Формування карєрної стратегії

 

 

ЗМІСТ.

ВСТУП___________________________________________________________3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ КАР’ЄРИ.

1.1. Сутність поняття та види кар’єри_________________________________9

1.2.Аналіз взаємозв’язку етапів життя і кар’єри працівника______________34

РОЗДІЛ II. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ КАР’ЄРИ.

2.1.Концепція управління кар’єрою__________________________________42

2.2. Принципи планування кар’єрної стратегії_________________________49

2.3. Шляхи успішного розвитку кар’єри______________________________58

РОЗДІЛ ІІІ. ФОРМУВАННЯ КАРЄРНОЇ СТРАТЕГІЇ ПРАЦІВНИКІВ.____64

ВИСНОВОК_____________________________________________________69

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ІТЕРАТУРИ______________________________72

ДОДАТКИ______________________________________________________75

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Актуальність теми. Тільки в останні декілька років тема кар’єри набула широкої популярності в колах українських вчених та практиків, що викликано реформуванням всіх основних сфер нашого суспільства, становленням ринкової економіки. Все це потягло за собою зміну відношення до багатьох поцесів і явищ, які до цього часу залишалися поза зором в силу їх негативного сприйняття або низького рівня актуальності.

Те, що раніше вважалося відхиленням від норми, породженням буржуазного суспільства, капіталізма, ототожнювалось із кар’єризмом, який представляв собою незначний прояв кар’єри, сьогодні підводиться до рангу важливого показника розвитку людини в системі соціальної структури, вагомого фактора і умови покращення соціально-психологічного клімату, підвищення продуктивності праці в організації її конкурентоздатності.

Ринкові умови формують високі вимоги до рівня кваліфікації персоналу сучасного підприємства, знань і професійних навичок працівників. За таких умов стає проблема ефективного підвищення за кар’єрною сходинкою.

Лише з недавнього часу з боку управління персоналом приділяється серйозна увага шляхам, по яких йде просування, і типові планування, який потрібний для досягнення певної мети. Ключ до вирішення цієї проблеми полягає в розумінні того, що вплив на просування роблять не просто чинники і не особа, зовнішні або внутрішні їх взаємодії самі по собі, але, швидше, способи взаємодії цих важливих чинників.

Керівники кожних виробництв повинні знати принципи побудови кар’єри робітників, заміщення вакантних посад та формування кадрового резерву. Велика увага повинна приділятися розгляду особливостей просування службовців всіх рівнів: керівників, спеціалістіві технічних виконавців проблемам неможливості повної реалізації трудового потенціалу.

Планування й контроль кар’єри полягають у тім, що з моменту прийняття працівника в організацію й до передбачуваного звільнення з роботи необхідно організувати планомірне горизонтальне й вертикальне просування працівника по системі посад або робочих місць.

Зростання підприємств шляхом розширення, злиття і придбання інших призводе до створення нових робочих місць, зміни повноважень працівників, які повинні бути підготовленими до нової більш складної роботи.

Правильне планування розвитку кар’єри являє собою організацію просування по щаблях посадового й кваліфікаційного росту, що допомагає розвити й реалізувати професійні знання й навички в інтересах фірми.

Ступінь наукової розробки проблеми. Якщо професійну кар’єру й можна вважати традиційним предметом соціологічного дослідження, то це стосується передусім західної соціології, представники якої, починаючи з 1920-х років, постійно і плідно тримають трудову кар’єру у фокусі соціологічного аналізу, що зрештою дало можливість говорити про легітимації вивчення кар’єри як окремої галузі соціологічного знання. Значним внеском у розробку цієї проблематики стали ідеї Чиказької школи соціології професій (Е. Х’юз та ін.), розробки у проблематики менеджменту людських ресурсів, ідеї М. Арчер, Б. Бернстайна, П. Бурд’є, Е. Гідденса, Дж. Коулмана, Д. Макклелланда, Р. Тернера, Я. Щепаньського й багатьох інших дослідників.

Хоча і не як самостійний предмет поглибленого аналізу, все ж професійна кар’єра досліджувалася у працях соціологів, присвячених дослідженню інших соціальних явищ і процесів: ціннісних орієнтацій, цінностей вибору занять і професій (В. С. Бакіров, О. Г. Здравомислов, В. Л. Оссовський, Є. А. Подольська, А. О. Ручка, М. Х. Титма, Ф. Р. Філіппов та ін.); формування потреб до праці (В. Ф. Анурін, В. О. Соболєв, О. О. Якуба та ін.); мотивів, стимулів, причин невдоволеності працею (В. А. Полторак, І. М. Попова, М. М. Саппа, В. О. Ядов та ін.); процесу життєтворчості особистості (Е. А. Афонін, Є. І. Головаха, В. П. Рущенко, та ін.); соціального планування на підприємстві (Б. Г. Нагорного, Л. М. Хижняк та ін.); соціальної регуляції трудової поведінки (А. І. Андрющенко, В. Є. Пилипенко та ін.); відновлення структури трудової зайнятості (А. І. Вишняк, О. Д. Куценко та ін.).

Поза увагою українських соціологів залишалися питання розробки понятійного апарату, підходів, контекстів вивчення кар’єр, особливостей вітчизняного соціокультурного контексту вибудовування професійної кар’єри як за умов попередніх, так і теперішніх, суттєво змінених реалій та обставин. Отож, актуальними залишаються проблеми аналізу уявлень про можливості вибудовування професійної кар’єри різних соціальних груп українського суспільства, передумов процесу просування на ринку праці, вивчення особливостей кар’єрної мобільності індивідів в умовах економічних, соціальних і культурних перетворень, що супроводжуються значними змінами у просторі, зразках, умовах професійної кар’єри.

Незважаючи на це, до явища професійної кар’єри науковці почали звертатися лише останнім часом і не для дослідження окремих її випадків, а для теоретичного узагальнення з метою створення соціологічної концепції кар’єри (М. П. Лукашевич, С. М. Оксамитна, В. Є. Пилипенко). У працях дослідників подається аналіз та узагальнення досвіду вивчення трудової кар’єри у зарубіжній та вітчизняній соціології, розкривається зміст і значення поняття «кар’єра», наводиться обґрунтування її соціальної природи, функцій, структурних й особистісних передумов, моделей вибудовування як постійно відтворюваної у суспільстві соціально та індивідуально значущої форми трудової поведінки. Результати емпіричних соціологічних досліджень допомогли розкрити уявлення представників різних соціальних груп українського суспільства про професійну кар’єру і з’ясувати, як вони оцінюють реальні можливості її вибудовування (С. М. Оксамитна, С. О. Макєєв, В. Є. Пилипенко).

Питання власне професійної кар’єри і можливостей розвитку кар’єрних ліній у конкурентних умовах сучасного ринку праці розглядається у монографічних працях Н. А. Аїтова, В. І. Добренькова, В. С. Карпичева, М. М. Мокляка, Ю. О. Чернецького, С. О. Шаронової, у статтях В. Колпакова, В. Оглобіна, Л. Осиленкера та ін.

Майже півтора десятиліття досліджувалися проблемні та кризові групи, але не приділялася увага основній масі «доброякісної» молоді (а це 75-80% її кількості). Зникли або стали фрагментарними окремі напрями: життєві плани, професійні орієнтації, ставлення до праці, проблематика морального розвитку, проблеми вільного часу. Вагомим внеском у розвиток позитивних ліній у дослідженні кар’єрного потенціалу випускників в умовах конкуренції на ринку праці, формування інтелігентності, інноваційного мислення, можливості безперервної освіти і здійснення самоменеджменту є праці В. І. Астахової, В. Г. Городяненка, В. С. Журавського, Л. Г. Сокурянської, І. О. Навроцького, В. Є. Пилипенка та ін.

Недостатньо і емпіричної інформації, яка могла б стати основою теоретичних узагальнень і практично орієнтованих висновків. Потрібний опис і аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників кар'єрної мобільності, уявлень і оцінок працівників відносно можливостей, привабливості, доступності різних моделей просування в сучасних умовах. Це зумовило актуальність дипломного дослідження.

Мета роботи: дослідити механізми формування кар’єрної стратегії спеціаліста.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– проаналізувати й узагальнити основні напрями і результати вивчення професійної кар’єри у зарубіжній та вітчизняній соціології, визначити систему понять, які розкривають сутність цього явища й особливості його соціологічного дослідження;

– розкрити зміст професійної кар’єри як соціального феномену, її функції, чинники, соціально-структурні й особистісні передумови;

– проаналізувати уявлення різних груп населення, у тому числі сучасних випускників, про шляхи, можливості і перешкоди соціальної мобільності, про ризики у розкритті кар’єрного ресурсу;

– проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні чинники соціально-професійного середовища, які впливають на вибір й аналіз кар’єрних стратегій і тактичних прийомів реалізації кар’єрного ресурсу;

– дослідити структуру саморегуляції, сформованість критеріїв готовності до професійного самовизначення й основні рівні професійного самовизначення.

Об’єктом дослідження в даній роботі виступає кар’єрна стратегія працівників.

Предмет дослідження - засоби і механізми формування кар’єрної стратегії працівника- спеціаліста.

Методи дипломного дослідження. Для збору первісної соціологічної інформації використовувався метод анкетного опитування.

Емпіричну базу дипломної роботи складають матеріали соціологічного дослідження на тему: «Формування кар’єрної стратегії працівників», проведеного в м. Дніпродзержинську. З використанням стихійного методу вибірки було опитано 200 осіб.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження можуть бути використані як теоретичне підґрунтя для подальшого вивчення процесу формування кар’єри в сучасному суспільстві. Структура роботи. Дипломна робота у повній мірі розкривається суть визначення поняття кар’єра. Перший розділ даної роботи присвячений теоретичному аспекту розвитку карєри. Відразу ж досліджується саме  визначення поняття кар’єра, її сутність, види. Розглядається історичне значення та історичний розвиток цього поняття. В другому розділі вивчаються фактори формування кар’єри. Тут розглядаються концепції управління кар’єрою, принципи планування кар’єрної стратегії, а також шляхи успішного розвитку кар’єри. В третьому розділі проводиться аналіз формування кар’єрної стратегії працівників.

 

 

 

 

РОЗДІЛ I.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ КАР’ЄРИ.

 

1. Сутність поняття та види кар'єри.

 

Наукового обґрунтування сутності поняття кар'єри і кар'єрного процесу у нашій країні ще немає. Тому в суспільстві діє суперечливе ставлення до кар'єри, де вона розглядається не з позитивного боку, а як відхилення від соціальної норми, як кар'єризм. В Україні таке ставлення має історичне коріння.

Одні вважають, що кар'єра — це шлях до успіху, досягнення видного положення у суспільстві. Це успішне просування вперед у галузі службової діяльності. Інші вважають, що кар'єра — це результат свідомої позиції і поведінки людини в галузі трудової діяльності, пов'язаної з посадовим або професійним зростанням.

Кар'єра (італ. carriera - дія, життєвий шлях, поприще. від лат. carrus - віз, візок) - швидке й успішне просування по службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення популярності, вигоди; рід діяльності [22, с. 314]. Кар'єра (від франц. carriete) - це професійний шлях до успіху по службових східцях, до престижного соціального статусу і положення у суспільстві. У словнику С.Ожегова це слово характеризується таким чином: рід занять, діяльності; шлях до успіхів, видного положення у суспільстві, на службовому поприщі, а також саме досягнення такого положення [15, c.247].

У соціальній психології та психології професійної діяльності поняття "кар'єра" розглядається як соціальна динаміка розвитку особистості та її поведінкових проявів, що пов'язані з досвідом та активністю у сфері праці протягом людського життя [24, с. 9].

Критеріями вдалої кар'єри є задоволення життєвою ситуацією (суб'єктивний критерій) і соціальний успіх (об'єктивний критерій). Об'єктивна сторона кар'єри – це послідовність професійних позицій, які займає індивідуум, а суб'єктивна – це те, як людина сприймає власну кар'єру, який спосіб її професійного життя і власної ролі у соціумі. Найважливішою детермінантою професійної кар'єри людини є її уявлення про свою особистість - так звана професійна "Я-концепція", яку кожна людина втілює у багатоаспектних кар'єрних вирішеннях. Професійні переваги і тип кар'єри є досить значущими в дослідженні професійної конкурентоздатності спеціаліста.

Для менеджера характерними є певна особистісна концепція, побудження, мотиви і цінності, які мають важливе значення у пріоритетних виборах кар'єрних орієнтацій. Минулий життєвий досвід особистості формує певну систему ціннісних орієнтацій, соціальних установок по відношенню до кар'єри і роботи взагалі. Тому у професійному плані суб'єкт діяльності розглядається і описується через систему його диспозицій, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів і соціально обумовлених пробуджень до діяльності. В американській соціальній психології цьому поняттю відповідають такі поняття, як "кар'єрні орієнтації" чи "якоря кар'єри".

Кар'єрні орієнтації виникають у процесі соціалізації у результаті накопичення досвіду розвитку кар'єри, вони стійкі і можуть залишатися стабільними протягом довгого часу. Кар'єра у системі конкурентоздатності спеціаліста являє собою складний об'єкт наукового аналізу, який відноситься до комплексних, міждисциплінних категорій і вимагає використання різних підходів, особливо соціально-психологічного. Багатогранність теми дослідження вимагає перш за все аналізу концепцій вітчизняних та зарубіжних учених з проблем психологічної соціалізації та креативної самоактуалізації менеджерів, їх зацікавленості у кар'єрному рості.