Курс лекций по "Трудовому праву"

— оплата праці за додаткову  роботу, виконувану на умовах сумісництва, провадиться у розмірі 0,5 ставки (окладу) по посаді, по якій виконується робота за сумісництвом, за фактично виконану роботу. У разі встановлення сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань оплату провалять за кінцевими результатами, за фактично виконаний обсяг робіт;

— при суміщенні професій (посад) провадиться доплата у  відсотках до посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи пропорційно  відпрацьованому часові.

Виконання обов'язків  тимчасово відсутнього працівника с також суміщенням професій (посад), тому порядок їх оплати передбачений також статтею 105 КЗпП України. При заміщенні тимчасово відсутнього працівника з вищим посадовим окладом працівникові, який замішує відсутнього, виплачується різниця. Це не стосується заміщення вакантної посади.

Оплата праці при  виготовленні продукції, що виявилася  браком, регламентується ст. 112 КЗ^П.

Якщо брак допущений  не з вині працівника, оплата праці  за виготовлення цієї продукції провадиться  за зниженими розцінками. Місячна  заробітна плата працівника в  такому випадку не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому посадового окладу або тарифного розряду.

Якщо брак стався внаслідок  прихованого дефекту в оброблюваному  матеріалі, а також не з вини працівника і виявлений після приймання  виробів органом технічного контролю, оплата провадиться працівникові нарівні з оплатою за якісні вироби.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає.

Частковий брак з вини працівника оплачується залежно  віл ступеня придатності продукції  за зниженими розцінками.

Порядок оплати часу простою  регламентується статтею 113 КЗпП.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), але працівник повинен  попередити власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) про початок простою.

За час простою не з вини працівника, коли виникла  виробнича ситуація, небезпечна для  життя чи здоров'я працівника або  для людей, які його оточують, і  навколишнього середовища, за ним зберігається середній за­робіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

 

6. Гарантійні  і компенсаційні виплати в  оплаті праці та порядок обчислення  середнього заробітку.

В деяких випадках законодавство  зобов'язує власника або уповноважений ним орган до надання їх працівникам деяких гарантій і компенсацій, пов'язаних з оплатою праці. Гарантійні виплати — це суми грошових виплат, які виплачуються працівнику як заробітна плата за час, коли він з поважних причин, визнаних такими законодавством, був звільнений від виконання його трудових обов'язків безпосередньо на робочому місці.

До таких законодавство  відносить:

1. Відповідно до ст. 1І9КЗпП виплату середнього заробітку  працівникам за час виконання  державних або громадських обов'язків:  при здійсненні виборчого права; при виконанні депутатських обов'язків і за участь депутатів у сесіях рад народних депутатів; за участь у роботі з'їздів, конференцій, пленумів профспілкових та інших громадських організацій; в зв'язку з викликом як свідка, народного засідателя, експерта, громадського захисника, громадського обвинувача в органи дізнання, попереднього слідства, в прокуратуру, суд та при виконанні інших обов'язків, наприклад участь в колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору, робота в примирних комісіях і участь у вирішенні колективного тру­дового спору.

2. Виплату заробітної  плати відповідно до ст. 120 КЗІІП  України працівникам, які переїжджають  на роботу в іншу місцевість, за час збирання в дорогу, перебування  у дорозі та влаштування на новому місці (6 днів).

3. Виплату заробітної  плати згідно зі ст. 121 КЗпП  України працівникам за час  перебування у службовому відрядженні.

4. Виплату середнього  заробітку відповідно до ст. 122 КЗпП України працівникам, направленим  на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за весь час навчання.

5. Відповідно до ст. 123 КЗпП виплату середнього заробітку  за час перебування в медичних  установах з метою обстеження  в особливо складних випадках  діагностики захворювань при  проходженні обов'язкового медичного огляду.

6. Виплату відповідно  до ст. 124 КЗІІП України середнього  заробітку донорам в день здачі  крові і за наступний за  ним день, під час перебування  такого працівники у відгулі.

7. Виплату раціоналізаторам  і винахідникам (ст. 126 КЗпП України) середнього заробітку за дні звільнення від виконання основних трудових обов'язків під час впровадження ї винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

8. Виплату заробітку  відповідно до ст. 113 КЗпП і  Закону України „Про охорону  праці” (ст. 7) за час простою працівника не з його вини. До гарантованих законодавством про працю виплат відноситься також оплата щорічних і додаткових відпусток (Закон України «Про відпустки»), оплата днів затримки розрахунку зі звільненим працівником, оплата вимушеного прогулу працівника при незаконному звільненні чи переведенні працівника, виплата вихідної допомоги при звільненні працівника у передбачених за­коном випадках та ін.

Трудове законодавство  крім гарантійних виплат передбачає для деяких категорій працівників  гарантійні доплати — грошові суми, які виплачуються їм понад зароблені ними кошти. Цс, зокрема, такі доплати:

— за перерви в роботі матерям, то мають дітей віком  до півтора року, для годування  дитини материнським молоком;

— неповнолітнім працівникам  за час скорочення тривалості їх роботи відповідно до ст. 194 КЗпП України;

— за нижче оплачувану роботу при тимчасовому переведенні  працівника, в т.ч. вагітних жінок  та ін.

З метою відшкодування  працівникові його витрат, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, трудове законодавство передбачає також компенсаційні виплати, які здійснюються понад суми коштів, що складають заробітну плату працівника.

Основними видами компенсаційних виплат є такі;

1. Відповідно до ст.. 120 КЗпП і відповідної постанови  Кабінету Міністрів України від 2.03.98 р. № 255 виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість щодо вартості проїзду працівника і членів його сім'ї, перевезення майна, добових, одноразової допомоги.

2. Згідно зі ст. 121 КЗпП  і постановою Кабінету Міністрів  від 5 січня 1998 р. № 10 витрати працівника, пов'язані зі службовими відрядженнями: добові на харчування, проживання, бронювання місць у готелях і т. ін.

3. Витрати відповідно  до ст. 125 КЗпП України па відшкодування  вартості зношених при використанні  для потреб підприємства інструментів, що належать працівникові, його власного одягу, взуття, якщо власник або упов­новажений ним орган повинен був забезпечити працівника таким інструментом і спецодягом.

4. Компенсація затрат  працівника на використання для  службових поїздок власного автомобіля або на проїзд у пасажирському транспорті в зв'язку з виконанням службових обов'язків.

5. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату  праці» компенсація працівникам  втрати частини їх заробітку  у зв'язку з несвоєчасною його  виплатою і інфляційними процесами в економіці країни. Конкретний механізм компенсації розроблено в Положенні про порядок компенсацій працівникам втрати частини їх заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, затвердженому постановою КМУ від 20.12.97 р. № Н27.

Цей вид компенсаційних виплат с обов'язковим для підприємств  усіх форм власності і організаційно-правових форм господарювання.

Механізм компенсації  заключається в тому, Ідо нарахована, але не виплачена вчасно «чиста» (тобто після утримання податків І зборів) заробітна плата збільшується на коефіцієнт приросту споживчих цін, який розраховується як частка від ділення індексу споживчих цін за місяць, що передував виплаті простроченої заробітної плати, на індекс споживчих пін у тому місяці, за який вона нарахована, мінус одиниця.

Нараховані суми компенсації  виплачуються у тому місяці, що і  прострочена заробітна плата, причому  вони не нараховуються у тому випадку, якщо зарплата не отримана з вини працівника.

Одним із економічних  показників, що використовуються підприємствами при розрахунках по оплаті праці, є середня заробітна плата окремих працівників підприємства (установи, організації), яка визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 зі змінами, внесеними постановами від 16.05.95 р. № 348 і 24.02.97 р. №185. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної і творчої відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, а також працівникам, які мають дітей, для виплати компенсацій за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

У випадках виконання  працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час, переведення працівників па легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я, в т.ч. вагітних жінок, виплати вихідної допомоги, службових відряджень, вимушеного прогулу, направлення працівників на обстеження до медичних установ, звільнення від роботи донорів і т. ін. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують випадку, з яким пов'язана відповідна виплата.

Для нарахування пенсії відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення» розрахунок середньомісячної фактичної заробітної плати проводиться або за 24 останні календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності, незалежно від перерв у роботі.

Для відшкодування шкоди, заподіяної працівникові на виробництві, розрахунок середнього заробітку проводиться  за 12 або 3 останніх повних календарних  місяці роботи, що передують каліцтву або повній втраті професійної працездатності. Перелік виплат, що включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати, визначений у згаданому Порядку № 100. Усі вони включаються в розрахунок без вирахування утримань, тобто в тому розмірі, в якому нараховані.

Нарахування виплат за середньою заробітною платою проводиться виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів.

 

7. Загальний  порядок нарахування і виплати  заробітної плати.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.

Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою  необхідні такі документи:

– штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;

– накази про присвоєні розряди;

– тарифна сітка (годинні тарифні ставки);

– табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць);

Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою  необхідні матеріали про обсяг  виробітку (випущеної продукції, виконаних  робіт і послуг) за відповідними розцінками:

– накладні на здачу продукції на склад;

– квитанції па оплату вартості послуг;

– акти-процентовки на обсяг виконаних робіт;

– акти приймання виконаних робіт і т. Ін.

Всі види додаткової заробітної плати нараховуються па підставі первинних документів:

– накази (на відпустку, звільнення і т. д.);

– копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.

Облік розрахунків з  оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом  Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службов­цями із заробітної плати» від 22.05.96 р. № 144.

Відповідно до вказаного  документа розрахунки по заробітній платі можуть вестися в трьох  варіантах:

– за розрахунково-платіжною відомістю;

– за розрахунковою відомістю;

– за спеціальними листами розрахунку заробітної плані, які виписуються на кожного працюючого на розрахунковий період.

Нарахована працівникові заробітна плата на території  України виплачується в національній валюті. Законодавство забороняє виплату заробітної плати в формі боргових зобов'язань і розписок та дозволяє виплачувати заробітну плату банківськими чеками відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів за узгодженням з Національним банком України. Колективним договором на підприємстві, як виняток, може бути передбачена виплата частини заробітної плати натурою за цінами не нижче собівартості в тих галузях, де така форма оплати с звичною або бажаною для працівників.

Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи, не рідше двох разів на місяць, в строки, встановлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то при виплаті її за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу.

При виплаті заробітної плати власник зобов'язаний повідомити працівникові суму нарахованої заробітної плати, суми відрахувань І підстави їх здійснення, а також суму заробітної плати, що піддягає виплаті працівникові. Відрахування і утримання з заробітної плати працівника можуть здійснюватись тільки на підставі закону: