Стратегії управління в розвитку персоналу підприємства

Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Херсонський інститут

 

 

 

Голод Віталій Володимирович

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

 

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ В РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

Спеціальність «Управління персоналом і економіка праці»

Спеціалізація «Економіка та управління персоналом»

 

 

До захисту допущено:

завідувач кафедри економіки та підприємництва

Херсонський інститут МАУП

к.е.н., доцент Юрченко В.В.

__________________________

05 березня 2012 року

 

Науковий керівник

Старший викладач Юрченко А.Ю.

__________________________

05 березня 2012 року

 

Виконав студент групи

Ін 19-10-09 С4УЕП (2.6 з)

Херсон  – 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА………	7
1.1. Передумови, суть та завдання формування стратегії управління персоналом підприємства………………………………………………..	7
1.2. Методичні основи та фактори формування стратегії управління персоналом підприємства………………………………………………..	23
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ КП "МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ "ФЕНІКС" ………………………………………………	37
2.1. Виробничо-фінансова характеристика діяльності досліджуваного підприємства ……………………………………………………………..	37
2.2. Аналіз кадрової політики планування персоналу на підприємстві	51
2.3. Діагностика кадрового потенціалу в системі управління персоналом підприємства ……………………………………………….	63
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………………………..	80
3.1. Практичні рекомендації щодо організації методики оцінки персоналу підприємства …………………………………………………	80
3.2. Удосконалення та впровадження нових підходів до формування стратегії управління персоналом КП "МЗС "Фенікс" …………………	89
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………	107
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………	115
ДОДАТКИ ………………………………………………………………...	122

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В ринкових умовах завданням першорядної важливості стає забезпечення сталого економічного та соціального розвитку промислових підприємств, що можливе лише за умов якісних змін стереотипів господарювання та значною мірою визначається станом вирішення проблем управління персоналом, які останнім часом набувають все більшого значення у зв’язку з підвищенням ролі працівника в їхній діяльності. Управління персоналом стає фактором забезпечення економічної стабільності та підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, тому потребує посиленої уваги й залишається актуальним для всіх господарських утворень.

У сучасних умовах при наявності  високої невизначеності та динамізму  ринкового середовища економічний  та соціальний розвиток неможливий без  впровадження стратегічних напрямів в управління персоналом, що дасть можливість забезпечити ефективне досягнення перспективних цілей промисловими підприємствами на основі утримання конкурентних переваг та відповідного реагування на зміни зовнішнього середовища, серед яких: формування відповідної організаційної структури управління, інвестування в розвиток персоналу, підвищення його конкурентоспроможності, маркетинг персоналу, створення ефективної системи мотивування та стимулювання.  

Реальний ефект від удосконалення стратегії управління в розвитку персоналу підприємства можливо досягти лише за умови базування всіх його елементів на об’єктивному підґрунті, виходячи з відповідних потреб промислового підприємства та за наявності певних умов зовнішнього середовища, що у свою чергу вимагає чіткості теоретичних і методичних підходів у цій сфері.

Теоретико-методологічні аспекти  управління персоналом розглянуто в  працях таких вітчизняних та зарубіжних учених, як Д.Богиня, В.Гриньова, О.Грішнова, Г.Дмитренко, В.Дятлов, Г.Десслер, А.Єгоршин, Г.Завиновська, Л.Карташова, А.Кібанов, А.Колот, А.Маслоу, Ю.Одегов, І.Попова, М.Семикіна, Н.Тарнавська, А.Ткаченко, Є.Уткін, С.Шекшня, Г.Щьокін та ін. Широке коло питань дослідження проблеми стратегічного управління висвітлено в працях таких учених, як І.Ансофф, О.Виханський, А.Градов, Ф.Котлер, Д.Клиланд, М.Лепа, М.Мескон, Х.Мінцберг, Г.Осовська, Ю.Портер, А.Шеремет, З.Шершньова та інші. Вирішенню окремих завдань стратегічного управління персоналом присвячені роботи таких авторів, як Т.Білорус, Н.Гавкалова, О.Громова, Г.Зайцев, Л.Карташова, А.Кібанов, Г.Лич, В.Маслов, О.Пешко, О.Скібіцький, Є.Уткін, С.Файбушевич, Г.Щьокін та інших.

Разом із тим всебічне вивчення та аналіз опублікованих праць, присвячених дослідженню цієї багатогранної проблеми засвідчили необхідність подальшого розвитку теоретичних основ стратегічного управління персоналом з обґрунтуванням пріоритетних шляхів підвищення його ефективності.

Науковцями було сформовано ряд  положень щодо вирішення проблеми формування і використання потенціалу менеджменту. Проте, залишаються питання теоретичного і методичного характеру для багатоукладної економіки, зокрема соціально-демографічних аспектів формування кадрового потенціалу, сучасних вимог до менеджерів, кадрової політики, технології роботи з кадрами за ринкових умов та інше. Все це зумовило визначення теми дослідження і структурну побудову роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення стратегії управління в розвитку персоналу підприємства, що визначає умови й можливості підвищення ефективності господарювання підприємств і забезпечує їх конкурентоспроможність.

Для досягнення поставленої мети в дисертації були вирішені такі завдання:

- проведено дослідження категорійно-понятійного апарату, проаналізовано сучасні погляди та підходи до управління персоналом та обґрунтовано необхідність здійснення на промислових підприємствах стратегічного управління персоналом;

- визначено фактори, що впливають на розробку стратегії управління персоналом;

- розроблено та запропоновано концептуальну схему стратегічного управління персоналом підприємства;

- досліджено фактори та умови, що впливають на формування персоналу та ефективність його використання на металургійних підприємствах, встановлено тенденції їхніх змін;

- визначено пріоритетні стратегічні напрями управління персоналом та розроблено рекомендації щодо удосконалення менеджменту персоналу для металургійних підприємств;

- розроблено функціональну схему формування персоналу на підприємстві з визначенням основних його етапів, яке повинно здійснюватися на основі стратегічного аналізу та прогнозах розвитку підприємства;

- визначено послідовність розробки та реалізації на підприємстві системи мотивування та стимулювання як складової системи стратегічного управління персоналом.

Об’єктом є процеси формування і використання кадрового потенціалу комунального підприємства "Миколаївський завод скловиробів "Фенікс".

Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти стратегічних напрямів удосконалення управління персоналом, а також фактори й умови, що впливають на формування, розвиток персоналу, підвищення його конкурентоспроможності та ефективності використання.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження стали положення теорії менеджменту та сучасні концепції управління, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері управління персоналом, стратегічного менеджменту. Інформаційною базою дипломної роботи є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні та статистичні матеріали промислових підприємств Миколаївського реґіону, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в оптимізації теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо стратегічних напрямів удосконалення управління персоналом підприємства.

В роботі обґрунтована необхідність підвищення наукового рівня управління соціально-економічними процесами на основі професійності управління, формування і раціонального використання людського капіталу, а також потенціалу менеджменту в усіх підприємницьких структурах і органах господарського управління.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та запропоновані в дипломній роботі підходи, визначені напрями та отримані результати дозволяють підвищити якість управлінських рішень, ефективність господарювання, забезпечити стійкий розвиток та конкурентоспроможність підприємств на основі удосконалення управління персоналом шляхом впровадження стратегічних напрямів у менеджмент.

Обсяг дипломної роботи становить 130 сторінок. У даній роботі наведено 16 таблиць, 7 рисунків, 5 додатків та опрацьовано 88 літературних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

1.1. Передумови, суть та завдання формування стратегії управління персоналом організації

 

В умовах розвитку ринкових відносин очевидною є необхідність адаптації  промислових підприємств до швидкості  змін зовнішнього середовища. Потреба  в свідомому управлінні змінами  на основі науково обґрунтованих методів їх передбачення, регулювання зумовлює важливість здійснення на підприємствах стратегічного управління, що дозволить забезпечити ефективне досягнення перспективних цілей на основі утримання конкурентних переваг та відповідного й своєчасного реагування на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Посилення стратегічного аспекту характерне й для управління персоналом.

В основі сучасних концепцій управління людина виступає як найважливіший ресурс процесу виробництва та одночасно як особистість з її потребами, мотивами, інтересами, цінностями. Підхід до персоналу як ресурсу означає індивідуальний підхід до кожного працівника в межах поєднання інтересів підприємства і працівника, розуміння стратегічного виміру в управлінні персоналом.

Управління персоналом набуває  дедалі все більшого значення як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегії розвитку.

В цілому управління персоналом –  це система взаємозалежних, організаційно-економічних і соціальних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку й ефективного використання потенціалу робочої сили на рівні підприємства [2, с.7]. Також управління персоналом можна визначити як діяльність, що спрямована на досягнення найбільш ефективного використання працівників для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей [3, с.9].

Протягом багатьох років людському  чинникові в бізнесі надавалася другорядна роль, підпорядкована фінансовим і виробничим завданням компанії. Останнім часом таке ставлення почало змінюватися. Актуальною проблемою сучасного менеджменту є активізація людських ресурсів для досягнення успіху організації.

Управління людськими ресурсами  – головна функція будь-якого  підприємства, адже персонал – найбільш складний суб’єкт управління в підприємстві, оскільки, на відміну від речових факторів виробництва,є живим, має можливість самостійно приймати рішення, діяти, критично оцінювати пред’явлені до нього вимоги та має суб’єктивні інтереси.

У сучасних умовах корінним чином змінилася роль людини у виробництві. Людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, а й головним стратегічним ресурсом підприємства у конкурентній боротьбі. У зв’язку з цим управління персоналом зазнало радикальних змін.

До причин такої переорієнтації належать проблеми, що виникли в  розвинутих країнах світу в кінці 1970-х років у зв'язку із швидкими змінами в технології, економічним  та демографічним тиском, зниженням  продуктивності тощо. Тому важливою теоретичною та практичною проблемою є орієнтація персоналу на досягнення стратегічних завдань підприємства.

Провідні компанії почали успішно  інтегрувати своє управління людськими  ресурсами в систему стратегічного  та тактичного менеджменту. Те, що людські  ресурси та стратегічне планування можуть ефективно інтегруватися, доведено такими корпораціями, як "Дженерал Електрик" (General Electric), "Екссон" (Exxon), "Чейз" (Chase), "Дженерал Моторс" (General Motors). У ряді наукових робіт [13; 48] доведено, що зміна стратегії часто призводить до зміни структури. Але цей аналіз дає лише часткову картину динаміки будь-якої організації. Крім стратегії та структури стан бізнесу визначається і третім елементом: людськими ресурсами. Іхня цінність як фактору успіху весь час зростає. У результаті поступово стала формуватися система управління людськими ресурсами. Вона покликана зігряти ключову роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності і довгострокового розвитку підприємства. Дана система заснована на концепції людських ресурсів, що визнає необхідність капіталовкладень у формування і розвиток людських ресурсів. На відміну від концепції управління кадрами, ця концепція виправдовує економічну доцільність витрат, пов’язаних із залученням якіснішої робочої сили, її безперервним навчанням, підтримкою в працездатному стані і навіть створення умов для повнішого виявлення можливостей і здібностей, закладених в особистості, з подальшим їх розвитком. Отже, погляд на проблему докорінно змінився внаслідок потрійної еволюції: навколишнього економічного середовища, підприємства та самої людини.