Фінансове забезпечення відтворення основних засобів підприємств залізничного транспорту

Для повної уяви нарахування амортизації і зносу необхідно ознайомитись з об'єктами і їх класифікацією до яких вони застосовуються. Науково обґрунтована класифікація в практичній діяльності використовується для організації аналітичного і синтетичного обліку наявності та руху об'єктів, при нарахуванні амортизації і визначенні розміру зносу, а також при інвентаризації основних засобів. Але порівнявши з класифікацією в податковому обліку можна побачити її значну відмінність (Додаток А).

З метою правильного визначення загального обсягу основних засобів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період необхідно здійснювати оцінку основних засобів, що являє собою грошове вираження їх вартості.

Основні засоби обліковуються у натуральній та вартісній формах. Натуральний облік дає змогу здійснювати контроль за збереженням і використанням кожного їх виду. Облік у вартісній оцінці дозволяє визначити потребу коштів на придбання основних засобів, визначити їх структуру, динаміку, суму амортизаційних відрахувань, розмір зносу тощо [50].

Розрізняють наступні вартісні оцінки: первісну, балансову (залишкову), ліквідаційну, справедливу, переоцінену та вартість, яка підлягає амортизації.

Основні засоби в бухгалтерському обліку відображають за фактичною собівартістю придбання), тобто первісною вартістю. Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [10].

Визначення справедливої вартості наводиться у П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств". Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [41].

Отже, облік наявності та руху основних засобів ведеться за первісною або справедливою вартістю. В усіх випадках вона може бути названа балансовою, це - узагальнюючий термін різних видів оцінки.

Вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. При цьому, переоцінена вартість - це вартість необоротних активів після їх переоцінки. Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) [2]. Якщоліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, яка амортизується, дорівнюватиме первісній або переоціненій. Таким чином, вартість, що амортизується, може бути менше первісної або переоціненої, може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.

Для підвищення ефективності використання основних засобів, першочергове значення має їх відтворення.

Відтворення основних фондів - це процес безперервного їх оновлення. Процес відтворення має низку характерних ознак, зокрема:

• основні фонди поступово переносять свою вартість на продукцію;
• у процесі відтворення активів одночасно відбувається рух їхньої вартості;
• здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості активів на готову продукцію шляхом нарахуванням амортизації;
• основні засоби оновлюються в натуральній формі протягом часу [65].

Процес відтворення основного капіталу, який охоплює стадії виробництва, обміну та відтворення основних засобів, можна представити таким чином (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Кругообіг основного капіталу [17]

На підставі такого узагальнення, відзначимо, що на етапі виробництва відбувається трансформація вартості необоротних активів в оборотні, а сума амортизації стає складовою собівартості готової продукції. В процесі обміну перенесена вартість основних засобів у сумі амортизації через ціну продукції компенсуються виручкою, яка надходить на підприємство після реалізації продукції. Саме в цей момент амортизаційний фонд набуває реального змісту, тобто підприємство отримує кошти, які є джерелом інвестицій. Після закінчення процесу обміну кошти амортизаційного фонду беруть участь в процесі відтворення основних засобів. На цій стадії обігові кошти трансформуються у необоротні активи [4].

В літературі [37] розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених необоротних активів є нарахована сума амортизації [71].

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих необоротних активів або придбання нових, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне оновлення необоротних активів за рахунок нового будівництва, у формі технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання та ін. Головним джерелом розширеного відтворення основних фондів в умовах переходу до ринкових відносин є прибуток [45].

Здійснення процесу відтворення залежить від багатьох факторів. Однак всі їх можна поділити по відношенню до підприємства на дві основні групи: зовнішні і внутрішні. Внутрішні фактори характеризують стан підприємства, а зовнішні - стан об'єктів навколишнього середовища (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Фактори, які впливають на відтворення основних засобів

 

Зовнішні фактори, що впливають на відтворення основних засобів, менш контрольовані, ніж внутрішні. Сучасні ринкові умови стають все більш жорсткими для підприємств. Вимоги споживачів постійно зростають, і підприємствам доводиться особливу увагу приділяти асортименту і якості виробленої продукції. Широкий асортимент, низькі ціни і гарна якість продукції - це кінцевий результат ефективності відтворення основних фондів, наслідком чого є успіх будь-якого підприємства. В даний час особливе значення має відтворення на новій технічній основі із застосуванням нових технологій, нових наукових знань [22].

Не менш важливу роль відіграють внутрішні чинники відтворення основних засобів. Вони залежать від прийнятої облікової політики на підприємствах, від прийнятих методів амортизації, від рівня кваліфікації персоналу тощо. У сучасних динамічних умовах, звичайно ж, більш ефективною буде політика спрямована на прискорену амортизацію. Так, урозвинених країнах середній термін повного оновлення основного капіталу не перевищує 15-20 років, причому в СІЛА термін поновлення активної частини основного капіталу складає 12-14 років, а в Японії - 8-10 років із-за більш полегшеної структури відтворення,спеціалізованої на інформаційних і наукоємних технологіях. У СРСР середній термін оновлення основних виробничих фондів дорівнював 20-25 років [28].

Аналіз існуючих підходів до управління процесом відтворення основних засобів показав, що досі існує ряд невирішених проблем. До числа найбільш актуальних проблем, що підлягають дослідженню відносяться: розробка пропозицій щодо вдосконалення обґрунтованості плану відтворення основних засобів, вибір найбільш ефективного варіанту відтворення, визначення раціональної послідовності напрямків реалізації відтворення основних засобів, вибір найкращого джерела фінансування процесу відтворення, підвищення якості контролю над виконанням плану відтворення основних засобів, вдосконалення структури майна підприємства.

1.2 Знос  і амортизація основних засобів  підприємств

У процесі експлуатації основні засоби зношуються. Знос є тією об'єктивною категорією, що знаходиться у тісному взаємозв'язку зі створенням споживних вартостей - необхідним вартісним процесом.

Розрізняють знос як в економічному, так і в технічному розумінні. Німецькі вчені К. Маттерн і 3. Танхайзер стверджують, що знос як економічна категорія виражає середній розмір перенесення вартості основних засобів на вироблені вироби або надані послуги за час корисної служби [4]. В технічному розумінні знос представляє собою небажану зміну предметів споживання в результаті здійснення механічних процесів [26].

В літературі розрізняють два види зносу - фізичний і моральний.Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу тощо [40].

Величин фізичного зносу засобів праці залежить від ряду чинників: якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеня навантаження (кількості змін роботи на добу, тривалості змін, інтенсивності роботи тощо); кваліфікації працівників, своєчасного проведення оглядів і ремонту техніки; захисту від впливу атмосферних умов тощо. Розмір фізичного зносу у вартісному вираженні визначають зіставленням суми амортизації на певне відновлення вартості об'єкта основних засобів [27].

Розрізняють повний і частковий фізичний знос. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

В цілому між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 - Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння основних засобів та форми їхнього усунення [63]

Хоча знос в технічному і економічному розумінні не є ідентичним, та більш-менш точні відомості про походження матеріального зносу можна отримати тільки в результаті технічних досліджень процесу старіння.

Моральний знос - це знос необоротних активів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних засобів праці. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні [7].

Розрізняють два види (дві форми) морального зносу.

При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати їх переоцінку. Іншими словами, зменшується вартість засобів.

При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики і експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їхню продуктивність до рівня нових; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються. Безумовно, при цьому виникають певні втрати [48].

В економічній літературі можна зустріти погляди вчених стосовно морального зносу другої форми, які заперечують існування його зв'язку з втратою споживчої вартості засобів праці. Інші ж, навпаки - вбачають у моральному зносі другої форми тільки втрату споживчої вартості, заперечуючи при цьому втрату вартості [34].

Різняться поняття зносу, які існують в бухгалтерському та податковому обліку. Згідно П(С)БО 7 "Основні засоби" знос необоротних активів - це сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання [12]. В податковому обліку знос - це сума амортизаційних 

відрахувань за період [29]. Отже, можна зробити висновок про первинність амортизації і вторинність поняття зносу. Основою зносу є втрата фізичних і моральних якостей об'єктів необоротних активів у процесі експлуатації. У бухгалтерському обліку відображується грошове визначення зносу.

діяльності в реальному секторі економіки України

Аналіз проблем і недоліків інвестиційної політики України і її перспективних напрямків розвитку, вказує на надзвичайно високий і постійно зростаючий рівень фізичного та морального зносу основних засобів. Ступінь зносу основних засобів за видами економічного діяльності в реальному секторі економіки представлена в таблиці 1.1. Так, протягом 2003-2009 рр. рівень зносу основного капіталу збільшився з 43,7 % до 49 %, а в 2009 р. даний показник наблизився до критичного рівня - 50 %. При цьому у провідній галузі економіки України - промисловості ступінь зносу основних фондів на початок 2009 р. склав 57,9 %, а на залізничному транспорті - 57,4 % [38].

Таблиця 1.1 - Ступінь зносу основних засобів за видами економічної

Види економічної діяльності	Рік
	2003	2006	2009
Всього	43,7	47,3	49,0
у тому числі:
сільське господарство, мисливське й лісове господарство	47,3	49,3	52,2
рибне господарство	56,2	58,2	55,9
промисловість	48,8	54,5	57,9
у тому числі:
видобувна	41,8	45,5	49,6
обробна	52	55,4	59,2
вироблення електроенергії, газу і води	46,6	58,7	60,6
будівництво	49,1	52,6	45,1
оптова і роздрібна торгівля, послуги по ремонту	38,8	35,3	31,9
готелі і ресторани	36	35,7	31,6
транспорт і зв'язок	50,5	49,8	48,5
у тому числі:
залізничний транспорт	56,3	59,3	57,4
операції з нерухомістю	30,1	35,4	38,3
державне управління	47	31,4	42,2
освіта	40,5	56,6	59,7
охорона здоров'я і соціальне забезпечення	37,8	49,1	47,7
колективні, громадські і власні послуги	45,5	48,4	46,6