Соціально – психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів – психологів

2. Спілкування за принципом “тут і тепер”. Важливо вміти говорити про свої актуальні відчуття і думки. Розвинена рефлексія допомагає людині бути самокритичною, краще пізнавати себе і власні особистісні особливості, а також розуміти стани інших членів тренінгової групи. Тому, під час занять всі говорять лише про те, що турбує їх саме зараз, і обговорюють те, що відбувається з ними у групі.

3. “Я”- висловлювання. Для більш відвертого спілкування під час занять варто відмовитись від безособового мовлення, яке допомагає приховувати власну позицію і, тим самим, уникати її усвідомлення. Тому ми замінюємо висловлювання типу: “Більшість людей вважає, що...” – на таке: “Я вважаю, що...” тощо. Це передбачає відмову від безадресних суджень про інших.

4. Щирість спілкування. Усі члени групи повинні спробувати відкинути всі ролі і бути самим собою. Слід намагатись говорити лише про те, що відчуваємо і думаємо з приводу того, що відбувається у групі. Якщо немає бажання висловитись щиро і відверто, краще промовчати. Це правило означає відверте висловлювання своїх почуттів стосовно до дій інших учасників і до самого себе. Той, хто дає оцінку, повинен проявити толерантність до іншого.

5. Конфіденційність. Все, що відбувається під час занять, ні в якому разі не розголошується. Ми впевнені в тому, що ніхто не розповість про переживання людини, про те, чим вона поділилась. Це допомагає нам бути щирими, сприяє саморозкриттю. Ми довіряємо один одному і групі в цілому.

6. Активність, відповідальність кожного за результати роботи у групі. Це норма поведінки, у відповідності з якою ми в будь-яку хвилину реально включені в роботу. Активно дивимось, слухаємо, відчуваємо партнера і колектив в цілому. Потрібно пам’ятати, що ефективність роботи тренінгової групи  залежить від внеску кожного її члена та необхідності працювати не тільки для себе, на вирішення власних проблем, а й на інших, так як допомога іншому є спосіб пізнати себе.

7. Правило “СТОП!”. Той член групи, який не бажає відповідати на будь-яке запитання, брати участь у будь-якій грі, процедурі з причини небажання бути щирим або з причини неготовності до відвертості, має право сказати “Стоп” і таким чином виключити себе з участі в процедурі. Проте це правило бажано використовувати по можливості рідко, так як воно обмежує людину у пізнанні себе.

8. Повага до того, хто говорить. Коли висловлюється хтось із учасників, ми його уважно слухаємо, даючи можливість сказати те, що він бажає. Не критикуємо і визнаємо право на висловлення своєї власної думки. Правило передбачає неможливість переривати того, хто говорить.

9. Неприпустимість безпосередніх оцінок людини. Під час обговорення того, що відбувається, ми оцінюємо не учасника, а лише його дії і поведінку. Ми не використовуємо висловлювання типу: “Ти мені не подобаєшся”, а говоримо: “Мені не подобається твоя манера спілкування”.

Цей перелік правил може бути доповнений тими, які зазначили самі учасники тренінгової групи.

„Анкета очікувань учасника”.

Мета: визначити очікування учасників.

Матеріали: бланки анкет.

Час виконання: 10 хвилин.

Необхідні матеріали: бланки анкет.

Тренер пропонує кожному учаснику заповнити анкету, яка передбачає доповнення наступних незакінчених речень:

Від тренера я очікую...

Від інших учасників я очікую...

Від себе я очікую...

Від участі в цьому тренінгу я очікую...

Мета, яку я маю намір досягти - ...

Після цього відбувається обговорення (в парах, малих групах, спільно з групою). Тренер збирає заповнені бланки.

Вправа “Відлуння”.

Мета: самопізнання та пізнання учасників; формування вміння активного, емпатійного слухання, здатності розуміти іншу людину, стати на місце іншого.

Час виконання: 10 хвилин.

Позиція учасників: учасники сидять по двоє в колі.

Цю вправу виконують у парах. Основна умова вибору партнера – пошук людини, яка вам мало знайома. За певний період часу один із учасників повинен якнайзмістовніше розповісти іншому про себе (позитивні якості, які в собі ціную, інтереси, вміння, вподобання), про свої життєві плани на майбутнє і про свій емоційний стан сьогодні. Його партнер повинен активно слухати співрозмовника і намагатись запам’ятати подану інформацію. Після цього учасники міняються ролями. На цю процедуру дається 3 хвилини часу. Після завершення активної бесіди відбувається презентація партнера від свого імені. Учасник встає, кладе свою руку на плече партнера і розповідає про нього так, наче він сам – це і є та людина, яку він презентує.

“Зворотній зв’язок”: члени групи відповідають на запитання: “Що дала Вам ця вправа?”.

Дискусія „Чи потрібна мені емпатія?”

Мета: виявлення рівня обізнаності учасників щодо проблеми емпатії, розуміння її актуальності.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 5 хвилин.

Учасникам задається питання: “Чи потрібно мені вміння співчувати та співпереживати іншим людям? Чому?”, на яке вони повинні знайти якомога більше варіантів відповіді. Учасники швидко висловлюють усі ідеї, котрі спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без оцінок та коментарів. Після висловлення думок відбувається активне обговорення проблеми і  тренер робить підсумок. Ведучий повинен бути готовий до того, що можуть виникнути різні погляди на дану проблему.

Міні-лекція „Що таке емпатія?”.

Мета: одержання нової корисної інформації, визначення актуальності запропонованої теми, зацікавлення учасників, підведення підсумків попередньої вправи.

Неможливо уявити собі існування людини без здатності співчувати і співпереживати. Усі ми живемо серед людей, і їх переживання, а також і наші власні переживання не можуть залишатись непоміченими. У психології емпатія – це емоційний відгук однієї людини на переживання іншої, здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, вчувати у її психоемоційний стан. А для практичних психологів – це ще й необхідна провідна професійно значуща якість, без якої неможливо уявити успішного консультанта чи психотерапевта. Найбільша проблема, з якою ми стикаємося сьогодні – це невміння спілкуватись, відсутність взаєморозуміння між людьми, нездатність співпереживати та розпізнавати почуття оточуючих.

В.Леві у своїй книзі “Искуство быть другим” говорить про те, що розуміння, пізнання іншого через взаємоутотожнення, відчуття себе іншим – через себе ж, своїми нервами, своєю плоттю – найбільш глибинний і древній спосіб спілкування. У будь-якому спілкуванні ми так чи інакше вливаємось один в одного, емпатійно взаємодіємо. Лише людина, яка здатна проникнутись цінностями іншого, просякнути його сутністю, влитися у його світ, зможе зрозуміти іншу людину, знайти з нею контакт і взаєморозуміння, тобто здійснити повноцінне спілкування. У кожної людини від природи закладені ці здібності, але далеко не у кожної вони розвиваються, розкриваються до кінця. Майстерність вчування у стан іншої людини, проникнення у світ її переживань, почуттів можна і треба розвивати.

Вправа „Амеба”.

Мета: налаштувати учасників на активну групову роботу і показати важливість цілеспрямованості й згуртованості команди в тренінгу.

Час виконання: 10 хвилин.

Тренер пропонує учасникам зібратися разом в одному з кутів кімнати та покласти одну руку на плече іншого члена групи; пояснює, що в такий спосіб утворена „амеба”, яка може рухатися лише всіма своїми частинами разом; якщо учасник у русі відпускає плече сусіда, він має негайно перехопитися за плече іншої людини. Тобто рухатися „амеба” може лише всіма частинами одночасно. Далі тренер створює за допомогою стільців перешкоди на шляху і пропонує групі пройти в інший куток кімнати так, щоб „амеба” залишилась цілісною. Тут підкреслюється необхідність спільного долання труднощів у груповій роботі.

„Зворотній зв’язок”: Тренер ініціює обговорення виконаної вправи та оцінку її ефективності. Учасники відповідають на запитання: „З якими труднощами ви стикнулись під час виконання вправи?”.

Вправа “Комплімент”.

Мета: навчитися спостерігати й відзначати позитивні сторони особистості іншого, виявляти увагу та зацікавленість іншою особою (зокрема, клієнта); створити і підтримувати позитивний емоційний фон, сприятливий психологічний клімат у групі.

Учасники утворюють два кола: внутрішнє і зовнішнє (обернені обличчям одні до одних). Кожен учасник робить комплімент тому, хто стоїть навпроти і чекає зворотнього компліменту, потім посувається вправо і робить те саме, аж поки не зустрінеться з першим учасником.

„Зворотній зв’язок”: члени тренінгової групи діляться своїми враженнями від вправи. Усі висловлюються за бажанням.

Рефлексія заняття.

Мета: вироблення навичок рефлексії, оцінка проведеного заняття.

Кожному учаснику пропонується висловити своє розуміння того, що відбулось у групі: “Сьогодні мені сподобалось або не сподобалось?”.

Тренер дякує членам групи за роботу, підводить підсумки заняття і запрошує на наступну зустріч.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета:

розвиток вміння налагоджувати психологічний контакт з іншою людиною (клієнтом);

вироблення навичок невербальної взаємодії для кращого розуміння іншого;

посилення емоційної чутливості та спостережливості учасників;

розвиток вміння вчувати у внутрішній світ іншої особи;

самопізнання та пізнання учасників.

„Нетрадиційний привіт”.

Мета: створити невимушену, позитивну атмосферу, сприяти зняттю напруги і підвищити контактність учасників.

Позиція учасників: Учасники стоять у колі.

Час виконання: 10 хвилин.

Кожен учасник повинен привітатись з усіма по черзі наступними способами: а) двома долонями; б) зовнішньою стороною долоні; в) коліном; г) щокою; д) носом.

“Зворотній зв’язок”: Після виконання вправи відбувається обговорення вражень від привітання у такій незвичній формі.

Вправа “Віддзеркалення емоційного стану”.

Мета: розвиток вміння спостерігати за людиною, щоб підвищити точність розуміння її стану.

Позиція учасників: Учасники сидять у колі.

Час виконання: 5 хвилин.

Усім учасникам дається завдання: протягом трьох хвилин вдивлятись в обличчя членів групи, намагаючись зрозуміти їх психоемоційний стан. Після цього кожен член групи описує ту людину, яка сидить навпроти, і навпаки.

“Зворотній зв’язок”: учасники висловлюють свою думку стосовно того аналізу, який дали попередньо їх одногрупники, зазначають, що було вказано вірно, а що – ні.

Вправа „Позиція групи”.

Мета: розвивати здатність розуміти інших людей за їх невербальними проявами.

Позиція учасників: Учасники сидять півколом.

Час виконання: 10 хвилин.

Один з учасників виходить з аудиторії. Ведучий пропонує групі виразити до нього своє ставлення, при цьому називаються можливі види ставлень і група робить вибір (здивування, радість, розчарування, образа). Коли учасник входить в аудиторію, він має вгадати ставлення, яке невербально до нього виразила група. Вправу можна повторити кілька разів зі зміною того учасника, котрий виходить з аудиторії.

“Зворотній зв’язок”: відповідь на питання: “Що ви пізнали нового? Що сподобалось у вправі?”.

Вправа “ Спільна мова”.

Мета: формування навичок налагодження психологічного контакту за певних умов, розвиток чутливості до розуміння стану іншої людини.

Позиція учасників: учасники групуються по троє.

Час виконання: 10 хвилин.

Група ділиться на трійки, які повинні домовитися між собою, наприклад, про те, де, коли та навіщо вони мають зустрітися. Але засоби спілкування в них обмежені: один гравець сидить із зав’язаними очима і не рухається, другий занімів і також не рухається, третій теж не може розмовляти й у нього зав’язані очі.

“Зворотній зв’язок”: Учасники відповідають на запитання: “Як вам було у тій чи іншій ролі? Ваші враження? Що вам дала ця вправа?”.

Психомалюнок “Переживи чиїсь почуття”.

Мета: розвиток емпатії, формування здатності розуміти почуття та переживання інших людей, вчувати у внутрішній світ іншої людини.

Позиція учасників: Учасники сидять у колі.

Необхідні матеріали: папір А4, кольорові олівці.

Час виконання: 20-25 хвилин.

Завдання: Кожен учасник повинен зобразити на аркуші паперу ту людину (дитину), яка викликає у вас емпатію (можливо, фізично слабка людина, дитина, яку постійно дражнять, цькують, особа, яак втратила когось із родичів і т. п.). На виконання завдання дається час 10 хвилин.

Наступний етап – презентація малюнка. Основна умова: учасник розповідає про намальовану особу від її імені, наче він – це та людина, яка повинна викликати емпатію у мовця. Слід звертати увагу на те, у якому стані перебуває людина, які почуття та емоції вона переживає, що її найбільше хвилює. Опишіть ті ситуації, які викликають у цієї особи стрес, сильні переживання, емоційний тиск.

“Зворотній зв’язок”: відповідь на питання: “Що ви відчуваєте після проведення вправи? Що найбільше вразило, зачепило?”.