Міністерство  освіти і науки України

Тернопільська академія народного господарства

Інститут  економіки і управління 

                                               Кафедра_______________________ 

Магістерська  робота

на тему:

„Формування конкурентної стратегії підприємства”

ТзОВ „Тернопільхлібпром”

Спеціальність 8.050107 - „Економіка підприємства”

Спеціалізації „Економіка підприємництва на ринку  товарів і послуг”

 

                                                                                                         Виконав:

Студент групи ЕППзм-51

Тайліх А.В.

                                                                     

Науковий  керівник:

к.е.н., доцент Ляхович Л.А..

_____________

(підпис)

________________

(дата) 

Робота  допущена до захисту:

Завідувач кафедри

д.е.н., професор_____________ _______________________

(дата, підпис) 

Тернопіль - 2005

 

План

Вступ.

Розділ I   Теоретико-методичні основи формування конкурентної стратегії підприємства.

1.1 Сутність стратегії підприємства та стадії її розробки.

1.2  Ієрархія і види стратегій підприємства.

1.3  Сучасні підходи до формування стратегії вітчизняних підприємств.

Розділ II  Комплексний аналіз конкурентного середовища підприємства.

2.1  Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства.

2.2   Аналіз зовнішнього середовища підприємства.

2.3  Оцінка організаційної структури управління ТзОВ „Тернопільхлібпром”.

Розділ ІІІ   Шляхи формування конкурентної стратегії підприємства.

3.1  Обґрунтування та вибір конкурентної стратегії підприємства.

3.2  Роль маркетингу у підвищенні ефективності стратегічного управління підприємством.

3.3  Вдосконалення організаційної структури управління ТзОВ „Тернопільхлібпром”.

Висновки і пропозиції. 
 
 
 
 
 

 

Зміст:

 

Вступ

      Всі великі іноземні компанії мають певну детально розроблену стратегію. На практиці стратегія задає межі,  в яких здійснюється управлінська активність і тим самим досягається єдність у прийнятті рішень і організації процесів управління. Стратегія - це, насамперед, системний підхід, який забезпечує організації загальну збалансованість і загальні напрямки розвитку і зростання. Формування цілей і наполегливість у їх досягненні надає підприємству спрямованості. Організація отримує цінний досвід,  її очікування стають більш реалістичними,  а способи досягнення результату більш прагматичними. Підприємство стає здатним до саморегуляції,  пристосування своїх параметрів до вимог зовнішнього середовища.

      Головними перевагами стратегічного планування є:

• заохочення керівників постійно мислити перспективно;
• стимул до більш чіткої координації зусиль фірми;
• приводить до встановлення показників діяльності для наступного контролю;
• робить фірму більш підготовленою до раптових змін.

      Розробка і реалізація стратегій відноситься до складних і трудомістких робіт,  які на вітчизняних підприємствах ніколи не виконувалися на належному рівні. Управління підприємствами орієнтоване зараз головним чином на вирішення короткострокових проблем. За цих умов частими є зміни завдань,  пріоритетів діяльності,  рішень,  наслідком чого є недосконалість структури показників діяльності,  зниження конкурентоспроможності підприємств та їх продукції.

      Багато  підприємств нагадують тимчасові  структури,  які не володіють необхідним запасом інтелектуальної,  організаційної,  економічної, виробничої стійкості,  яка б дозволяла здійснювати ефективне управління. Розвиток ринкових відносин робить необхідним зміну стереотипів господарювання,  що склалися,  та характеру управління.

      Тому  метою виконання даної магістерської роботи є формування пропозицій щодо використання сучасних методів стратегічного менеджменту для підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах розвитку ринкових механізмів господарювання в Україні.

      В першому розділі роботи розглянуто питання щодо сутності терміну „стратегія”, визначаються її характерні риси та роль у забезпеченні ефективної роботи підприємства;  дається характеристика основних стратегічних альтернатив, проводиться аналіз її основних видів та моделей,  які найчастіше використовуються при формуванні стратегій управління підприємством; визначаються особливості застосування кожної з них.

            У другому розділі аналізується функціонуюча стратегія управління підприємством та основні фактори зовнішнього середовища,  які найбільш суттєво впливають на її формування, рівень відповідності існуючої організаційної структури управління обраній стратегії.

           У третьому розділі  проводиться оцінка основних стратегічних альтернатив ТзОВ „Тернопільхлібпром” та здійснюється вибір оптимальної стратегії управління підприємством,  на основі якої розробляються конкретні рекомендації щодо вдосконалення існуючої організаційної структури управління.

     Під час написання магістерської  роботи були використані такі джерела: періодична література, навчальні посібники, підручники і статистичні дані діяльності ТзОВ „Тернопільхлібпром”.

     Актуальність  теми магістерської роботи полягає  в дослідженні діяльності вітчизняного підприємства, визначенні конкретних стратегічних напрямків розвитку, висвітлення проблем та перспектив розвитку в умовах трансформації економіки.

     Згідно  мети роботи були поставлені і вирішені такі завдання:

• аналіз і оцінка роботи підприємства;
• вибір оптимальної конкурентної стратегії;
• розробка конкретних заходів для реалізації вибраної стратегії.

     Наукова новизна результатів дослідження полягає в розробці змішаної конкурентної стратегії, яка дозволяє значно підвищити імідж підприємства на ринку і закріпити його позиції.

     Об`єктом дослідження є ТзОВ „Тернопільхлібпром”. В роботі використані такі методи дослідження: аналіз фінансових показників, метод визначення ефективності стратегічних змін, маркетингове опитування, анкетне опитування, методи реорганізації управлінської структури підприємства тощо.

 

Розділ 1

Теоретико-методичні основи формування конкурентної стратегії підприємства

1.1 Сутність стратегії підприємства та стадії її розробки

 

     Поняття стратегії походить з військової сфери і саме в аналізі перебігу воєнних операцій набуло найбільшого  поширення. В. Даль визначає стратегію  як вчення про найкраще розміщення й використання усіх військових сил і засобів. За визначенням видатного воєнного теоретика фон Клаузевіца, “тактика навчає, як використовувати військові сили в битвах, а стратегія – як використовувати самі битви для досягнення військових цілей”[2, с.18].

           В науковій літературі з менеджменту немає єдиної думки щодо визначення терміну „стратегія”.  Проте найчастіше можна зустріти наступні:

           Стратегія - це розрахована  на перспективу система заходів, яка забезпечує досягнення конкретних поставлених компанією цілей  [1, c.  341].

           Стратегія - це загальна концепція того, як досягаються цілі фірми,  вирішуються проблеми,  які перед нею стоять і розподіляють призначені для цього обмежені ресурси.

           Дана концепція включає в себе такі елементи:

• Система цілей - місія, загальнофірмові і специфічні цілі, ранговані з урахуванням можливих термінів і послідовності їх реалізації.
• Пріоритети в розподілі ресурсів.
• Правила здійснення тих чи інших управлінських дій.

           Стратегія - це програма, план, генеральний курс суб’єкту управління з досягнення ним стратегічних цілей у будь-якій галузі діяльності.

           Стратегія - це набір  принципів і правил для прийняття  довгострокових рішень,  якими керівники  підприємства повинні користуватися  в своїй діяльності [3, c . 47].

           Стратегія - це детальний  всебічний комплексний план,  призначений для того,  щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей [18, c.  399].

     Слід  зазначити, що поняття “стратегія”  досить часто спрощено трактується як характеристика плану дій, який розрахований на довгостроковий період. Проте вже воєнними теоретиками було доведено, що його слід розуміти ширше. Адже саме значний ступінь невизначеності в перебігу воєнних операцій, пов’язаний із непередбачуваністю дій противника, поставив питання щодо необхідності певного ідеологічного “стрижня”, який би скеровував дії військових сил відповідно до визначених цілей та намірів. Отже, на відміну від плану як жорсткого переліку обов’язкових до виконання дій, стратегія розглядається ними як логіка поведінки, що може (і повинна) модифікуватися залежно від поведінки супротивної сторони. Зокрема прусський генерал Гельмут Мольтке характеризував стратегію як “еволюцію первинної керівної ідеї відповідно до обставин, які постійно змінюються”.

     Зміщення  головного акценту геополітичного суперництва в економічну сферу обумовило відповідне перенесення до цієї сфери термінологічного апарату. “Конверсія” терміна “стратегія” відбулася саме завдяки розвитку науки менеджменту. Активним діючим суб’єктом стратегії в даному контексті виступає фірма, роль супротивної сторони (об’єкта) відіграють інші суб’єкти економічного процесу, дії яких зазвичай достатньо об’єктивізовані, щоб сприйматися як певне знеособлене цілісне середовище, що визначає межі та формує реакції у відповідь на дії фірми. Американський дослідник Дж. Б. Куїнн вважає, що стратегія – це “план, який інтегрує головні цілі організації, її політику та дії у певне узгоджене ціле”. При цьому термін “план” не є ознакою жорсткості дій організації. Йдеться скоріше про його узгоджувальну роль. На доказ цієї думки Куїнн звертається також до “конверсованого” терміну “тактика”. Тактика, на його думку, це “короткострокові, адаптивні, активно-інтерактивні дії, які використовуються для досягнення цілей”[33, с.58].

     Отже, саме адаптивність є головною критеріальною ознакою та головною функціональною характеристикою тактики. Стратегія ж, розвиваючись навколо певної концепції, відповідно, створює основу для впорядкування такої адаптації, оскільки є підґрунтям для узгодження складових функціонування організації. Відтак суть стратегії – в тому, щоб “вибудувати концепцію, достатньо потужну та потенційно гнучку для того, щоб організація досягла поставлених цілей всупереч усім непередбачуваним втручанням зовнішніх сил”. Такі формулювання співзвучні також поведінковим трактуванням стратегії. Зокрема в теорії ігор стратегія трактується як “складний план, план, що визначає вибір в будь-якій імовірнісній ситуації”.