Диференційний підхід до формування національного типу особистості в дошкільному навчальному закладі

Вчити порівнювати сучасне житло українців з колишнім. Ознайомити дітей з сучасною міською квартирою (будинком), її облаштуванням, предметами побуту і вжитку (холодильник, міксер, м'ясорубка, кавоварка, кавомолка, телевізор, пральна машина, електропраска, магнітофон, комп'ютер, музичний центр, телефон, мобільний телефон, газова плита, електрочайник, посуд: чайний, столовий, до кави). Поглибити уявлення про старовинні предмети побуту: посуд (макітра, глечик, миска, дерев'яна ложка, горщик тощо), білизна (постільна, натільна), меблі (стіл, стілець, скриня, ліжко, лавка, мисник тощо), хідники, рядна, килими, вишиті подушки, рушники, скатерки, картини тощо. Знати їхні назви, призначення.

Продовжувати розвивати у дітей теплі почуття до дитячого садка — другої домівки, де їх привітно зустрічають, доглядають, грають з ними у веселі ігри, читають казки, проводять цікаві заняття. Тут всі діти — друзі, вони вміють і люблять дружно гратися, допомагати один одному, діляться іграшками, ласощами, дбають один про одного, разом прибирають на місця свої іграшки. Тут кожного дня чекають на дітей цікаві заняття, сюрпризи, прогулянки. Заохочувати дітей ділитися з батьками враженнями про цікаві події дня в дитячому садку. Знати адресу дитсадка.

Розширити знання дітей про рідне селище (село, місто), його вулиці, будови, визначні місця, професії людей, що живуть у селищі (селі, місті). Формувати поняття слова «батьківщина». Батьківщина — це місце, де людина народилася і живе, де народилися і живуть її батьки.

Знайомити з народними умільцями селища (села, міста), їхніми виробами, призначенням цих виробів. Виховувати шанобливе ставлення до людей праці, любов до рідного краю, землі.

Продовжувати знайомити дітей з назвами національних іграшок (свищики, сопілки, лялька та іншими), з народними повір'ями, пов'язаними з образами калинової сопілки, ганчірної ляльки. Влаштовувати виставки народної іграшки. Спонукати дітей до власноручного виготовлення іграшок для місцевого музею «Берегиня» (з соломи, тканини, глини, поролону, тіста тощо), радіти кінцевому результату.

Вивчати нові українські народні ігри (наприклад: «Гуси», «Горю- дубочок», «Вовк і Лисичка», «Віночок», «Женчик-бренчик», «А продай, бабусю, бичка», «Дідусь і кози», «Галя по садочку ходила», «Калина», «Ой у полі перепілки» та інші), чітко дотримуватися ігрових правил. Знайомити дітей із цікавими авторськими іграми, викликати бажання їх грати, використовуючи яскраві атрибути. Широко використовувати лічилки під час вибору дітей на ведучі ролі. Знати 3—4 лічилки.

Розучувати з дітьми нові потішки, забавлянки, колискові (для ігор з ляльками, малюнками), скоромовки, чистомовки, дражнилки, мирилки, жмурилки, інші зразки народної творчості та авторських творів для дітей. Спонукати дітей використовувати в іграх, повсякденному житті фольклорні твори, почуті від старших: казки, оповідання, співаночки, легенди, повчання.

Знати:

• 4—5 колискових пісень (наприклад: «Ой, ти кіт, ти муркіт», «Ходить сонко по вулиці», «Котику сіренький», «Спи, дитино», «Ходить сон коло вікон», «Спало дитя, спати буде», «Ой ти, коте, не гуди», «Ой ти кіт, ти воркіт» та інші);
• 2—3 заклички (наприклад: «Виглянь, виглянь, сонечко», «Іди, іди, дощику», «Павлику-равлику» та інші);
• 2—3 колядки та щедрівки («Сію, вію, посіваю», «Коляд, коляд, колядниця», «Щедрик, ведрик», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Я маленький пастушок», «Я маленький хлопчик», «Бігла теличка», «Ой коляда, колядиця», «Сидить дядько на стільці» та інші);
• 2—3 дражнилки (наприклад: «Грицько-тицько», «Іван-барабан», «Антін-верєтін», «Вітя, Вітя, віті-кар», «Антоне, Антоне» та інші);

         • 2—3 мирилки (наприклад: «Мир-мирон», «Посвариться-помирилися», «Мирись, мирись» та інші).

        Вчити дітей загадувати і відгадувати загадки. Залучати їх до самостійного складання простих загадок (про овочі, фрукти, тварини, рослини, іграшки).

      Поглибити та розширити знання дітей про український національний одяг: жіночий (сорочка-вишиванка, спідниця, плахта, фартух, пояс, камізелька, вінок зі стрічками, намисто, хустка), чоловічий (штани-шаровари, сорочка, пояс (пасок), жупан, сюртук, шапка, бриль). Називати предмети одягу, впізнавати їх за описом, приміряти дитячий національний одяг. Порівнювати сучасний одяг українців з колишнім (він яскравіший, пошитий з різних тканин (лляних, бавовняних, шовкових), розкішний, модний, його багато у кожної сучасної людини тощо). Розглянути фотознімки сучасного одягу та взуття українців.

        Познайомити дітей із виготовленням української хустини, названої в народі «терновою», її оформленням, призначенням. «Тернова» хустина завжди була оберегом для дітей і батьків, які вирушали у далеку дорогу або повинні були зробити якусь нелегку справу, виконати завдання. Знайомити з народними традиціями, пов'язаними з хустками (накривали хліб, щоб не черствів, одягали до церкви, покривали волосся у хустці носили обід косареві, накривали у колисці дитину хусткою від злого ока, пов'язували нареченій тощо).

      Знайомити дітей з віночком-оберегом. Впізнавати і розпізнавати квіти у віночку (барвінок, незабудка, чорнобривці, мак та інші), описувати їх. Вчити плести віночок для ігор, забав, наспівуючи народні пісеньки «Плету, плету віночок», «Піду у садочок, там сплету віночок» та інші).

Знайомити дітей з українським вишитим рушником-оберегом. Вчити порівнювати і розпізнавати рушники за вишивкою візерунків на них (рушник- грайлик для хлопчиків, рушник-росяничка для дівчаток). Знаходити у вишиванках кольори-символи, розповідати про них (червоний — колір калини, яку люблять і шанують на Україні, колір любові, квітів; чорний — колір землі-годувальниці, журби; голубий — колір чистого і безхмарного неба; зелений — колір трави, спокою; жовтий — колір колосся, сонця, достатку).

Розширити знання дітей про національні продукти харчування українців, страви, що побутують в Україні (борщ, каша, вареники, галушки, пампушки, гречаники тощо). Називати їх, вміти переповісти нескладні мамині та бабусині рецепти. Виховувати шанобливе ставлення до хліба. Познайомити дітей з процесом випікання хліба (розчиняють тісто, воно бродить; змішують з додаванням муки, солі, олії; тісто сходить, випікають у печі). Ознайомити зі звичаями, пов'язаними з випіканням хліба (не можна бігати, коли сходить хліб; не стукати дверима; не заходити до хати, коли хліб садять у піч тощо).

Закріпити знання дітей про нашу Батьківщину, яка називається Україною, її народ — українців. Українці розмовляють українською мовою. Наша народна мудрість — пісні, приказки, прислів'я, казки, загадки тощо. Знайомити дітей з українськими народними піснями, співати їх у супроводі дитячого шумового оркестру. Виконувати веселі українські таночки («Козачок», «Гопачок», «Кривий танець», «Полька»). Широко використовувати в повсякденному житті прислів'я, приказки. Знати 5—6 віршів. Читати дітям авторські вірші та пісеньки, доступні їхньому розумінню.

Навчати дітей мовного етикету. Спонукати їх до вживання найпростіших форм вітання, звертання, прохання, прощання, подяки в повсякденному житті. Розмовляти чистою українською мовою. Виховувати гордість за свій народ, його мову, вміння надбання та багатства.

Старший дошкільний вік (6 – й рік життя)

Формувати уявлення про родину, про рідню, родичів: маму, тата, дідуся, бабусю, прабабусю і прадідуся (маминих чи татових батьків), братиків і сестричок, рідних тітку і дідька (маминих і татових сестру чи брата).

         Знайомити і дітей з легендами, оповідками, що пояснюють значення слів «мама», «тато», ( «бабуся», «дідусь», «братик», «сестричка», значення імен, походження : прізвищ, залежно від професій, і здібностей прародичів (Ткачук, Шевчук, Гончарук, Семенюк, Дмитрук, Швець, Столярчук тощо). Вчити дітей складати і малювати родовідне дерево.

        Поглибити уявлення про культуру родинних стосунків, правила сімейного етикету, поведінку в гостях у родичів, знайомих (прояви ввічливості, вдячності, люб'язності, прихильності, чемності, вихованості тощо), спостерігати за взаєминами родини з сусідами, виховувати почуття доброзичливості і ввічливості у ставленні до людей.

        Знайомити дітей із сімейними традиціями, виховувати інтерес до родинних свят (родини, хрестини, дні народження, весілля тощо), родинних пісень. Вчити з дітьми прислів'я та приказки про маму і тата.

         Поглибити знання про батьківський дім: тут я народився, тут народилися і живуть мої мама і тато, дідусь і бабуся, тут жили прабабуся з прадідусем, тут живуть онуки моєї бабусі й дідуся. Куди б не пішли чи не поїхали ми, а завжди хочеться додому. У батьківській хаті збирається вся сім'я і родина у великі свята (на Різдво, Великдень, дні народження, ювілеї тощо). Вивчити з дітьми приказки, прислів'я про батьківську хату («В гостях добре, а вдома найкраще», «Чим хата багата, тим і рада», «Там господиня гарненька, де хата чистенька» та інші).

         Звернути увагу дітей на різновид сучасного життя українців (родинна садиба, будинок старої забудови, новий багатоповерховий будинок, сучасна квартира тощо), на інтер'єр подвір'я, - вигляд своєї кімнати чи куточка в домі, з розміщення кімнат, меблів, предметів побуту.

       Знайомити дітей з традиціями і звичаями, пов'язаними з будівництвом житла в Україні колись і сьогодні, оздобленням зовні і всередині, розміщенням старовинних меблів і предметів побуту. Розповідати про звичаї і традиції, пов'язані з поселенням у новий дім (першим повинен був забігти у хату кіт, за ним заходив господар; хату якнайшвидше освячували свяченою водою по всіх кутках і кімнатах, спеціально визначали місце для стола, ліжка, колиски; вішали образи в рушниках-оберегах тощо), оформлення садиби (садіння дуба на леваді, вишневого саду перед вікнами, груші на межі, калини біля криниці, верби над ставом, тополі при дорозі, квіток біля хати тощо).

      Знайомити дітей з усною народною творчістю, пов'язаною із зображенням людського житла, шанобливим ставленням до батьківської домівки.

       Поглиблювати інтерес до дитячого садка — затишної другої домівки, у якій весело і цікаво живеться всім дітям, де чекають на них привітні вихователі, няні. Тут можна погратися з новою іграшкою, розглянути нову книжку, піти з друзями на екскурсію, послухати нову казку, привітати іменинника і подарувати йому свій малюнок. У садочку всі дружно граються, діляться ласощами, допомагають один одному тощо. Тут готують дітей до школи, виховують теплі почуття до працівників садочка, повагу до їхньої праці, її значення для дітей. Формувати вміння обмінюватися враженнями про свій дитячий садок, життя групи, екскурсії, цікаві заняття, виставки, ігри, підготовку чи хід свята.

        Знайомити дітей з історією свого селища (села, міста). Використати матеріали місцевого музею, преси, розповіді старших людей.

       Поглибити знання про виробництво, використання та різновиди дитячих іграшок (саморобні та фабричні, пластмасові, гумові, дерев'яні, глиняні, ганчір'яні, солом'яні, трав'яні, берестяні). Вчити описувати іграшки, розповідати про те, як народжуються іграшки (розглянути серію картин «На заводі іграшок»), яке значення вони мають у житті кожної дитини. Вчити бережно ставитися до іграшок.

      Вчити дітей слухати, пізніше розповідати казки з використанням театру іграшок. Знайомити дітей з іграшками-амулетами, іграшками-оберегами (що передавалися від діда-прадіда, від покоління до покоління). Залучати дітей до створення іграшок-саморобок з природного та покидькового матеріалу (соломи, трави, жолудів, каштанів, горіхових шкаралупок, глини, сірникових коробок, яєць, тканини, поролону тощо) для поповнення виставки народної іграшки у кабінеті-музеї «Берегиня». Виховувати естетичний смак, творчі здібності дітей, вміння порівнювати зовнішній вигляд, будову, форму та естетику колишніх іграшок та сучасних, однаково радіти іграм та діям з усіма різновидами іграшок. Залучати дітей до створення авторських ігор, атрибутів до них.

       Знайомити дітей зі старовинними способами виготовлення предметів домашнього вжитку (столярне і гончарне ремесло; виготовлення знарядь праці у сільській кузні; прядіння ниток на веретені; ремесло вишивання і його призначення тощо). Розповісти дітям про те, як у давнину виготовляли дерев'яний і глиняний посуд, меблі (миски, стіл, стільці, лавки, лежанки, ліжко, скриня тощо).

         Продемонструвати дітям зразки усної народної творчості з описами старовинного та сучасного побуту. Знайомити з майстрами-умільцями своєї місцевості. Влаштовувати зустрічі з ними, виставки їхніх виробів.

 Поглибити знання дітей про національний одяг українців та свого регіону (зразки, макети, ілюстрації, натура). Порівнювати регіональний одяг з елементами одягу інших областей України (що спільне, що відмінне). Розглянути буденний і святковий одяг для хлопчиків і дівчат, чоловіків і жінок, старих людей. Розповідати дітям про виготовлення домотканого одягу. Вчити описувати старовинні прикраси і намисто, пояси, ланцюжки, каблучки (обручки), дукати. Знати, з чого їх виготовляли.

      Вчити прислів'я, приказки, загадки, в яких вживаються назви одягу та взуття.

      Формувати уявлення дітей про фольклорні символи, пов'язані з історією і побутом нашого народу. Продовжити знайомити дітей з роллю українського віночка у вбранні дівчини, його виготовленням, розміщенням у ньому та значенням квітів, рослин, стрічок. Познайомити з правилами носіння та зберігання вінка.

Поглибити знання дітей про вишиті рушники-обереги нашого дому. Навчити описувати вишивки на рушниках, символічне значення кольорів. Розрізняти рушники за їхнім призначенням (оберіг, обрядові, родинні, утирані, грайлики, росянички тощо).

Знайомити дітей з народними прикметами, пов'язаними з рослинами, явищами природи, птахами, образним відбиттям їх в усній народній творчості. Розповідати народні казки про тварин (диких та свійських), читати оповідання про птахів-вісників (ластівка, ворона, сорока, чайка), птахів- символів (зозуля, соловейко, голуб, рай-птиця, орел, сокіл, лебідь). Звернути увагу дітей на зображення цих птахів на народних вишивках, мереживах, малюнках, різьбленні. Збагачувати уяву дітей розповідями про домашніх тварин, їхню роль у господарстві, про традиції, пісні, повір'я, приказки тощо, пов'язані з ними.

Ширше знайомити дітей з легендами про обереги, історичними легендами, переказами, народними думами. Розучувати колядки, щедрівки (5—б), заклички (3—4), веснянки, гаївки, обрядові купальські та жниварські пісні (З—4), пісні-жарти, лічилки (4—5), загадки (5—6], прислів'я, приказки (5—7), образні вислови, порівняння, народні прикмети, скоромовки (4—5), чистомовки, жмурилки (1—2), дражнилки (1—2), мирилки (2—3,), заклички, забавлянки, потішки (4—5) тощо. Знайомити дітей з авторськими віршами та піснями, доступними їхньому розумінню, частівками, примовками.