Система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу

Таблиця 1.3.9.

Варіант відповіді	Кількість відповідей у %
	КГ	ЕГ
Раз на тиждень.	-	-
Час від часу.	7	5
Не вживаю.	80	83
Не можу відповісти	12	11

 

Аналіз таблиці 1.3.9 дає можливість виокремити загальну тенденцію – та частка молоді яка залучена до вживання наркотичних засобів не регулярно їх приймає, а тому, має сенс проведення психолого-педагогічної реабілітації без глибокого медичного втручання, тому, що залежність якщо і сформована то психологічна.

І з рештою третій блок запитань анкети мав на меті виявлення чинників які формують знання про вплив і негативні наслідки вживання ПАР.

Питання №.10: “Звідки Ви отримуєте найбільше інформації про шкідливі звички і вплив на організм  наркотичних речовин?” Питання націлене на виокремлення факторів, які впливають на становлення негативного відношення до ПАР, а також на виявлення найбільш значимих соціальних інститутів при його формуванні.

Таблиця 1.3.10.

Варіант відповіді	Кількість відповідей у %
	КГ	ЕГ
ЗМІ.	45	47
Друзі.	27	26
Ваш навчальний заклад	19	17
Родина	11	10
Не можу відповісти	_	_

 

Отже, дані таблиці 1.3.10 визначають найперше місце у набутті інформації зазначеного змісту за ЗМІ - відповідно 45 і 47% у контрольній та експериментальній групі. Така тенденція відмічається через те, що засоби масової інформації – це рушійний фактор формування суспільної думки. Другу місце займає відповідь “Компанією друзів і однолітків”, що обґрунтовується її значимістю для віку наших опитуваних. Останнє місце займає родина,”а передостаннє - навчальний заклад – це доводить, що ВНЗ для опитаних студентів є не надто значимим фактором в питаннях формування установок здорового способу життя.

Питання №.11: “Чи цікаво Вам приймати участь у заходах з формування здорового способу життя, що проводяться у вашому навчальному закладі?” Заключне питання дало можливість підсумовуючи визначити зацікавленість студентів у проведенні і участі виховних заходів у ВНЗ.

Таблиця 1.3.11.

Варіант відповіді	Кількість відповідей у %
	КГ	ЕГ
А. Так.	54	54
Б. Ні.	44	43
Не можу відповісти	2	3

 

Відповіді наведені у таблиці 1.3.11 визначають низький рівень зацікавленості більшості студентів при участі у виховному процесі вищого навчального закладу. Лише половині опитаних респондентів цікаво приймати участь у профілактичних заходах, а тому слід говорити, що проблеми які піднімаються на них не достатньо актуалізовані для студентства і відповідно це визначає його незначну ефективність.

Отже, з результатів опитування можна сказати, що: значна кількість студентської молоді залучена до вживання ПАР, де на першому місці стоїть тютюнопаління, алкоголь на другому, а на останній позиції стоять наркотики. Це свідчить, що молода людина починає прийом з ПАР меншої дії, а згодом додає більш агресивні, що говорить про необхідність комплексності в профілактиці адиктивних проявів. Навчальний заклад в такому разі не має на сьогодні достатнього впливу на формування здорового способу життя молодого покоління. Цю ситуацію можна пояснити особистим відношенням студента до навчального процесу. Під впливом науково-технічного прогресу наше суспільство зазнало кардинального перегляду ціннісних орієнтацій, саме їх поверховість пропагує звернення уваги на більш привабливе, з першого погляду цікавіше. Саме такі потреби задовольняють засоби масової інформації, при чому дуже часто подана інформації втрачає свій виховний зміст. Тому, завданням освітніх установ усіх рівнів є розробка та впровадження новітніх програм, профілактичних методик зі змістом, що здатен зацікавити індивіда, а згодом і розвинути більш глибоке інформаційне сприйняття.

Таким чином, аналіз реального стану профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі ВНЗ дав змогу зробити ряд висновків:

Рівень розвитку соціально-педагогічної роботи з профілактики адиктивних проявів у виховній роботі ВНЗ характеризується усвідомленою необхідністю працівниками закладу щодо реоргагнізації зазначеного напрямку діяльності. Основні складності з якими вони стикаються на методичному рівні: відсутність комплексу спеціалізованих методик; методичні розробки, які вже є в наявності не адаптовані до особливостей студентів і тому мають недостатній рівень результативності; в методичній літературі з питань профілактики превалює техніка «залякування»; система впливу “викладач-студент” не може в повній мірі вирішити завдання поставлені профілактичною роботою.

Аналіз змісту існуючої методики профілактики адитивної поведінки розкрило наступні питання: головною формою роботи являється групова; бесіди, лекції, дискусії та елементи тренінгових занять – це основні методи роботи.

Проведена діагностика студентського середовища з використанням анонімного анкетування, що містила в собі 3 блоки, визначила наступні показники: виходячи з аналітичного огляду першого блоку анкети можна стверджувати, що респонденти в обох групах, мають певні уявлення про сутність поняття психоактивних речовин, але разом з тим, ці знання не є систематичними; другий блок запитань показав, що більшість опитуваних активно залучена до тютюнопаління і вживання алкоголю, разом з тим, незначна кількість учнівської молоді несистематично вживає наркотики; третій блок запитань визначає: головним джерелом інформації про шкідливість ПАР - ЗМІ та групи однолітків, натомість констатує низький рівень значимості ВНЗ у набутті знань, умінь та навичок з формування здорового способу життя студентів.

Отже, враховуючи факти зазначені вище, можна стверджувати, що на даний момент стає необхідною розробка, обґрунтування і впровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки в виховній роботі вищого навчального закладу. Саме цьому питанню буде присвячений другий розділ

Висновки до першого розділу

1. Аналіз наукової літератури  дає можливість розглянути дослідження адиктивних проявів серед молоді за двома критеріями: - в часі; -в контексті різних аспектів наукового пізнання. В історичній ретроспективі розвиток наукової думки зазначеного питання умовно можна розділити на п’ять етапів, починаючи к кінця ХІХ ст. і до тепер. Вивчення адиктивної поведінки та розробка профілактичних методик є питанням різних наук з досліджень яких можна зробити ряд висновків: з медичної точки зору, схильність до алкоголізму, тютюнопаління та наркоманії в молодіжному середовищі виникають з причини низького порогу психологічної та фізіологічної стійкості молодого організму до психоактивних речовин; дослідження в галузі юриспруденції зазначають, що негативні прояви в молодіжному середовищі безпосередньо впливають на рівень правопорушень різного ступеня тяжкості, головна мета попереджувальних заходів – виховання високого рівня самосвідомості та правова просвіта; психологія розглядає адикцію або залежність як слабкість емоційно-вольової сфери та комплекс характерологічних особливостей індивіда при цьому основне завдання  профілактичної та корекційної роботи – впливати на життєві переконання індивіда, переорієнтовуючи їх на установки здорового способу життя; профілактика адиктивних проявів у молодіжному середовищі в контексті соціально-педогогічної науки виступає як комплекс попереджувально-профілактичних заходів первинної, вторинної і третинної профілактики, що включають в себе широкий комплекс форм та методів впливу які дозволяють різнопланово підійти до вирішення поставленого завдання.

Хоча, проблема профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі розглянута науковцями різних галузей, але разом з тим необхідно зазначити, що залишаються відкритими такі питання: по-перше не достатня розробленість питання програми профілактики адиктивної поведінки у вищіх навчальних закладах, і по-друге, незначна увага науковців приділяється саме комплексній профілактиці негативних проявів в молодіжному середовищі, а не окремим її видам.

2. Розкриття суті адиктивних проявів дало можливість узагальнити інформацію, що в науці адиктивна поведінка розглядається як залежна поведінка, яка ще не перейшла до стадії захворювання. Дослідники виділяють три  етапи формування цього процесу: етап перших спроб не є хворобою, а загалом відноситься до поведінкових порушень; етап пошукового полінаркотизму, де вживання психоактивних речовин спочатку виступає як компонент приємного проводження часу, а не як самоціль; етап фонового полінаркотизму призводить до того, що молода людина відшукує ту психоактивну речовину яка надає їй найбільше задоволення. При цьому, узалежнення ще відсутнє. Виділяють ряд чинників які провокують адиктивну поведінку: соціально-економічні, психолого-педагогічні, медико-біологічні. Прояви адиктивної поведінки які розглядаються в даному науковому дослідженні характеризуються вживанням психоактивних речовин. Психоактивна речовина – будь-яка речовина, що при введенні в організм людини може змінювати сприйняття, настрій, здатність до пізнання, поведінку та рухові функції. При тривалому вживанні інтоксиканту формується синдром залежності. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба приймати психоактивні речовини, алкоголь або тютюн. Залежність від психоактивних речовин формується послідовно. Умовно виділяють три стадії залежності: соціальна, психічна та фізична. Кожна наступна додає до загальної картини нові прояви.

3. Аналіз рівня розвитку соціально-педагогічної роботи з профілактики адиктивних проявів у виховній роботі ВНЗ характеризується усвідомленою необхідністю працівниками закладу щодо здійснення зазначеного напрямку діяльності. Основні складності та проблеми, з якими стикаються працівники на методичному рівні: відсутній комплекс спеціалізованих методик, що визначав би профілактику адиктивної поведінки як цілісну систему запобігання негативним проявам в студентському середовищі; методичні розробки, які вже є в наявності не адаптовані до особливостей студентів, як окремої групи молоді і тому мають  недостатній рівень результативності; абітурієнти, прийшовши  на навчання зі школи, не мають відповідного рівня сформованості установок і поглядів на необхідність ведення здорового способу життя; зазначений напрям роботи визначається в виховному процесі, як ситуативний і позбавлений системності. Опитування викладачів-кураторів  визначило основні тенденції і недоліки у впровадженні профілактики негативних проявів серед студентської молоді на організаційному рівні: час який виділяється на проведення виховних заходів обмежує використання більш   дієвих методів впливу; в методичній літературі з питань профілактики превалює техніка “залякування”; студент вузу, виступає в виховному процесі не лише як об’єкт, а як і суб’єкт власного становлення, тому система впливу “викладач-студент” не може в повній мірі вирішити завдання поставлені профілактичною роботою. Більш ефективно зарекомендувала себе практика проведення профілактичної роботи за технікою “рівний-рівному”. Аналіз змісту існуючої методики профілактики адитивної поведінки студентів в даному навчальному закладі розкрило наступні питання: головною формою роботи являється групова; основними методами роботи бесіди, лекції, дискусії та  елементи тренінгових занять в яких використовуються ігрові методики, моделюючі ситуації, діловий театр.

 Проведена діагностика студентського середовища з використанням  анонімного анкетування, що містила в собі 3 блоки: обізнаність студентів, щодо класифікації психоактивних речовин; рівень залучення до вживання ПАР (тютюнопаління; вживання алкоголю; вживання наркотиків); шляхи отримання інформації про психоактивні речовини, визначила ряд показників. Виходячи з аналітичного огляду першого блоку анкети можна стверджувати, що респонденти в обох групах: і в контрольній, і в експериментальній, мають певні уявлення про сутність поняття психоактивних речовин, але разом з цим ці знання не є систематичними, що підтверджується  труднощами у визначенні  приналежності алкоголю і тютюну до психоактивних речовин. Другий блок запитань показав, що лише незначна кількість учнівської молоді несистематично вживає наркотики, але разом з тим її більшість активно залучена до тютюнопаління і вживання алкоголю. І з рештою, третій блок запитань визначає: головним джерелом інформації про шкідливість ПАР - ЗМІ та групи однолітків, натомість низький рівень значимості ВНЗ у набутті знань, умінь та навичок з формування здорового способу життя студентів.

4. Отже, проаналізувавши реальний стан і рівень профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі ВНЗ, можна стверджувати, що на даний момент стає необхідною розробка і впровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого  навчального закладу, чому і буде присвячений другий розділ нашої магістерської роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота по впровадженню системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховну роботу вищого навчального закладу

2.1. Наукове обґрунтування системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу.

Перший розділ нашого дослідження окреслює теоретико-методичні основи адиктивної поведінки: аналізує її зміст, форми прояву, стадії розвитку, причини, що характеризуються здебільшого як комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів. Він також, розкриває суть і реальний стан профілактичної роботи вживання ПАР у виховній роботі ВНЗ. Який показує, що виховний процес через відсутність цілеспрямованої виховної роботи і незадовільну організацію науково-методичного забезпечення виховної, практичної профілактичної діяльності потребує реструктуризації, розробки і впровадження системи профілактики негативних проявів молодіжного середовища.

В результаті отримані дані дають змогу перейти до розробки концепції соціально-педагогічної системи профілактики адиктивної поведінки серед студентської молоді в контексті діяльності вищого навчального закладу.