Проблеми зайнятості та працевлаштування інвалідів в умовах сучасного суспільства

 

При цьому слід враховувати такі вихідні дані.

 

В анкетуванні брали участь 264 людини у віці від 25 до 52 років. Вибірка включала в себе 148 жінок та 116 чоловіків.

 

З них інвалідів:

 

I групи 16,1%

 

II групи 56, 1%

 

III групи 27,8%

 

Головною метою анкетування було виявлення основних проблем, з якими стикаються інваліди при працевлаштуванні. Воно включало в себе розгляд питань пов'язаних з:

 

• Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½ÑÐ¼Ð¸ при працевлаштуванні, пов'язаних з інвалідністю;

 

• Ð½ÐµÐ²Ñ–дповідністю вимогам, що висуваються роботодавцями;

 

• Ñ—Ñ… ставленням до роботи;

 

• Ð·Ð´Ð°Ñ‚ністю адаптації в колективі;

 

• Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½ÑÐ¼ прав у галузі трудового законодавства

 

• Ñ–нші питання

 

 

У результаті анкетування при відповіді на питання "Що перешкоджає Вашим бажанням влаштуватися на роботу?" з'ясувалося, що основною перешкодою для працевлаштування для великого числа не працюють зараз інвалідів є неможливість швидко і без сторонньої допомоги дістатися до місця роботи. Місця роботи, які їм пропонуються в центрі зайнятості перебувають або далеко від місця їх проживання, або ж для того, щоб добратися до роботи необхідна допомога інших людей (родичів, знайомих, соціальних працівників тощо) Таку можливість мають далеко не всі . З 264 відповіли на це питання - 81 осіб (діаграма 1) назвав цю проблему найбільш важливою. На другому місці за частотою зустрічальності, є твердження, що в інвалідів недостатньо знань і відсутність досвіду роботи - 64 людини. Тут можуть бути різні пояснення: від відсутності освіти до заниженою і ущербної самооцінки більшості опитаних. Крім того, 38 анкетованих вказали на те, що основною перешкодою для повноцінної та плідної роботи є фізичні, психологічні недоліки та інвалідність ", 18 анкетованих висловило своє небажання працювати (висловлювалися різні причини: відсутність матеріальних стимулів, агресивність і приреченість у спробах знайти підходящу для себе роботу і т.д.). Частина, що залишилася анкетованих інвалідів назвала інші причини (відсутність такої роботи, мати яку бажав би опитуваний, труднощі у взаєминах з іншими людьми тощо). Таким чином, з вклалися картини можна простежити найбільш негативні фактори , що є причинами безробіття у більшості інвалідів.

 

Однак 85 інвалідів з 264 (32%), тобто близько третини з анкетованих на інше питання: "З якими проблемами Ви стикалися найчастіше при прийомі на роботу?" відзначили "обмеження з праці" (Діаграма 2).

 

Діаграма 1. Що перешкоджає Вашим бажанням влаштуватися на роботу?

 

 

Стільки ж - "дискримінація, отримання посади іншими претендентам (тут серед причин вказувалися такі як зневагу до інвалідів, явна упередженість проти них, відсутність реальної конкуренції на ринку праці, тому що при працевлаштуванні нерідко використовуються зв'язки і всі спроби інвалідів влаштуватися на роботу виявлялися безуспішними, так як вільне місце виявлялося зайнято тими людьми, які були якось знайомі з роботодавцем). залишилися відзначили інші причини (жодного разу не намагалися влаштуватися на роботу, пропонований роботодавцем графік та умови роботи в організації були свідомо невідповідними для влаштовується на роботу людину з обмеженими можливостями)

 

На питання "При вступі на роботу Ви віддаєте перевагу (або вважали за краще б) приховати інвалідність?" 85 респондентів з 264 (32%) відповіли, що вважали за краще приховати інвалідність тому це стало б перешкодою для працевлаштування. Інші не приховують тому "Інвалідність приховати неможливо".

 

Діаграма 2. З якими проблемами Ви стикалися найчастіше при прийомі на роботу?

 

 

 

З відповіли ствердно 85 осіб 42% реально зіткнулися з даною проблемою при спробах працевлаштуватися, а що залишилися 58% вважають за краще приховати інвалідність через побоювання бути не прийнятими на роботу, так як вже чули (від знайомих, таких же інвалідів, із засобів масової інформації та інш.) що така проблема має місце бути і досить широко поширена в російському суспільстві. (Діаграма 3)

 

Діаграма 3. "При вступі на роботу Ви віддаєте перевагу (або вважали за краще б) приховати інвалідність?"

 

 

На наступне запитання: "Які причини, на Ваш погляд, дають людям з обмеженими можливостями підстави бути незадоволеними своєю роботою?" були отримані такі результати. Основною причиною незадоволеності інваліда своїм робочим місцем є низька заробітна плата (59%). Виконання монотонної і некваліфікованої роботи значно впливає на ступінь задоволеності інваліда своїм робочим місцем (26%). На ступінь задоволеності інваліда робочим місцем впливає можливість професійного росту (15%). (Діаграма 4)

 

Діаграма 4 Які причини, на Ваш погляд, дають людям з обмеженими можливостями підстави бути незадоволеними своєю роботою?

 

 

Ринкова економіка - це світ жорсткої конкуренції і тому вимагає від учасників ринку різнобічних знань. Висока кваліфікація, володіння суміжними професіями, знання англійської мови та вміння роботи з комп'ютером, досвід роботи за фахом - основні вимоги, що пред'являються сучасними роботодавцями до претендентів.

 

24% опитаних інвалідів мають знання іноземної мови (як правило англійської), 57% мають навички роботи на комп'ютері. Однак осіб, які професійно володіють іноземними мовами, на високому рівні, або мають великі навички роботи з комп'ютером серед анкетованих не виявилося. Додаткову професійну підготовку мають 24% інвалідів - переважно технічну освіту. Готові працювати "понад покладений" 85% опитуваних. Важкі умови і складна робота не будуть приводом для відмови від роботи для 65% анкетованих. 62% опитуваних мають досвід роботи. Таким чином, слід стверджувати, що переважна кількість людей з обмеженими можливостями не дуже вибагливі у виборі професії та готове погодитися на роботу, яка вимагатиме від них багато сил, терпіння і бажання. 53% опитаних інвалідів вважають свій рівень знань достатнім при працевлаштуванні. Однак майже всі з них (89% опитаних) відповіли, що перекваліфікація інвалідів виступає важливим засобом одержання нового робочого місця.

 

Вивчення потреб інвалідів, проведене автором роботи показало, що 63% опитаних інвалідів потребують тих чи інших заходів професійної реабілітації. У професійній орієнтації потребує кожен п'ятий, а в профобучении, - майже кожен десятий інвалід, у трудовій адаптації - 25% інвалідів.

 

Як показують результати дослідження, лише 2% інвалідів отримують рекомендації пройти профпідготовку або отримати профосвіту. Спеціальні навчальні заклади не забезпечують підготовки інвалідів на рівні, що гарантує їх конкурентоспроможність (так вважає 43% опитаних), а деякі з них готують фахівців, які свідомо виявляються незатребуваними (19% анкетованих). (Діаграма 5)

 

Діаграма 5 Як ви оцінюєте професійну підготовку з спеціальних навчальних закладах?

 

 

Значною мірою це, як бачиться, обумовлено наступними причинами:

 

· Фахівці медико-соціальної експертизи, які сьогодні здійснюють професійну орієнтацію інвалідів, не володіють інформацією про показання і протипоказання до прийому до вищих та інші освітні установи, орієнтуючись на побажання самих інвалідів;

 

· Інваліди не мають доступу до інформації про показання і протипоказання до прийому в освітні установи: з них мало хто знає про обрану професію та умови її праці;

 

· 36% інвалідів вважають спеціальні освітні заклади системи соціального захисту населення непрестижними і не дають перспектив для подальшого працевлаштування;

 

· Освітні установи не пристосовані для інвалідів, чиї психосоматичні можливості вимагають особливої ​​інфраструктури приміщень, спеціального обладнання навчальних місць і спеціальної методики навчання. Зважаючи на це коло професій, яким можуть бути навчені інваліди, звужується і суб'єктивно формуються протипоказання для прийому в освітні установи;

 

· Нерозвиненість регіональної мережі професійних освітніх установ. У результаті навчання в них пов'язано для інваліда з переїздом з місця постійного проживання, що не завжди прийнятно.

 

Серед опитуваних інвалідів на питання "Чи маєте Ви роботу в даний час?" 75 чоловік з 264, тобто 31% відповіли позитивно. У дану категорію включалася і постійна робота і разова, непостійна. Як правило (62% від числа працюючих), люди з обмеженими можливостями працюють не за набутою спеціальністю, а займають посаду і виконують роботу, яка в організації є вільною. Для всіх них робота і одержана ними заробітна плата служить підставою для поліпшення як власного фінансового становища, так і членів їх сімей. Проте слід застерегти, що залишилися 69% не мають навіть непостійної роботи, що є показником напруженості в середовищі інвалідів у сфері працевлаштування та зайнятості.

 

На запитання "Що для Вас означає робота і яке місце у Вашому житті вона займає (або буде займати, повинна займати)?" 162 із опитуваних (63%) відповіли, що головне в роботі - це джерело доходу, 62 людини (28%) - знаходять у трудовій діяльності спосіб самовираження, 40 інвалідів (15%) завдяки роботі розраховують підвищити свій соціальний статус, самооцінку. (Діаграма 6).