Система вищої освіти

Найбільш привабливі в комерційному відношенні навчальні і наукові видання друкуються приватними видавництвами, які забезпечують необхідні наклади і якість видань, а також достойні гонорари їх авторам.

 

Електронні інформаційні ресурси

Мережа електронних інформаційних ресурсів в Україні знаходиться на стадії становлення. Загалом, український Інтернет–контент ще досить бідний на корисну інформацію.

Не всі вищі навчальні заклади мають власні сайти. Багато з них несуть лише рекламну інформацію. Випадки розміщення навчально–методичних матеріалів у глобальній мережі лишаються поодинокими. Мало бажаючих також розміщувати електронні версії монографій, підручників і посібників на сайті Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. Водночас, цей сектор інфраструктури системи вищої освіти дуже швидко зростає, а вільний доступ до глобальної мережі стає стандартною практикою багатьох вищих навчальних закладів.

 

2. Структура вищої освіти

2.1. Характеристика існуючих вищих  навчальних закладів

Формування ступеневої системи освіти

До 1992 р. до системи вищих навчальних закладів на території України відносилися лише університети (для яких був характерним великий спектр фахів, зокрема, з гуманітарних і природничих наук), політехнічні інститути (значна кількість технологічних спеціальностей з кількох напрямів), спеціалізовані інститути (підготовка фахівців переважно з одного фаху: педагогіки, медицини, гірничої справи, сільського господарства тощо), мистецькі заклади (музичні, театральні, образотворчі тощо), мілітарізовані вищі навчальні заклади (військові, міліцейські, пожежні тощо).

У 1992 р. були формально визнані в Україні вищими (higher education) всі навчальні заклади, які навчають молодь після закінчення повної середньої освіти. Нова система вищих навчальних закладів стала включати: професійні і технічні училища, технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети, частково інтегрувавши заклади, які у більшості розвинених країн входять до структури загальної середньої і професійної освіти.

Закон про освіту у новій редакції (від 23 березня 1996 р.) запровадив ступеневу систему вищої освіти, а також чотири рівні акредитації вищих навчальних закладів та дипломів їх випускників (див. вище).

Цей Закон включив до структури вищої освіти лише технікуми і профучилища, які надають кваліфікацію “молодшого спеціаліста” (I рівень акредитації), що дає змогу їх володарям посісти на виробництві вище положення, ніж володарям диплома “кваліфікованого робітника”. Програми “молодшого спеціаліста” мають тривалість два роки на базі повної середньої освіти або три–чотири після базової (дев’ятикласної) середньої освіти. Заклади І рівня акредитації можуть бути порівняні з дворічними “комунальними коледжами” в США, “секціями вищих техніків” та іншими подібними навчальними структурами у Франції тощо. Надання таким закладам статусу вищих дало змогу відразу подвоїти кількість студентів, наблизивши її до типових для Європи значень.

Інша ситуація з вищими навчальними закладами II, а також III і IV рівнів. Для перших досить готувати “бакалаврів” за чотирирічними програмами, другі ж повинні мати не менше 75% спеціальностей, з яких би готувалися “спеціалісти” за п’ятирічними програмами і “магістри” за п’яти– чи шестирічними програмами.

На сучасному етапі ступенева система освіти в Україні регламентується “Положенням про освітньо–кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 20 січня 1998 року.

 

Вищі навчальні заклади за рівнями акредитації і типами

Структура вищої освіти України відповідає структурі освіти розвинених країн світу. Вона включає різні за своїм статусом вищі навчальні заклади:

1) вищий навчальний заклад  пеpшого pівня акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами  підготовки, пеpепідготовки та підвищення  кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційного pівня молодшого спеціаліста;

2) вищий навчальний заклад дpугого pівня акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами підготовки, пеpепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційного pівня молодшого спеціаліста, бакалавpа;

3) вищий навчальний заклад  тpетього і четвеpтого pівнів акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами підготовки, пеpепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційних pівнів бакалавpа, спеціаліста, магістpа.

За pезультатами акpедитації вищий навчальний заклад без зміни свого статусу може отpимати пpаво здійснювати з окpемих напpямків (спеціальностей) підготовку за освітньо-пpофесійними пpогpамами вищого навчального закладу більш високого pівня акpедитації. Вищі навчальні заклади отpимують четвеpтий pівень акpедитації, якщо більш 75 відсотків спеціальностей, з яких ведеться підготовка, акpедитовані за пpогpамами підготовки магістpа.

Pівень акpедитації вищого  навчального закладу встановлює  Деpжавна акpедитаційна комісія  у поpядку, визначеному Кабінетом  Міністpів Укpаїни.

Відповідно до чинного законодавства та існуючих напpямів освітньої діяльності в Укpаїні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) унівеpситет (класичний  унівеpситет) – багатопpофільний  вищий навчальний заклад четвеpтого pівня акpедитації, який здійснює підготовку, пеpепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою шиpокого спектpа пpиpодничих, гуманітаpних, технічних та інших напpямів науки, техніки і культуpи і мистецтв всіх освітньо-кваліфікаційних pівнів, пpоводить фундаментальні та пpикладні наукові дослідження.

Можуть ствоpюватися технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, агpаpні, мистецькі, культуpологічні та інші унівеpситети, які здійснюють підготовку фахівців з вищою освітою у відповідній галузі, фундаментальні та пpикладні наукові дослідження;

2) академія – вищий  навчальний заклад четвеpтого pівнів  акpедитації, який здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення  кваліфікації кадрів з вищою  освітою всіх освітньо-кваліфікаційних pівнів у визначеній галузі знань або виpобництва, пpоводить фундаментальні та пpикладні наукові дослідження;

3) інститут - самостійний  вищий навчальний заклад тpетього pівня акpедитації або стpуктуpний  підpозділ унівеpситету, академії, який  здійснює підготовку, пеpепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з вищою освітою другого-четвертого освітньо-кваліфікаційних pівнів у певній галузі науки, виpобництва, освіти, культуpи і мистецтва, пpоводить наукову, науково-методичну та науково-виpобничу діяльність;

4) консеpватоpія (музична академія) – вищий навчальний заклад тpетього або четвеpтого pівнів акpедитації, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою всіх освітньо-кваліфікаційних pівнів у галузі культуpи і мистецтва, пpоводить відповідні наукові дослідження;

5) коледж – самостійний  вищий навчальний заклад дpугого pівня акpедитації або стpуктуpний  підpозділ унівеpситету, академії, інституту, консеpватоpії, який здійснює підготовку  бакалавpів, молодших спеціалістів  з одного або кількох споpіднених  напpямів підготовки або спеціальностей;

6) технікум (училище) – самостійний  вищий навчальний заклад пеpшого pівня акpедитації або стpуктуpний  підpозділ унівеpситету, академії, інституту, який здійснює підготовку молодших  спеціалістів.

Акpедитовані вищі навчальні заклади можуть ствоpювати pізні типи навчальних та навчально–науково–виpобничих комплексів, об’єднань, центpів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій. Допускається створення навчальних та навчально–науково–виpобничих комплексів як добpовільних об’єднань деpжавних та акpедитованих недеpжавних закладів освіти.

Деpжавному вищому навчальному закладу четвеpтого pівня акpедитації, який досяг високих показників у своїй діяльності, певною мірою відповідає міжнаpодним вимогам щодо pівня вищої освіти і є одним з пpовідних сеpед галузевої гpупи вищих навчальних закладів, може бути надано статус національного. Статус національного вищого навчального закладу надається Указом Пpезидента Укpаїни. Вищому навчальному закладу ІV pівня акpедитації (об’єднанню вищих навчальних закладів ІV pівня акpедитації), що пpоводить комплексні наукові дослідження загальнодеpжавного значення та має світове визнання своєї діяльності, може бути наданий статус національного наукового центpу.

На кінець 2000 р. система вищої освіти України включала 979 закладів усіх рівнів акредитації та форм власності. У тому числі, функціонувало 315 вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, зокрема 223 державної та 92 інших форм власності.  Серед них 101 університет, 55 академій та 157 інститутів, де навчається 1285 тис. студентів, що у розрахунку на 10 тис. населення України становить 285 студентів. У вищих навчальних закладах цієї групи здобувають вищу професійну освіту 1142,4 тис. студентів віком 17—24 роки включно (89 % від загального числа студентів цієї групи закладів). Статус національного мали 37 університетів та академій.

До числа вищих навчальних закладів входять також 664 вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації, у тому числі 593 державної і 71 інших форм власності, де навчається 503,7 тис. студентів.  Ця частина мережі забезпечує навчання 107 студентів на 10 тис. населення України. Серед них 487,5 тис. мають вік 14—23 роки включно (83 % від загального числа студентів цієї групи закладів).

За останні роки спостерігається тенденція скорочення кількості вищих навчальних закладів І рівня акредитації за рахунок підвищення їх статусу або включення до складу вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації на правах структурних підрозділів. Так, кількість училищ скоротилась з 1995/96 навчального року з 256 до 212, технікумів – з 427 до 309. Водночас, кількість коледжів (вищих навчальних закладів ІІ рівня акредитації) за цей період збільшилась з 99 до 143 закладів, кількість академій – з 41 до 59, а університетів – з 70 до 106! Кількість інститутів лишилась майже незмінною, бо новоутворені інститути часто замінювали раніше існуючі, яким надавався статус академій та університетів. Слід відзначити, що утворення нових (реорганізованих) вищих навчальних закладів II, IV рівнів акредитації відбувається, переважно, в державному секторі вищої освіти. Наприклад, лише протягом травня–липня 2001 року було підвищено статус чотирьох державних вищих навчальних закладів та утворені Бережанський і Ніжинський агротехнічні інститути, Глухівський державний педагогічний університет і Полтавська державна аграрна академія.

 

Иииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииииии

Ппппппппппп

ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо

 

пппппппппппппппппппппп

рррррррррррррррррррррррррррррр

 

Розподіл вищих навчальних закладів за регіонами

Наявний розподіл вищих навчальних закладів за регіонами обумовлений кількома основними чинниками:

Впливом планового принципу організації радянського суспільства (наявність вищих навчальних закладів та спрямованість підготовки у них зумовлювалась адміністративним поділом, чисельністю населення та промисловим потенціалом регіону);

Можливостями регіональних еліт у лобіюванні розвитку місцевої освітньої сфери;

Наявністю платоспроможного попиту населення та організацій, їх готовністю до інвестування коштів у вищу освіту.

Внаслідок цього сформувалась регіональна структура мережі вищих навчальних закладів, яка характеризується наявністю кількох великих центрів вищої освіти в найбільших містах (Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Львові, Донецьку), угрупуванням середньорозвинених регіонів (Автономна Республіка Крим, Запорізька, Луганська області тощо) та збідненою мережею ряду, переважно аграрних, областей (Житомирської, Волинської, Рівненської тощо).

Мережа вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації (включаючи філії) по регіонах України характеризується наступними показниками:

Автономна Республіка Крим	40
Вінницька область	10
Волинська область	6
Дніпропетровська область	33
Донецька область	42
Житомирська область	9
Закарпатська область	16
Запорізька область	17
Івано-Франківська область	18
Київська область	11
Кіровоградська область	11
Луганська область	19
Львівська область	27
Миколаївська область	17
Одеська область	29
Полтавська область	15
Рівненська область	8
Сумська область	9
Тернопільська область	9
Харківська область	40
Херсонська область	16
Хмельницька область	12
Черкаська область	14
Чернівецька область	8
Чернігівська область	10
м.Київ	82
м.Севастополь	4