціального захисту населення: