Міжнародний тероризм

 

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Міжнародний  тероризм: методичні підходи до вивчення

Визначення міжнародного тероризму

Історичний огляд  світового тероризму

Ісламський фундаменталізм як ідеологічне підґрунтя міжнародного тероризму

Боротьба с тероризмом

Розділ ІІ. Соціологічний  аналіз тероризму

2.1 Тероризм як  фактор сучасного громадянського  життя

2.2 Соціальні причини  й витоки міжнародного тероризму

2.3 Аналіз проблеми  терористичної діяльності в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Проблема боротьби з тероризмом на сьогоднішній день є однією з найактуальніших. Підтвердженням цьому є те, що питання боротьби з тероризмом було винесено на порядок  денний саміту ООН, який відбувся 14-17 вересня 2005 р. [4]. Підставою для такого рішення  були трагічні події, що сталися 11 вересня 2001 р. в США, у жовтні 2002 р. Москві на мюзиклі “Норд-Ост”, у березні 2004 р. в Іспанії, у вересні 2004 р. у Беслані, в липні 2005 р. в лондонському метро і постійні теракти в Ізраїлі.

Сучасний тероризм характеризується різко підвищеною технічною оснащеністю, високим  рівнем організації, наявністю значних  фінансових коштів. Його головна відмінна риса - це розмивання меж між міжнародним  і внутрішнім тероризмом. Розширюються зв'язки терористичних організацій  з представниками наркобізнесу і  незаконної торгівлі зброєю. Помітна  динаміка зростання терористичних  груп у сучасному світі.

Необхідність підвищення ефективності заходів боротьби з  тероризмом робить актуальною тему дипломної  роботи, оскільки вона присвячена проблемам  дослідження поняття і сутності, видів і форм, причин і джерел тероризму та заходів щодо його запобігання. Усе вищевикладене пояснює актуальність і значущість вибраної теми дослідження.

Цій проблематиці присвячені роботи аналітиків Світового банку  і відомих учених, таких як С. Хантінгтон, С. Хоффман. Серед російських учених над проблемами дослідження тероризму  в умовах глобалізації працювали  М. Делягін, В. Кутирьов, Г. Мірськой, І. Міхеєв, В. Хорос та ін., серед українських  учених - В. Антипенко, В. Крутов, В. Ліпкан, С. Телешун та ін.

Об'єктом даного дослідження є сучасні соціально-політичні  явища.

Предметом - міжнародна терористична діяльність.

Мета роботи - з'ясувати причини тероризму, проаналізувати теоретичні напрацювання щодо визначення тероризму, класифікація його видів та методів запобігання тероризму.

Для реалізації даної  мети необхідно вирішення наступних  задач:

1. прослідкувати  історію виникнення тероризму;

2. розглянути основні  підходи до класифікації тероризму

3. дослідити причини  терористичної діяльності;

4. розглянути основні  напрямки протистояння тероризму;

5. проаналізувати  стан проблеми тероризму в  Україні.

Робота складається  з двох розділів.

Перший розділ - загально-теоретичний, в ньому розглядається  визначення міжнародного тероризму, його ідеологічне підґрунтя, а також  основні способи боротьби з ним.

Другий розділ присвячений  соціологічному аналізу терористичної  діяльності, її витокам, та соціальним наслідкам, робиться спроба проаналізувати проблему тероризму в Україні.

Та списку використаної літератури, в обсязі 52 джерела.

 

Розділ І. Міжнародний тероризм: методичні підходи до вивчення

1.1 Визначення міжнародного тероризму

Усі дослідники, що займаються даною проблемою, одностайні стосовно важливості визначення категорії  “тероризм”. Існує величезна кількість  цих визначень.

Слово тероризм похідне  від латинського “terror”, що в перекладі  означає “страх”, “жах” [6, 24]. Отже, тероризм можна трактувати як політику і практику досягнення політичної мети з допомогою терору. Розроблені десятки  класифікацій тероризму. Розрізняють  терор “зверху" і “знизу”, політичний, революційний, лівий, правий, сепаратистський, комплексний, кримінальний, патологічний і т. ін. [50,48].

На Міжамериканській конференції з прав людини (1970 р.), присвяченій проблемам тероризму  і захисту від нього населення, було названо три форми тероризму: соціальний, політичний, ідеологічний [35].

До “найпоширеніших  видів" тероризму російські дослідники відносять: політичний, інформаційний, економічний, соціальний (побутовий), суїцидний, технологічний, кримінальний і антидержавний  тероризм.

Зарубіжні дослідники виділяють такі види тероризму: психічний  і злочинний (Дж. Белл); революційний, субреволюційний і репресивний (П. Уїлкинсон, Р. Шульц); ядерний, економічний, технологічний, екологічний та ін.

На думку І. Мехеєва, тероризм можна класифікувати на такі самостійні види:

- за територіальною  ознакою: міжнародний; внутрідержавний;

- залежно від  злочинної мотивації: політичний; релігійний; націоналістичний; економічний;

- за формою прояву: використання з терористичною  метою вибухових пристроїв; захоплення  повітряного судна та інше  злочинне втручання в діяльність  цивільної авіації; захоплення  морського судна та інше злочинне  втручання в діяльність міжнародного  судноплавства; захоплення заручників; інші форми тероризму [35].

Відомий український  політолог С. Телешун розрізняє  три основних види терору, в основу класифікації яких покладено громадянство терористів і потерпілих від них, а також місце здійснення теракту:

- внутрішній - відповідні  дії громадян однієї держави  проти співвітчизників на власній  території;

- транснаціональний  - відповідні дії громадян однієї  держави проти співвітчизників  на території інших держав;

- міжнародний - відповідні  дії груп громадян, однорідних  або змішаних за національним  складом, проти будь-яких осіб  на території третіх країн  [44,c.163].

Можна також назвати  інші форми тероризму: “хімічний”, “біологічний", “психологічний”.

Останнім часом  занепокоєння правоохоронних органів  і вчених, що досліджують проблеми тероризму, викликає така нова форма  тероризму, як високотехнологічний  тероризм, складовими якого є кібертероризм (електронний, комп'ютерний) і космічний  тероризм [5,36].

Під кібертероризмом  розуміють навмисну мотивовану атаку  на інформацію, що обробляється комп'ютером, комп'ютерну систему або мережу, яка пов'язана з небезпекою для  життя і здоров'я людей або  настанням інших тяжких наслідків, якщо такі дії вчинені з метою  порушення громадської безпеки, залякування населення, провокування військового конфлікту.

Сучасний рівень науково-технічного прогресу дає підстави виокремити такі форми прояву космічного тероризму:

- знищення космічних  об'єктів, елементів наземних  комплексів управління та інших

- структур космічних  агентств;

- залякування окремих  великих організацій, регіонів, країн  вибором місць падіння

- захоплених космічних  апаратів;

- залякування діями  з космосу щодо морських, наземних  і повітряних об'єктів.

З урахуванням переліченого вище, на нашу думку, під тероризмом слід розуміти злочинне діяння, що полягає  в застосуванні протиправних дій  або в загрозі їх застосування відносно окремих осіб, групи осіб, матеріальних або нематеріальних об'єктів, що супроводжується залякуванням населення  і навмисним створенням обстановки страху, пригніченості, напруженості з  метою ухвалення рішень, вигідних для терористів, що характеризуються підвищеною суспільною небезпекою і  публічним характером здійснення. При  цьому мета терористів може бути різною: релігійною, політичною, економічною  і т. ін.

Під сутністю тероризму  фахівці мають на увазі сукупність оригінальних ознак, характерних рис  і відмітних особливостей, властивих  тероризму як соціально-політичній і правовій категорії і які  становлять його внутрішній зміст. Дослідники виділяють такі ознаки тероризму  як злочинного діяння.

1. Тероризм є  однією з форм організованого  насильства.

2. При тероризмі  здійснюється примус більш широкої  соціальної групи, ніж безпосередні  жертви насильства.

3. Формування цілей  здебільшого не пов'язане з  конкретними проявами насильства, тобто між жертвою та метою,  на яку спрямовують свої дії  терористи, немає прямого зв'язку.

4. Тактична мета  тероризму полягає в тому, щоб  привернути увагу до проблеми, стратегічна - досягти певних  соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових  установ певного контингенту  осіб, революція тощо).

5. Акти тероризму  самі по собі становлять традиційні  форми загальнокримінальних злодіянь.

6. Тероризм паралізує  протидію з боку громадськості.

7. Знаряддям впливу  тероризму є психологічний шок,  який супроводжується усвідомленням  того, що будь-хто може стати  жертвою незалежно від того, до  якої верстви суспільства він  належить.

8. Будь-які правила  чи закони не визнаються - жертвами  терористичних актів можуть бути  як дорослі чоловіки, так і  жінки та діти.

9. Розрахунок робиться  на ефект раптовості, неочікуваності  та несподіваності.

10. Публічність виступає  як основна ознака тероризму.

11. Демонстративність  актів тероризму - бажання справити  враження на широкий загал.

12. Тероризм припускає  “політичне вимагання”, тому він  не пов'язаний із стихійними  повстаннями та виступами населення.

13. Тероризм вимагає  негайного задоволення висунутих  вимог, інакше він вдається  до реалізації погроз та ескалації  насильства.

14. Може бути використаний  організаціями будь-якого забарвлення.

15. Практично завжди  бере на себе відповідальність  за вчинені акти насильства, оскільки  вони є засобом досягнення  мети, а не самоціллю.

16. Являє собою  антитезу політичного вбивства. Йому притаманна індиферентність  щодо жертв, на противагу від  селективності при політичному  вбивстві.

17. Розрив між  безпосередньою жертвою насильства  та групою, яка становить об'єкт  впливу, мету насильства [31, с.67].

У Законі України  “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. № 638-IV тероризм трактується  як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів  влади або здійснення інших посягань на життя або здоров'я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети [8]. Згідно із цим  законом міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або  регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних  органів окремих держав, з метою  досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров'ю, руйнуванням  або загрозою руйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої  зброї масового ураження.

Зазначимо, що терміни  “міжнародний тероризм” і “глобальний  тероризм” використовуються як рівнозначні. Це пов'язано з тим, що і глобалізація, і міжнародний тероризм стали  можливі завдяки розвитку сучасних засобів комунікації, тобто міжнародний  тероризм є негативним ефектом глобалізації, і тому цілком правомірне використання цих двох термінів як рівнозначних.

На думку аналітиків Світового банку, інтернаціоналізація  тероризму є прикладом того, як міжнародні проблеми йдуть попереду міжнародної політики [13, 72]. Тероризм, на їхню думку, використовував глобалізацію, щоб створити в антитерористичних  заходах дві лазівки. По-перше, шляхом розповсюдження своїх організацій  через кордони країн терористи  зробили національні контртерористичні  заходи менш ефективними. По-друге, тероризм зміг знайти притулок у “неспроможних" державах, тобто на територіях, не контрольованих жодним визнаним урядом, кількість яких в останні десятиріччя різко збільшилася. Загроза військових дій проти таких країн малоефективна: фактично держава там вже знищена.

Для перемоги над  міжнародним тероризмом будуть потрібні ті самі заходи, що і в боротьбі з  тероризмом усередині окремих країн, але і вони не досягнуть результатів, якщо проводитимуться не на глобальному, а на національному рівні. До 11 вересня 2001 р. тільки чотири держави ратифікували конвенцію ООН про боротьбу з  тероризмом. Щоб відновити уряди  в “неспроможних" державах і врятувати  інші держави від таких ситуацій, знадобляться конструктивні заходи. Економічний спад, на думку аналітиків Світового банку, - основна ознака неспроможності держави, що наближається, і, відповідно, економічний прогрес  допомагає укріпити державу.

Оскільки неспроможні  держави можуть бути безпечним укриттям для терористів, економічний розвиток має бути ключовим елементом довгострокової стратегії боротьби з міжнародним  тероризмом. Проте, на думку аналітиків Світового банку, не існує очевидного зв'язку між бідністю і тероризмом [13,76].

Виявлення причин тероризму  є однією з основних проблем при  розробці і вдосконаленні правових заходів боротьби з тероризмом. У  цей час російські дослідники називають такі причини тероризму:

1) помітне зниження  життєвого рівня населення в  поєднанні з безпрецедентно збільшеною  соціальною диференціацією, які  викликають до життя такі соціально-психологічні  чинники, як злість, заздрість,  ненависть, ностальгія по минулому  і т. ін.;

2) економічна й  енергетична криза, зростання  цін, інфляція;

3) кризовий стан  ряду соціальних і професійних  груп, особливо військових, що мають  досвід війни, і осіб, що мають  досвід роботи з вибуховими  пристроями і вибуховими речовинами;