Фінансовий менеджмент у малому бізнесі

6.6. Перелік програмних  питань  
для самостійного вивчення

1. Зміст і завдання фінансової стратегії малого підприємства.
2. Сутність фінансової стратегії малого підприємства.
3. Показники, що характеризують фінансову стратегію малого підприємства.
4. Генеральна фінансова стратегія і її місце у виконанні стратегічного завдання малого підприємства.
5. Оперативна фінансова стратегія і її значення для поточного маневрування фінансовими ресурсами малого підприємства.
6. Оптимізація фінансових показників — основа для розроблення фінансової стратегії малого підприємства.
7. Оптимізація основних засобів і оборотних активі як складова фінансової стратегії малого підприємства.
8. Порядок розроблення пропозицій щодо формування фінансової стратегії малого підприємства.
9. Джерела фінансування різних варіантів інвестиційних проектів.

6.7. Література

1. Белопылецкий В. Г. Финансы фирмы. — М.: Финансы и статистика, 1998. — С. 265—273.
2. Ковалева А. М. Финансы. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 322—331.
3. Лялин В. А. Финансовый менеджмент: Учеб. пособие. — СПб.: Петрополь, 1994. — С. 100—108.
4. Рукина С. Н. Финансы коммерческих предприятий и организаций. — М.: Экспертное бюро — М, 1997. — С. 70—83.
5. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе. — М.: ЮНИТИ, 1996. — С. 231—234.

ТЕМА 7. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

7.1. Методичні вказівки  до вивчення теми

Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на те, що малі підприємства орієнтовані переважно на масового споживача, найбільш залежні від впливу конкуренції і схильні до банкрутства. Така тенденція має враховуватися державою.

У період становлення малих підприємств, звичайно, необхідна державна фінансова підтримка, розрахована на стимулювання ділової активності, розширення обсягів виробництва.

Підтримка розвитку малого бізнесу з боку держави здійснюється двома шляхами: 1) фінансова допомога у формуванні первісного капіталу для створення малих підприємств; 2) забезпечення сприятливих умов для розвитку діючих малих підприємств.

Фінансову підтримку малого підприємництва в Україні можна поділити на два основні напрями: пряма і непряма.

Пряма фінансова підтримка здійснюється через такі форми: надання субсидій, субвенцій, формування державних фондів, створення спеціалізованих фінансових установ.

Субсидії — це фінансова допомога держави за рахунок коштів бюджету на фінансування капітальних укладень, які необхідні для розвитку економіки держави, але не вигідні для підприємства.

Субвенції — фінансова допомога держави місцевим органам влади для фінансування конкретних об’єктів. Підлягає поверненню у випадку її нецільового використання.

Фінансове забезпечення програм підтримки малого підприємництва здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування, приватних та іноземних інвестицій.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Передбачається, що органи державної влади та місцевого самоврядування можуть виділяти для підтримки малого підприємництва кошти в розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів.

Інший напрям державної фінансової підтримки розвитку підприємництва має непрямий характер. Він поступово витісняє важелі прямого адміністративного впливу. До основних форм державної фінансової підтримки підприємництва належать: податкові знижки (або повне звільнення від податків); податкові пільги; прискорена амортизація; знижки на науково-дослідні роботи; знижки на витрати, пов’язані з підготовкою кадрів для підприємницької діяльності та ін.

Зазначені форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні та гнучкі важелі державної допомоги, які мають здебільшого недискримінаційний характер.

Доступним джерелом фінансування малого підприємства є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспроможності малих підприємств. Це зменшує ризик для позикодавця і усуває головну перешкоду на шляху надання позик малим підприємствам.

Але для функціонування такої системи фінансування необхідна відповідна банківська система з визначеним капіталом. На жаль, кредитних джерел для малого підприємництва в Україні практично немає. Головна причина цього — незадовільний стан економіки: спад виробництва, інфляція, нестабільність у регулюванні фінансової і банківської діяльності.

Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування малих підприємств і задовольняють лише незначну частину діючих підприємств.

Водночас в Україні існує три потенційно доступні джерела одержання фінансових ресурсів для малого підприємництва:

• Український фонд підтримки підприємництва;
• Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств;
• Державний інноваційний фонд України.

Основними завданнями фонду підтримки підприємництва є:

1. Сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінан- 
   сових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за надані підприємцям кредити установами банків.
2. Співробітництво з міжнародними іноземними та українськими фінансовими установами з питань розвитку підприємництва.
3. Участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінансового забезпечення розвитку підприємництва в Україні.

Для реалізації основних завдань фонду використовуються кошти, передбачені Державним бюджетом України на фінансову підтримку підприємництва.

Ураховуючи незначний розмір коштів, які були в розпорядженні фонду, він не став дійовим інструментом у політиці фінансової державної підтримки підприємництва і розвитку конкуренції.

З метою активізації підприємницької діяльності селянських (фермерських) господарств, зокрема шляхом створення ними підприємств із заготівлі, переробки, зберігання, реалізації сільськогосподарської продукції, виробництва будівельних матеріалів та розвитку інших ринкових структур агросервісу, розпорядженням Кабінету Міністрів України було утворено Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Основна мета діяльності цього фонду — забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення та розвитку конкурентного приватного селянського сектору економіки в Україні. Кошти фонду поповнюються щорічно через Державний бюджет і спрямовуються на розроблення проектів відведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування позичками банків та на інші потреби, передбачені статутом фонду.

Іншим джерелом фінансової державної підтримки малого підприємства є Державний інноваційний фонд України. Кошти Держіннофонду формуються за рахунок бюджетних асигнувань, обов’язкових відрахувань підприємств, а також добровільних внесків юридичних та фізичних осіб.

Одержання підприємством пільгової позички на 1—1,5 року за інноваційним проектом дає змогу підприємству оновити основні засоби, провести технологічне переоснащення виробництва для випуску наукомісткої продукції, для заміни імпортної продукції.

Важливою формою державної фінансової підтримки малого підприємництва є пільгове оподаткування. Скорочення податкових пільг значно послабили ділову активність у сфері малого підприємництва, спричинило значне зменшення кількості новоутворених та діючих малих підприємств.

Загальновизнано, що основним регулятором економіки будь-якої держави є податкова система, яка може або стимулювати розвиток виробництва та залучати інвестиції, або стримувати ділову активність.

Податкова система сьогодні неадекватна умовам перехідної економіки і не забезпечує ефективного розв’язання проблем розвитку економічних реформ.

Внесені останнім часом деякі зміни до податкової системи дещо послаблюють податковий тиск на товаровиробників, розширюють їхні можливості для збільшення внутрішніх нагромаджень і оплати праці. Проте суттєвих зрушень у формуванні податкової системи в напрямі стимулювання підприємницької діяльно- 
сті ще немає. Аналіз процесу ринкових перетворень в Україні свідчить, що недосконала система оподаткування і відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємництва — основні перепони на шляху формування ринкового середовища держави, розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розроблення та реалізації дійової політики державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва.

З метою удосконалення державної фінансової підтримки підприємницької діяльності необхідно передбачити такі заходи:

1. Удосконалення кредитної політики, а саме організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування підприємницької діяльності.
2. Удосконалення податкової політики, тобто створення сприятливого податкового клімату для суб’єктів малого підприємництва, зокрема для тих, котрі здійснюють діяльність у пріоритетних напрямах.
3. Подальше вдосконалення прямої фінансової підтримки з боку держави, а саме:

фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих та основних регіональних програм підтримки малого підприємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансування регіональних програм розвитку підприємництва, цільових проектів; забезпечення умов для створення і діяльності недержавних фондів підтримки підприємництва; заохочення громадських об’єднань, фінансових організацій до надання коштів на підтримку розвитку малого підприємництва за пріоритетними напрямами тощо.

Таким чином, податкова система і фінансово-кредитна політика мають бути спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва, реально допомагати у створенні нових фірм, відкритті бізнесу громадянами-підприємцями. Реальна фінансова допомога малому підприємництву сприятиме не лише його становленню, тобто появі нових суб’єктів господарювання, а має бути спрямована також на забезпечення його фінансової самостійності, на створення сприятливих умов розвитку на національному і світовому ринку.

Неефективність нині діючої системи державної фінансової підтримки розвитку малого підприємництва полягає в тому, що заходи у сфері державної політики розвитку малого підприємництва розроблюються і затверджуються на рівні Кабінету Міністрів України і не мають правової та юридичної сили, оскільки правові засади та гарантії підприємництва, основні обов’язки громадянина, у тому числі й підприємця як фізичної особи визначаються виключно законами України.

Крім того, неефективність державної підтримки розвитку малого підприємництва зумовлена недосконалістю, незавершеністю організаційної побудови комплексної дійової системи, спрямованої перш за все на фінансове і ресурсне забезпечення розвитку малого підприємництва. В окремих випадках механізм функціонування системи державної підтримки малого підприємництва неадекватний реальному стану внутрішнього та зовнішнього середовища малого підприємництва. Для усунення зазначених недоліків необхідно, щоб система державної підтримки малого підприємництва відповідала тим завданням, які має розв’язувати держава, підняти її на якісно нові концептуально-програмні параметри і затверджуватися на законодавчому рівні.

Слід зауважити, що суб’єктам малого підприємництва нада- 
ється пільговий кредит за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Для отримання пільгового кредиту суб’єкти малого підприємництва надають спеціальній комісії комерційного банку, якому дозволено кредитування за рахунок коштів ЄБРР, розрахунки щодо використання кредиту і розмір прибутку від його використання.

Надані розрахунки мають відповідати таким вимогам:

1. Дотримання оптимального співвідношення між власними і запозиченими коштами. Як правило, власних коштів мале підприємство повинно мати не менше 30 % загальної потреби у фінансових ресурсах.
2. Мале підприємство повинно бути кредитоспроможним.  
   З цією метою визначаються відповідні фінансові коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан малого підприємства.
3. Забезпеченість кредиту.
4. Мале підприємство обов’язково має бути приватним підприємством.
5. Наявність кредитного договору, укладеного між малим підприємством і комерційним банком.

Комерційний банк, якому дозволено здійснювати кредитування за рахунок коштів Європейського банку реконструкції і розвитку проводить аналіз господарської діяльності малого підприємства, звертаючи увагу на кредитоспроможність цього підприємства, оскільки комерційний банк бере на себе ризик неповернення виданого кредиту.