Система вищої освіти

В останні роки розширено і вдосконалено нормативно-правову базу. За інформацією міністерства освіти, укладено 62 міжурядових і 35 міжвідомчих угод про співпрацю у галузі освіти і науки з 48 країнами світу, розробляється проект нового Положення про навчання іноземців в Україні, Програма міжнародного співробітництва в галузі освіти. Діють 9 міжнародних угод про визнання і еквівалентність документів про освіту і вчені звання (з Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Вірменією, Туркменістаном, Молдовою та ін. Країнами), але вони охоплюють, як правило країни перехідного періоду. Розроблено і надіслано на узгодження ще 43 проекти міжурядових і міжвідомчих угод в галузі освіти і науки та 17 проектів про визнання і еквівалентність документів про освіту й наукові ступені. Водночас у питаннях міжнародної співпраці вищої освіти України є багато невирішених проблем, пов’язаних з інституційною негнучкістю системи освіти; неефективним використанням можливостей міжнародних благодійних організацій, фондів, програм і проектів, юридичних і фізичних спонсорів; недостатньою інформаційною, виставковою та рекламною діяльності за кордоном про можливостей вищих навчальних закладів України для надання освітніх і наукових послуг іноземцям тощо.

В Україні працюють десятки міжнародних та іноземних організацій (Фонд “Відродження”, USAID, IREX, ACCELS, Fulbright Committee, British Council, Французький культурний інститут, Німецька служба академічних обмінів (DAAD) та багато ін.), які на конкурсній основі надають стипендії, гранти, адмініструють платні міжнародні стандартизовані екзамени (TOEFL, SAT, GRE та ін.), надають інформаційно-консультативні послуги та сприяють академічним обмінам. Щорічна допомога міжнародних організацій в галузі освіти оцінюється в 30 млн. доларів. В рамках співпраці з цими організаціями в Україні реалізуються різноманітні освітні проекти (Мегапроект трансформації освіти фонду “Відродження”, Інформаційні та інноваційні центри в регіонах за програмою ТЕМПУС/ТАСІС, міжнародні проекти КОПЕРНІКУС, “Акт на підтримку свободи”, “Освіта заради реформ” та ін.). 24 українські школи та професійно-технічні училища є асоційованими школами ЮНЕСКО, у вищих навчальних закладах діють 8 кафедр ЮНЕСКО. Розвиваються спільні з іноземними вузами освітні проекти, відкриваються філії іноземних вузів в Україні (напр., філія Московського державного університету в Севастополі) та українських вузів за кордоном (напр., Київського національного авіаційного університету).

В рамках міждержавних угод та з особистої ініціативи в Україні навчається за різними оцінками близько 15 тисяч іноземних студентів (з них близько 2500 з європейських країн, близько 1000 з української діаспори, 1200 з Російської Федерації, решта з країн Азії та Африки). Вузи в України отримали право самостійно виходити на міжнародну арену, вступати до міжнародних організацій, розпоряджатися грантами, проводити академічні обміни тощо. 254 вузи уклали угоди про співробітництво з 337 університетами Європи, у 33 вузах реалізується 36 проектів за програмою ТЕМПУС (напр., Національний центр інноваційних технологій у навчанні, створений на базі “Львівської політехніки”). Ряд великих українських університетів є членами Європейської асоціації університетів (EUA), Міжнародної асоціації університетів (ІUA) та Європейської асоціації міжнародної освіти (EAIE). На рівень міжнародних зв’язків українських вузів впливає форма власності (приватні вузи є мобільнішими, вільнішими у виборі іноземних партнерів і форм співробітництва, але крупні державні вузи мають більший науковий потенціал), місцезнаходження вузу (міжнародні зв’язки розвиваються передовсім у великих вузах великих міст (переважно Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів), і не охоплюють провінційних навчальних закладів). В загальному плані міжнародні зв’язки є недостатніми, вони мають обмежений і непаритетний характер через недостатнє володіння іноземними мовами, брак інформації про міжнародні організації та можливості співпраці, вузький доступ до сучасних комунікаційних систем, фактичну непріоритетність міжнародних зв’язків через важкі матеріальні умови.

Складним залишається процес взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Україна не є суб’єктом ряду регіональних домовленостей в галузі освіти. Міжнародна співпраця ускладнюється через невідповідності у термінах і способі викладання, навчання і контролю якості, різницю в освітніх кваліфікаціях тощо. Відсутня державна підтримка виходу України на міжнародний ринок освітніх послуг.